Рішення

від 01.06.2018 по справі 826/14075/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2018 року № 826/14075/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 96573-1305 від 30.08.2017,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 96573-1305 від 30.08.2017.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та зазначає про протиправність визначення ОСОБА_1 розміру орендної плати з фізичних осіб в сумі 77 779,51 грн., оскільки договором оренди земельної ділянки від 11.06.2003 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та зазначив про правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 № 96573-1305, оскільки ставка земельного податку в 2017 році обраховується відповідно до пункту 13 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 та становить 3%.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

11.06.2003 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 21/181 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої: АДРЕСА_2, розміром 0,0644 га для будівництва та обслуговування підпірних стінок з благоустроєм прилеглої території у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємно частиною договору.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

30.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від № 96573-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 77 779,51 грн.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 № 21-274а14, від 14.04.2015 № 21-165а15 та від 10.02.2016 у справі №804/9264/14.

Щодо розрахунку грошового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як зазначено в пункті. 2.3 договору оренди земельної ділянки від 11.06.2003 розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування АДРЕСА_3, площа 644 метрів квадратних, становить 2 592 650,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем розрахунок земельного податку проведено на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877, виходячи з наступних показників:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:

- Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

- Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

- Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

- Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки;

- Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

З урахуванням наведеного відповідачем здійснено наступний розрахунок на 2017 рік нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0644 гектару:

2592650,33 грн. = 644х686,46х2х1,84х0,84х1,249х1,433х1,06, де

- 686,46 грн. - грошова оцінка за 1 кв. м.

- 644 кв. м. - площа земельної ділянки;

- 2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

- 1,84 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.

- 0,84- сукупний коефіцієнт.

Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва", введене в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями та з урахуванням отриманої інформації:

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель").

Разом з тим, ставку земельного податку в 2017 році обраховано відповідно до пункту 13 додатку 3 "Положення про плату за землю в місті Києві" до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями, яка становить 3%.

Відповідно відповідачем розраховано суму орендної плати за 2017 рік ОСОБА_1 за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 77 779,51 грн. (2592650,33х3%).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, необхідно забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Судом досліджено додаток до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого статтею 288 Податкового кодексу України та встановлено, що ОСОБА_1 значиться в зазначеному додатку, як орендар, якому збільшено орендну плату за земельну ділянку до 3 %.

З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що договором оренди земельної ділянки від 11.06.2003 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність застосування відповідачем норм Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 та пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877, відповідно до яких позивачу нараховується орендна плата з фізичних осіб в розмірі 77 779,51 грн., що становить 3 % від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_4,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 96573-1305 від 30.08.2017відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева