Постанова

від 31.10.2023 по справі 826/14075/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/14075/17

касаційне провадження № К/9901/60493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 (суддя - Бояринцева М.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 30.08.2017 №96573-1305.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність прийнятого відповідачем рішення, оскільки визначення розміру плати за користування земельною ділянкою позивачем здійснювалось у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки від 11.06.2003, яким установлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018, у задоволені позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність визначення контролюючим органом грошового зобов`язання з орендної плати за землю з огляду на порушення платником підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки за рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146, пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, орендна плата з фізичних осіб становить 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати і до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, доводить, що позивач сплачував орендну плату відповідно до умов договору, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати орендної плати за землю за 2017 рік у визначеному відповідачем розмірі.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з якими він не погоджується та якими він керувався під час подання позову.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Київською міською радою (орендодавцем), та позивачем (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки від 11.06.2003, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 №21/181 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Сорочинська, 14 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,0644 га для будівництва та обслуговування підпірних стінок з благоустроєм прилеглої території у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємно частиною договору.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 №96573-1305, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 77779,51 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату за землю відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).

За правилами абзацу другого пункту 288.1 статті 288 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями статей 286, 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: кадастровий номер 8000000000:82:136:0055, місце розташування вул. Сорочинська, 14 м. Київ, площа 644 метрів квадратних, становить 2592650,28 грн.

Відповідачем розрахунок земельного податку проведено на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, виходячи з наступних показників: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях; Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони; Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

Контролюючим органом здійснено наступний розрахунок на 2017 рік нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Сорочинська, 14 м. Київ, площею 0,0644 гектару: 2592650,33 грн = 644х686,46х2х1,84х0,84х1,249х1,433х1,06, де 686,46 грн - грошова оцінка за 1 кв. м; 644 кв. м. - площа земельної ділянки; 2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 1,84 - узагальнюючий локальний коефіцієнт, 0,84- сукупний коефіцієнт.

Вказані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва", введене в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217), з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 із змінами та доповненнями та з урахуванням отриманої інформації: 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 №6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель").

Ставку земельного податку в 2017 році обраховано відповідно до пункту 13 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської Ради від 23.06.2011 №242/5629 зі змінами та доповненнями, яка становить 3%.

Контролюючим органом розраховано суму орендної плати за 2017 рік позивачу за земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Сорочинська, 14 м. Київ, в розмірі 77779,51 грн (2592650,33х3%).

За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Як установлено судовими інстанціями, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, необхідно забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 «Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України» та встановлено, що ОСОБА_1 значиться в зазначеному додатку, як орендар, якому збільшено орендну плату за земельну ділянку до 3 %.

Враховуючи зазначені правові норми, встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність визначення позивачу податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 77779,51 грн.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування, з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк