Ухвала

від 29.12.2023 по справі 953/4538/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4538/23

н/п 1-кс/953/10127/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань уприміщенні Київськогорайонного судум.Харкова клопотаннявласника майна ОСОБА_3 проскасування арештумайна покримінальному провадженню№ 22023220000000504 від 13.04.2023,

В С Т А Н О В И В :

До Київськогорайонного судум.Харкова надійшлоклопотання власникамайна ОСОБА_3 про скасуванняарешту майнапо кримінальномупровадженню № 22023220000000504 від 13.04.2023..

В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 зазначає, що згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 09.10.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 . 26.10.2023 слідчим УСБУ в Харківській області проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучене майно, зокрема 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб); 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.11.2023 задоволено клопотання про арешт вказаного майна.

Зазначає, що у ході дослідження його мобільного телефону було отримано відомості щодо купівлі через за стосунок «Телеграм» зазначеної вилученої ікри у особи на ім`я « ОСОБА_4 » у вигляді 10 кг ікри лососевих порід в травні 2023 року, а також 25 кг ікри лососевих та 1,7 ікри чорної осетрових порід у серпні 2023 року. Вказана особа здійснювала відправки купленої ікри з м. Київ до м. Харків через оператора поштового зв`язку «Нова пошта». Жодної інформації про купівлю ікри з території РФ або походження продукту з території агресора не було виявлено.

Зазначає, що у зв`язку з відсутністю обґрунтованої підозри щодо його причетності до злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як подальший арешт майна є невмотивованим процесуальним обмеженням прав третьої особи.

У зв`язку з вищевикладеним просить скасувати арешт на 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб); 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід; 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід, що накладено на підставі ухвали від 01.11.2023 року справа № 953/4538/23.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, наполягав на задоволенні клопотання.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, не заперечує проти скасування арешту з майна зазначеного в клопотанні.

На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

Дослідивши всі надані до суду матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000504, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від01.11.2023в межахрозслідування кримінальногопровадження № 22023220000000504 від 13.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.111-2КК України накладено арешт на майно, що було вилучено під час обшуків.

Зокрема, накладено арешт на вилучене 26.10.2023 у громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його фактичного проживання у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:

1) 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

2) 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб);

3) 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

4) 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід;

На теперішній час заявник вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як подальший арешт майна є невмотивованим процесуальним обмеженням прав третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною другої даної статі передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України)

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на наведене, а також те, що слідчий не заперечує проти скасування арешту, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання власника майна ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене,слідчий суддявважає доцільнимскасувати арештмайна,не вбачаючипотреби дляподальшого застосуваннявказаного заходузабезпечення кримінальногопровадження,а отже,клопотання власникамайна ОСОБА_3 про скасуванняарешту по кримінальномупровадженню № 22023220000000504 від 13.04.2023 підлягає задоволенню, а тому керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання власникамайна ОСОБА_3 про скасуванняарешту майнапо кримінальномупровадженню № 22023220000000504 від 13.04.2023 задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від01.11.2023р.у справі№ 953/4538/23 на наступне майно:

1) 11 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

2) 7 пластикових тар з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід у натуральній оболонці (кишківники риб);

3) 2 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру лососєвих порід;

4) 3 скляні банки з металевою кришкою з предметами, схожими на червону ікру осетрових порід;

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1