Рішення

від 02.11.2023 по справі 911/1682/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1682/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шалімова 63а» (08147, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Шалімова Академіка, будинок 63А, код: 44658988)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Проперті Груп» (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Шалімова Академіка, будинок 67В, офіс 1, код: 43984724)

про стягнення 91300,20 гривень,

До Господарського суду Київської області 01.06.2022 надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шалімова 63А» (надалі по тексту позивач/ОСББ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Проперті Груп» (надалі по тексту відповідач/ТОВ «Ріелт Проперті Груп») у загальному розмірі 91300,20 гривень, з яких: 74166,04 гривень заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, 5392,12 гривень інфляційні втрати, 1300,41 гривень 3% річних, 10441,63 гривень пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Статуту позивача та Положення про порядок сплати співвласниками внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна, а також відрахувань до резервного та ремонтного фондів ОСББ «Шалімова 63А», відповідач, будучи власником нежитлових приміщень, не виконує покладені на нього зобов`язання щодо своєчасної оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, внаслідок чого утворилась стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1682/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 03.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач, окрім іншого, просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Софіївська» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАП Сервіс». Одночасно із поданням відзиву відповідач звернувся із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотанням про перехід в загальне позовне провадження. У випадку, якщо суд дійде висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, представник відповідача просив суд здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

До суду 26.07.2023 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які за своїм правовим змістом є відповіддю на відзив.

Згідно з ч. 4ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 проведено державну реєстрацію створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шалімова 63А», яке створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 63А, що розташований в Київській області, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Шалімова академіка, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Рішенням загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом від 27.09.2022:

- встановлено термін початку самозабезпечення 01.10.2022, а також дату припинення правовідносин з ТОВ «БМК «Софіївська», як з надавачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території (п. 2 рішення);

- затверджено кошторис ОСББ на управління будинком, який вводиться в дію з 01.10.2022 (п. 6.1. рішення);

- затверджено перелік та розмір внесків співвласників будинку: 8,90 гривень за 1 кв.м. загальної площі квартири/приміщення на місяць внесок на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна; 0,70 гривень за 1 кв.м. на місяць внесок до ремонтного фонду; 0,30 гривень за 1 кв.м. на місяць внесок до резервного фонду (п. 6.2. рішення);

- затверджено порядок та термін сплати будь-яких внесків та платежів: на рахунок Об`єднання до 20 числа поточного розрахункового місяця (п. 6.4. рішення);

- затверджено Положення про порядок сплати співвласниками внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна, консьєрж-службу, а також відрахувань до резервного та ремонтного фондів ОСББ (п. 8.2. рішення);

- затверджено Положення про порядок роботи із співвласниками, які мають заборгованість перед ОСББ (п. 8.3. рішення).

За змістом п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.6. Положення про порядок сплати співвласниками внесків і платежів, співвласники здійснюють оплату внесків щомісяця, до 20 числа поточного розрахункового місяця на підставі рахунку. Рахунок, за письмовою заявою співвласника надсилається на електронну пошту, а за відсутності такої заяви поміщається у паперовому вигляді до поштової скриньки квартири чи приміщення. Обов`язок по сплаті внесків виникає з моменту виникнення права власності на квартиру, приміщення чи їх частину.

Згідно п. 5.1. зазначеного Положення, воно набуває юридичної сили з моменту його затвердження загальними зборами співвласників ОСББ.

Згідно кошторису ОСББ загальний розмір внесків становить 9,90 гривень за 1 кв.м. площі квартири чи приміщення.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач є власником нежитлових приміщень № 123, загальною площею 72,8 кв.м., № 124, загальною площею 37,3 кв.м, № 125 загальною площею 33,8 кв.м, № 126 загальною площею 64 кв.м, № 127 загальною площею 62,7 кв.м, № 122 загальною площею 63,3 кв.м, № 128 загальною площею 79,5 кв.м, № 129 загальною площею 42,5 кв.м, № 121 загальною площею 36 кв.м, № 120 загальною площею 39,9 кв.м.

Відповідач в перебігу розгляду справи проти зазначених обставин не заперечував.

Згідно довідки про заборгованість, долученої позивачем до матеріалів справи загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати внесків становить 74166,04 гривень та розрахована за загальний період з березня 2022 року по травень 2023 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати внесків протягом зазначеного періоду позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути зазначену суму заборгованості, а також додатково нараховані суми інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення внесення відповідних платежів.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що не був обізнаний про прийняття зборами ОСББ рішення про встановлення розміру та порядку сплати внесків на утримання будинку, позивач не виставляв рахунки на оплату внесків та не висував інших вимог про сплату заборгованості. Із посиланням на положення ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач вказував на те, що станом на момент звернення позивача до суду обов`язок відповідача щодо сплати внесків не є таким, що настав. Також посилався на те, що будинок не було передано від попереднього балансоутримувача ТОВ «БМК «Софіївська», що свідчить про передчасність позовних вимог. Щодо позовних вимог про стягнення пені відповідач заперечував з мотивів неузгодженості між сторонами права на її нарахування, а також її розміру, які мали б бути узгоджені у відповідному договорі. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних то відповідач проти позовних вимог, в цій частині, заперечував з мотивів їх неправомірного нарахування за період, що перевищує пів року, а також з мотивів здійснення такого нарахування без врахування запровадження воєнного стану та дії обставин форс-мажорного характеру.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі за текстом - Закон № 417) співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі за текстом - Закон № 2866) встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону № 2866 об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону № 2866 рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (статті 15 Закону № 2866).

