Ухвала

від 01.11.2023 по справі 910/4177/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4177/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Картавцева Ю.В.

від 28.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Михальською Ю.Б., Тищенко А.І., Скрипки І.М.

від 12.09.2023

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач"

про стягнення 1504,00 грн та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач" про стягнення 1 504,00 грн та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/4177/23, у позові відмовлено повністю.

16 жовтня 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/4177/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/4177/23 з визначенням передбаченої (передбачених) ч. 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №910/4177/23 з визначенням передбаченої (передбачених) ч. 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).;

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/4177/23 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства "Українська залізниця", що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська