Постанова

від 02.08.2018 по справі 826/14075/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14075/17 Головуючий у І інстанції - Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 96573-1305 від 30.08.2017 року.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та зазначає про протиправність визначення ОСОБА_2 розміру орендної плати з фізичних осіб в сумі 77 779,51 грн., оскільки договором оренди земельної ділянки від 11.06.2003 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до п.2.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розміру 1,5%, що відповідає вимогам ст.288 Податкового кодексу України та рішенню від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві із змінами та доповненнями від 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 11 червня 2003 року між Київською міською радою (орендодавцем), та Позивачем (орендарем), укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 року № 21/181 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Сорочинська, 14 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,0644 га для будівництва та обслуговування підпірних стінок з благоустроєм прилеглої території у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємно частиною договору.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

30 серпня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від № 96573-1305, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 77 779,51 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем правомірно застосовано норми Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 та пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877, відповідно до яких Позивачу нараховується орендна плата з фізичних осіб в розмірі 77 779,51 грн, що становить 3 % від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

За приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

При цьому, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Разом з тим, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відносно розрахунку грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, колегія суддів зазначає таке.

Так, за приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Відповідно до підпунктів 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: - не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

З пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки від 11.06.2003 року вбачається, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1, місце розташування АДРЕСА_1 площа 644 метрів квадратних, становить 2 592 650,28 грн.

Відповідачем розрахунок земельного податку проведено на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877, виходячи з наступних показників: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:

- Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

- Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

- Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

- Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки;

- Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

Контролюючим органом здійснено наступний розрахунок на 2017 рік нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0644 гектару:

2592650,33 грн. = 644х686,46х2х1,84х0,84х1,249х1,433х1,06, де

- 686,46 грн. - грошова оцінка за 1 кв. м.

- 644 кв. м. - площа земельної ділянки;

- 2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

- 1,84 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.

- 0,84- сукупний коефіцієнт.

Вказані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва", введене в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року № 565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 із змінами та доповненнями та з урахуванням отриманої інформації: 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель").

Крім того, ставку земельного податку в 2017 році обраховано відповідно до пункту 13 додатку 3 "Положення про плату за землю в місті Києві" до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями, яка становить 3%.

Відповідачем розраховано суму орендної плати за 2017 рік Позивачу за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 77 779,51 грн. (2592650,33х3%).

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, необхідно забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України та встановлено, що ОСОБА_2 значиться в зазначеному додатку, як орендар, якому збільшено орендну плату за земельну ділянку до 3 %.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 07 квітня 2015 року (справа № 21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа № 131а15), 14 березня 2017 року (справа № 21-2246а16), а також правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 813/6875/14 (№ К/9901/8325/18).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування норм Податкового кодексу України, відповідно до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 при нарахуванні Позивачу орендної плати з фізичних осіб.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.08.2018 року.