Вирок

від 02.11.2023 по справі 521/19841/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/19841/22

Номер провадження:1-кп/521/1048/23

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , адвоката захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , законного представника потерпілої ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12022162470001139 від 08.10.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганськ, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого водієм у ТК «Транзіт» (ЄДРПОУ 21811911), раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставіУказу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено неодноразово.

ОСОБА_5 07.10.2022 року близько о 18 години 40 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, знаходячись біля каси самообслуговування №5 в приміщенні супермаркету «Обжора», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 4, побачив мобільний телефон марки Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM» сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , який знаходився на касі самообслуговування №6, та який там залишила без нагляду неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, маючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою особистого збагачення, підійшов до каси самообслуговування №6, звідки таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM», сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , вартістю 2253 грн. 20 коп., який належить ОСОБА_6 .

В подальшому, розплатившись на касі за товар, ОСОБА_5 , вийшов з приміщення магазину разом із мобільним телефоном, тим самим мав змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM», сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , який належав неповнолітній потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав останній матеріальний збиток на загальну суму 2253 грн. 20 коп.

Кримінальна відповідальністьза вчиненекримінальне правопорушення передбачена ч.4 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що дійсно 07.10.2022 року у вечірній час перебував в приміщенні супермаркету «Обжора», розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Космонавтів, 4, де здійснював покупки продуктів харчування. Коли підійшов до каси самообслуговування, то побачив, що на касі самообслуговування, яка знаходилася поруч, лежав мобільний телефон. Поблизу нікого не було ні працівників магазину, не інших покупців. Він дійсно взяв мобільний телефон з полиці каси, оскільки зрозумів, що хтось загубив телефон та мав намір повернути його власнику, коли той зателефонує. Телефон поклав до свого пакету, який тримав у руках. Не зміг розрахуватися на касі самообслуговування та пішов на загальну касу, де здійснив розрахунок за допомогою банківської картки та вийшов з магазину. Коли вийшов, то йому зателефонували з роботи і він забув про телефон. Прийшов увечері додому та став відпочивати, оскільки рано вранці необхідно було виїжджати у рейс бо є дальнобійником, має роботу, пов`язану із відрядженнями закордон. Телефон залишив вдома. Під час знаходження на касі та в подальшому телефон не дзвонив, телефон в день його знаходження не вимикав. Коли брав телефон, то поруч нікого з працівників магазину не було, тому не зміг віддати знайдений телефон, а далі про нього вже забув. Ніякого наміру на крадіжку телефону не мав, до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, має постійну роботу та стабільний дохід, дорослих дітей, проживає із жінкою у фактичних шлюбних відносинах, є ВПО. Телефон було вилучено у нього вже під час проведення обшуку у іншому кримінальному провадженні через місяць, коли він повернувся з відрядження десь 07-08.12.2022 року. Сам сказав слідчому, що це знайдений телефон, який мав намір повернути, але не встиг. Не розуміє чому стосовно нього відкрили справу, оскільки жодного наміру на крадіжку не мав та взагалі потреби у телефоні не мав. Телефон був вживаним та мав пошкодження, на ньому було розбите скло. На касі касир не викликав довіри, а охоронця поруч не було, тому не став віддавати телефон.

Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, суд вважає, що його вина в скоєнні злочину у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами та спростовує позицію обвинуваченого, яку суд розцінює як спосіб захисту, обраний ним з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Потерпіла ОСОБА_6 у присутності свого законного представника ОСОБА_7 суду пояснила, що увечері у жовтні 2022 року, точну дату не пом`ятає, вона із подругою ОСОБА_8 , якій 14 років, поверталися з ветеринарної клініки з кішкою та зайшли до супермаркету «Обжора», розташованому за адресою: м.Одеса, вул.Космонавтів, 4. У супермаркеті вона здійснювала розрахунок на касі самообслуговування, при цьому телефон поклала на полицю каси та попросила подругу зібрати речі у рюкзак , але через необережність не помітили, що телефон не поклали до рюкзака. Коли вийшли з магазину, то з`ясувалося що телефон відсутній, повернулися до магазину телефон не знайшли та звернулися до касира, який покликав охоронця. В магазині сказали, що ніхто не повертав знайдений телефон, охоронець переглянув відеозапис, на якому було видно чоловіка у кепці, який взяв її телефон з каси самообслуговування. Вона плакала, коли з`ясувала про відсутність телефону, телефонувала на свій телефон з телефону подруги, але ніхто не відповів. Коли перебувала у магазині, то чоловік у кепці підходив до неї, було видно, що він переховувався від камер, озирався, та питав, чи знайшли вони телефон і сказав, що шукайте далі, потім він пішов. Цей чоловік був схожий на обвинуваченого. Копію відеозапису надіслали на телефон подруги та в подальшому переслали її матері. Ввечері цього ж дня мати звернулася до поліції із заявою про крадіжку телефону. В подальшому з відеозапису було видно, що чоловік, який взяв телефон, за свої покупки розраховувався карткою, також на відеозапису вбачається, що телефон коли лежав на касі світився від вхідного дзвінка. Мобільний телефон був у робочому стані, дійсно була тріщина на склі екрану, але телефон працював та виконував усі свої функції. Загалом на телефон, коли його шукали, телефонувала вона, її батьки приблизно до десяти разів, в подальшому телефон у цей же вечір, коли вони ще були у магазині було вимкнено, хоча телефон був заряджений.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що її донька розповідає правду, їй вона одразу зателефонувала та повідомила про зникнення телефону, а саме, що забула телефон у магазині та невідомий чоловік його забрав, що було встановлено з відеозапису магазину. Тому вона одразу увечері цього ж дня написала заяву до органів поліції про крадіжку телефону. Телефон купували для доньки в 2021 році майже за 6000 грн., він був у робочому стані, була тріщина на склі, але це не впливало на його роботу. Діями обвинуваченого доньці було завдано матеріальну шкоду, яка відповідно до висновку експерта становить 2253 грн. 20 коп. Коли у вечері перебували у відділку поліції, приблизно о 20.00-21.00. намагалися телефонувати на телефон доньки, але він був вимкнений та не відповідав.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядкуст. 94 КПК України.

Відповідно до протоколу огляду документів від 01.11.2022 року оглянуто оптичний диск з відеозаписом у приміщені ТОВ ТС «Обжора» за адресою м.Одеса, вул.Космонавтів,4. З відеозапису вбачається, що 07.10.2022 року об 18.39 до приміщення магазину через контрольну зону входить чоловік у бежевій кепці, також на відеозапису зображено дві каси, за якими перебувають касири, інші відвідувачі магазину. О 18.42 чоловік ставить на стійку каси товар, касир його сканує, чоловік достає банківську картку та здійснює оплату товару, вводячі пін-код до картки через термінал оплати та виходить з приміщення магазину.

Крім того, на відеозапису вбачається, що у зоні самообслуговування розміщено дві каси, де о 18.29 годин перебувають дві дівчини та одна з них здійснює розрахунок за товар, далі дівчата збирають речі та залишають касову зону, при цьому на стійці каси, яка розташовано праворуч на зображені, залишений мобільний телефон. О 18.40. до каси самообслуговування підходить чоловік у бежевій кепці, здійснює маніпуляції у касовому апараті ліворуч, в цей час мобільний телефон вмикається - загоряється екран та чоловік переходить до каси праворуч, де знаходить мобільний телефон, забирає його та відходить, будь-які інші особи в цей час на відеозаписі відсутні.

Також відеозапис містить запис переміщення чоловіка у бежевій кепці по торгівельній залі з 18.39. годин, де він вибирає товар та в подальшому підходить до каси самообслуговування, при цьому озирається по сторонам, здійснює самостійно касові операції, забирає мобільний телефон, який залишений на стійці каси поруч, в подальшому переміщується до касової зони та здійснює розрахунок за товар за допомогою банківської картки, виходить з приміщення магазину.

Під час перегляду відеозапису обвинувачений не заперечував, що саме він зображений на ньому та не заперечував проти того, що він дійсно забрав мобільний телефон з метою повернути його власнику.

Потерпіла під час перегляду відеозапису підтвердила, що на відеозапису зображена вона та момент, коли вона забула телефон на касі магазину.

Відповідно до протоколу отримання добровільно наданих предметів від 15.11.2022 року ОСОБА_5 у присутності понятих видав кепку бежевого кольору з написом «Polo», яку було оглянуто згідно протоколу огляду предмету від 15.11.2022 року та детально описано.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 28.11.2022 року оглянуто оптичний носій інформації, який було отримано на підставі постанови прокурора Малиновської окружної прокуратури м.Одеси, на якому міститься роздруківка з банківського рахунку на ім`я ОСОБА_5 із записами банківських операцій, серед яких покупка 07.10.2022 року об 18.43. у магазині «Обжора» за адресою м.Одеса, вул.Космонавтів,4, банківський чек Приватбанку на суму 32,41 грн. від 07.10.2022 року о 18.43. та документи для оформлення банківської картки: копії паспорта, картки платника податків, анкет-заяв на ім`я ОСОБА_5 , фото ОСОБА_5 із банківською карткою.

Згідно протоколу обшуку від 08.11.2022 року за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 у кримінальному провадженні №12022167470000438 від 24.09.2022 року за ч.1 ст.309 КК України, проведеного на підставі наданого дозволу ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 31.10.2022 року, вилучено речі та предмети, серед яких вилучено мобільний телефон Xiaomi з IMEI(l): НОМЕР_1 . Будь-яких заяв, скарг, зауважень протокол обшуку не містить.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.2022 року у кримінальному провадженні №12022162470001139 від 08.10.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 14.12.2022 року, з матеріалів кримінального провадження № 12022167470000438 від 24.09.2022 року за ч.1 ст.309 КК України вилучені копії ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 31.10.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку адресою АДРЕСА_3 , протоколу обшуку та мобільний телефон Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM» сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , які оглянуті згідно протоколу огляду предмету від 19.12.2022 року.

Згідно висновку експерта у судово-товарознавчій експертизі від 21.06.2023 року ринкова вартість мобільного телефону Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM» сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 на дату його оцінки з урахуванням втрати якості внаслідок зносу та дефектів, складає 2253,20 грн.

Відповідно до довідки, виданої ТК "Транзіт" ОСОБА_5 в період з 08.10.2022 року по 07.11.2022 року здійснював перевезення вантажів по території України та в міжнародному сполученні за маршрутом Україна-Молдова-Україна.

Також судом під час вирішення питання про призначення судової товарознавчої експертизи за клопотанням представника потерпілої було оглянуто речовий доказ - мобільний телефон «Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM», сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , який знаходився у фабричній коробці разом з інструкцією та накладну про придбання телефону від 03.04.2021 року, вартість телефону 5999 грн., покупець ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-якихіз досліджених судом доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що грунтується на вимогх ст.94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого та потерпілої, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта,суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин данного кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення,приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом тасуд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України. Крім того суд приходить до висновку, що часом вчинення злочину є близько 18.40 годин 07.10.2022 року, а не 18.30, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що саме близько цього часу обвинвачений взяв мобільний телефон та пішов.

При цьому пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 суд оцінює критично, хоча останній не заперечує, що він забрав мобільний телефон у магазині «Обжора» 07.10.2022 року у вечірній час, який належить потерпілій, але вказує, що умислу викрадати або якимось чином привласнити мобільний телефон у нього не було, забрав телефон з метою подальшого його повернення власнику. Зазначене спростовується дослідженими судом доказами в межах висунутого обвинувачення, а саме послідовними та незмінними показами потерпілої, відеозаписом з приміщення супермаркету «Обжора», протоколом обшуку та вилученням мобільного телефону потерпілої за місцем проживання обвинуваченого через один місяць, які у своєї сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Крім того, суд відхиляє посилання сторони захисту на відповідність дій обвинуваченого вимогам діючого законодавства України щодо знахідки та відсутності у його діях кладу кримінального правопорушення, виходячі з наступного.

Відповідно дочинногозаконодавства України, особа, яка знайшла загублену річ, не стає її власником. Згідностатті 337 Цивільного кодексу України, така особа зобов`язана негайно повідомити про знахідку особу, яка її загубила (або власника речі), і повернути майно цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов`язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов`язків особи, яка знайшла загублену річ. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.

Верховний суд у своїй постанові від 18 липня 2019 рокуу справі №761/31918/14-к зазначив, що якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником. У подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а тільки залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відоме; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати й сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; ґ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Верховний Суд під час розгляду справи № 128/984/17 (провадження № 51-1305км20) у постанові від 23.06.2020 р. назвав аналогічні умови, за яких знайдене стає знахідкою та зазначив, що за законодавчим визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, на вигаданого права. Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

У свою чергу під час розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено та підтверджено наданими доказами, що потерпіла та обвинувачений перебували у приміщенні магазину одночасно, потерпіла випадково забула телефон на касовій зоні, а через короткий проміжок часу повернулася туди з метою повернення належної їй речі, якої вже там не було.

При цьому суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та після. Зокрема перебуваючи біля каси самообслуговування та усвідомивши, що там залишився телефон попереднього покупця, тобто іншого законного власника майна, він не повідомив про це ні касира, ні охоронця або адмінінстратора магазину, не залишив своїх координат працівнкам супермаркету у випадку, якщо він мав намір повернути телефон власнику та зилишити його зберігати до повернення. Натомість вчинив активні дії, спрямовані на створення враження у сторонніх осіб про належність йому вказаної речі, оскільки підійшов упритул до краю зони каси самообслуговувавння біля телефону, коли поруч були відсутні інші покупці та працівники магазину. Крім того, він озирався по сторонам, коли підходив до каси самообслуговування, тобто переконався, що сторонні особи відсутні, сам взяв телефон у руки та в подальшому поклав до свого пакету. Після виходу з магазина саме ОСОБА_5 вчинив активні дії для виключення можливості виявлення власником викраденого обвинуваченим телефону та встановлення його місця знаходження, зокрема обвинувачений не відповідав на вхідний виклик та в подальшому вимкнув його, не вживав заходи зателефонувати з мобільного телефону на наявні номери телефона з метою встанволення власника майна. Крім того не звернувся до Національної поліції або органів місцевого самоврядування, до яких він був забов`язаний звернутися у разі знахідки.

В подальшому лише через місяць за наслідками обшуку за місцем проживання обвинуваченого мобільний телефон, який належить потерпілій, було відшукано та вилучено у обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування у іншому кримінальному провадженні. Суд відхиляє посилання обвинуваченого на ту обставниу, що він сам добровільно видав мобільний телефон працівникам поліції саме як знахідку, оскільки вказане майно було вилучене під час саме обшуку, протокол обшуку не містить відомостей, що обвинувачений заявляв про знахідку, яку він бажає видати працівникам поліції та крім того суд звертає увагу на проміжок часу між отриманням телефону до свого вололдіння та його вилученням під час обшуку, що становить понад один місяць.

Не заслуговують на увагу також і посилання сторони захисту на перебування ОСОБА_5 у відрядженні протягом з 08.10.2022 року по 07.11.2022 року, як поважну причину щодо неможливості повернути телефон. Оскільки надані відомості за місцем роботи обвинуваченого лише вказують на те, що він протягом зазначеного часу здійснював перевезення вантажів по території України та закордон, при цьому вказана інформація не підтверджує постійну відсутність за місцем проживання обвинуваченого та відсутність можливості видати мобільний телефон органам влади. Обвинувачений зазначив, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах та проживає разом із жінкою, тому за наявності бажання здійснити поверення мобільного телефону власнику у обвинуваченого була така можливість як особисто, так і за його дорученням та з достатнім проміжком часу.

Суд враховує особу обвинуваченого, який офіційно працює водієм, здійснює перевезення вантажів як по території України так і закордон. А отже за своїм фізичним станом здоров`я спроможний виконувати зазначений вид роботи, швидко орієнтуватися у дорожній обстановці, розумітися на правилах дорожного руху, а тому не є особою, яка може швидко забувати про речі, які перебувають у її володінні, тому посилання обвинуваченого на ту обставину, що він нібито забув про телефон, який знайшов після виходу з магазину, суд розцінює як намір ухилитися від кримінальної відповідальності. Крім того, відповідно до досліджених доказів, обвинвачений після відвідування супермаркету "Обжора" відвідував інший магазин на вул.Ак.Філатова у м.Одеса, що підтверджується роздруківкою банківського рахунку та сплатою покупки 07.10.2022 року о 19.15. та не свідчить, що останній забув про знайдений телефон та не мав часу для його повернення та звернення до органів поліції, як він пояснював в судовому засіданні.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання згідно ст.24 КК України

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії обвинваченого були умисними.

Посилання обвинуваченого на ту обставину, що він не здійснював дій щодо продажу телефону та отримання будь-якого доходу, вигоди від цього, як на відсутність корисливого умислу, також не є слушними. Перебування мобільного телефону у фактичному володінні з будь-якою метою, як то особисте користування, передача іншим особам, продаж, тощо, вказує на наявність корисливого умислу.

Також є неспроможним посилання сторони захисту на безпідставне притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності з підстав засмучення дитини, яка втартила телефон, та бажанням мати новий, який краще працює, щоб уникнути сварки з боку її батьків. Зазначені стороню захисту обставини не були встановлені під час судового розгляду, а навпаки з досліджених доказів вбачається, що неповноллітня потерпіла надала послідовні та логічні пояснення щодо намагання відшукання свого загубленого майна, які підтверджуються дослідженими судом доказами.

Таким чином, суд дійшов до обґрунтованого та переконливого висновку про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 необхідних умов, за яких привласнене майно може вважатися знахідкою.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимогст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працює, свою вину не визнав.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.67 КК України, євчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Згідно з ч. 2ст.65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимогст.50 КК Українипри призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.4 ст. 185 КК України , є тяжким злочином.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію сторони обвинувачення, потерпілої та захисту, обставини справи, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно дост.65 КК Українидля виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначає покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4ст.185 КК України.

Враховуючи особу обвинувавеного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, те, що він має постійну роботу водія, обставини справи суд проиходить до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставіст.75 КК Україниз покладенням на нього обов`язків, передбаченихст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до вимогст. 100 КПК Українисуд вирішує долю речових доказів.

Крім того з обвинувачепного підлягають стягненню судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 2389,80 грн. відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст.100,124, 373,374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.185 КК Україниі призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК Україниобов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженого.

Строк покарання ОСОБА_5 відраховувати з 02.11.2023 року.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-мобільний телефон марки «Redmi Note 10 Onyx Gray 4GB RAM 128GB ROM» сірого кольору, IMEI(l): НОМЕР_1 IMEI(2): НОМЕР_2 , який зберігається у кімнаті збереження речових доказів ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, квитанція № 007484 від 22.12.2022 року повернути законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ;

-кепку бежевого кольору з написом «Polo», яка зберігається у кімнаті збереження речових доказів ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, квитанція № 007480 від 15.12.2022 року - повернути ОСОБА_5 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 22.11.2022 року;

-диск з відеозаписом камер відеонагляду супермаркету «Обжора» та диск з інформацією, отриманою під час тимчасового доступу до документів КБ «Приватбанку» - залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 2389,80 грн.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1