Постанова

від 16.01.2024 по справі 712/746/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/219/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/746/22 Категорія: 302000000 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Новіков О.М. Новицька Н.О.

розглянув упорядку спрощеногопозовного провадження у відкритомусудовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішенняСоснівського районногосуду містаЧеркаси від27.10.2023 (повний текст складено 01.11.2023, суддя в суді першої інстанції Пироженко В.Д.) у цивільній справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі,

в с т а н о в и в :

у березні 2022 року Черкаська міська рада звернулась до суду з указаним позовом, яким просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору оренди землі в сумі 37 621,76 грн., мотивуючи про те, що рішенням Черкаської міської ради від 22.12.2005 №8-863 приватному підприємцю ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка, площею 2700 кв.м., у АДРЕСА_1 на 10 років (без права передачі її в суборенду) під розташування тимчасової платної автостоянки за рахунок земель Черкаської міської ради. За цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

14.02.2006 між сторонами укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України. За цим договором у відповідача виник обов`язок щомісячно до 30 числа місяця сплачувати орендну плату. Відповідно до пункту 3.1 Договору строк його дії встановлено до 22.12.2015.

Сторони вносили зміни до договору, зокрема, від 08.09.2014, у преамбулі розділу «Реквізити сторін», додатках до нього та всіх невід`ємних частинах приватного підприємця ОСОБА_1 замінено на фізичну особу ОСОБА_1 у зв`язку із проходженням останньою процедури припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до змін до Договору від 06.07.2015 по всьому тексту Договору, додатків до нього та всіх невід`ємних його частин адресу земельної ділянки змінено на по АДРЕСА_2 .

27.04.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою змінено редакцію пункту 3.1 Договору - «договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

29.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору, якою передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зазначено «За основним цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,2700 га по АДРЕСА_2 віднести до земель житлової та громадської забудов для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку». Нормативна грошова оцінка станом на 2018 рік становить 9405545,00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди пункт 4.1 Договору викладено у новій редакції «Орендар за орендну плату сплачує у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлено у розмірі 3% річних від її нормативної грошової оцінки і становить 28216,35 грн.»

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань орендарем щодо сплати орендної плати позивач у серпні 2020 звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.02.2021 їх задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по червень 2020 року у розмірі 45316,48 грн. та 1125,91 грн. пені.

Цим рішенням встановлено, що розмір щомісячного платежу становить 2351,36 грн.

За період з липня 2020 по 31.10.2021 відповідачу нараховано 37 621,76 грн. орендної плати, зобов`язань по виплаті якої нею не виконано, що обумовило звернення з вимогами про стягнення заборгованості до суду.

Рішенням Соснівськогорайонного судуміста Черкасивід 27.10.2023 позовні вимоги відхилено. Суд вказав, що договір оренди землі та додаткові угоди до нього відповідачем не підписувалися, що встановлено висновком експерта, отже ці правочини є неукладеними та підстав для стягнення коштів орендної плати не має.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 08.12.2023 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував угоду про розірвання договору оренди землі від 14.02.2006, зареєстровану у Черкаській філії ДЗК 15.02.2006, підписану відповідачем 15.03.2023 особисто в присутності її адвоката, що свідчить про необґрунтованість висновків суду у справі про укладення такої угоди відповідачем під тиском з боку позивача. Дії відповідача свідчать про її обізнаність про наявність договору та про намір його виконувати. Так відповідач видала довіреність від 15.06.2015 на ім`я трьох осіб з правами вчинення дій щодо орендованої земельної ділянки, що систематично мало місце, зокрема, при сплаті орендної плати за 2015-2017 роки. Так як договір сторонами виконувався, у аспекті практик ВС вважати його неукладеним підстав не має.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 22.12.2005 № 8-863 приватному підприємцю ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка, площею 2700 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 на 10 років (без права передачі її в суборенду) під розташування тимчасової платної автостоянки за рахунок земель Черкаської міської ради. За цільовим призначенням земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За функціональним призначенням земельна ділянка віднесена до категорії земель транспорту, зв`язку.

14.02.2006 між сторонами укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, за умовами якого відповідач прийняла у строкове платне користування вказану земельну ділянку та зобов`язалася щомісячно до 30 числа місяця сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 3.1 Договору строк його дії визначено до 22.12.2015.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за період з 01.07.2020 по 31.10.2021 заборгованість за оренду землі становить 37 621,76 грн., виходячи з орендної плати 2351,36 грн. за місяць.

Відповідач ОСОБА_1 зазначила, що договір оренди землі від 14.02.2006 із змінами від 08.09.2014, від 06.07.2015, від 27.04.2016, додатковою угодою від 29.11.2018 вона не підписувала.

За клопотанням відповідача ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2023 призначена у справі судова почеркознавча експертиза стосовно авторства підпису ОСОБА_1 в договорі оренди землі та додатках до договору.

Згідно висновку експерта від 03.08.2023 № СЕ-19/124-23/7418-ПЧ підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Орендар» договору оренди землі від 14.02.2006 та додатках до нього, а саме:зміни до договору оренди землі від 08.09.2014, від 06.07.2015, від 27.04.2016, додаткова угода від 29.11.2018 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже при судовому розгляді встановлено, що договір оренди землі від 14.02.2006 та додатки до нього орендарем (відповідачем) не підписувався. Слід врахувати, що вимоги про стягнення заборгованості позивачем заявляються з посиланням на зобов`язання відповідача, які виникли саме із вказаного договору оренди землі.

Відповідні правовідносини мають таке правове регулювання.

Згідно приписів статті 124 ЗК Українипередача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно достатті 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини першою статті 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частина 1-3 статті 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Також згідно положень ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст.610ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц ВП ВС зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.»

З урахуванням вказаного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними, адже договір оренди землі, про порушення зобов`язань за яким стверджує позивач, орендарем не підписувався, відтак, такий правочин, який за приписами закону імперативно укладається в письмовій формі (ч.1 ст.14 ЗУ «Про оренду землі»), є неукладеним та не може слугувати підставою для виникнення зобов`язань, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю.

У аспекті вказаного вище, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що має бути врахована угода про розірвання договору оренди землі від 14.02.2006, укладена між сторонами справи 15.03.2023, адже зазначений правочин не є підставою для виникнення правовідносин на протязі попередніх 17 років за договором, який стороною не підписано.

Так законодавством, зокрема, ст. 11 ЦК України (яка регламентує підстави виникнення цивільних прав та обов`язків) не передбачено можливості виникнення прав та обов`язків в особи на підставі правочину у випадку, якщо його укладено не було, однак має місце інший правочин, спрямований на розірвання такого договору про наявність тих чи інших зобов`язань.

Також слід оцінити критично міркування скаржника про те, що дії відповідача свідчать про її обізнаність про наявність договору та про намір його виконувати, оскільки це не дає суду змогу перевірити обґрунтованість позовних вимог щодо наявної заборгованості по орендній платі стосовно її розміру, який сторонами погоджено не було, порядків нарахування та сплати, адже відповідного договірного регулювання у визначеному законодавством порядку здійснено не було договір оренди землі не укладався.

Суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до доручення, яке було видане ОСОБА_1 05.06.2015 вбачається, що нею надавалося повноваження представникам з приводу здійснення від її імені отримання, погодження та оформлення проектно-кошторисної документації та дозволу на будівництво перебудови, добудови, реконструкції житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та право представляти її інтереси у захисті її майнових та немайнових прав в суді.

Інших доручень відповідач довіреним особам не надавав.

Довіреними особами неодноразово вчинялися дії спрямовані по сплаті орендної плати за землю, проте, відповідач саме такими повноваженням їх не наділяла.

Інші доводи позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівськогорайонного судуміста Черкасивід 27.10.2023 у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Соснівськогорайонного судуміста Черкасивід 27.10.2023 у цивільній справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17.01.2024.

Суддя-доповідач

Судді