Ухвала

від 23.10.2023 по справі 2-915/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2023 Справа №2-915/11

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Крук А. В.,

представника заявниці, адвоката Щербатюка О. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербатюк Олег Дмитрович, про визнання бездіяльності начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції протиправною, зобов`язання вчинити дії шляхом зняття арешту із усього майна та виключти відомості про державну реєстрацію обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербатюк О. Д., звернулася в суд із скаргою про визнання бездіяльності начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції протиправною, зобов`язання вчинити дії шляхом зняття арешту із усього майна та виключти відомості про державну реєстрацію обтяжень.

В обґрунтування скарги представник заявниці зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності з 31 січня 1997 року належить 1/4 квартири АДРЕСА_1 . З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02 вересня 2022 року вбачається, що за ОСОБА_1 , наявні наступні обтяження (номер запису про обтяження: 11860295), зареєстровані 18 листопада 2011 року реєстратором: Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Підволочиського районного управління юстиції від 18 листопада 2011 року №29913293.

Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (надалі Відділ) листом від 24 лютого 2023 року № 2136/22729, повідомив, що згідно бази АСВП на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 29914160 з примусового виконання виконавчого листа № 2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом 01 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу по кредитному договору 13923,36 грн, а також 139,23 грн судового збору, 120 грн витрат на ІТЗ та 1106,40 грн витрат на правову допомогу. 17 листопада 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 18 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Обтяження зареєстровано в державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за № 11860295. 13 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження № 50832226. 04 квітня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Водночас Відділ повідомив, що не може надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені. Стягувач повторно виконавчий лист для примусового виконання не пред`являв, строк пред`явлення його до виконання сплинув ще у 2020 році.

Представник заявниці вказав, що 01 березня 2011 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 2915/11 задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; стягнено з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року у сумі 1754,01 доларів США, що еквівалентно 13923,36 грн, а також 139,23 грн сплаченого судового збору, 120 грн витрат на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи та 1106,40 грн витрат на правову допомогу.

Адвокат Щербатюк О. Д. зазначає, що за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП вбачається, що за ОСОБА_1 на даний час немає не завершених виконавчих проваджень, а Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції листом від 24 лютого 2023 року № 2136/22729, відмовив у знятті арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року, оскільки згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів накладених на боржника.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа стягувачу; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17 дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю працівників органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Із позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 13 липня 2022 року (справа № 2/0301/806/11, провадження № 613814св22), ухваленій у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вбачається, що арешт майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/17008, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15ц.

Так, у даному випадку встановлено наявність протягом тривалого часу (понад 11 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2011 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зобов`язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений на все майно у межах виконавчих проваджень, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Аналогічна правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року по справі №25422/11.

Неправомірну бездіяльність державного виконавця може бути оскаржено упродовж усього часу її перебігу. Бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, (правова позиція Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17ц; постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення без розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Такого висновку послідовно притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (зокрема, у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20, від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/22177/2005 та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13).

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербатюк О. Д., просила суд:

визнати бездіяльність Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, що полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа №2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 березня 2011 року, протиправною;

зобов`язати начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа №2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 березня 2011 року та зобов`язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи ОСОБА_1 , а саме обтяження № 11860295, зареєстроване 18 листопада 2011 року реєстратором: Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Підволочиського районного управління юстиції від 18.11.2011 №29913293.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Щербатюк О. Д. в судовому засіданні підтримав подану скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представники Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не з`явилися із невідомих на те суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог частини другої статті 450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника заявниці, адвоката Щербатюка О. Д., дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 березня 2011 року (справа № 2915/11) позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року у сумі 1754,01 доларів США, що еквівалентно 13923 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 36 коп., а також 139,23 грн сплаченого судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи та 1106,40 грн витрат на правову допомогу.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності з 31 січня 1997 року може належати 1/4 квартири АДРЕСА_1 , що слідує із приватизаційного платіжного доручення № 247.

02 вересня 2023 року ОСОБА_1 одержано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 308871374, якій містить запис про обтяження № 11860295 від 18 листопада 2011 року арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, номер: 29913293, виданої 18 листопада 2011 року та про суб`єкта обтяження відділ державної виконавчої служби Підволочиського району управління юстиції. Власник майна ОСОБА_1 .

02 лютого 2023 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Щербатюком О. Д. направлено адвокатський запит № 2202/23 начальнику Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Шкільняку В. про надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 29913293, а також надати копії матеріалів цього виконавчого провадження. Крім цього, просив зняти арешт майна боржника та заборони на його відчуження, накладений на нерухоме майно згідно постанови ВДВС Підволочиського районного управління юстиції від 18 листопада 2011 року у виконавчому провадженні № 29913293.

На вищевказаний адвокатський запит начальником Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Шкільняком В. Є. надано відповідь № 2136/22729 від 24 лютого 2023 року, з якої слідує, що на виконанні у Підволочиському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції згідно бази АСВП перебувало виконавче провадження № 29914160 з примусового виконання виконавчого листа № 2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом 01 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу по кредитному договору 13923,36 грн., а також 139,23 грн. судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ та 1106,40 грн. витрат на правову допомогу. 17 листопада 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання. Надалі державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження № 50832226. 18 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Обтяження зареєстровано з державному реєстрі обтяжень нерухомого майна за № 11860295. 04 квітня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу оскільки, згідно відповідей з реєструючих установ за боржником відсутнє майно.

Підволочиський відділ не може надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження, оскільки вони знищені після спливу трьохрічного строку зберігання. Стосовно зняття арешту з майна боржника накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року, Підволочиський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може зняти арешт з майна боржника оскільки згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 42 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 449 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 387 ЦПК України).

Щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд доходить до такого висновку.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись із скаргою до суду, оскаржує бездіяльність начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, відносно якої (бездіяльності) не можуть бути встановлені процесуальні строки, оскільки поняття бездіяльності не має закінченого строку, воно є таким, що продовжується, і в частині 5 наведеної норми закону відносно бездіяльності строк не встановлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 175/3995/17ц від 25 березня 2020 року зробив висновок, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Відтак, заявницею ОСОБА_1 строк на звернення із скаргою до суду не пропущено.

За наслідками розгляду скарги та вимог скаржника по суті, суд робить наступні висновки.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств обороннопромислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств обороннопромислового комплексу державної форми власності».

Заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Щербатюк О. Д. зазначали, що скарга про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії шляхом зняття арешту із усього майна та виключення відомостей про державну реєстрацію обтяжень підлягає задоволенню, оскільки державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, а стягувач повторно виконавчий лист для примусового виконання не пред`являв, строк пред`явлення його до виконання сплив у 2020 році та за ОСОБА_1 на даний час немає не завершених виконавчих проваджень. Заявниця вважає, що викладене свідчить про те, що надалі відсутня необхідність у застосуванні арешту.

Так, 04 квітня 2017 року державним виконавцем видано постанову, якою, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист № 2915, виданий 01 березня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом повернуто стягувачу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону передбачено, що виконавчий документповертається стягувачу,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно вимог ч. 3 ст. 37 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається, у всіх інших випадках арешт може бути знятий згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», або за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, в разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону арешт державним виконавцем не знімається.

Верховний Суд у постанові № 263/1468/17 06 березня 2019 року зробив висновок про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявниця у цій справі.

Щодо зауваження представника заявниці про закінчення строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання 2020 рік, суд звертає увагу на ч. 5 ст. 37 Закону, згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будьякій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно ч.ч. 1 та 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відтак, стягувач не позбавлений права, передбаченого ч. 6 статті 12 Закону на поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, права, передбаченого ч. 5 ст. 37 Закону, на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Також, суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, рішення суду залишається невиконаним, а тому, підстави для зняття арешту з майна відсутні.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 у якій зазначено, що «згідно зі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

При цьому, не заслуговують на увагу й доводи скарги щодо врахування судом відповідної судової практики Верховного Суду, викладеної у постанові № 2/0301/806/11 від 13 липня 2022 року, на яку покликається адвокат Щербатюк О. Д., оскільки вона не є релевантною до даних правовідносин, так як обставини справ відмінні. Так, у наведеній постанові Верховним Судом було установлено, що заборгованість за кредитним договором погашена боржником у повному обсязі, претензій щодо його виконання стягувач не має.

Натомість, заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Щербатюк О. Д. не надали суду жодних доказів погашення заборгованості перед стягувачем.

Отже, оскільки на час вирішення скарги по суті виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом 01 березня 2011 року, згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», не закінчене, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і відсутні обставини, передбачені ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», як і відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції та зобов`язання його зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , як і виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяження № 11860295.

Також суд звертає увагу на наступне.

У постанові від 16 листопада 2022 у справі № 910/7310/22 (п. 10.1) Верховний Суд зазначив, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 № 1404VIII «Про виконавче провадження» та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Згідно з ст. ст. 5, 14 Закону України Про виконавче провадження» виконавчі дії здійснює саме виконавець (державний чи приватний).

Відповідно до частин 13 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Отже, з наведених норм права вбачається, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не накладає і не знімає арешт з майна та коштів боржників, а лише в порядку контролю може скасувати постанову, яка суперечить вимогам закону, та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокат Щербатюк О. Д. просить у скарзі зобов`язати начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 ), накладений у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 березня 2011 року та зобов`язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 ), а саме обтяження № 11860295, зареєстроване 18 листопада 2011 року реєстратором: Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Підволочиського районного управління юстиції від 18 листопада 2011 року № 29913293.

Однак, з огляду на вищевикладене, суд не має права зобов`язувати начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , який накладено у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2915, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 01 березня 2011 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяження №11860295, оскільки такі дії начальника не передбачені Законом України Про виконавче провадження.

За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербатюк О. Д., про визнання бездіяльності начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції протиправною, зобов`язання вчинити дії шляхом зняття арешту із усього майна та виключити відомості про державну реєстрацію обтяжень не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.258261,447452ЦПК України,Законом України«Про виконавчепровадження» (знаступними змінамита доповненнями),суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербатюк Олег Дмитрович, про визнання бездіяльності начальника Підволочиського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції протиправною, зобов`язання вчинити дії шляхом зняття арешту із усього майна та виключти відомості про державну реєстрацію обтяжень відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.