Ухвала

від 01.11.2023 по справі 953/4538/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4538/23

н/п 1-кс/953/8510/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22023220000000504від 13.04.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22023220000000504 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в якому просить накласти арешт на вилучене майно 26.10.2023 у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його фактичного проживання у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а сааме на: 1) Мобільний телефон марки «Mann» з IMEI1: НОМЕР_1 , у якому наявна сімкартка оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_2 ; 2) Мобільний телефон марки «AGM» з IMEI1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , у якому наявна сім-картка оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_5 ; 3) 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 4) 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб); 5) 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 6) 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід; 7) предмети, схожі на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «1000 гривень», у кількості 25 шт.; 8) предмети, схожі на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «500 гривень», у кількості 35 шт.; 9) Картонний короб з надписом «Product of russia», 1 шт.

Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000504, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб на території Харківської області досягла змови із представниками органів влади держави-агресора та іншими громадянами РФ, причетними до окупації території України, і на умовах матеріального сприяння останнім здійснюють закупівлю і подальше ввезення на митну територію України матеріальних ресурсів на порушення законодавства України.

Так, у ході виконання доручення слідчого в рамках кримінального провадження 6 відділом ГВ ЗНД Управління СБ України в Харківській області отримано інформацію стосовно причетності до вказаної протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (уродженець російської федерації).

Встановлено, що ОСОБА_4 , підтримуючи сталі зв`язки із представниками правоохоронних органів держави-агресора та інших громадян рф, причетних до окупації території України, на умовах матеріального сприяння останнім здійснює закупівлю і подальше ввезення на митну територію України матеріальних ресурсів на порушення законодавства України.

Надалі, ОСОБА_4 , використовуючи онлайн-платформу «ОЛХ» та ресурс у месенджері «Viber», здійснює реалізацію продукції російського походження, в тому числі ікри лососєвих та осетрових порід, за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності у нього відповідного дозволу Держпродспоживслужби.

Крім цього, під час зазначеного продажу продукції, ОСОБА_4 зазначає її походження з території держави-агресора.

Відповідно до Постанови КМУ № 1147 від 30.12.2015 року «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації» введено заборону до 31 грудня 2023 р. (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації, згідно переліку.

Враховуючи викладене, а також факт повномасштабного вторгнення рф на територію України, тобто той факт, що рф є державою-агресором, вищезазначена діяльність являє собою пособництво державі-агресору.

Разом з цим, у період часу з 09 год 30 хв по 13 год 01 хв 26.10.2023 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2023 проведено обшук приміщень за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі частки 1/6 та ОСОБА_4 в розмірі частки 1/6, та на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі частки 1/3 та ОСОБА_4 в розмірі частки 1/3. За результатами вказаної слідчої дії виявлено та вилучено вищевказане майно.

Під час обшуку встановлено, що за допомогою вищезазначених мобільних пристроїв, вилучених у ході обшуку, останній здійснював реалізацію рибних продуктів, у тому числі виявлених у ході обшуку, за допомогою мережі Інтернет, зокрема ресурсу у месенджері «Viber» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 під час обшуку, документальні матеріали щодо походження, транспортування, зберігання, фасування виявленої в ході вказаної слідчої дії речовини, схожої на червону ікру та речовини, схожої на чорну ікру, він надати не може у зв`язку із відсутністю таких документів у нього. Походження зазначеної продукції з рф заперечує, однак товарно-транспортні накладні, митні декларації щодо її переміщення відсутні.

Згідно ч. 7 ст. 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», якщо інше не передбачено законом, єдиним документом, яким супроводжуються об`єкти санітарних заходів, що перебувають в обігу, є товарнотранспортна накладна.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону оператори ринку, що провадять діяльність, пов`язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження, повинні отримати експлуатаційний дозвіл, який видається територіальним органом компетентного органу на кожну окрему потужність до початку її експлуатації. Однак ОСОБА_4 не надано відповідних документів щодо отримання експлуатаційного дозволу.

Таким чином, на підставі вищезазначеного встановлено, що вищевказані предмети відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони є знаряддям вчинення злочину, в результаті чого вони можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з вказаним, 26.10.2023 постановою слідчого предмети, вилучені 26.10.2023 під час обшуку за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.171 КПК України, що конкретним фактом, що підтверджує володіння вилученими предметами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є їх вилучення у вказаної особи та за місцем його проживання.

Відповідно до положення ст.98 КПК України, вилучені предмети, мають ознаки речового доказу, оскільки вони є знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, існує сукупність підстав вважати, що вищевказані предмети є доказом кримінального правопорушення, оскільки відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Таким чином, з метою збереження речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті вищенаведених предметів.

Прокурор зазначає,що необхідністьарешту майназумовлюється необхідністюйого збереження та недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів, які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В судове засідання прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 не з`явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що має накладні, які підтверджують, що ікра не має російського походження, просив долучити їх до матеріалів справи. Також зазначив, що документи які свідчать про походження товару можливо надати лише після отримання ним доступу до його мобільних телефонів, оскільки уся переписка з постачальниками перебуває у вилучених мобільних телефонах, та свідчить про походження товару.

Дослідивши клопотання,копії матеріалів,якими прокуроробґрунтовує доводиклопотання,слідчий суддядійшов довисновку,що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовою підставою арешту майна є кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000000504 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

26.10.2023 в період часу з 09:30 до 13:01 слідчим проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого було виявлено та вилучено речі зазначені в клопотанні.

26.10.2023 постановою старшого слідчого 1-говідділення слідчоговідділу УСБУв Харківськійобласті лейтенантаюстиції ОСОБА_5 вищевказані речі було визнано речовими доказами.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).

Прокурор в клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно як збереження речових доказів.

На переконання органу досудового розслідування вилучені речі можуть містить відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Наведені прокурором відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.

Як зазначено в клопотанні, метою арешту вилучених речей є забезпечення збереження їх як речових доказів, а необхідність накладення арешту пов`язана з недопущенням його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

Дослідивши відомості про вилучені речі, врахувавши твердження прокурора, що вони містить/можуть містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використана як докази, а також те, що постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (наявність якої на цьому етапі розслідування тільки констатується слідчим суддею та не надається їй оцінка в частині правомірності/можливості/доцільності віднесення вилученого майна до речових доказів) та що стосовно вилучених речей необхідно буде провести експертні дослідження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучення відбулося правомірно, а подальше утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо неї) з боку слідчого судді шляхом накладення арешту, оскільки передача володільцю на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі належну схоронність.

Отже, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених в ході розгляду клопотання, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів на даному етапі виправдовує утримання органом досудового розслідування вилучених речей для перевірки наявності в них відомостей, що стосуються цього кримінального провадження.

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке розслідується, його специфіку, ступінь тяжкості, а також обставини щодо необхідності проведення відповідних експертиз вилученого майна, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Клопотання прокурора в частині накладення арешту на предмети схожі на грошові кошти в національній валюті не відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК, оскільки відсутнє належне обґрунтування підстав та мети відповідно до положень ст.170 КПК та обґрунтування необхідності арешту майна.

У клопотанні прокурором не наведено жодного доказу, що предмети схожі на грошові кошти, які було вилучено в ході обшуку є предметом злочину чи отримані незаконним шляхом. Отже, відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на вказані грошові кошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню частково за виключенням накладення арешту на наступне майно, яке не відповідає критеріям, наведеним у ст. 98 КПК України:

-предмети, схожі на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «1000 гривень», у кількості 25 шт.;

-предмети, схожі на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «500 гривень», у кількості 35 шт.

Положення кримінального процесуального закону зобов`язує слідчого судді встановити наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, лише під час розгляду клопотання про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з цим, в межах розгляду даного клопотання підставою арешту майна прокурор зазначає саме збереження речових доказів. Метою - запобігання можливості майна приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).

З огляду на зазначене, вилучене майно під час обшуку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на зазначене, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. 114, ст. 132, ч. 4 ст.173 КПК України, керуючись загальними засадами кримінального провадження, викладеними в ст. 7 КПК України, слідчий суддя, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, враховуючий воєнний стан, вважає необхідним зобов`язати слідчого за участю спеціаліста у строк 2 місяці зняти інформацію з електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, sim-карток, які були вилучені 26.10.2023 року в ході проведення обшуку по кримінальному провадженню, після чого передати його на відповідальне зберігання власнику вказаного майна, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту згідно положень ст. 174 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132,170-173,309,369,370,371,372,376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22023220000000504від 13.04.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.111-2КК України про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучене 26.10.2023 у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його фактичного проживання у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:

1) Мобільний телефон марки «Mann» з IMEI1: НОМЕР_1 , у якому наявна сімкартка оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_2 ;

2) Мобільний телефон марки «AGM» з IMEI1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , у якому наявна сім-картка оператора мобільного зв`язку з номером НОМЕР_5 ;

3) 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

4) 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб);

5) 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

6) 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід;

7) Картонний короб з надписом «Product of russia», 1 шт.

У задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 22023220000000504 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України про арешт майна, а саме:

- предметів, схожих на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «1000 гривень», у кількості 25 шт.;

- предметів, схожих на грошові кошти в національній валюті гривні номіналом «500 гривень», у кількості 35 шт. відмовити.

Зобов`язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, в строк не пізніше двох місяців за участю спеціаліста зняти інформацію з арештованого майна, а саме: мобільних телефонів, sim-картки, які були вилучені 26.10.2023 року в ході проведення обшуку по кримінальному провадженню, після чого передати його на відповідальне зберігання власнику вказаного майна, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Майно, на яке накладено арешт зберігати відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Зобов`язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.

Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.

Ухвала слідчогосудді можебути оскарженабезпосередньо доХарківського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дняїї проголошення.

Слідчий суддя

Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_1