Рішення

від 30.10.2023 по справі 910/19815/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2023Справа № 910/19815/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО"

про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, ВЧ) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 100 від 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.12.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, останній зменшити розмір штрафних санкцій.

14.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

24.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

11.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2020 між Військовою частиною НОМЕР_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техсвітло» укладено договір про закупівлю за державні кошти № 100 (далі - договір) про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування військових електронних систем (середній ремонт АРП-11 зав. № 1265).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 948 000,00 грн, у тому числі ПДВ 158 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами. Пунктом 10.2 договору передбачено, що даний договір діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків, гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно із пунктом 1.1 договору виконавець (відповідач) зобов`язується у 2020 році надати Замовнику (позивачу), послуги у кількості та в терміни за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору) - середній ремонт АРП-11 в термін до 30.11.2020.

Відповідно до розділу ХІІ договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток 1 - Календарний план надання послуг від 13.10.2020 № 1 та Додаток 2 - Специфікація.

Пунктом 7.1 договору унормовано, що сторони беруть на себе зобов`язання неухильно виконувати всі умови цього Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору Виконавець надає Замовнику Послуги, якість та обсяг яких відповідає умовам Договору та документації.

Позивач стверджує, що всупереч умовам договору у строк до 30.11.2020 Товариство виріб АРП-11 зав. № 1265 не було передано для прийняття ІНФОРМАЦІЯ_1 та в/ч НОМЕР_1 .

07.12.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 за вих. № 1182 до ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа з вимогою про повідомлення причин відсутності повідомлення про виконання робіт.

14.12.2020 в/ч НОМЕР_1 було скеровано на адресу ТОВ «Техсвітло» листа з повідомленням про те, що у зв`язку із закриттям бюджетного року 24.12.2020, якщо виріб не буде прийнято після виконання ремонту до 22.12.2020 включно, то у 2021 році військовій частині НОМЕР_1 буде проблематично здійснити оплату, адже коштів на виконання даних робіт у в/ч НОМЕР_1 не передбачено.

16.12.2020 на адресу військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1) було отримано листа від 27.11.2020 щодо передумов зриву термінів виконання умов договору.

Цього ж дня, в/ч НОМЕР_1 було отримано листа з ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.12.2020 про зрив термінів виконання середнього ремонту АРП-11 зав. № 1265 згідно договору. У даному листі також було зазначено, що ТОВ «Техсвітло» направило листа від 18.11.2020 за вих. № 8-1120 на ІНФОРМАЦІЯ_1 про планування приймально-здавальних робіт виробу на 30.11.2020, проте станом на 01.12.2020 ТОВ «Техсвітло» АРП-11 зав. № 1265 після виконання середнього ремонту для приймання ІНФОРМАЦІЯ_1 не пред`явлено, роботи не закінчено.

16.12.2020 військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у складі комісії було проведено перевірку виконання обсягів робіт станом на 16.12.2020. У ході перевірки було встановлено, що роботи не були виконані в повному обсязі, а виріб АРП-11 зав. № 1265 перебував у розібраному стані та був не придатним для експлуатації. На підтвердження вказаного додано акт та фотоматеріали, зроблені під час проведення перевірки виконання обсягів робіт станом на 16.12.2020.

04.01.2021 на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа за вих. № 221/4/2 про нарахований розмір пені та штрафу, а також було нагадано про попередження щодо оплати за договором.

02.02.2021 повторно позивачем на адресу Товариства було скеровано листа за вих. № 221/65 про нарахований розмір пені та штрафу, а також було нагадано про попередження щодо оплати за договором.

23.02.2021 та 20.04.2021 на адресу військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримано листи від 01.02.2021 та 01.04.2021, де було зазначено, що станом на 27.01.2021 та 31.03.2021 сповіщення від ТОВ «Техсвітло» щодо проведення приймально-здавальних випробувань не надходило, виріб для приймання фахівцями ІНФОРМАЦІЯ_1 не пред`явлено.

22.03.2021 в/ч на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа за вих. № 199 про нарахований розмір пені та штрафу. Крім того у листі було зазначено прохання щодо надання підтверджуючих документів у випадку існування інших обставин, які унеможливлюють виконання договору та які б підпадали під дію форс-мажорних обставин.

08.04.2021 в/ч на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа за вих. № 221/195 про застосування штрафних санкцій.

22.04.2021 в/ч на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа за вих. № 221/217 з вимогою надіслання підтверджуючих документів у випадку існування інших обставин, які унеможливлюють виконання Договору та які б підпадали під дію форс-мажорних обставин. Даний лист 29.06.2021 року було повернуто на адресу військової частини НОМЕР_1 .

23.06.2021 у зв`язку з ненаданням ТОВ «Техсвітло» відповідей на листи в/ч та вони повертаються на нашу адресу, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Івано-Франківської спеціалізованої прокуратори у військовій та оборонній сфері за захистом порушених прав, та з метою повернення майна, а саме АРП-11 зав. № 1265.

11.08.2021 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшов лист від ТОВ «Техсвітло» про те, що виконувати умови договору в частині повідомлення та залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 до приймання виробу АРП-11 зав. № 1265 вони не мають на меті, оскільки вважають, що даний договір припинив своє існування.

12.08.2021 в/ч НОМЕР_1 на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано листа проте, що даний договір продовжує діяти і вимога в/ч про залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 до приймання виробу АРП-11 зав. № 1265 є законною.

25.08.2021 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що повідомлень від ТОВ «Техсвітло» про готовність виробу АРП-11 зав. № 1265 до приймально-здавальних випробувань після виконання середнього ремонту не надходило.

25.06.2021 на адресу ТОВ «Техсвітло» було скеровано претензію № 9 про сплату пені та штрафу за невиконання договору за вих. № 221/338. Також у даній Претензії було зазначено, що у разі невиконання вимог, викладених у претензії, військова частина НОМЕР_1 , залишає за собою право звернутися до Господарського суду.

Беручи до уваги викладене вище, позивач стверджує, що внаслідок безвідповідальності Товариства має місце порушення строків виконання договору. Таким чином ВЧ здійснила нарахування пені в розмірі 172 536,00 грн та штрафу в розмірі 398 160,00 грн за період з грудня 2020 по грудень 2021 року та звернулась із цим позовом до суду.

У свою чергу, Товариство не погоджуючись із пред`явленим позовом у відзиві та письмових запереченнях зазначає, що після передання АРП-11 за Актом від позивача Товариству, останнім встановлено, що більшість елементів АРП-11 не підлягають ремонту, а підлягають заміні, про що 26.10.2020 був складений відповідний Акт №1 про виявлені дефекти устаткування. Відповідно до даного акту №1 про виявлені дефекти устаткування відповідачем розроблені Бюлетені на проведення робіт по заміні обладнання, а саме розроблено: Бюлетень на проведення робіт №1 по заміні устаткування вентиляції; Бюлетень на проведення робіт №2 по заміні магнітофона МС-61; Бюлетень на проведення робіт №3 по заміні системи світлоогородження; Бюлетень на проведення робіт №4 по заміні системи світлоогородження; Бюлетень на проведення робіт №5 по заміні системи освітлення; Бюлетень на проведення робіт №6 по заміні елементів блоку Е-512.01 (щит розподільчий); Бюлетень на проведення робіт №7 по заміні елементів блоку Е-512.05 (випрямляч стабілізований). Всі бюлетені на проведення робіт по заміні відповідних елементів устаткування направлені позивачеві (Лист №11-12 від 16.12.2020), які позивач погодив тільки 30.12.2020 (лист №1277 від 30.12.2020). Слід зазначити, що АРП-11, яка передана для ремонту відповідачеві введена в експлуатацію 31.01.1989, знаходиться в експлуатації вже 31 рік та за весь час ремонтні не проводились, що підтверджується Розділом 2 «Технічно-експлуатаційні показники» Акту №70/279. Фактично всі комплектуючі АРП-11 віднесені до 4 категорії та підлягають заміні, що також підтверджується Актом №70/279. Посилаючись на вказані обставини та приписи статті 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Товариство стверджує про продовження строку виконання договору на той самий строк, протягом якого позивач здійснював погодження ремонту. Також Товариство вказувало про помилковість розрахунків розміру штрафу та просило зменшити розмір штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Укладений між сторонами договір про закупівлю за державні кошти № 100 (далі - договір) про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування військових електронних систем (середній ремонт АРП-11 зав. № 1265) за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Положенням статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень вказаної статті та змісту спірного договору вбачається, що строк виконання відповідачем послуг, а саме послуг з виконання середнього ремонт АРП-11 зав. № 1265, погоджений сторонами - не пізніше 30.11.2020.

Втім, як встановлено судом, і не спростовано відповідачем, останній у встановлений договором строк не здійснив ремонт АРП-11 зав. № 1265. При цьому, як стверджував відповідач, що у свою чергу не спростовано позивачем та підтверджено наявними в матеріалах справи документами, що більшість елементів АРП-11 не підлягають ремонту, а підлягають заміні, про що 26.10.2020 був складений відповідний Акт №1 про виявлені дефекти устаткування. Всі бюлетені на проведення робіт по заміні відповідних елементів устаткування направлені позивачу (лист №11-12 від 16.12.2020), які позивач погодив 30.12.2020 (лист №1277 від 30.12.2020). Вказане свідчить, що станом на 30.12.2020 ВЧ була обізнана про порушення строків виконання спірного договору, водночас фактично надала згоду на продовження таких термінів виконання ремонту.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт погодження ВЧ бюлетені на проведення робіт по заміні відповідних елементів устаткування 30.12.2020 свідчить про продовження строку виконання договору до 16.02.2021 (48 календарних днів (строк виконання за договором з 13.10.2020 по 30.11.2020), відліковуючи від дати погодження - 30.12.2020).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів передачі АРП-11 зав. № 1265 після ремонту та повідомлення про готовність передати АРП-11 зав. № 1265 після ремонту в строк до 16.02.2021.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 7.2 договору за порушення виконання зобов`язань, зазначених у Календарному плані надання послуг (Додаток 1), з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості послуг, з яких допущеного прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків ненаданих послуг.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання ремонту АРП-11 зав. № 1265 з позивачем, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 172 536,00 грн.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення від суми несплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, належною до стягнення є пеня у загальному розмірі 172 536,00 грн.

Крім суми пені ВЧ просило суд стягнути з 398 160,00 грн штрафу.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Перевіривши представлений суду розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 66 360,00 грн штрафу. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем помилково ототожнене правило нарахування штрафу з правилом нарахування пені - за кожний місяць прострочення. На відміну від пені, штраф є такою мірою відповідальності, який застосовується одноразово, та відповідно до умов договору за прострочення понад 30 днів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне відзначити, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013. Аналогічна правова позиція також закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання за договором до 16.02.2021, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафних санкцій.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" (03680, м. Київ, Святошинський район, ПРОСПЕКТ АКАДЕМІКА ПАЛЛАДІНА, будинок 32 Б; ідентифікаційний код 39563093) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 172 536,00 грн (сто сімдесят дві тисячі п`ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) пені, 66 360,00 грн (шістдесят шість тисяч триста шістдесят гривень 00копійок) штрафу та 3 583,44 грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят три гривні 44 копійки) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У частині стягнення 331 800,00 грн штрафу та 4 977,01 грн судового збору відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