Постанова

від 02.11.2023 по справі 915/826/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/826/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма-Додола"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2023, прийняте суддею Алексєєвим А.П. у м. Миколаєві

у справі № 915/826/23

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ"

про стягнення 67342,01 грн. та

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Приватне підприємство (далі ПП) "Агрофірма-Додола" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Прометей-Топ" про стягнення з останнього неустойки у вигляді пені в розмірі облікової ставки Національного Банку України (далі-НБУ), що діяла в період з 28.03.2023 по 27.04.2023, за який вона нараховується від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення за неналежне виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №79931 від 17.03.2023 у розмірі 67 342,01 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на те, що з наданого позивачем примірника договору поставки сільськогосподарської продукції №79931 від 17.03.2023 вбачається, що він не підписаний відповідачем, що свідчить про те, що сторонами не було узгоджено порядок оплати та відповідальність за неналежне виконання відповідного зобов`язання, крім того відсутні в матеріалах справи і інші докази на підтвердження узгодження означеного.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що висновок суду першої інстанції про не доведення позивачем, що між сторонами було узгоджено відповідний порядок оплати товару та відповідальність за неналежне виконання зобов`язання є помилковим, оскільки порядок оплати встановлений п. 5.1 договору, а відповідальність п. 6.5 договору, при цьому, відповідний договір не є оспорюваним, підстави для визнання його недійсним відсутні. Крім того, в матеріалах справи наявні інші докази його виконання, а саме копії видаткових накладних та товарно - транспортних накладних, що підтверджують факт визнання зобов`язання відповідачем та фактичне виконання відповідного договору, а також докази сплати ним коштів за отриманий товар з порушенням встановлених строків, що є підставою для стягнення пені за відповідним договором.

Крім того, скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підпису відповідача на договорі поставки сільськогосподарської продукції №79931 від 17.03.2023 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки надана копія примірника договору містить відтиск печатки юридичних осіб та підписи осіб уповноважених на вчинення дій в їх інтересах.

На підставі ч.3 ст.269 ГПК України суд не приймає до розгляду надані позивачем разом з апеляційною скаргою додаткові докази, зокрема підписаний обома сторонами примірник договору, через не надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевірила законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача пені у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 79931 від 17.03.2023. Позивачем дійсно надано суду копію цього договору.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію.

Порядок оплати поставленого товару визначений п. 5.1 договору.

Відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені передбачена п. 6.5 договору.

Проте, наданий примірник зазначеного договору не містить ані підпису, ані печатки відповідача.

Також позивачем надано до позову специфікацію №1 до договору, відповідно до якої сторони погодили те, що позивач як постачальник зобов`язується передати, а відповідач прийняти у власність соняшник у кількості 250 тон загальної вартістю 4 550 000 грн. з урахуванням ПДВ. Строк поставки товару до 21.03.2023 включно.

Крім того, позивачем долучено видаткові накладні та товарно - транспортні накладні на підтвердження факту поставки товару відповідачу.

05.05.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо порушення умов договору поставки сільськогосподарської продукції №79931 від 17.03.2023 із вимогою сплатити на розрахунковий рахунок підприємства пеню в розмірі 67 342,01 грн. за неналежне виконання зобов`язання за відповідним договором, а саме у зв`язку з простроченням оплати товару на 31 день.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі N 908/1501/18.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи той факт, що наданий суду договір поставки сільськогосподарської продукції №79931 від 17.03.2023, яким передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, не підписаний відповідачем, висновок суду про неможливість покладення на нього відповідальності за невиконання обов`язків з своєчасної оплати товару у вигляді пені у розмірі 67 342,01 грн., є вірним. При цьому, надані позивачем докази виконання договору сторонами не свідчать про узгодження сторонами виду і розміру відповідальності за його порушення, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позову.

Твердження скаржника про те, що надана копія примірника договору містить відтиск печатки юридичних осіб та підписи осіб уповноважених на вчинення дій в їх інтересах не відповідають дійсним обставинам справи, а тому колегія судів їх не приймає до уваги.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхиляються і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно під час розгляду справи вийшов за межі заявлених позовних вимог та за власною ініціативою здійснив оцінку дійсності правочину вже виконаного сторонами, враховуючи, що судом правомірно було лише досліджено надані позивачем докази на підтвердження його вимог, зокрема договір поставки сільськогосподарської продукції № 79931 від 17.03.2023.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ПП "Агрофірма-Додола" без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2023 у справі №915/826/23 - без змін.

Судові втрати, пов`язані з апеляційним розглядом справи відповідно до правил ст. 129 ГПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2023 у справі №915/826/23 без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 2.11.2023 о 10.45

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.