Рішення

від 24.10.2023 по справі 141/813/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/813/19

Провадження № 2/131/85/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шелюховського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати заповіт ОСОБА_3 недійсним. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 69 років померла його рідна тітка ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 на яке позивач претендує, як спадкоємець за законом п`ятої черги спадкування.

Позивач вказує, що звернувся в усному порядку до нотаріальній конторі де йому повідомили, що існує заповіт посвідчений Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області згідно якого померла ОСОБА_3 заповіла на користь ОСОБА_4 все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, та те на що вона матиме право за законом.

Позивач зазначає, що йому відомо, що за життя ОСОБА_3 не планувала заповідати своє майно відповідача та більше того, вона постійно перебувала в смт. Оратів і за його межі не виїзджала, а тому позивачу не зрозуміло яким чином заповіт міг бути посвідчений Зарудянською сільською радою. Більше того, відразу після поховання спадкодавця ОСОБА_2 забрала з будинку померлої всі документи. У зв`язку з вищевказаним ОСОБА_1 вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бутті визнаний недійсним, так як позивач зазначає, що цей заповіт не міг бути підписаний ОСОБА_3 та не відповідає волі спадкоємця та тим самим порушує його спадкові права.

Представник позивача ОСОБА_5 , в судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримала у повному обсязі та просила його задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо задоволення позову заперечував через його необгрунтовність.

Представник Оратівської селищної ради в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, щодо задоволення позову заперечувала через його необгрунтовність.

В судові засідання викликались свідки, які надали суду слідуючі пояснення:

Свідок ОСОБА_7 надав суду пояснення, що померла ОСОБА_3 була дружиною рідного дядька його матері ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_3 ніхто не опікувався то він разом із ОСОБА_2 доглядали її та останні два роки він разом із ОСОБА_2 постійно були біля неї.

ОСОБА_7 вказав, що одного дня вони разом із ОСОБА_2 застали ОСОБА_3 на підлозі у своєму будинку та викликали швидку, її доправили до лікарні де ОСОБА_3 померла це було у 2019 році. Поховали ОСОБА_7 та ОСОБА_2 померлу за власні кошти і в подальшому поставили на її могилу пам`ятник. На похоронах ОСОБА_3 ОСОБА_1 не було.

ОСОБА_7 також повідомив, що ОСОБА_3 ніколи не розказувала, що у неї є родичі. ОСОБА_3 лиш казала, що складе заповіт та все майно перепише ОСОБА_2 .

Щодо складання заповіту то ОСОБА_7 повідомив, що у лютому 2019 року за ініціативи ОСОБА_3 вони зі свідками поїхали до Зарудянської сільської ради. ОСОБА_7 виконував роль водія та привіз і відвіз ОСОБА_3 разом із свідками до Зарудянської сільської ради.

Свідок ОСОБА_8 надала суду пояснення, що їй було відомо про те, що померла ОСОБА_3 мала намір зробити заповіт, та все своє майно заповісти ОСОБА_2 , а тому 05.02.2019 року ОСОБА_2 попросила її поїхати до Зарудянської сільської ради для складання заповіту та вони разом із ОСОБА_3 поїхали туди.

ОСОБА_8 вказала, що секретарем Зарудянської сільської ради Богатир Т.О. було складено заповіт та проголошено його в голос в її присутності та присутності ОСОБА_9 , і ОСОБА_10 та оскільки на той час ОСОБА_3 хворіла у неї боліла права рука, яку вона підв`язувала, тому вона лише прослухала заповіт, який вголос прочитала ОСОБА_11 , а далі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 та всі присутні окрім ОСОБА_3 підписали його.

Свідок ОСОБА_12 надала суду пояснення, що ОСОБА_3 була одинока та їй був необхідний догляд. За деякий час до своєї смерті ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_12 з проханням щоб остання пішла свідком у заповіті на ОСОБА_2 , яка її доглядала та ОСОБА_3 , хотіла їй переписати все своє майно. Також ОСОБА_12 зазначила, що ОСОБА_3 жалілась їй, що родичі з с. Животівка Оратівського району нічим їй взагалі не допомогають.

Коли вони приїхали до с. Зарудя, там секретар Зарудянській сільській раді Богатир Т.О. склала заповіт та прочитала його у голос при цьому ОСОБА_3 кивала, погоджуючись з прочитаним. При оголошенні були присутні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 та кожний з них прочитав у голос заповіт, а в подальшому підписали його власноруч.

Свідок ОСОБА_11 надала суду пояснення, що вона була секретарем у Зарудянській сільській раді. До неї приїхала ОСОБА_3 разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_3 повідомила, що має намір скласти заповіт та сказала, що вона наразі не може писати та читати на, що ОСОБА_11 запропонувала приїхати їй в слідуючий раз разом зі свідками.

Наступного дня ОСОБА_3 приїхала разом із ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 ОСОБА_11 вказує, що ОСОБА_3 сказала, що хоче заповісти все свою майно ОСОБА_2 та дуже її хвалила.

ОСОБА_11 склала заповіт та прочитала його у голос при ОСОБА_3 та свідках, які в подальшому також прочитали заповіт у голос та підписали його. ОСОБА_3 заповіт не підписувала так, як права рука у неї не діяла. Надалі ОСОБА_11 зареєструвала заповіт у книзі реєстрації заповітів та після того коли назбиралася пошта надіслала заповіт до м. Вінниці на реєстрацію в інформаційних системах.

Свідок ОСОБА_9 , надав суду пояснення, що він товаришував з ОСОБА_7 , який допомогав ОСОБА_3 по господарству. Взимку ОСОБА_3 попросила ОСОБА_9 бути свідком при написанні заповіту та сказала, що їм необхідно буде поїхати до Зарудянської сільської ради та засвідчити заповіт, що вони в лютому і зробили.

ОСОБА_9 вказав, що вони машиною приїхали в с. Зарудя до Зарудянської сільської ради. Секретар сільської ради відібрала у них паспорти та розпитала ОСОБА_3 чи вона робить розпорядження щодо заповіту з власної волі на, що остання відповіла, що так з власної волі. Через одну дві години ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 попросили зачитати заповіт у голос кожного окремо та вони підписали заповіт власноруч окрім ОСОБА_3 так, як у неє була хвора права рука. Також ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_3 окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ніхто не опікувався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали заслухавши пояснення учасників справи та свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним - відмовлено, зазначене рішення постановою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишено без змін.

В подальшому постановою Верховного суду України від 31 серпня 2022 року справа № 141/813/19 рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року - скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування Верховний суд зазначає, те, що порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вірного її вирішення, зокрема те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 05 лютого 2019 року склала заповіт яким на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 , заповіт посвідчений секретарем Зарудянської сільської ради Оратівського району Богатир Т.О. та прочитаний уголос в присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , заповіт зареєстрований в реєстрі за № 4 (а.с.48).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Оратів Оратівського району Вінницької області у віці 69 років померла ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 15 травня 2019 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно. Позивач вважає, що оспорюваний заповіт тітка не підписувала, текст заповіту написаний іншим почерком та мовою, яку не розумів померлий, відтак просить визнати заповіт недійсним.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а саме: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

Як вбачається з тексту оспорюваного заповіту, складеного 05 лютого 2019 року, ОСОБА_3 розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного так і морального, в присутності секретаря сільської ради Богатир Т.О. та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , на випадок смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 (а.с.48).

Зміст ст.ст. 1233-1235,1241,1254,1307 ЦК України секретарем Зарудянської сільської ради Оратіського району роз`яснено свідкам про необхідність додержання таємниці заповіту у відповідності зі статтею 1255 Цивільного кодексу України. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 , секретарем Зарудянської сільської ради Богатир Т.О. та свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , якими власноручно підписаний. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, захисту у судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до ст.ст. 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 01.06.2016 в справі № 920/1771/14, від 06.07.2016 в справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 в справі №902/841/15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту від 05 лютого 2019 року заповідач важко хворіла, заповіт не читала, української мови не розуміла, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (частина перша статті 1257 ЦК України).

Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.

Відповідно до положень частини другої-четвертої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм права вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України(частина третя статті 1247 ЦК України).

Як встановлено судом, оспорюваний заповіт посвідчений секретарем Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області Богатир Т.О. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем та свідками і власноручно підписаний ними.

Секретарем Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області Богатир Т.О. встановлено особу заповідача, перевірено її дієздатність, роз`яснено заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України, встановлено її дійсну волю на розпорядження майном на випадок її смерті та посвідчено особистий підпис на заповіті.

Посилання позивача на те, що заповідач не могла скласти оспорюваний заповіт жодним чином матеріалами справи не підтверджуються.

Також в ході судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_9 , які надали суду покази, якими спростували той факт, що заповіт був укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, інші доводи представника позивача щодо оскарження правочину не спростовують висновків суду щодо правомірності заповіту та не потребують детального обґрунтування.

Відтак, воля заповідача, виражена у формі заповіту є волевиявленням померлого та не викликає сумнівів у її правомірності.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що обґрунтованість вимог позивача спростовуються змістом оспорюваного заповіту та іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача та недостатньої дієздатності заповідача на момент складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 202-204, 215, 225, 1233, 1234, 1236, 1247, 1248, 1253, 1254, 1257 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 105, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Оратівська селищна рада Оратівського району Вінницької області, адреса: 22600, вул. Паркова, 14 смт Оратів Вінницького району Вінницької області.

Головуючий: