Постанова

від 23.03.2021 по справі 810/784/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/784/17 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Мельничука В.П.,

Шурка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМС до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КМС звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0003782202 та 29.10.2014 № 0003792202.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю КМС донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.10.2014 № 0003792202 та 29.10.2014 № 0003782202.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп є нереальними, з огляду на відсутність достатніх трудових ресурсів, наявності досудових розслідувань стосовно таких суб`єктів господарювання, та неможливості провести зустрічну звірку з такими підприємствами.

Крім того, як вказує апелянт, позивачем не було надано до перевірки жодного документу щодо підтвердження відповідності продукції, виробника відповідної номенклатури товару, товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт.

Також апелянт звертає увагу на практику Верховного Суду щодо позиції статусу фіктивного нелегального підприємництва.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017.

Втім, постановою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 у справі №810/784/17 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У свою чергу, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року прийнято до розгляду дану справу, відкрито апеляційне провадження та призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження з 23 березня 2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано, що ним було подано всі достатні та необхідні первинні документи щодо поставки товарів, та докази, що підтверджують подальшу реалізацію вказаного товару, що підтверджує реальність таких господарських операцій.

Крім того, позивач звертає увагу на практику Верховного Суду зі спірних питань, що свідчить про обґрунтованість позиції позивача стосовно придбання товарів та їх подальшої реалізації.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю КМС (ідентифікаційний код 32119475, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, Проммайдан база ЗАТ Київгідромонтаж ) зареєстроване в якості юридичної особи 14.08.2002 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптовою торгівлею комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Вишгородській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У вересні 2014 року Вишгородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю КМС вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2014 № 2048/22-00/32119475 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю КМС під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарів не дотримано вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2012 року на суму 41023 грн та лютий 2014 року на суму 157360 грн та завищення витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за II квартал 2012 рік на суму 205115 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших територіальних органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп - та про характер їх взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених вище юридичних осіб, стосовно:

- неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп ;

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір за податковою адресою;

- невідповідності видів придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарів, інформація про які міститься в базах даних Автоматизованої інформаційної системи Податковий блок , товарам, що були реалізовані іншим суб`єктам господарювання в межах податкового періоду.

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп достатніх трудових ресурсів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні №32013000000000142 від 08.10.2013, в ході якого встановлено, що шляхом створення ряду підприємств, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір , групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

Відповідач також зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю КМС у ході перевірки не надано первинних документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортних накладних).

Враховуючи вказані вище відомості, на підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0003782202 та 29.10.2014 № 0003792202, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 297575 грн, з яких: 198383 грн - за основним платежем, 99192 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 64611 грн, з яких: 43074 грн - за основним платежем, 21537 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0003792202 та 29.10.2014 № 0003782202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та Торгівельно-Промислова компанія Колір .

Так, у червні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Колір договір поставки від 05.06.2012 № 05-06, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар за кількістю, ціною та асортиментом, визначеними у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору, а позивач зобов`язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Протягом червня 2012 року позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір визначений у рахунках-фактурах від 05.06.2012 № 605001, 11.06.2012 № 611002, 18.06.2012 № 618002, 25.06.2012 № 625002 товар (кабелі, модулі, адаптери, конектори, стяжки тощо) на загальну суму 246139,10 грн, у тому числі ПДВ - 41023,18 грн.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 05.06.2012 по 25.06.2012 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

За результатами виконання власного господарського зобов`язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Колір виписано наступні податкові накладні: № 605001 від 05.06.2012 на загальну суму 49586,70 грн, у тому числі ПДВ - 8264,45 грн; № 611002 від 11.06.2012 на загальну суму 58202,16 грн, у тому числі ПДВ - 9700,36 грн; № 618002 від 18.06.2012 на загальну суму 78658,70 грн, у тому числі ПДВ - 13109,78 грн; № 625002 від 25.06.2012 на загальну суму 59691,54 грн, у тому числі ПДВ - 9948,59 грн.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 246139,10 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок вказаного суб`єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

Так, за перевіряємий період у грудні 2013 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп договір поставки від 02.12.2013 № 02-12, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар за кількістю, ціною та асортиментом, визначеними у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору, а позивач зобов`язався прийняти товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного вище договору Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп протягом лютого 2014 року поставлено позивачу товар (кабелі, конектори, патч-корди, блоки, розетки, модулі живлення тощо), визначений у рахунках-фактурах від 03.02.2014 № 15, 03.02.2014 № 16, 10.02.2014 № 47, 17.02.2014 № 81, 17.02.2014 № 82, 24.02.2014 № 112 та 24.02.2014 № 113 на загальну суму 944161,98 грн, у тому числі ПДВ - 157360,33 грн.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 03.02.2014 по 24.02.2014 шляхом підписання видаткових накладних.

У свою чергу, за результатами виконання власного господарського зобов`язання перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп виписано наступні податкові накладні: № 15 від 03.02.2014 на загальну суму 127203,02 грн, у тому числі ПДВ - 21200,50 грн; № 16 від 03.02.2014 на загальну суму 129863,50 грн, у тому числі ПДВ - 21643,92 грн; № 47 від 10.02.2014 на загальну суму 192776,70 грн, у тому числі ПДВ - 32129,45 грн; № 81 від 17.02.2014 на загальну суму 76834,92 грн, у тому числі ПДВ - 12805,82 грн; № 82 від 17.02.2014 на загальну суму 63240,58 грн, у тому числі ПДВ - 10540,10 грн; № 112 від 24.02.2014 на загальну суму 132252,98 грн, у тому числі ПДВ - 22042,16 грн; № 113 від 24.02.2014 на загальну суму 221990,28 грн, у тому числі ПДВ - 36998,38 грн.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 944161,98 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок вказаного суб`єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Відповідно, витрати, понесені позивачем на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарів у загальному розмірі 43074 грн, та податок на додану вартість у сумі 198383 грн включено позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік, та до податкового кредиту за червень 2012 року та лютий 2014 року.

При цьому, наведені вище товарно-матеріальні цінності замовлялись підприємством з метою їх подальшого постачання контрагентам-одержувачам, а саме: Українсько-російсько-американському товариству з обмеженою відповідальністю - підприємству Спец , Приватному підприємству АЕСП-Україна , Товариству з обмеженою відповідальністю Айкю Трейдінг КМ , Товариству з обмеженою відповідальністю АМІ , Товариству з обмеженою відповідальністю Арт-Комлект , Товариству з обмеженою відповідальністю Бест Вей , Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гранд-Тектоніка , Товариству з обмеженою відповідальністю Верна , Товариству з обмеженою відповідальністю ВС Технолоджі , Товариству з обмеженою відповідальністю Джетек , Товариству з обмеженою відповідальністю Екомтех , Товариству з обмеженою відповідальністю Електростандарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Елліском , Товариству з обмеженою відповідальністю І кабельні системи , Товариству з обмеженою відповідальністю Інженерна компанія Світ кабельних систем , Приватному багатопрофільному підприємству Інтегровані інформаційні системи , Приватному акціонерному товариству Інформаційні комп`ютерні системи , Товариству з обмеженою відповідальністю Кабель Трейд , Приватному підприємству Канріт , Товариству з обмеженою відповідальністю Квартет-Плюс , Товариству з обмеженою відповідальністю КН Груп , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Версія , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Комплекс-Центр , Товариству з обмеженою відповідальністю Комплексний сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю Комп`ютери та комунікації , Товариству з обмеженою відповідальністю Комтрейдінг-сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВС Сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю Мультиком сервіс , Приватному підприємству Науково виробниче підприємство Оптілайн , Товариству з обмеженою відповідальністю Небилович та Партнери , Товариству з обмеженою відповідальністю О-НЕТ , Приватному підприємству ПроНет , Приватному підприємству Реквест-сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю РИМ2000 , Товариству з обмеженою відповідальністю Сонет , Товариству з обмеженою відповідальністю ТК Мережевий стандарт , Товариству з обмеженою відповідальністю Томакс-2000 , Приватному підприємству Фірма Терра , Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Мега Стайл , Приватному підприємству Лакітек , Науково-виробничому комерційному приватному підприємству Спектр-АС , Товариству з обмеженою відповідальністю Українські новітні телекомунікації , Товариству з обмеженою відповідальністю Діавест - Комп`ютерний світ , Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Інвекс Телеком , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та іншим.

На підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано суду копії договорів, рахунків - фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних тощо.

Крім того, відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю КМС здійснює транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей самостійно (шляхом самовивозу).

На підтвердження обставин транспортування придбаного у контрагентів позивача товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання в орендованому ним приміщенні представником позивача надано суду копії наступних документів: договору безоплатного користування транспортними засобами від 14.02.2011 та договору оренди транспортних засобів від 14.02.2014, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю КМС з ОСОБА_2 , свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на транспортні засоби, договору оренди від 12.01.2009 № АР-2/12.01.09 з додатковими угодами від 29.12.2011 № 3 та 30.12.2013 № 5, договору оренди нерухомого майна від 03.10.2011, договору оперативної (операційної) оренди нежитлового приміщення від 25.10.2011 та 29.04.2013 з додатковими угодами від 30.12.2013 № 1 та № 2, витягів з відомостей складського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю КМС.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, колегія суддів зазначає, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання робіт у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Твердження апелянта щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару зазначеного товару у видаткових накладних ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, товарно-транспортні накладні в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

У той же час, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.

Окрім того, як на підставу нереальності вчинення господарських операцій податковий орган посилається на те, що ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір є фігурантами кримінального провадження, однак, вказані доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Крім того, суд позбавлений можливості встановити факт дослідження та оцінки господарських операцій безпосередньо позивача та ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір у таких кримінальних провадженнях.

У свою чергу, причетність певних осіб до певної незаконної діяльності не може свідчити про безтоварність господарських правовідносин, в даному випадку між позивачем та його контрагентами згідно вказаних договорів поставки товару.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Так, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача - ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

При цьому, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально - технічного забезпечення, що є недостатнім для виконання умов укладених договорів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп та ТОВ Торгівельно-Промислова компанія Колір підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарів у власній господарській діяльності, що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

У даному випадку, наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання стороною правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів доходів і зборів податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп та про характер взаємовідносин наведених суб`єктів господарювання з їх контрагентами - постачальниками, що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Посилання апелянта на неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Промислова компанія Колір та Товариства з обмеженою відповідальністю Г.Н.Т. Нова Груп колегія суддів не приймає до уваги, так як зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

До того ж акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не може бути обставиною, яка свідчить про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 813/8767/14.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0003782202 та 29.10.2014 № 0003792202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.П. Мельничук

О.І. Шурко