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону № 417 співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина 2 статті 7 Закону № 417).

Відповідно до статті 20 Закону № 2866 частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (стаття 23 Закону № 2866), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 Закону № 2866).

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом рішення про затвердження переліку, розміру та порядку сплати внесків співвласників, затвердження кошторису було прийнято загальними зборами позивача лише 27.09.2022. Серед іншого, було прийнято і рішення про початок самозабезпечення з 01.10.2022. З цієї ж дати було припинення правовідносини з ТОВ «БМК «Софіївська», як з надавачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Проте, як вбачається з довідки про існуючу заборгованість відповідача, така заборгованість обліковується за відповідачем починаючи з березня 2022 року, коли як в матеріалах справи, докази, що підтверджують визначення станом починаючи з березня 2022 року розміру, переліку та строків внесення внесків на утримання будинку, відсутні.

Отже, суд не може дійти висновку про підставність застосування розміру тарифів, що було визначено лише 27.09.2022 до правовідносин, що існували до цієї дати.

Із тексту рішення загальних зборів та Положення про порядок сплати співвласниками внесків і платежів не вбачається, що вони мають застосовуватися до правовідносин, що існували до їх прийняття та затвердження.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування розміру внесків, визначеного загальними зборами позивача починаючи з жовтня 2022 року.

Загальна сума заборгованості відповідача із внесення відповідних внесків за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року становить 39742,56 гривень, та в цій частині позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Заперечення відповідача щодо того, що він не був обізнаний про прийняття рішення загальних зборів від 27.09.2022, розмір та строки оплати внесків, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що обов`язок нести витрати на утримання своєї власності обумовлений самим фактом приналежності права власності.

Щодо заперечень відповідача про те, що йому не надсилались рахунки чи інші вимоги про сплату внесків судом також до уваги не приймаються, з огляду на визначення розміру зобов`язання зі сплати внесків в тексті рішення загальних зборів від 27.09.2022, яке мало виконуватися відповідачем незалежно від того, чи був він обізнаний про факт його прийняття.

Адже необізнаність з приводу прийняття такого рішення не може бути підставою для висновку про відсутність обов`язку утримувати свою власність. До того ж, навіть після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відповідач не сплатив існуючу суму заборгованості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи дійсно відсутні докази надсилання на адресу відповідача рахунків про оплату чи іншої вимоги про сплату заборгованості, проте, оскільки обов`язок щодо оплати внесків співвласником на утримання будинку ґрунтується на актах цивільного законодавства, а розмір та строки внесення платежів, визначені обов`язковим до виконання рішенням загальних зборів позивача, недоведеність направлення таких рахунків та/чи вимоги на адресу відповідача не може матиме своїми наслідками звільнення відповідача від обов`язку нести тягар утримання свого майна.

До того ж, Положенням про порядок сплати співвласниками внесків і платежів визначено, що відповідні рахунки надаються співвласникам у спосіб їх розміщення в поштовій скриньці та лише за заявою співвласника можуть надсилатися засобами електронного зв`язку.

Поряд із цим, відповідач не продемонстрував, свого добросовісного ставлення до обов`язку із внесення необхідних платежів шляхом самостійного звернення до правління ОСББ із відповідними запитами про порядок сплати відповідних внесків, адже, як вже зазначалося, відповідач як співвласник в силу вимог згаданих вище актів цивільного законодавства, не міг не знати про існування у нього обов`язку відповідні платежі здійснювати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме у спосіб стягнення заборгованості, що утворилася у період з жовтня 2022 року по травень 2023 року у загальному розмірі 39742,56 гривень та, відповідно, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє за недоведеністю.

Твердження відповідача про передчасність позовних вимог з огляду на те, що в порушення ч. 18, 19 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ТОВ «БМК Софіївська», як колишній балансоутримувач, не передав позивачу технічну документацію на будинок № 63-А за адресою: село Софіївська Борщагівка, вулиця Академіка Шалімова, а також за Актом прийому-передачі (в управління) будинок, судом до уваги не приймаються, оскільки процедура передачі будинку та технічної документації від попереднього балансоутримувача не відноситься до компетенції відповідача, його прав та охоронюваних законом інтересів не стосується та на виконання ним зобов`язань з оплати внесків на утримання будинку не впливає та від такого обов`язку не звільняє.

Решта заперечень відповідача судом до уваги також не береться та окремо не коментується, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність та оскільки на висновки суду такі заперечення не впливають.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення 5392,12 гривень інфляційних втрат та 1300,41 гривень 3% річних.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідною передумовою для застосування до боржника відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, є доведення позивачем факту обізнаності відповідача про існуюче грошове зобов`язання та строки його виконання.

Суд, вище, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу починаючи з жовтня 2022 року по травень 2023 року. Проте, висновки суду ґрунтуються на презумпції обізнаності власника нежитлового приміщення про свій обов`язок нести витрати на його утримання.

При цьому, суд погоджується із тим, що матеріали справи не містять та позивач в обґрунтування позову не посилається на те, що відповідачу було достовірно відомо про розмір його грошових зобов`язань та строки їх виконання, а також обізнаності щодо розрахункових реквізитів, за якими необхідно сплачувати щомісячні внески.

Позивач не скористався правом звернення до відповідача із вимогою про сплату визначених рішенням загальних зборів ОСББ від 27.09.2022 внесків на утримання будинку, від моменту отримання якого відповідач втратив би можливість посилатися на необізнаність щодо наявних у нього грошових зобов`язань.

Певною мірою, в даному випадку є застосовними положення ст. 613 Цивільного кодексу України, які передбачають, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, сам позивач не вчинив власних ініціативних дій з метою, як доведення перед відповідачем існування у нього відповідного грошового зобов`язання, так і доведення прострочення виконання такого грошового зобов`язання для цілей застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Особливість здійснення виконання співвласниками будинку своїх зобов`язань з оплати внесків на утримання будинку, полягає в тому, що їх розмір не визначається правочином, який був би підписаний сторонами.

Сама процедура визначення розміру внесків (прийняття рішення про затвердження їх розміру на зборах) передбачає, що співвласник, що не приймав участь у зборах, вочевидь, об`єктивно може не знати про розмір існуючого у нього грошового зобов`язання.

В такому випадку, саме на керівні органи ОСББ покладений обов`язок доведення до відома таких співвласників інформації, щодо визначеного розміру та порядку сплати внесків на утримання будинків.

Втім, з матеріалів справи не вбачається, що позивач вчиняв хоч якісь дії з метою повідомлення відповідача про існування у відповідача грошового зобов`язання у певному розмірі.

Зазначені обставини не вплинули на висновки суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу, платежів по сплаті внесків, оскільки, як вже зазначалося, обов`язок відповідача нести витрати на утримання будинку пропорційно до розміру приміщень, належних йому на праві власності, є безумовним, ґрунтується на актах цивільного законодавства та обов`язковому до виконання рішенні загальних зборів ОСББ.

Проте, для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем не здійснено необхідних дій, не повідомлено про існування обов`язку із внесення платежів, про існування простроченої заборгованості, що, з огляду на ймовірну необізнаність відповідача при прийняте загальними зборами позивача рішення від 27.09.2022, унеможливлює встановлення судом початку строку прострочення грошового зобов`язання для цілей покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалося, Положенням про порядок сплати співвласниками внесків і платежів визначено, що відповідні рахунки надаються співвласникам у спосіб їх розміщення в поштовій скриньці, що є звичайним способом повідомлення співвласника про обов`язок здійснити оплату внесків.

Втім, для застосування відповідальності, позивач має довести, а суд переконатися, в тому, що позивачем виконано свій обов`язок та здійснено відповідне розміщення рахунків на оплату внеску в поштовій скриньці. Та, оскільки, достеменно встановити дотримання цих вимог суд можливості позбавлений, за відсутності інших об`єктивних доказів, які свідчили б про пред`явлення вимоги про виконання грошового зобов`язання, суд не може дійти висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Наведені аргументи в тій же мірі є застосовними і до вимог позивача про стягнення пені, яку позивач просить стягнути у розмірі 10441,63 гривень, що також свідчить про їх безпідставність.

До того ж, суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно того, що пеня, як різновид неустойки, може застосовуватися лише тоді, коли саме право на її застосування та її розмір, будуть встановлені договором між сторонами.

Та, оскільки, сторонами договору, який би містив право на застосування пені та її розмір укладено не було, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача у судовому порядку суми пені відсутні, з огляду на очевидну необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач, серед іншого, вимагає стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.ч. 2-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 03.05.2023 № 03/05/23-3, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Мамаєва Дмитра Юрійовича», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на адвоката Мамаєва Д.Ю., ордера.

За змістом договору, його предметом є представництво та захист інтересів замовника у справі за позовом до ТОВ «Ріелт Проперті Груп». Вартість послуг визначена змістом п. 2.1. договору, згідно якого замовник має сплатити на користь адвокатського бюро за надання правової допомоги з підготовки та представництва інтересів в усіх судах за одну подану позовну заяву 5000 гривень.

Отже, сторонами визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу у розмірі та суд приходить до висновку, що він є цілком співмірним із предметом позову та складністю справи.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 2176,48 гривень.

Витрати зі сплати судового збору також покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1168,33 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шалімова 63А» задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Проперті Груп» (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Шалімова Академіка, будинок 67В, офіс 1, код: 43984724) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шалімова 63а» (08147, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Шалімова Академіка, будинок 63А, код: 44658988) 39742,56 гривень основного боргу, 2176,48 гривень витрат на правничу допомогу та 1168,33 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2023.

Суддя Р.М. Колесник