Рішення

від 19.10.2023 по справі 342/1264/21

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1264/21

Провадження № 2/342/21/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.

секретаря судового засідання Матієк І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в місті Городенка справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 ,жителька АДРЕСА_1 , звернуласяв суд з позовом до ОСОБА_4 ,зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , в якому просить здійснити поділ нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину даної нежитлової будівлі-магазину; здійснити поділ транспортного засобу марки "Volkswagen Transporter", 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем право власності на 1/2 даного транспортного засобу.В обгрунтування позову вказує на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис №76 від 10.11.2015. Від спільного подружнього життя у них з відповідачем народилися: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якої зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1003 від 13.05.2014; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого зареєстровано Виконавчим комітетом Корнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис №3 від 02.08.2016; дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якої зареєстровано Виконавчим комітетом Корнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис №4 від 27.12.2017. Проте, протягом останнього часу, сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Таким чином, позивач та відповідач припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, внаслідок чого, їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам. Відповідно до ухвали Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28.09.2021 у справі №342/1134/21 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. У період перебування у шлюбі ними було придбано: за договором купівлі-продажу нежитлову будівлю магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, нотаріально посвідчений договір купівлі продажу від 02.11.2016 було оформлено на ім`я чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; за договором купівлі-продажу автомобіль марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, договір купівлі-продажу, та відповідно, реєстрацію транспортного засобу було оформлено на ім`я чоловіка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, за час перебування у шлюбі та веденні спільного господарства позивачем та відповідачем спільно було придбано вищевказану нежитлову будівлю магазин та транспортний засіб марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску. Як наслідок, дане майно відповідним чином підлягає поділу як придбане майно за час шлюбу подружжям, бо воно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки розірвання шлюбу не припиняє права на майно будь-якого із подружжя. Після фактичного припинення шлюбних відносин та окремого проживання, вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеного нежитлового приміщення та транспортного засобу. Оскільки, майно було придбане позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належать їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищевказане майно, шляхом визначення за позивачем частки нежитлового приміщення та транспортного засобу, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приподанні даного позову позивач подала до суду клопотання, в якому просить: 1) витребувати відомості та документи у Територіального сервісного центру МВС № 2644 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області щодо реєстрації транспортних засобів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , у тому числі щодо першої та подальших реєстраційних дій стосовно транспортного засобу марки"VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 ; 2) витребувати у приватного нотаріуса Стефурак Наталії Ярославівни належним чином засвідену копію договору купівлі-продажу від 02.11.2016, реєстр. №1716, за яким придбано нежитлову будівлю-магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а також належним чином засвідену копію технічного паспорта на вказану будівлю; 3) витребувати у відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 оригінали правовстановлюючих документів на об`єкти спільного майна подружжя, а саме: нежитлову будівлю магазин,який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки "Volkswagen Transporter", 2011 року випуску,чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою від 19 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання в справі. Клопотання позивача задоволено. Витребувано від Територіального сервісного центру МВС № 2644 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській областівідомості та документи щодо реєстрації транспортних засобів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , у тому числі щодо першої та подальших реєстраційних дій стосовно транспортного засобу марки"VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . Витребувано відприватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я. належним чином засвідену копію договору купівлі-продажу від 02.11.2016, реєстр. №1716, за яким придбано нежитлову будівлю-магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а також належним чином засвідену копію технічного паспорта на вказану будівлю. Витребувано від ОСОБА_4 у строк до 17.12.2021оригінали правовстановлюючих документів на об`єкти спільного майна подружжя, а саме: нежитлову будівлю - магазин,який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки "Volkswagen Transporter", 2011 року випуску,чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

17 грудня 2021 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Ігнатюк Л.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовної заяви відмовити. У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_3 , як такі що не ґрунтуються на вимогах Закону та не доведені належними і допустими доказами. Зазначено, що магазин в АДРЕСА_3 належав мамі відповідача - ОСОБА_8 , яка в послідуючому посприяла синові у його викупі. ОСОБА_8 є діючим підприємцем з 09.03.2000, що доводиться свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП. 30 серпня 2004 року підприємець ОСОБА_8 уклала з Городенківським районним споживчим товариством договір оренди нежитлового приміщення (ларьок), площею 22 кв.м. в с. Семенівка Городенківського району. 28.09.2004 Раковецькою сільською радою їй надано дозвіл на розміщення об`єкта торгівлі магазину змішаних товарів розміром 22 кв.м. у АДРЕСА_3 . З того часу його мама постійно здійснювала підприємницьку діяльність в цьому магазині. З часом вона розширила діяльність закладу, облаштувавши його як магазин кафе. У 2012 році ФОП ОСОБА_8 отримала ліцензію на реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв у магазині кафе по АДРЕСА_3 . Це фактично був сімейний бізнес родини відповідача. 29.11.2012 ОСОБА_4 особисто зареєструвався як фізична особа підприємець, здійснюючи свою підприємницьку діяльність у цьому магазині. Він вчився біля мами веденню бізнесу, отримував власні прибутки від підприємницької діяльності, а в 2015 році мама передала магазин йому. 01 липня 2015 року ОСОБА_4 , як підприємець, уклав з Городенківським районним споживчим товариством договір оренди ІІ поверху магазину в с. Семенівка Городенківського району Івано-Франківської області. Він сплачував сільській раді орендну плату за використання земельної ділянки під магазином. Отже, до реєстрації шлюбу з позивачкою, відповідач вже здійснював індивідуальну підприємницьку діяльність в особисто орендованому магазині та отримував прибутки від цієї діяльності, які є його особистими коштами. У придбання магазину відповідач вклав особисті кошти. Відповідно дохід, отриманий ним від індивідуальної підприємницької діяльності, грошові заощадження є теж його особистими коштами. У червні 2016 року, у зв`язку з ліквідацією Городенківського РайСТ приміщення магазину було виставлено на аукціон за стартовою ціною 59 тис.грн. 09.06.2016 ОСОБА_4 виграв аукціонні торги та одержав право придбання магазину за 65550 грн. До цієї суми зарахували 5900 грн. гарантійного внеску за участь в аукціоні, а решту суму він повинен був внести на розрахунковий рахунок аукціонної комісії Тисменицького райспоживтовариства, яке було організатором торгів. За рахунок заощаджень, отриманих відповідачем з підприємницької діяльності протягом 2012-2015 років, він сплатив 5900 грн. гарантійного внеску та 20 тис. грн. вартості магазину. Оскільки повної суми вартості магазину у нього не було, ОСОБА_4 звернувся за допомогою до своєї мами ОСОБА_8 . 07.07.2016 ОСОБА_8 взяла кредит в ПАТ «Ідея Банк» в сумі 49952 грн., що доводиться Договором кредитної лінії №239.024.77284, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_8 07.07.2016. Отримані в кредит кошти в сумі 40 тис. грн. ОСОБА_8 того ж дня (07 липня 2016 року) у тому ж відділенні ПАТ «Ідея Банк» перерахувала від його імені на рахунок Городенківського районного споживчого товариства, як оплату за магазин, на ствердження чого надано копію квитанції №45 від 07.07.2016. Таким чином, приміщення магазину було придбане за особисті кошти відповідача, зароблені ним від індивідуальної підприємницької діяльності та за кошти надані йому мамою, та є його особистою власністю. Мама відповідача протягом 2016 2017 років здійснювала погашення кредиту, за який було придбано спірний магазин, що доводиться платіжними квитанціями. Отже, фактичний продаж магазину відбувся 07.07.2016. Договір купівлі-продажу не був підписаний, оскільки відповідач серйозно захворів та поїхав на обстеження у м.Київ. з липня по кінець листопада 2016 року він перебував на лікуванні в Інституті ім.Амосова у м.Києві. Оскільки лікування затягнулося, 04.10.2016 відповідач дав нотаріально засвідчену довіреність своїй мамі, яка від його імені підписала договір купівлі-продау приміщення магазину 02.11.2016. У п.4 договору вказано, що визначена вартість магазину оплачена покупцем за рахунок власника майна до підписання договору.Магазин по АДРЕСА_3 з 2004 року належав сім`ї відповідача. Вони провадили в ньому підприємницьку діяльність, отримували прибутки, які знову вкладали у розвиток бізнесу. Позивач до вказаного магазину не мала та не має жодного відношення. Претендуючи на половину магазину, вона не надала доказів про джерело свої доходів, які вона ніби то вклала у придбання цього приміщення, не зазначила розмір трудових і грошових витрат кожного з подружжя. Позивач не працювала, не займалася підприємницькою діяльністю, та не мала самостійного доходу. Її позовні вимоги суперечать судовій практиці, сформованій Верховним судом, згідно з якою сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжі, обов`язковому доказуванню підлягає встановлення джерел його набуття.

18.01.2022 та 20.01.2022 представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Ігнатюк Л.В. подала до суду заяви про доручення письмових доказів та виклик свідків, в якій просила викликати в судове засідання та допитати в якості свідків: ОСОБА_8 , жит. АДРЕСА_2 , якій відомі всі обставини придбання магазину; ОСОБА_9 , директора Городенківського СТ (вул. Шевченка, 74 м. Городенка), з яким укладався договір купівлі-продажу магазину, яке було задоволено в підготовчому судовому засіданні 20.01.2022.

08.02.2022 представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Візінський В.В. подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому, для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, просив витребувати відомості та документи у Територіального сервісного центру МВС № 2644 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (78300, вул. Воєводи Коснятина, буд 60, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область) щодо відчуження ОСОБА_4 та перереєстрації транспортного засобу марки «Volksvagen Transporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . Ухвалою суду від 08.02.2022 клопотання представника позивача задоволено.Витребувано уТериторіального сервісного центру МВС № 2644 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (78300, вул. Воєводи Коснятина, буд 60, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область) відомості та документи щодо відчуження ОСОБА_4 та перереєстрації транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

16.03.2022 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача до 12.04.2022.

В підготовче засідання 12.04.2022 учасники справи не з`явилися.Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Візінський В.В. подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому, для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, просив витребувати відомості та документи у Територіального сервісного центру МВС № 2643 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (78200, вул. Василя Симоненка, буд 2, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область) щодо відчуження ОСОБА_4 та перереєстрації транспортного засобу марки «Volksvagen Transporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 12.04.2022 клопотання представника позивача задоволено. Витребувано уТериторіального сервісного центру МВС № 2643 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (78200, вул. Василя Симоненка, 2В, м. Коломия, Івано-Франківська область) відомості та документи щодо відчуження ОСОБА_4 та перереєстрації транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

Підготовчі засідання 03.05.2022 та 16.05.2022 відкладено за клопотаннями представників сторін.

ОСОБА_3 03.06.2022 подала до суду клопотання про призначення судово-автотоварознавчої експертизи, доручивши її проведення експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертам просила поставити питання визначення на час розгляду справи ринкової вартості транспортного засобу подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) до транспортного засобу марки «Volksvagen Transporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір чорний. Витрати на проведення експертизи покласти на позивача у справі.На час проведення експертизи провадження у справі зупинити. Клопотання про призначення експертизи просила розглядати за її відсутності та відсутності її представника.

Представниквідповідача ОСОБА_4 подала до суду заперечення на заяву, в якому вказала, що предметом спору є визнання права власності на половину автомобіля і натурі, і в такому випадку його вартість не входить до предмету доказування. До того ж, позивачем не доведено наявність підстав припускати, що такий засіб доказування, як призначення експертизи подібного автомобіля може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Оскільки підстави для забезпечення доказів, визначені ст. 116 ЦПК України, відсутні, у задоволенні заяви просила відмовити.

Ухвалою суду від06 червня 2022 рокув даній справіпризначеносудовуавтотоварознавчуекспертизу; проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз; на час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

На зазначену ухвалу суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність такої вимогам ЦПК України.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. УхвалуГороденківського районного суду від 06 червня 2022 року залишено без змін.

До суду 18.10.2022 надійшло клопотання судового експертаЛьвівського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Білогопро надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Підготовче засідання призначенона 02 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від02 листопада 2022 рокупродовжено проведення у даній справісудової автотоварознавчої експертизи, яка призначена ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від06 червня 2022 року; на час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Після виконання експертизи 08.12.2022 до суду надійшов висновок експерта №3062-Е від 29.11.2022 судової транспортно-товарознавчоїекспертизи.

Ухвалою суду від 12.12.2022 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання в справі призначено на 22 грудня2022року.

22.12.2022 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача на 23.01.2023.

Підготовче засідання 23.01.2023 не відбулося, у зв`язку з відключенням 23.01.2023 електропостачання в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області, у період з 09 год. 01 хв. до 13 год. 02 хв.

01.02.2023 представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Візінський Василь Васильович подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якому просив прийняти та задовільнити позовні вимоги в новій редакції з урахуванням зміни предмету позову, а саме: здійснити поділ нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі-магазину; стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 278406,50 грн. у порядку поділу спільного майна подружжя.

08.02.2023 підготовче засідання відкладене за клопотанням представника відповідача.

21.02.2023 представником відповідача до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта Івано-Франківського НДКЦ про вартість транспортного засобу марки «VolksvagenTransporter», 2011 року випуску, чорного кольору.

Ухвалою суду від 23.02.2023 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданніна 11.00 год.08.03.2023. В судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі та свідків: ОСОБА_8 , жительку АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 - директора Городенківського СТ (вул. Шевченка, 74 м. Городенка). Дослідження доказів в судовому засіданні вирішено проводити в наступному порядку: після заслуховування вступного слова учасників справи, заслухати пояснення свідків, ознайомитися та дослідити письмові докази, наявні в матеріалах справи.

08.03.2023 судове засідання було відкладено, у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання.

28.03.2023 судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою свідків в судове засідання.

20.04.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.

10.05.2023 судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою представника позивача.

01.06.2023 та 27.06.2023 судові засідання відкладено за клопотанням представників сторін.

03.08.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

30.08.2023 в судовому засіданні за клопотанням представника позивача оголошено перерву.

14.09.2023 представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат, в якому представник просив під час прийняття рішення у справі вирішити питання щодо розподілу судових витрат позивача, а саме, стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача- ОСОБА_3 13000 грн. витрат на правову допомогу та 4530 грн. 48 коп. витрат на проведення транспортно товарознавчої експертизи.

19.09.2023 за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні оголошено перерву.

06.10.2023 до суду представником відповідача подано заяву, в якій зазначено, що відповідач заперечує щодо стягнення з нього заявлених витрат, вказуючи на те, що витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними зі складністю справи, а вимога про стягнення з відповідача половини вартості експертизи є безпідставною.

11.10.2023 в судовому засіданні за клопотанням представника позивача оголошено перерву.

В судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача заявлені (змінені) позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету спору. Так, зокрема, просив здійснити поділ нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі-магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 суму у розмірі 278406,50 грн. у порядку поділу спільного майна подружжя.Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача- ОСОБА_3 13000 грн. витрат на правову допомогу та 4530 грн. 48 коп. витрат на проведення транспортно товарознавчої експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо заявлених та змінених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та заяві поданою 21.02.2023. Просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити у повному обсязі. Щодо позовних вимог здійснення поділу нежитлової будівлі - магазину, визнавши за позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі-магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зазначила, що позивач покликається виключно на презумпцію рівності майна подружжя, без будь-яких доказів особистої чи трудової участі у придбанні майна. Магазин по АДРЕСА_3 з 2004 року належав сім`ї відповідача. Вони провадили в ньому підприємницьку діяльність, отримували прибутки, які знову вкладали у розвиток бізнесу. Позивач до вказаного магазину не мала та не має жодного відношення. Позивач не працювала, не займалася підприємницькою діяльністю, та не мала самостійного доходу. Її позовні вимоги суперечать судовій практиці, сформованій Верховним судом, згідно з якою сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжі, обов`язковому доказуванню підлягає встановлення джерел його набуття. Щодо вимоги про стягнення коштів половини вартості автомобіля зазначила, що за документами відчуження автомобіля відбулося 14.10.201, коли шлюб між сторонами ще не був розірваний та відповідач не знав про намір позивача розлучитися з ним. До матеріалів справи долучено інформацію відділу ДВС про те, що на ОСОБА_4 накладено грошове стягнення Управлінням Держпраці у розмірі 11690 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення стягнення стосується порушення законодавства про працю в магазині по АДРЕСА_3 . Виконавче провадження було відкрито 26.07.2018 та закінчено 18.10.2021 зі сплатою 123 тис. грн. штрафу та виконавчого збору. 28.08.2021 ОСОБА_4 також сплачено 2030 грн. стягнення на користь ГУ ДПС в Івано-Франківській області.Оскільки кошти для сплати цих стягнень сторони у справі отримали від мами відповідача ОСОБА_8 , то відповідно і автомобіль віддали їй в рахунок боргу. До спільної сумісної власності подружжя відноситься не лище майно, а й борги та боргові зобов`язання. Відповідно договір відчуження автомобіля укладено відповідачем в інтересах сім`ї, оскільки кошти від його відчуження фактично використані на погашення зобов`язання перед державою при здійсненні підприємницької діяльності в період шлюбу. Позивач просить стягнути 278406,50 грн. половини вартості транспортного засобу марки «VolksvagenTransporter», 2011 року випуску, чорного кольору, відштовхуючись від вартості визначеної Львівським НДІСЕ, шляхом оцінки транспортного засобу з подібними технічними характеристиками. Проте, ця вартість є явно завищеною, оскільки при оцінці самого автомобіля, а не його аналогів, експерт Івано-Франківського НДЕКЦ визначив його вартість у розмірі 460731 грн. При визначенні вартості автомобіля до уваги слід брати висновок Івано-Франківського НДЕКЦ, експерт якого оцінював саме спірний автомобіль, а не його аналоги. Відповідно вимога про стягнення з відповідача половини вартості експертизи є безпідставною. У зв`язку з викладеним, просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, пояснення свідків, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст.76,77,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, відповідний актовий запис № 76 від 10.11.2015, що стверджується свідоцтвом про шлюб (повторно) серії НОМЕР_4 , виданий 22 вересня 2021 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У шлюбі в сторін народилося троє дітей:дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,щостверджується копіями свідоцтв про народження (повторно), виданими 22 вересня 2021 рокуГороденківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відповідно: серія НОМЕР_5 , серія НОМЕР_6 , серія НОМЕР_7 .

Діти сторін: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 перебувають на утриманні позивача ОСОБА_3 , що доводиться копією довідки № 272, виданою 21.09.2021 Корнівським старостинським округом № 6 Чернелицької селищної ради.

Згідно рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2021 року, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, відповідний актовий запис № 76 від 10.11.2015 розірвано. Рішення набрало законної сили 29.11.2021.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №275685984 від 20.09.2021 стверджується що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить будівля, магазин, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (підстава для державної реєстрації договір купівлі-продажу, серія та номер:1716, виданий 02.11.2016).

Згідно інформації Територіального сервісного центру МВС №2644 в Івано-Франківській області (Філія ГСЦ МВС) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Головного сервісного центру МВС №31/9/4/488 від 03.12.2021 встановлено, що 23.06.2020 зареєстрований в ТСЦ 2644 на підставі договору купівлі-продажу №6374/20/010321 від 20.06.2020 транспортний засіб марки «VolksvagenTransporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір чорний, на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , жит. с.Корнів, Городенківського району, Івано-Франківської області.

Крім того, згідно вказаної інформації 15.10.2021 перереєстрований в ТСЦ 2643 на підставі договору купівлі-продажу №8256/21/000772 від 14.10.2021 транспортний засіб марки «VolksvagenTransporter», 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір чорний на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , жит. с.Раковець, Городенківського району Івано-Франківської області.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить здійснити поділ нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі-магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та, в порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з відповідача на її користь половину вартості проданого відповідачем спільного транспортного засобу, а саме суму у розмірі 278406,50 грн.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна,

що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 є мамою відповідача ОСОБА_4 . Даний факт визнається та не заперечується сторонами по справі.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

ОСОБА_8 є підприємцем з 09.03.2000, що доводиться свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №094282.

Згідно копії договору на передачу в оренду встановлено, що 30 серпня 2004 року підприємець ОСОБА_8 уклала з Городенківським районним споживчим товариством в особі голови правління Лабач Д.І., договір оренди нежитлового приміщення (ларьок) на другому поверсі, площею 22 м.2 в с. Семенівка Городенківського району.

28.09.2004 Раковецькою сільською радою ОСОБА_8 надано дозвіл на розміщення об`єкта торгівлі - магазину змішаних товарів, розміром 22 кв.м. у АДРЕСА_3 , що доводиться копією дозволу №1 на розміщення об`єкта торгівлі, виданого на підставі рішення сільвиконкому №81 від 28.09.2004 року.

У 2012 ФОП ОСОБА_8 отримала ліцензію на реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв у магазині кафе по АДРЕСА_3 , що стверджується копією ліцензії Регіонального управління Департаменту САТ ДПС України в Івано-Франківській області серії АД №027289.

29.11.2012 ОСОБА_4 особисто зареєструвався, як фізична особа підприємець, що доводиться копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №148886.

Договором оренди об`єкта нерухомості №17 від 01.07.2015 стверджується, що 01 липня 2015 року Городенківське районне споживче товариство в особі голови правління Лабача Романа Олексійовича, що діє на підставі Статуту та підприємець ОСОБА_4 , який діє на підставі документа, що засвідчує право на підприємницьку діяльність виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №148886 від 29.11.2012 уклали договір оренди ІІ поверху магазину в с.Семенівка, торговою площею 23,8 кв.м., складських приміщень 11,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

01.07.2015 також було підписано орендодавцем - Городенківським районним споживчим товариством в особі голови правління Лабач Р.О. та орендарем ОСОБА_4 акт приймання передачі засобів в операційну оренду, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає магазин с.Семенівка ІІ поверх в оренду та надає право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі і споруди, та земельну ділянку, яка прилягає до будівель і споруд.

Копіями квитанцій серії НР №353993, 353992, 353995, 353991 від 29.04.2015 стверджується, що ОСОБА_4 здійснював оплату за оренду приміщення.

20.08.2015 за погодженням з орендодавцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди ІІ поверху магазину та складських приміщень до нього по АДРЕСА_3 , що підтверджується додатковою угодою про зміни та доповнення до Договору про постачання електричної енергії №220901 від 16.05.2014, додатком 5 та продовженням додатку 1 до договору про постачання електричної енергії №220901 від 16.05.2014, актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та згодою виданою Городенківським РайСТ №26 від 20.07.2015 на підключення електроенергії орендарю ОСОБА_4 (договір оренди №17 від 01.07.2015).

З викладеного слідує, що відповідач ОСОБА_4 до шлюбу, який був укладений між ним та позивачем ОСОБА_3 та зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, відповідний актовий запис № 76 від 10.11.2015,уже здійснював підприємницьку діяльність в особисто орендованому магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та отримував доходи від вказаної підприємницької діяльності, що стверджується податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2014, 2015, 2016 роки.

Згідно протоколу №1 аукціону основних засобів Городенківського райспоживтовариства від 09.06.2016 встановлено, що нежитлове приміщення магазину, загальною площею 59,0 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 було виставлено на аукціон із стартовою ціною 59000 грн. Переможцем аукціону став ОСОБА_4 , яким 06.06.2016 сплачено реєстраційний внесок в сумі 170 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера №293 від 06.06.2016) та 03.06.2016 сплачено гарантійний внесок в сумі 5900 грн.(квитанція №35 від 03.06.2016). Також даним протоколом доводиться, що ОСОБА_4 одержав право на придбання магазину за ціною 65550 грн., гарантійний внесок сплачено учасником в сумі 5900 грн., решта сума коштів в розмірі 59650 грн. сплачується до 10 банківських днів на р/р НОМЕР_9 МФО НОМЕР_10 в Райффайзен банк «Аваль» код ЄДРПОУ 01752529 власнику майна, після чого власник майна ( згідно протоколу представником власника майна є ОСОБА_9 голова правління Городенківського райспоживтовариства) укладає з покупцем договір купівлі - продажу.

Згідно договору кредитної лінії №239.024.77284 від 07.07.2016 встановлено, що ОСОБА_8 07.07.2016 у ПАТ «Ідея Банк» отримала кредит у сумі 49952,00 грн.

Копією квитанції №45 від 07.07.2016 на суму 40000 грн. та копією квитанції №88 від 21.06.2016 на суму 20000 грн. доводиться, що ОСОБА_4 07.07.2016 здійснено оплату на рахунок НОМЕР_9 МФО НОМЕР_10 в Райффайзен банк «Аваль» код ЄДРПОУ 01752529, тобто оплачено решта суму за придбане нежитлове приміщення магазину, загальною площею 59,0 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

02 листопада 2016 року між Городенківським районним споживчим товариством в особі голови правління Лабача Романа Олексійовича (продавець) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 04.10.2016 Ж.К. Огороднік приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу діє Гунчак Іванна Василівна, ІНФОРМАЦІЯ_10 (покупець) укладено договір купівлі продажу нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 59.0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 . У пункті 4 згаданого договору зазначено, що кінцева ціна продажу згідно Протоколу №1 аукціону основних засобів Городенківського райсспоживтовариства від 09.06.2016 становить 65550,00 грн. Грошові кошти у розмірі 5900 грн. оплачено як гарантійний внесок, а решта сума, а саме 59650,00 грн. оплачено покупцем на рахунок власника майна на р/р НОМЕР_9 МФО НОМЕР_10 в Райффайзен банк «Аваль» код ЄДРПОУ 01752529. Даний договір підписаний сторонами, 02 листопада 2016 року посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за №1716.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 ствердила, що є мамою ОСОБА_4 . Пояснила, що з 2004 року здійснювала підприємницьку діяльність у магазині в АДРЕСА_3 , який взяла в оренду у Городенківського райсспоживтовариства. Своїми коштами та працею зробила ремонт магазину, благоустрій території. Пізніше до участі у підприємницькій діяльності стала залучати сина ОСОБА_11 , вчила його вести бізнес. У 2015 році, коли син вже був зареєстрований як ФОП, передала магазин йому, він самостійно уклав договір оренди магазину та здійснював підприємницьку діяльність у ньому. Коли Городенківське РайСТ виставило магазин на продаж, ОСОБА_12 подав заявку на участь в аукціоні та виграв його. За власні кошти, отримані від підприємницької діяльності, зробив гарантійний внесок на суму 5900грн. та оплатив 20000 грн. вартості магазину. Оскільки, йому коштів не вистачало, оформила на своє ім`я кредит у банку ПАТ «Ідея Банк» на суму 49952 грн., з яких 40000 грн. від імені сина, у цьому ж банку, внесла як оплату за магазин. Даний кредит в подальшому й самостійно погашали, про що наявні квитанції. Зазначила, що син ОСОБА_12 , в той час хворів, проходив важке та тривале лікування в ОСОБА_13 , тому оформленням договору купівлі-продажу магазину займалася вона самостійно. Від імені сина ОСОБА_12 , по довіреності підписувала договір купівлі-продажу магазину в АДРЕСА_3 . ОСОБА_14 не мала жодного відношення до придбання магазину, не несла жодних матеріальних витрат на його придбання. Зазначила, що на придбання автомобіля також давала кошти.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працював начальником Городенківського райсспоживтовариства. Магазин в АДРЕСА_3 належав Городенківському райсспоживтовариству. З 2004 року даний магазин орендувала ОСОБА_15 , пізніше з 2015 року орендарем став ОСОБА_4 . Також пояснив, що у червні, у зв`язку з ліквідацією Городенківського райсспоживтовариства приміщення магазину було виставлено на аукціон. Виграв аукціон ОСОБА_4 . Після аукціону ОСОБА_4 захворів і всіма питаннями викупу займалася мама ОСОБА_11 , яка оплачувала кошти. Договір купівлі продажу магазину, що знаходиться по АДРЕСА_3 по довіреності від імені ОСОБА_11 підписувала ОСОБА_15 . Ствердив, що ОСОБА_14 не була присутня під час підписання договору, у магазині ніколи її не бачив.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог позивача зазначив, що магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 є його особистою приватною власністю, оскільки вказане приміщення магазину було придбане за його особисті кошти, зароблені ним від індивідуальної підприємницької діяльності та за кошти надані йому мамою ОСОБА_8 .

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

У частині 7 ст. 57 СК України передбачено, що якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Майно, що належало одному з подружжя впорядкустатті 57 СК України, не перетворюється у спільну сумісну власність.

Статтею 58 СК України визначено, що і дохід, який приносить річ, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є також власністю цього подружжя.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає

за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Отже, майно фізичної особи підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження №61-13953св19).

Згідно з положеннями частини другої статті 12, частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України учасника справи маютьрівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичніобставини,надавши належнуправову оцінкунаявним уматеріалах справидоказам,судприходить довисновку,що відповідачемпід часрозгляду справиспростовано презумпціюспільності прававласності подружжяна спірнемайно,а саме, нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 59.0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 , оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що відповідач ОСОБА_4 до шлюбу, уже здійснював підприємницьку діяльність в особисто орендованому магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , отримував від вказаної підприємницької діяльності доходи та придбав даний магазин за власні кошти.

Позивач не надала суду та у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вона працювала над придбанням магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та/або вносила кошти на розвиток, поліпшення вказаного магазину, не зазначила розмір трудових і грошових витрат кожного з подружжя.

У зв`язку з цим заявлені вимоги позивача у частині визнання нежитлової будівлі - магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснення поділу та визнання за позивачем право власності на 1/2 частину даної нежитлової будівлі-магазину є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, а тому в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості проданого відповідачем спільного транспортного засобу, а саме суму у розмірі 278406,50 грн. у порядку поділу спільного майна подружжя, то суд вважає, що заявлені вимоги в цій частині підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період шлюбу позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 , який зареєстрований 10 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, відповідний актовий запис № 76 від 10.11.2015 та розірваний рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 29.11.2021,було придбано транспортний засіб автомобіль марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копіями: договору купівлі-продажу транспортного засобу №6374/20/010321 від 20.06.2020, договору комісії №010321 від 20.06.2020, актом огляду реалізованого транспортного засобу №6374/20/010321 від 20.06.2020, актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний № НОМЕР_11 від 20.06.2020.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем - ОСОБА_4 не доведено, матеріали справи таких доказів не містять, що автомобіль марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 був придбаний ним за власні особисті кошті чи для здійснення підприємницької діяльності.

З цього слідує, що автомобіль марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 є спільним сумісним майна колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також судом встановлено, що 14.10.2021 транспортний засіб автомобіль марки "VolkswagenTransporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 було відчужено ОСОБА_4 , що підтверджується копіями: договору купівлі-продажу транспортного засобу №8256/21/000772 від 14.10.2021, актом огляду реалізованого транспортного засобу №8256/21/000772 від 14.10.2021, актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний №8256/21/1/000802 від 13.10.2021 та договором комісії №8256/21/1/000802 від 13.10.2021.

Позивач у заявлених вимогах до відповідача, у порядку поділу спільного майна подружжя, просить стягнути половину вартості від проданого відповідачем спільного транспортного засобу, а саме суму у розмірі 278406,50 грн.

Як встановлено вище, автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2011 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 був придбаний та відчужений відповідачем ОСОБА_4 у період шлюбу, колишнього подружжя позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 .

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що на відчуження вказаного автомобіля була надана згода другого подружжя позивача ОСОБА_3 .

Також відповідач не довів, що кошти отримані від відчуження автомобіля були використані в інтересах сім`ї.

Стаття 68 СК України визначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постановах Верховного суду від 25 серпня 2020 року у справі №486/615/18 (провадження №61-16131св19) та від 19 серпня 2020 року у справі №728/846/19 (провадження №61-4672св20) викладені правові висновки проте, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19). Відповідно до частини третьоїстатті 65 СК Українидля укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово.

Оскільки спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін відчужено ОСОБА_4 без повідомлення про це та без отримання згоди другого подружжя позивача ОСОБА_3 , а також у судовому засіданні не доведено, що кошти отримані від продажу автомобіля були використані ОСОБА_4 в інтересах сім`ї, то суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 має право на відшкодування їй 1/2 частини від вартості проданого автомобіля.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц зауважено, що також зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2023 року у справі №333/3529/19, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Згідно висновку судової транспортної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №3062-Е від 29.11.2022 ринкова вартість автомобілів, ідентичних «подібних за своїми якостями (технічними характеристиками)» досліджуваному - "VolkswagenTransporter Т5 Combi 2.0 TDi 140HP 6MT» 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , виходячи з даних про нього, заданих у поставленому питанні ухвали та представлених матеріалах цивільної справи №342/1264/21, станом на час завершення експертизи 29.11.2022, становить 566813 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч вісімсот тринадцять гривень).

У зв`язку з викладеним, та тим, що даний висновок є належним доказом щодо визначення розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя, то суд приходить до висновку, порядку поділу спільного майна подружжя слід стягнути з відповідача на користь позивача половини вартості відчуженого відповідачем транспортного засобу, суму у розмірі 278406,50 грн., тобто у межах заявлених позовних вимог у відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Суд не приймає до увагу висновок експерта від 08.02.2023 №СЕ-19/109-23/1030-АВ, оскільки відповідач ОСОБА_4 під час розгляду справи клопотань про призначення експертизи не заявляв.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 ,в порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки«VolkswagenTransporter», 2011 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , у сумі 278406,50грн. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2784,10 грн.

Також, слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 4530,48 грн. ( квитанція від 02.11.2022).

Що стосується судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн., то слід зазначити наступне.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 22.09.2021 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Візінським Василем Васильовичем, відповідно до умов якого обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідному розрахунку, який є додатком до цього договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань.

17.12.2021 року адвокатом Візінським В.В. видано ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги №б/н від 22.09.2021 року.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера №116 від 04.09.2023 та акту приймання передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04 вересня 2023 року, вартість та вид послуг, яких уточнено адвокатом Візінським В.В. складає 13000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо розміру вказаних послуг правової допомоги, які просить відшкодувати позивач за рахунок відповідача вказуючи на те, що витрати на правничу допомогу відповідача є неспіврозмірними зі складністю справи, вартість складання процесуальних документів включено до п. 4 та п. 5 акту приймання передачі, хоча фактично це є одна й та ж виконана робота.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року в справі № 640/16093/21).

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.12,81, 141, 258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 проподіл спільногомайна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , в порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2011 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , у сумі 278406,50грн. (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста шість гривень 50 копійок.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2784,10 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири гривень 10 коп.) та судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень, а також 4530,48 грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять гривень 48 коп.) понесених витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсябезпосередньо доІвано-Франківськогоапеляційногосуду протягом тридцятиднів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 -місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено30.10.2023.

Суддя: Федів Л. М.