Постанова

від 01.11.2023 по справі 810/784/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 810/784/17

касаційне провадження № К/9901/16512/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Білоуса О.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Харченко С.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Мельничук В.П., Шурко О.І.)

у справі № 810/784/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМС»

до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КМС» (далі - ТОВ «КМС», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2014 року № 003792202 та № 0003782202.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Колір» (далі - ТОВ «ТПК «Колір») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Н.Т. Нова Груп» (далі - ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп») з огляду на відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, наявність досудових розслідувань стосовно таких суб`єктів господарювання та неможливість проведення зустрічних звірок з такими підприємствами. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 160/5053/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 400/2793/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 1440/1967/18.

Разом із касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області її правонаступником - ГУ ДПС у Київській області, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Ухвалою від 19 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Колір» за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року та з ТОВ «Г.Н.Т. «Нова Груп» за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 06 жовтня 2014 року № 2048/22-00/32119475.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за II квартал 2012 року на суму 205 115,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 41 023,00 грн та лютий 2014 року на суму 157 360,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Колір» та ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп»; відсутність контрагентів платника за податковими адресами; невідповідність видів придбаних контрагентами товарів, тим, що були реалізовані іншим суб`єктам господарювання в межах податкового періоду; відсутність у ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» достатніх трудових ресурсів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників; наявність досудового розслідування в кримінальному провадженні від 08 жовтня 2013 року № 32013000000000142, в ході якого встановлено, що шляхом створення ряду підприємств, у тому числі ТОВ «ТПК «Колір», групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 29 жовтня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0003792202, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 297 575,00 грн, з яких за основним платежем 198 383,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 99 192,00 грн;

№ 0003782202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 64 611,00 грн, з яких за основним платежем 43 074,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 21 537,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, необхідною умовою для формування покупцем сум витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судами встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з поставки товару з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» та ТОВ «ТПК «Колір».

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок.

Відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів, ТОВ «КМС» здійснює транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей самостійно (шляхом самовивозу).

На підтвердження обставин транспортування придбаного у контрагентів товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання в орендованому ним приміщенні платником надано копії: договорів безоплатного користування транспортними засобами; договорів оренди транспортних засобів; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; договору оренди нерухомого майна; договору оперативної (операційної) оренди нежитлового приміщення; витягів з відомостей складського обліку ТОВ «КМС».

На підтвердження подальшої реалізації придбаних у контрагентів товарів позивачем надано суду копії договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних тощо.

Судами також встановлено, що вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судами обґрунтовано не прийнято до уваги посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» та ТОВ «ТПК «Колір» є фігурантами кримінальних проваджень, оскільки за приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить доводів, що в указаних кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність операцій позивача з вказаними вище підприємствами.

Суд критично ставиться до посилання відповідача в касаційній скарзі на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року у справі № 362/1101/16-к, як доказ нереальності господарських відносин платника з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», оскільки при постановленні вказаної ухвали не досліджувалися та не надавалася оцінка господарським операціям позивача та ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп». Дії обвинувачуваного полягали в сприянні невстановленим досудовим розслідуванням особам у внесенні в документи, що відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», завідомо неправдивих відомостей, що призвели до того, що невстановлені слідством особи набули можливості здійснення документального оформлення, начебто, проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт).

Крім того, Суд зазначає, що перевірка платника з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Г.Н.Т. «Нова Груп» проводилася за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, при цьому ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 362/1101/16-к датована 04 жовтня 2016 року. Тобто, позивач не міг бути обізнаний про наявність такої ухвали при проведенні господарських операцій з ТОВ «Г.Н.Т. «Нова Груп».

Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали в достатній кількості необхідні ресурси для провадження господарської діяльності правильно відхилено судами попередніх інстанцій. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 160/5053/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 400/2793/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 1440/1967/18, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Вишгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді О. В. Білоус

Р. Ф. Ханова