Рішення

від 01.11.2023 по справі 712/746/22

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/746/22

Провадження № 2/712/231/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пироженко В.Д.

за участю секретаря Туз Н.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

за участі представника відповідача адвоката Дрогомана О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором пайової участі,

В С Т А Н О В И В:

Черкаська міська рада (м. Черкаси вул. Б.Вишневецького, 36) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Черкаської міської ради від 22.12.2005 року № 8-863 приватному підприємцю ОСОБА_3 надана в оренду земельна ділянка площею 2700 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 на 10 років (без права передачі її в суборенду) під розташування тимчасової платної автостоянки за рахунок земель Черкаської міської ради. За цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За функціональним призначенням земельна ділянка віднесена до категорії земель транспорту, зв`язку.

14.02.2006 року між сторнами укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України.

Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняла у строкове платне користування вказану земельну ділянку та зобов`язалася щомісячно до 30 числа місяця сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 3.1 Договору строк дії договору до 22.12.2015 року.

Протягом дії Договору сторони вносили зміни до нього, а саме: відповідно до змін до Договору від 08.09.2014 року, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав 09.07.2015 за № 10356721, у преамбулі розділу «Реквізити сторін», додатках до нього та всіх невід`ємних частинах приватного підприємця ОСОБА_2 замінено на фізичну особу ОСОБА_2 у зв`язку із проходженням останньою процедури припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до змін до Договору від 06.07.2015 року, які зареєстровані в державному реєстрі речових прав 09.07.2016 року за № 10356721, по всьому тексту Договору, додатків до нього та всіх невід`ємних його частин адресу земельної ділянки читати по АДРЕСА_3 .

27.04.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору якою передбачено пункт 3.1 Договору «договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

29.11.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору, якою передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та зазначено «За основним цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,2700 га по АДРЕСА_3 віднести до земель житлової та громадської забудов для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку». Нормативна грошова оцінка станом на 2018 рік становить 9405545,00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди пункт 4.1 Договору викладено у новій редакції «Орендар за орендну плату сплачує у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлено у розмірі 3% річних від її нормативної грошової оцінки і становить 28216,35 грн.»

У зв`язку з неналежним виконанням свїх зобов`язань, позивач у серпні 2020 звертався до суду про стягнення заборгованості. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.02.2021 року позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідачки заборгованість по червень 2020 року у розмірі 45316,48 грн та 1125,91 грн пені. Цим рішенням встановлено, що розмір щомісячного платежу становить 2351,36 грн.

За період з липня 2020 по 31.10.2021 року відповідачці нараховано 37621,76 коп орендної плати. Відповідач, взятих на себе зобов`язань не виконала, а тому просять стягнути з відповідачки на користь міського бюджету м. Черкаси заборгованість за договором оренди землі в сумі 37621,76 коп. та судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.03.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Черкаської міської ради Прокопчук А.П. позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити. Доповнила, що 15.03.2023 року між позивачем та відповідачкою була підписана угода про розірвання договору оренди землі від 14.02.2006 року. Пунктом 2 Угоди визначено, що у зв`язку із закінченням будівництва об`єкта багатоквартирного житлового будинку, сторони розривають договір оренди землі від 14.02.2006. Також пунктом 4 Угоди встановлено, що орендар не звільняється від сплати орендної плати за земельну ділянку до моменту державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки. Угода була підписана відповідачкою особисто. Крім того, 05.06.2015 року відповідач видала доручення та уповноважила ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка посвідчена приватним нотаріусом, бути її представником у всіх органах з питань отримання, погодження та оформлення проектно- кошторисної документації та дозволу на будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:024:0044, тобто на тій земельній ділянці, яка була передана їй в оренду. Тому довірені особи мали право розписуватись за відповідачку шляхом копіювання її підпису.

Довіреними особами неодноразово вчинялися дії спрямовані на виконаня умов договору по орендній платі та нею сплачено орендну плату в сумі11462,34 грн 03.08.2015 року; 05.09.2017 року довіреною особою ОСОБА_6 сплачено орендну плату 7321,25 грн та 10000 грн; 11.09.2018 року ОСОБА_5 було підписано акт звірки по сплаті орендної плати ОСОБА_2 , згідно якого переплата з орендної плати становила 795,02 грн.

10.12.2021 року ОСОБА_2 сплачена заборгованість за Договором по червень 2020 у розмірі 46442,39 грн, яка була стягнута за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Дрогоман О.О. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ні договор, ні зміни до договору про оренду землі відповідач не підписувала. Вона вимушена була підписати 15.03.2023 року угоду про розірваня договору оренди землі з позивачем, постільки всі її рахунки були заблоковані. Просив відмовити позивачу в позові та стягнути понесені витрати на проведення судової експертизи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом зазначивши, що рішенням Черкаської міської ради від 22.12.2005 року № 8-863 приватному підприємцю ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка площею 2700 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 на 10 років (без права передачі її в суборенду) під розташування тимчасової платної автостоянки за рахунок земель Черкаської міської ради. За цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За функціональним призначенням земельна ділянка віднесена до категорії земель транспорту, зв`язку.

14.02.2006 року між сторнами укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України .

Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняла у строкове платне користування вказану земельну ділянку та зобов`язалася щомісячно до 30 числа місяця сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 3.1 Договору строк дії договору до 22.12.2015 року.

Згідно зіст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 610ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач в позові зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань

за період з 01.07.2020 року по 31.10.2021 року заборгованість відповідачки перед позивачем за оренду землі становить 37621,76 грн, за 16 місяців, виходячи з орендної плати 2351,36 грн за місяць.

Ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що договору оренди землі від 14.02.2006 року із змінами до договору оренди землі від 08.09.2014 року, від 06.07.2015 року, від 27.04.2016 року, додаткової угоди від 29.11.2018 року вона не підписувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило,стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За клопотанням відповідача, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2023 року призначена по справі судова почеркознавча експертиза стосовно підпису ОСОБА_2 в договорі оренди землі та додатках до договору.

Згідно висновку експерта від 03.08.2023 року № СЕ-19/124-23/7418-ПЧ, підписи від імені ОСОБА_2 у графах «Орендар» договору оренди землі від 14.02.2006 року та додатках до нього, а саме: зміни до договору оренди землі від 08.09.2014 року, від 06.07.2015 року, від 27.04.2016 року, додаткова угода від 29.11.2018 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірному договорі оренди земельної ділянки 14.02.2006року позивачеві не належать, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона нікому не надавала і не надано таких відповідачем.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Матеріали справи свідчать про те, що договір про оренду землі між позивачем та відповідачем не підписувався, а тому спірний договір є неукладеним таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, оскільки відповідач по справі не підписувала договір оренди землі 14.02.2006 року.

Суд критично оцінює доводи позивача, що відповідач 05.06.2015 року видала довіреність на трьох осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка посвідчена приватним нотаріусом, та надала їм повноваження бути її представником у всіх органах з питань отримання, погодження та оформлення проектно- кошторисної документації та дозволу на будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:024:0044, тобто на тій земельній ділянці, яка була передана їй в оренду а тому довірені особи мали право розписуватись за відповідачку шляхом копіювання її підпису.

Відповідно до доручення, яке було видане ОСОБА_2 05.06.2015 року вбачається, що нею надавалося доручення представникам з приводу здійснення від її імені отримання, погодження та оформлення проектно-кошторисної документації та дозволу на будівництво перебудови, добудови, реконструкції житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 та представляти її інтереси у захисті її майнових та немайнових прав в суді. Інших доручень відповідач довіреним особам не надава.

Довіреними особами неодноразово вчинялися дії спрямовані по сплаті орендної плати за землю, проте, відповідач такими повноваженням довірених осіб не наділяла.

Щодо підписання відповідачкою угоди про розірвання договору оренди землі, суд зазначає. Дана угода була підписана відповідачкою 15.03.2023 року, в період перебування даної цивільної справи в суді і як зазначив представник відповідача, дана угода вимушено була підписана відповідачкою в зв`язку з блокуванням її рахунків та неможливості здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність.

При цьому суд звертає також увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 заперечує факт підписання нею договору оренди землі та додаткових угод на які посилається представник позивача, а матеріали справи містять відповідні докази, а саме висновок експерта, що підпис ОСОБА_2 в даних договорах здійснений іншою особою.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позивачем в судовому засіданні не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд вважає що позов до задоволення не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч .2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача ( п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Постільки відповідачем понесені витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10898,40 грн, тому вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 6,12, 13, 18, 141, 261, 263, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст. 526, 629, 638,759, 760 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

ПозовЧеркаської міської ради (м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором оренди землі залишити без задоволення.

Стягнути з Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 10898, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Позивач: Черкаська міська рада (м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36 , код ЄДРПОУ 25212542).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений : 01.11.2023