Постанова

від 02.11.2023 по справі 136/1725/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1725/23

Провадження № 22-ц/801/2119/2023

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 рокуСправа № 136/1725/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Медвецького С. К.,

суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

учасники справи:

позивач керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 136/1725/23 за апеляційною скаргою керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року, постановлену у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого володіння.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року позовну заяву керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишено без руху.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто керівнику Немирівської окружної прокуратури Вінницької області.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у встановлений судом строк не виконав вимоги ухвали суду від 07 вересня 2023 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У жовтні2023року керівникНемирівської окружноїпрокуратури Вінницькоїобласті подавапеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа просивухвалу судупершої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 02 листопада 2023 року в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді;

Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області повідомлено Турбівську селищну раду про встановлений факт незаконного оформлення ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку та вибуття її з державної власності усупереч волі територіальної громади;

Турбівська селищна рада не здійснила захист інтересів територіальної громади у розумний строк, відтак усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, його бездіяльність є підставою для звернення прокурора із позовом до суду в інтересах держави;

на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області попередньо, до звернення до суду, повідомлено селищну раду про представництво прокуратурою інтересів останньої.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд виходив з того, що у заяві керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області, яка подана на усунення недоліків позовної заяви, не наведено підстав для звернення до суду прокурора та не надано доказів бездіяльності Турбівської селищної ради.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною третьою статті 185 ЦПК України встановлено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини п`ятої статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єктам владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але усупереч цим інтересам за захистом до суду з відповідним позовом у розумний строк не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16 (провадження №К/9901/30797/18) та від 15 червня 2022 року у справі № 821/1798/17 (провадження №К/9901/58281/18).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02).

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єктам владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок, що:

«з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єктам владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду».

Отже прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою відсутність такого органу.

Позов у цій справі пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідно до статті 80 ЗК України, статей 2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24 (який набрав чинності з 27 травня 2021 року), відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» до складу Турбівської територіальної громади увійшла територія Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Відтак органом, уповноваженим здійснювати повноваження власника спірної земельної ділянки площею 1,8560 га з кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, розташованої в с. Приборівка Турбівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області є Турбівська селищна рада.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження №12-20гс21) зроблено висновки, що:

«бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

З матеріалів справи слідує, що Немирівською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної і комунальної власності на території Турбівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області встановлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні у приватну власність ОСОБА_1 на підставі рішення 43 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 30 червня 2020 року земельної ділянки площею 1,8560 га з кадастровим номером 0522285200:04:000:1197 для ведення особистого селянського господарства на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Листом керівника Немирівської окружної прокуратури від 12 квітня 2023 року № 54/1-1582 повідомлено Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади та зобов`язано повідомити прокуратуру щодо вжиття відповідних заходів, у тому числі в судовому порядку, щодо витребування земельної ділянки та захисту інтересів держави.

З відповіді Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 18 квітня 2023 року № 08-10/656 слідує, що останньою, в межах повноважень, вжито виключні заходи щодо перевірки законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Так, у серпні 2021 року ініційовано перед правоохоронними органами початок досудового розслідування кримінального провадження, після завершення якого будуть вжиті заходи щодо витребування земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Із наданих прокурором доказів слідує, що Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області з моменту установлення факту наявності рішення, яке радою не приймалось (серпень 2021 року) та у подальшому її повідомлення прокурором (12 квітня 2023 року) про виявлення факту порушення інтересів держави в особі Турбівської територіальної громади щодо вибуття з її власності земельної ділянки площею 1,8560 га з кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, з позовом про витребування указаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння до суду не зверталась та не здійснила захисту прав інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) зроблено висновок, що:

«сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

У цій справі підставою для представництва інтересів держави прокурор указав нездійснення Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Отже прокуратурою була встановлена бездіяльність уповноваженого органу Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області, яка виразилась у невжитті заходів із повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичної особи, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами Немирівської окружної прокуратури та відповідями на них селищного голови, тобто дотримано порядок, передбачений статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у прокурора достатніх підстав на звернення до суду з цим позовом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви керівнику Немирівської окружної прокуратури Вінницької області, тому ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області задовольнити.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Світлана КОПАНИЧУК

Віталій ОНІЩУК