Рішення

від 31.10.2023 по справі 922/3541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023м. ХарківСправа № 922/3541/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" вул. Харківських Дивізій 17,61091 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК"(04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", в якій просить суд:

стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНА І ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ВПК» (61006, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, ЄДРПОУ 34466831) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІТМАШІМПЕКС» ( ЄДРПОУ 36456830, 61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 17, літ. А-1) суму боргу в розмірі 143681,64 (сто сорок три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 64 коп., а також судові витрати, які складаються із судового збору 2684,00грн.

Позов обгрунтовано з посиланням на те, що ТОВ « ЛІТМАШІМПЕКС» (далі - Позивач) та ТОВ «НТІФПК ВПК» (далі - Відповідач) з жовтня 2020 року по вересень 2021 року здійснювали господарські правовідносини, щодо поставки Позивачем на користь Відповідача товарно-матеріальних цінностей, а саме формальдигідної смоли, клеючі пасти, протипригарні покриття та затверджувачів (далі - Товар).

Поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, які містять істотні умови поставки, а саме: найменування постачальника та отримувача, найменування та кількість товару, вартість товару.

Відповідач прийняв належним чином поставлений Товар та зобовязаний здійснити оплату такого товару.

Станом на 01.06.2023 року Відповідачем не здійснено оплату прийнятого Товару, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2023року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/3541/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання "05 вересня р. о 10:30.

01.09.2023 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява(вх.№23420) про відкладення розгляду справи, продовження строку підготовчого провадження, видачі матеріалів справи для ознайомлення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 року, задоволено клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання та ознайомлення з матеріалами справи. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 03 жовтня 2023 року о 12:00

02.10.2023 року від представника позивача ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.10.2023) надійшла заява про розгляд справи за його відсутності . Просить суд призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/3541/23 на тридцять днів. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 31 жовтня 2023 року о 11:00.

Позивач в судовому засіданні 31.10.2023р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу відповідача, яка була отримана представником відповідача 19.08.2023 року.

В подальшому представник відповідача подав заяву про відкладення підготовчого засідання, з якого вбачається зміна місцезнаходження відповідача -(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212) .

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Як встановлено судом та підтверджується відкритою та загальнодоступною інформацією з відкритих джерел, інформації розміщеної в мережі Інтернет, зокрема, ресурсу opendatabot.ua українській компанії, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу, електронної платформи державних закупівель Prozorro, і т.д. адресою місцезнаходження відповідача -(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212) .

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. Водночас відповідач відзиву на позовну заяву не надав, процесуальними правами, наданими йому, як стороні в господарському процесі, не скористався, однак про ухвалу суду про відкриття провадження по даній справі отримав.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ТОВ « ЛІТМАШІМПЕКС» (далі - Позивач) та ТОВ «НТІФПК ВПК» (далі - Відповідач) з жовтня 2020 року по вересень 2021 року здійснювали господарські правовідносини, щодо поставки Позивачем на користь Відповідача товарно-матеріальних цінностей, а саме формальдигідної смоли, клеючі пасти, протипригарні покриття та затверджувачів (далі - Товар).

Поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, які містять істотні умови поставки, а саме: найменування постачальника та отримувача, найменування та кількість товару, вартість товару.

Так, Позивачем було поставлено Товар на користь Відповідача на загальну суму 143681,64 грн.

27.10.2020року видаткова накладна № 214 на суму 18895.20 грн.

30.10.2020року видаткова накладна №228 на суму 42927,84 грн.

20.11.2020року видаткова накладна №240 на суму 9852.00 грн.

23.11.2020року видаткова накладна №243 на суму 1596.00 грн.

07.12.2020року видаткова накладна №252 на суму 23064.00 грн.

11.12.2020року видаткова накладна № 255 на суму 21875,40 грн.

03.06.2021року видаткова накладна №142 на суму 6120,00 грн.

01.09.2021року видаткова накладна №217 на суму 19351,20 грн.

На підставі видаткових накладних та у зв`язку із фактичною передачею товару Відповідачеві. Позивач належним чином здійснив бухгалтерський облік видаткових операцій та здійснив реєстрацію податкових накладних, що підтверджує фактичне отримання Відповідачем поставленого Товару.

Отже, відповідач прийняв належним чином поставлений Товар та зобов`язаний здійснити оплату такого товару.

Станом на 01.06.2023 року Відповідачем не здійснено оплату прийнятого Товару.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що за вказаний період з боку Відповідача не надходило зауважень щодо строків поставки та якості поставленої продукції, повернень поставленої продукції або відмов від прийняття не було зафіксовано.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 143681,64грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки додані до матеріалів справи видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підписи уповноважених осіб сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару, а саме видаткові накладні , а саме:

27.10.2020року видаткова накладна № 214 на суму 18895.20 грн.

30.10.2020року видаткова накладна №228 на суму 42927,84 грн.

20.11.2020року видаткова накладна №240 на суму 9852.00 грн.

23.11.2020року видаткова накладна №243 на суму 1596.00 грн.

07.12.2020року видаткова накладна №252 на суму 23064.00 грн.

11.12.2020року видаткова накладна № 255 на суму 21875,40 грн.

03.06.2021року видаткова накладна №142 на суму 6120,00 грн.

01.09.2021року видаткова накладна №217 на суму 19351,20 грн.

Щодо строків оплати товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано у визначений строк не було.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 143681,64грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНА І ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ВГІК» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212, ЄДРПОУ 34466831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТМАШІМПЕКС» ( ЄДРПОУ 36456830, 61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 17, літ. А-1) - суму боргу в розмірі 143681,64 (сто сорок три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 64 коп., а також судові витрати, які складаються із судового збору 2684,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІТМАШІМПЕКС» ( ЄДРПОУ 36456830, 61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 17, літ. А-1).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНА І ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ВГІК» (вул. Кирилівська, 62В, оф.212, ЄДРПОУ 34466831).

Повне рішення складено "31" жовтня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк