Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/19815/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 910/19815/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

від позивача: Попович Р.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023

у справі №910/19815/21 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО"

про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн за договором № 100 від 13.10.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" на користь Військової частини НОМЕР_1 172 536,00 грн (сто сімдесят дві тисячі п`ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) пені, 66 360,00 грн (шістдесят шість тисяч триста шістдесят гривень 00копійок) штрафу та 3 583,44 грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят три гривні 44 копійки) судового збору. У частині стягнення 331 800,00 грн штрафу та 4 977,01 грн судового збору відмовлено.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 100 від 13.10.2020.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" подало апеляційну скаргу у якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду; поновити строк апеляційного оскарження для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21; ухвалити нове рішення відповідно до якого в справі №910/19815/21 за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсвітло" (03680, м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 32 Б; ідентифікаційний код 39563093) про стягнення пені та штрафу в розмірі 570 696,00 грн задовольнити частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсвітло" (03680, м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 32 Б; ідентифікаційний код 39563093) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) штрафу; у частині стягнення 388 160,00 грн штрафу та 172 536,00 грн пені відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про те, що судом не було враховано кількість часу, необхідну для капітального ремонту, який потребує більше часу, ніж середній ремонт.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд залишити її без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/213, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 13.10.2020 між Військовою частиною НОМЕР_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техсвітло" укладено договір про закупівлю за державні кошти № 100 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування військових електронних систем (середній ремонт АРП-11 зав. № 1265).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 948 000,00 грн, у тому числі ПДВ 158 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами. Пунктом 10.2 договору передбачено, що даний договір діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків, гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно із пунктом 1.1 договору виконавець (відповідач) зобов`язується у 2020 році надати Замовнику (позивачу), послуги у кількості та в терміни за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору) - середній ремонт АРП-11 в термін до 30.11.2020.

Відповідно до розділу ХІІ договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток 1 - Календарний план надання послуг від 13.10.2020 № 1 та Додаток 2 - Специфікація.

Пунктом 7.1 договору унормовано, що сторони беруть на себе зобов`язання неухильно виконувати всі умови цього Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору Виконавець надає Замовнику Послуги, якість та обсяг яких відповідає умовам Договору та документації.

Позивач стверджує, що всупереч умовам договору у строк до 30.11.2020 Товариство виріб АРП-11 зав. № 1265 не було передано для прийняття 2461 ВП МОУ та в/ч НОМЕР_1 .

07.12.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 за вих. № 1182 до ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа з вимогою про повідомлення причин відсутності повідомлення про виконання робіт.

14.12.2020 в/ч НОМЕР_1 було скеровано на адресу ТОВ "Техсвітло" листа з повідомленням про те, що у зв`язку із закриттям бюджетного року 24.12.2020, якщо виріб не буде прийнято після виконання ремонту до 22.12.2020 включно, то у 2021 році військовій частині НОМЕР_1 буде проблематично здійснити оплату, адже коштів на виконання даних робіт у в/ч НОМЕР_1 не передбачено.

16.12.2020 на адресу військової частини НОМЕР_1 від 2461 Військового представництва Міністерства оборони України (далі - 2461 ВП МОУ) було отримано листа від 27.11.2020 щодо передумов зриву термінів виконання умов договору.

Цього ж дня, в/ч НОМЕР_1 було отримано листа з 2461 ВП МОУ від 01.12.2020 про зрив термінів виконання середнього ремонту АРП-11 зав. № 1265 згідно договору. У даному листі також було зазначено, що ТОВ "Техсвітло" направило листа від 18.11.2020 за вих. № 8-1120 на 2461 ВП МОУ про планування приймально-здавальних робіт виробу на 30.11.2020, проте станом на 01.12.2020 ТОВ "Техсвітло" АРП-11 зав. № 1265 після виконання середнього ремонту для приймання 2461 ВП МОУ не пред`явлено, роботи не закінчено.

16.12.2020 військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 у складі комісії було проведено перевірку виконання обсягів робіт станом на 16.12.2020. У ході перевірки було установлено, що роботи не були виконані в повному обсязі, а виріб АРП-11 зав. № 1265 перебував у розібраному стані та був не придатним для експлуатації. На підтвердження вказаного додано акт та фотоматеріали, зроблені під час проведення перевірки виконання обсягів робіт станом на 16.12.2020.

04.01.2021 на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа за вих. № 221/4/2 про нарахований розмір пені та штрафу, а також було нагадано про попередження щодо оплати за договором.

02.02.2021 повторно позивачем на адресу Товариства було скеровано листа за вих. № 221/65 про нарахований розмір пені та штрафу, а також було нагадано про попередження щодо оплати за договором.

23.02.2021 та 20.04.2021 на адресу військової частини НОМЕР_1 від 2461 ВП МОУ було отримано листи від 01.02.2021 та 01.04.2021, де було зазначено, що станом на 27.01.2021 та 31.03.2021 сповіщення від ТОВ "Техсвітло" щодо проведення приймально-здавальних випробувань не надходило, виріб для приймання фахівцями 2461 ВП МОУ не пред`явлено.

22.03.2021 в/ч на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа за вих. № 199 про нарахований розмір пені та штрафу. Крім того у листі було зазначено прохання щодо надання підтверджуючих документів у випадку існування інших обставин, які унеможливлюють виконання договору та які б підпадали під дію форс-мажорних обставин.

08.04.2021 в/ч на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа за вих. № 221/195 про застосування штрафних санкцій.

22.04.2021 в/ч на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа за вих. № 221/217 з вимогою надіслання підтверджуючих документів у випадку існування інших обставин, які унеможливлюють виконання Договору та які б підпадали під дію форс-мажорних обставин. Даний лист 29.06.2021 року було повернуто на адресу військової частини НОМЕР_1 .

23.06.2021 у зв`язку з ненаданням ТОВ "Техсвітло" відповідей на листи в/ч та вони повертаються на нашу адресу, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Івано-Франківської спеціалізованої прокуратори у військовій та оборонній сфері за захистом порушених прав, та з метою повернення майна, а саме АРП-11 зав. № 1265.

11.08.2021 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшов лист від ТОВ "Техсвітло" про те, що виконувати умови договору в частині повідомлення та залучення 2461 ВП МОУ до приймання виробу АРП-11 зав. № 1265 вони не мають на меті, оскільки вважають, що даний договір припинив своє існування.

12.08.2021 в/ч НОМЕР_1 на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано листа проте, що даний договір продовжує діяти і вимога в/ч про залучення 2461 ВП МОУ до приймання виробу АРП-11 зав. № 1265 є законною.

25.08.2021 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшов лист від 2461 ВП МОУ про те, що повідомлень від ТОВ "Техсвітло" про готовність виробу АРП-11 зав. № 1265 до приймально-здавальних випробувань після виконання середнього ремонту не надходило.

25.06.2021 на адресу ТОВ "Техсвітло" було скеровано претензію № 9 про сплату пені та штрафу за невиконання договору за вих. № 221/338. Також у даній Претензії було зазначено, що у разі невиконання вимог, викладених у претензії, військова частина НОМЕР_1 , залишає за собою право звернутися до Господарського суду.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача відповідачем було допущено порушення строків виконання договору, в наслідок чого у позивача виникло право для нарахування пені в розмірі 172536,00 грн та штрафу в розмірі 398160,00 грн за період з грудня 2020 по грудень 2021 року.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір про закупівлю за державні кошти № 100 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування військових електронних систем (середній ремонт АРП-11 зав. № 1265) за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Положенням статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень вказаної статті та змісту спірного договору вбачається, що строк виконання відповідачем послуг, а саме послуг з виконання середнього ремонт АРП-11 зав. № 1265, погоджений сторонами - не пізніше 30.11.2020.

Проте, як установлено судом, і не спростовано відповідачем, останній у встановлений договором строк не здійснив ремонт АРП-11 зав. № 1265.

Апелянт стверджує, що більшість елементів АРП-11 не підлягають ремонту, а підлягають заміні, про що 26.10.2020 був складений відповідний Акт №1 про виявлені дефекти устаткування. Всі бюлетені на проведення робіт по заміні відповідних елементів устаткування направлені позивачу (лист №11-12 від 16.12.2020), які позивач погодив 30.12.2020 (лист №1277 від 30.12.2020).

Таким чином, вказане свідчить, що станом на 30.12.2020 позивач був обізнаний про порушення строків виконання спірного договору, водночас фактично надав згоду на продовження таких термінів виконання ремонту.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України установлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, Ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт погодження ВЧ бюлетеня на проведення робіт по заміні відповідних елементів устаткування 30.12.2020 свідчить про продовження строку виконання договору до 16.02.2021 (48 календарних днів (строк виконання за договором з 13.10.2020 по 30.11.2020), відліковуючи від дати погодження - 30.12.2020).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів передачі АРП-11 зав. № 1265 після ремонту та повідомлення про готовність передати АРП-11 зав. № 1265 після ремонту в строк до 16.02.2021.

Статтею 611 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами статті 230 ГК України також установлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 7.2 договору за порушення виконання зобов`язань, зазначених у Календарному плані надання послуг (Додаток 1), з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості послуг, з яких допущеного прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків ненаданих послуг.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання ремонту АРП-11 зав. № 1265 з позивачем, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 172 536,00 грн.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України установлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення від суми несплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 172 536,00 грн.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 398160,00 грн штрафу колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Ураховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що до стягнення з відповідача підлягає 66 360,00 грн штрафу. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем помилково ототожнене правило нарахування штрафу з правилом нарахування пені - за кожний місяць прострочення. На відміну від пені, штраф є такою мірою відповідальності, який застосовується одноразово, та відповідно до умов договору за прострочення понад 30 днів.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013. Аналогічна правова позиція також закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Беручи до уваги відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання за договором до 16.02.2021, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав зменшення розміру штрафних санкцій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/19815/21.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСВІТЛО".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов