Постанова

від 04.03.2024 по справі 922/3541/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3541/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (вх. №2470 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 (повний текст судового рішення складений 31.10.2023, суддя Присяжнюк О.О.)

у справі №922/3541/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", м.Київ

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" про стягнення суми боргу в розмірі 143 681,64 грн, а також судового збору в розмірі 2684,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" суму боргу в розмірі 143681,64 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору 2684,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду зумовлене доведеністю матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачу товару, який у подальшому останнім не був оплачений, що свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати та обґрунтованості стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 143681,64грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно апелянт просив відстрочити оплату судового збору посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" посилалось на наступне:

- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм процесуального права, оскільки не було належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи;

- місцевим господарським судом було допущено порушення норм матеріального права та неповно досліджено обставини справи, адже у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого йому позивачем товару з огляду на відсутність доказів направлення останнім вимоги про сплату заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.11.2023 для розгляду справи №922/3541/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Плахов О.В., Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №922/3541/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (вх. №2470Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 - залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду: належні докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (4026,00грн); докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху вручена апелянту 25.12.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

03.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі №922/3541/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (вх. №2470 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23; встановлено учасникам справи строк до 23.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 23.01.2024 без повідомлення учасників справи; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3541/23.

10.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3541/23.

23.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на наступне:

- матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами щодо строку оплати поставленого товару, а факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем;

- в даному випадку, оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 ЦК України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача.

Будь-яких інших заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ЛІТМАШІМПЕКС» (далі - позивач) та ТОВ «НТІФПК ВПК» (далі - відповідач) з жовтня 2020 року по вересень 2021 року здійснювали господарські правовідносини, щодо поставки позивачем на користь відповідача товарно-матеріальних цінностей, а саме формальдигідної смоли, клеючих паст, протипригарних покриттів та затверджувачів (далі - товар).

Поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, які містять істотні умови поставки, а саме: найменування постачальника та отримувача, найменування та кількість товару, вартість товару.

Так, позивач посилається на те, що ним було поставлено товар на користь відповідача на загальну суму 143681,64 грн, про що свідчать:

- 27.10.2020 видаткова накладна № 214 на суму 18895,20 грн;

- 30.10.2020 видаткова накладна №228 на суму 42927,84 грн;

- 20.11.2020 видаткова накладна №240 на суму 9852,00 грн;

- 23.11.2020 видаткова накладна №243 на суму 1596,00 грн;

- 07.12.2020 видаткова накладна №252 на суму 23064,00 грн;

- 11.12.2020 видаткова накладна № 255 на суму 21875,40 грн;

- 03.06.2021 видаткова накладна №142 на суму 6120,00 грн;

- 01.09.2021 видаткова накладна №217 на суму 19351,20 грн.

На підставі видаткових накладних та у зв`язку із фактичною передачею товару відповідачеві позивач належним чином здійснив бухгалтерський облік видаткових операцій та здійснив реєстрацію податкових накладних.

Отже, відповідач прийняв належним чином поставлений товар та зобов`язаний здійснити оплату такого товару.

Станом на 01.06.2023 року відповідачем не здійснено оплату прийнятого товару.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що за вказаний період з боку відповідача не надходило зауважень щодо строків поставки та якості поставленої продукції, повернень поставленої продукції або відмов від прийняття не було зафіксовано.

Натомість, позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 143681,64грн.

Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що сторонами укладено договір в спрощений спосіб шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є видаткові накладні, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підпис і печатку відповідача про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що була визначена позивачем у товарно-транспортній накладній (акцепт).

Апелянтом факт отримання від позивача поставленого товару не оспорюється.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі видаткових накладних на поставку товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Товарно-транспортна/видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлі-продажу між продавцем і покупцем.

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України, чим спростовуються доводи апелянта щодо відсутності в останнього обов`язку з оплати отриманого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено факт передачі позивачем товару, а також його отримання відповідачем на суму 143681,64 грн відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, а також настання строку оплати товару з огляду на приписи ст. 692 ЦК України та відсутності доказів погашення такої заборгованості, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.08.2023 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу відповідача, яка була отримана представником останнього 19.08.2023.

В подальшому представник відповідача подав заяву про відкладення підготовчого засідання, з якого вбачається зміна місцезнаходження відповідача (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212), однак ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується відкритою та загальнодоступною інформацією з відкритих джерел, інформації розміщеної в мережі Інтернет, зокрема, ресурсу opendatabot.ua українській компанії, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу, електронної платформи державних закупівель Prozorro, і т.д. адресою місцезнаходження відповідача є: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 62В, оф.212 .

У розумінні положень ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно положень частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 наведеного закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Отже, місцевим господарським судом було забезпечено можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, дотримано визначені процесуальним законом строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань, не визнавалася обов`язковою явка учасників судового процесу, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, чим спростовуються доводи відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (вх. №2470 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/3541/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін