Постанова

від 31.10.2023 по справі 953/23624/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 953/23624/21

провадження № 22ц/818/1089/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ», представник відповідача Шатов С. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14березня 2023року в складі судді Колесник С.А.

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за договорами про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» укладено два майже ідентичні за змістом договори про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги: №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року та №07/12/20 від 07 грудня 2020 року. До обох договорів укладались додаткові угоди, які визначили однакові умови щодо строку дії договорів та строку повернення коштів, які надані в борг.

Вказав, що предметом обох договорів є право позикодавця надати позичальнику поворотну фінансову допомогу та відповідне зобов`язання позичальника прийняти та повернути таку позику позикодавцеві в порядку та на умовах, визначених договорами.

Зазначив, що на виконанняумов договору№06/02/20-1від 06 лютого 2020 року ним на рахунок відповідача перераховано 3714790,39 грн та на виконання умов договору №07/12/20 від 07 грудня 2020 року - 1 283 160,00 грн.

Вказав, що 25 березня 2021 року ним на адресу відповідача направлено вимогу про повернення суми позики, наданої за обома договорами на загальну суму 6 284 110,39 грн, яка отримана товариством 07 квітня 2021 року.

Письмову відповідь на вимогу відповідач не надав. Проте після її отримання здійснив часткове повернення коштів за договором №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року у загальному розмірі 2 050 000,00 грн. Ще 3 000,00 грн позики за вказаним договором були повернуті відповідачем у 2020 році. Отже, розмір заборгованості склав 1 667 950, 39 грн.

Зазначив, що позика, надана за договором №07/12/20 від 07 грудня 2020 року, не повернута. Розмір заборгованості за нею склав 1 283 160,00 грн.

Вказав, що 09 грудня 2021 року повторно направив на адресу відповідача вимогу про негайне повернення суми позики, наданої за договорами, однак товариство безпідставно ухиляється від погашення заборгованості за укладеними договорами.

Просив:

об`єднати в одне провадження його вимоги про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договорами про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року та №07/12/20 від 07 грудня 2020 року;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на його користь заборгованість за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року у розмірі 1667950,39 грн, пеню - 269666,22 грн, інфляційні втрати - 147866,61 грн, 3 (три) % річних - 51700,39 грн, а всього 2137183,61 грн;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на його користь заборгованість за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги №07/12/20 від 07 грудня 2020 року у розмірі 1 283 160,00 грн, пеню - 130 460,46 грн, інфляційні втрати - 45 440,09 грн, 3 (три) % річних - 24 467,93 грн, а всього 1 483 528,48 грн;

вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14березня 2023року, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року виправлено описку, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року у розмірі 1664 790,39 грн, інфляційні втрати - 105 332,56 грн, 3 (три) % річних - 49473,31 грн, а всього 1819 596,26 грн;

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги №07/12/20 від 07 грудня 2020 року у розмірі 1 283 160,00 грн, інфляційні втрати - 56 068,89 грн, 3 (три) % річних - 24 467,93 грн, а всього 1363 696,82 грн;

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7233, 36 грн;

у задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21762,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі в частині заявленої вимоги про стягнення 1664790,39 грн основного боргу за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року закрити; в частині заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року відмовити; в частині заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 07/12/20 від 07 грудня 2020 року відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом помилково встановлений факт наявності вимог про дострокове повернення поворотної безоплатної фінансової допомоги за договорами № 06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року та № 07/12/20 від 07 грудня 2020 року, з якими пов`язано настання строку виконання зобов`язання, а також невірно трактовано положення пункту 5.4 договорів. Письмова вимога від 25 березня 2021 року не підлягала виконанню, оскільки у ній позивач посилався на договір від 16 грудня 2020 року № 06/02/20-1, який сторонами не укладався. До того ж, вказана у вимозі сума - 6284110,39 грн взагалі не зрозуміла та не відповідає сумам, наданим за договорами, що загалом складають 4997950,39 грн. Вимога від 09 грудня 2021 року також не може розглядатися як вимога про дострокове повернення коштів за договорами, адже у ній міститься безпідставне посилання на вимогу від 25 березня 2021 року, вказівка на суми позики, що не відповідають умовам договорів, а також цей документ отриманий вже після звернення ОСОБА_1 до суду. Суму в розмірі 2050000,00 грн він сплатив за власною ініціативою, а не на виконання вимоги позивача. Сума позики за договором № 07/12/20 від 07 грудня 2020 року у розмірі 4573393,76 грн ОСОБА_1 в повному обсязі не надана. Пункт 5.4 договору позики стосується дострокового повернення всієї суми позики, а не її частини, тому посилання позивача на нього безпідставні, він не мав права вимоги дострокового повернення позики. Строк повернення позики за договорами 31 грудня 2023 року, який ще не настав, тобто права позивача не порушені, його вимоги передчасні. Крім того, справа розглянута без участі відповідача. Судом відхилено його заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом. Проведення розгляду справи без учасників судового провадження є істотним порушенням права відповідача на подання до суду додаткових доказів. У період з серпня 2022 року по січень 2023 року він з власної ініціативи повернув позикодавцю позику за договором від 06 лютого 2020 року в загальному розмірі 1664790,39 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Провадження у справі в цій частині підлягало закриттю за відсутністю предмету спору.

Також просив визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи платіжні доручення № 42853444 від 08 серпня 2022 року на суму 200000,00 грн, № 42853451 від 19 серпня 2022 року на суму 500000,00 грн, № 42853462 від 21 жовтня 2022 року на суму 350000,00 грн, № 42853466 від 21 грудня 2022 року на суму 200000,00 грн та № 1064 від 26 січня 2023 року на суму 414790,39 грн.

Вказав, що справу розглянуто без участі відповідача та його представника. У зв`язку з запровадженням 24 лютого 2022 року воєнного стану судом з дати закриття підготовчого провадження не було проведено жодного засідання по суті справи. Враховуючи обстановку в регіоні та житлово-побутові умови представника, він перебував до кінця березня 2023 року за межами Харківської області. Про повернення відповідачем у період з серпня 2022 року по січень 2023 року позики у розмірі 1664790,39 грн його представник дізнався вже після ухвалення рішення суду, а копії документів отримав лише 04 квітня 2023 року. Отже, не міг подати зазначені докази до суду першої інстанції з об`єктивних причин.

Зазначене клопотання колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення в силу вимог частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки наведені відповідачем причини неподання доказів до суду першої інстанції не можуть вважатися поважними. Відповідач є юридичною особою, вправі надати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якому іншому представнику, а також не був позбавлений можливості самостійно подати докази до суду, зокрема, і за допомогою електронної пошти, електронного кабінету тощо, тож перебування його представника за межами Харківської області не є обставиною, яка б об`єктивно перешкоджала подати докази, та не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на їх подання.

27 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині заявленої вимоги про стягнення 1283160,00 грн основного боргу за договором про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 07/12/20 від 07 грудня 2020 року, мотивоване тим, що цю суму також повернуто.

Вказане клопотання залишено без задоволення ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представник товариства підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Акцентував увагу суду на тому, що фактично поворотна безоплатна фінансова допомога позивачу сплачена.

До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням обов`язку з повернення поворотної фінансової допомоги на вимогу ОСОБА_1 з товариства підлягає стягненню сума неповернутої фінансової допомоги, інфляційні втрати та 3% річних.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» укладено договір №06/02/20-1 про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги (а. с. 9 том 1).

За умовами договору позикодавець має право надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується прийняти та повернути позику позикодавцеві в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1.).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору передбачено, що сума поворотної фінансової допомоги становить 3714790, 39 грн.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується та не надаються інші види компенсацій як оплата за користування коштами.

День фактичного повернення позики визначається згідно пункту 5.3. даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позикодавець має право передати позичальникові грошові кошти у розмірі, що визначається відповідно до пункту 2.1 даного договору, протягом всього строку дії даного договору на власний розсуд позикодавця.

Поворотна фінансова допомога може надаватися у строк, визначений пунктом 3.1. даного договору частинами (траншами) (пункт 3.2. договору).

Поворотна грошова допомога надається в грошовій валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або іншим, не забороненим діючим законодавством способом (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що позика надається строком до 01 серпня 2020 року. Строк, вказаний у пункті 4.1 цього договору, може бути продовжений за згодою сторін, про що складається додаткова угода (пункт 4.2.).

Порядок повернення позики визначено у розділі 5 договору. Згідно пункту 5.1. позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену частину, у випадку дострокового погашення її частини) не пізніше останнього дня строку, вказаного в пункті 4.1 даного договору.

Сума поворотної фінансової допомоги повертається шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця або іншим, не забороненим діючим законодавством способом (пункт 5.2.).

У будь-який момент суму поворотної фінансової допомоги (її частини) може бути достроково повернуто позичальником у порядку, передбаченому пунктом 5.2 даного договору (пункт 5.3.).

30 липня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» укладена додаткова угода №1 до договору №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року, у якій сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно, а також внести до розділу «5» Договору «Порядок повернення позики» пункт 5.4., виклавши його в наступній редакції: «Позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену частину, у випадку дострокового погашення її частини) на письмову вимогу позикодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту пред`явлення такої вимоги» (а. с. 10 том 1).

На виконанняумов договору№06/02/20-1від 06лютого 2020 року ОСОБА_1 на рахунок товариства перераховано 3717790,39 грн, з яких 3 000,00 грн товариством повернуто йому як зайво перераховані, що підтверджується платіжними дорученнями №2396136806 від 20 лютого 2020 року на суму 1500000,00 грн; №2396136807 від 21 лютого 2020 року на суму 699000,00 грн; №2396136808 від 13 березня 2020 року на суму 1000000,00 грн; №2430564559 від 30 березня 2020 року на суму 518790,39 грн, № 243648 від 03 квітня 2020 року на суму 3 000,00 грн (а. с. 15, 16, 17, 18, 114 том 1).

Таким чином, сума наданої товариству поворотної безоплатної фінансової допомоги за договором №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року склала 3714790,39 грн, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за договором № 06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року станом на 12 травня 2020 року (а. с. 23 том 1).

Крім того, за межами предмета договору №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 перераховано товариству 1283160,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2453805073 від 16 грудня 2020 року на суму 500000,00 грн; №2453805074 від 16 грудня 2020 на суму 780000,00 грн; №2453805075 від 17 грудня 2020 на суму 3160,00 грн; (а.с.19-21 том 1).

07 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» укладено договір №07/12/20 про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги (а. с. 12-13 том 1).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сума поворотної фінансової допомоги становить 4573393,76 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується та не надаються інші види компенсацій як оплата за користування коштами.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що день фактичного повернення позики визначається згідно пункту 5.3. даного договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що позикодавець має право передати позичальникові грошові кошти у розмірі, що визначається відповідно до пункту 2.1 даного договору, протягом всього строку дії даного договору на власний розсуд позикодавця.

Поворотна фінансова допомога може надаватися у строк, визначений пунктом 3.1. даного договору частинами (траншами) (пункт 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що позика надається строком до 31 грудня 2023 року. Строк, вказаний у пункті 4.1 цього договору, може бути продовжений за згодою сторін, про що складається додаткова угода (пункт 4.2.).

Пунктом 5.1. визначено, що позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену частину, у випадку дострокового погашення її частини) не пізніше останнього дня строку, вказаного в пункті 4.1 даного договору.

Сума поворотної фінансової допомоги повертається шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця або іншим, не забороненим діючим законодавством способом (пункт 5.2. договору).

У будь-який момент суму поворотної фінансової допомоги (її частини) може бути достроково повернуто позичальнику у порядку, передбаченому пунктом 5.2 даного договору (пункт 5.3).

Позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену частину, у випадку дострокового погашення її частини) на письмову вимогу позикодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту пред`явлення такої вимоги (пункт 5.4. договору).

16 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» укладено додаткову угоду №2 до договору №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року та додаткову угоду № 1 до договору №07/12/20 від 07 грудня 2020 року, у яких змінені банківські реквізити позичальника (а. с. 11, 14 том 1).

На виконання умов договору №07/12/20 від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 на рахунок товариства перераховано 1 283 160,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11 січня 2021 року № 2453805078 (а. с. 22 том 1).

25 березня 2021 року ОСОБА_1 на адресу товариства направлено вимогу про повернення суми позики, наданої за обома договорами (від 16 грудня 2020 року № 06/02/20-1 та від 07 грудня 2020 року № 07/12/20) в розмірі 6 284 110,39 грн протягом 10 робочих днів з моменту пред`явлення вимоги (а. с. 24, 25 том 1).

Вказана вимога отримана товариством 07 квітня 2021 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти (а. с. 26 том 1).

Відповідь на вимогу товариство не надало. Проте після її отримання частково повернуло ОСОБА_1 кошти за договором №06/02/20-1 від 06 лютого 2020 року у загальному розмірі 2 050 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 42852061 від 01 липня 2021 року на суму 500000,00 грн, № 42852102 від 08 липня 2021 року на суму 500000,00 грн, № 42852432 від 26 серпня 2021 року на суму 500000,00 грн, № 42852509 від 09 вересня 2021 року на суму 500000,00 грн, № 42852767 від 23 жовтня 2021 року на суму 50000,00 грн, а також випискою по рахунку ОСОБА_1 (а. с. 27-28, 115-119 том 1).

09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повторно направлено на адресу товариства вимогу про негайне повернення суми позики, наданої за договорами від 06 лютого 2020 року № 06/02-20-1 у розмірі 5000950,39 грн та від 07 грудня 2020 року № 07/12/20 у розмірі 1283160,00 грн. У ній посилався на те, що 25 березня 2021 року направляв вимогу про повернення суми позики за цими договорами, однак вона задоволена лише частково на суму 2050000,00 грн, та ще 3000,00 грн повернуті на його рахунок у 2020 році. На даний час загальна сума заборгованості складає 4231110,39 грн (а. с. 29-31 том 1).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачено обмеження також й щодо суми позики.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Частина другастатті 530 ЦК Українипередбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладені договори поворотної фінансової допомоги, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3714790,39 грн та 1 283 160,00 грн, які зобов`язався повернути на письмову вимогу позикодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту пред`явлення такої вимоги.

Відповідну вимогу ОСОБА_1 направлено товариству 25 березня 2021 року та отримано ним 07 квітня 2021 року. Через 10 робочих днів, тобто з 22 квітня 2021 року у товариства виникла прострочена заборгованість з повернення поворотної фінансової допомоги.

У подальшому відповідач частинами повертав кошти ОСОБА_1 , проте до його звернення до суду з позовом у грудні 2021 року повністю кошти за договорами не повернув.

Встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин, а також факт несвоєчасного виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача сум боргу,3% річних та інфляційних втрат відповідно достатті 625ЦК України за період з 22 квітня 2021 року по 09 грудня 2021 року.

Розрахунки сум, що підлягають стягненню з відповідача, останнім під час розгляду справи не спростовані, судом перевірені і є правильними.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» щодо того, що строк виконання зобов`язання ще не настав, а направлені ОСОБА_1 вимоги неможливо розцінювати як вимоги про дострокове повернення поворотної безоплатної фінансової допомоги, оскільки у вимозі від 25 березня 2021 року позивач посилався на договір від 16 грудня 2020 року № 06/02/20-1, який сторонами не укладався, та вказана незрозуміла сума боргу, а вимога від 09 грудня 2021 року містить безпідставне посилання на вимогу від 25 березня 2021 року, вказівку на суму позики, що не відповідає умовам договорів, а також отримана вже після звернення ОСОБА_1 до суду, судова колегія відхиляє. У вимозі від 25 березня 2021 року правильно вказаний номер договору № 06/02/20-1. Також 16 грудня 2020 року укладено додаткову угоду до договору від 06 лютого 2020 року. Тож безпідставно було б вважати, що ця вимога не стосується договору № 06/02/20-1. Незгода позичальника з сумами, вказаними у вимогах, не спростовує факту направлення та отримання цих вимог і не звільняє його від обов`язку достроково повернути борг в межах 10 робочих днів з моменту пред`явлення вимоги у розмірі, вказаному у договорах. Вимогу від 09 грудня 2021 року суд не бере до уваги, оскільки попередню вимогу від 25 березня 2021 року відповідачем отримано, і саме з дня її невиконання слід обраховувати період прострочення.

Посилання відповідача на те, що за договором № 07/12/20 від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 не надана йому вся сума позики у розмірі 4573393,76 грн, а лише її частина, тож він не мав права вимоги дострокового повернення позики, є безпідставними, адже за умовами договорів передбачено, що сума поворотної фінансової допомоги може надаватися позичальнику частинами (траншами), та він зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену частину, у випадку дострокового погашення її частини) на письмову вимогу позикодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту пред`явлення такої вимоги.

Доводи товариства щодо того, що справа розглянута без його участі відповідача, судом відхилено його заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом, чим порушено його права, не можуть бути взяті до уваги, зважаючи на те, що справа перебувала у провадженні суду тривалий час, з грудня 2021 року по березень 2023 року. Судові засідання неодноразово відкладались за клопотаннями сторін, відповідач надав відзив на позов, у якому виклав свої заперечення, не був позбавлений можливості надати свої пояснення та наявні докази у письмовому вигляді, в тому числі і за допомогою засобів електронної пошти. Крім того, відповідач мав право заявити клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак ним не скористався. За таких умов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи за відсутності сторін.

Посилання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору у зв`язку з тим, що у період з серпня 2022 року по січень 2023 року він з власної ініціативи повернув позикодавцю позику за договором від 06 лютого 2020 року в загальному розмірі 1664790,39 грн, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, по-перше, товариством не надано докази щодо цього до суду першої інстанції без поважних причин, а по-друге, згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19), від 13 січня 2022 року у справі № 644/1955/20 (провадження № 61-16573св21), від 31 серпня 2023 року у справі № 752/11502/22 (провадження № 61-9119св23).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 від позовних вимог не відмовлявся, не просив залишити їх без розгляду, домовленості щодо мирової угоди між сторонами немає.

Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за договором після відкриття провадження у справі не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за перегляд справи апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ БІОФАРМ» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14березня 2023року в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 02 листопада 2023 року.