Постанова

від 01.11.2023 по справі 953/16644/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» листопада 2023 року

м. Харків

справа № 953/16644/21

провадження № 22ц/818/1684/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Державне науково-виробниче підприємство «Об`єднання Комунар»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року в складі судді Губської Я.В.

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» про зобов`язання відповідача виплатити суму різниці в заробітній платі за період 1988-2003 роки.

29 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду доповнення до позовних вимог, у якому просила зобов`язати відповідача виплатити їй суму різниці у заробітній платі за період 1986-2003 роки, а також витребувати оригінал наказу № 1494-к від 19 листопада 1986 року, запис у трудовій книжці від 1986 року для перевірки її окладу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року у прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року відмовлено та повернуто дану заяву заявниці.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати, розширити період розгляду її позовних вимог з 1986 по 2003 роки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права та незаконно відмовив у прийнятті доповнень до позовних вимог, клопотанні про витребування наказу від 19 листопада 1986 року, оскільки вона помилково вказала у позові період з 1988 по 2003 роки замість з листопада 1986 року, що з`ясувалось під час підготовчого судового засідання.

Також 04 вересня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли пояснення по суті спору, у яких вона просила задовольнити її позовні вимоги з доповненнями.

18 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін; вирішити питання щодо судових витрат. Вказав, що суд обґрунтовано повернув ОСОБА_1 її заяву, оскільки така заява подана після закінчення підготовчого засідання, коли вже відбувався розгляд по суті і тривало дослідження доказів. У заяві змінено і предмет, і підстави позову, а також до неї не додано доказів направлення її відповідачу. Крім того, заява викладена російською мовою.

19 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування у відповідача наказу № 1494-к від 19 листопада 1986 року; долучити до матеріалів справи ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 року про відкриття кримінального провадження № 12023226130000282 від 12 травня 2023 року за ознаками частини 1 статті 175 КК України, яке не розглядається, оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не спір по суті.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду змінити.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про доповнення позову подана після закінчення підготовчого засідання, не відповідає вимогам статті 49 ЦПК України, у ній одночасно змінено і предмет, і підставу позову, тому її слід повернути заявниці.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Частинами другою, третьою, п`ятою статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 надано тлумачення, що позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 352/1331/20, від 25 травня 2022 року у справі № 753/1908/15-ц.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана з порушенням строку, залишається без розгляду і повертається позивачеві.

Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року про доповнення позовних вимог вбачається, що по суті вона є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки позивачка збільшила кількісний показник (період стягнення з 1986 року) за вже заявленою позовною вимогою про зобов`язання відповідача виплатити суму різниці у заробітній платі за 1988-2003 роки. Предмет позову у розумінні обраного способу захисту прав не змінився. Також позивачка доповнила підстави позову, посилаючись на нарахування їй заробітної плати згідно наказу від 19 листопада 1986 року, який просила витребувати, тобто доповнила позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.

За таких умов, неможливо вважати, що подана заява є заявою про зміну одночасно і предмету, і підстав позову.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказана заява подана 29 травня 2023 року, тоді як підготовче судове засідання закрито ще ухвалою суду від 19 січня 2023 року. У судовому засіданні 15 травня 2023 року оголошено позовну заяву та заперечення (а. с. 119, 162-163).

Клопотання про поновлення пропущеного строку заява ОСОБА_1 не містить, а суд позбавлений можливості вирішити таке питання без відповідного клопотання сторони.

До того ж, всупереч вимогам частини 5 статті 49 ЦПК України у редакції на час подання відповідної процесуальної заяви, до заяви ОСОБА_1 не додано доказів направлення копії такої заяви відповідачу, наслідком чого є не прийняття заяви до розгляду та її повернення заявниці. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що заява ОСОБА_1 про доповнення позову викладена російською мовою.

Згідно з частиною першоюстатті 10 Конституції Українидержавною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦПК Україницивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою (частина першастатті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).

Статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Виходячи з того, що будь-яка заява по суті є процесуальним документом (стаття 174 ЦПК України), вона повинна бути викладена державною мовою.

Аналізуючи наведене, оскільки заява ОСОБА_1 про доповнення позову подана після закриття підготовчого засідання та не містить клопотання про поновлення строку, викладена не державною мовою, а також до неї не додані докази направлення її копії відповідачу, у суду першої інстанції були підстави для повернення такої заяви заявниці.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення процесуальних норм при вирішенні питання щодо повернення заяви.

Водночас, оскільки посилання суду на одночасну зміну у заяві і предмету, і підстав позову судова колегія вважає помилковим, а також суд не звернув уваги на те, що заяву викладено російською мовою, мотивувальну частину ухвали суду слід змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст.367, 368,п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 01 листопада 2023 року.