Постанова

від 02.11.2023 по справі 904/3455/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3455/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Мороз В.Ф., судді - Коваль Л.А, Чередко А.Є.)

від 15.06.2023

за скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення та бездіяльність приватного виконавця Ванжи Олександра Володимировича

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення 6 809 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 853 553,96 грн пені, 104 533,56 грн 3% річних, 844 106,93 грн інфляційних втрат

Рух справи та короткий зміст скарги

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" (далі - стягувач) 6 609 634, 05 грн заборгованості за поставлений товар, 426 776, 98 грн пені, 104 533, 56 грн 3 % річних, 844 106, 93 грн інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору у сумі 129 177, 43 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000, 00 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 заяву боржника щодо відстрочення виконання рішення суду від 11.01.2023 задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 до 11.04.2023.

3. 10.02.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 видано наказ про примусове виконання.

4. 13.02.2023 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем (далі - приватний виконавець) за заявою стягувача відкрив виконавче провадження.

5. 17.02.2023 боржник звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на рішення та бездіяльність приватного виконавця, в якій просив визнати неправомірними:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2023 ВП НОМЕР_2 з примусового виконання наказу;

- постанову від 13.02.2023 у ВП № НОМЕР_3 про арешт коштів боржника;

- постанову від 13.02.2023 у ВП № НОМЕР_3 про арешт майна боржника;

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.02.2023 у ВП НОМЕР_2;

- постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.02.2023 у ВП № НОМЕР_3;

- бездіяльність приватного виконавця з неповернення наказу № 904/3455/22;

- та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону "Про виконавче провадження".

6. Скарга обґрунтована таким:

- на момент відкриття виконавчого провадження у справі та прийняття оскаржуваних рішень виконавця щодо вжиття примусових заходів було відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 і така відстрочка не закінчилася;

- оскільки на момент ухвалення оскаржуваних рішень діяло відстрочення виконання рішення, то виконавчий документ у справі (наказ) підлягав обов`язковому поверненню стягувачу без відкриття провадження та застосування заходів примусового виконання;

- приватний виконавець мав реальну змогу самостійно встановити та перевірити обставини, що є перепоною для відкриття виконавчого провадження та зумовлюють повернення виконавчого документу, зокрема, шляхом аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- боржник знаходиться на території Нікопольської міської громади, яка включена до наказу Мінрінтеграції від 23.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", а тому дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є неправомірними.

7. Приватний виконавець заперечував проти скарги боржника, тому що:

- підстави для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні;

- за результатами розгляду заяви боржника про повернення виконавчого документу стягувачу та зупинення виконавчих дій 15.02.2023 зупинено вчинення виконавчих дій до закінчення наданої відстрочки, тобто до 11.04.2023, чим дотримано вимогм пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

8. Стягувач також заперечив проти скарги з таких підстав:

- жодних заходів примусового виконання рішення на території Нікопольської міської громади приватним виконавцем не вчинялись, а відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, який не перебуває на території проведення воєнних (бойових) дій, оточення (блокування), не має жодних законних заборон для їх вчинення з метою виконання рішення суду;

- права боржника жодним чином не порушені, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_3 зупинене, виконавчі дії виконавцем не проводяться;

- залишаються порушеними лише права стягувача, оскільки ухвалене господарським судом рішення вже майже 2 місяці не виконується.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 11.01.2023 Господарський суд Дніпропетровської області рішенням задовольнив частково позов та стягнув з боржника заборгованість за поставлений товар, пеню, 3 % річних, інфляційні втрати, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

10. 26.01.2023 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 до 11.04.2023.

11. 10.02.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 видано наказ про примусове виконання.

12. 13.02.2023 приватний виконавець за заявою стягувача ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання зазначеного наказу.

13. Цього ж дня приватний виконавець ухвалив постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 812 922, 89 грн та відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500 грн.

14. Також 13.02.2023 приватний виконавець ухвалив постанову про арешт коштів та майна боржника, в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження в сумі 8 942 651,84 грн, яку для виконання направлено (та безпосередньо вручено під підпис) до банківських установ та для відома сторонам.

15. 15.02.2023 боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу та зупинення виконавчого провадження НОМЕР_2. До цієї заяви було додано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 про відстрочення виконання рішення суду до 11.04.2023, на виконання якого виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

16. Приватний виконавець 15.02.2023 зупинив вчинення виконавчих дій до закінчення строку дії зазначених обставин, тобто до 11.04.2023.

17. Постанова обґрунтована тим, що повноваження щодо зупинення вчинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа стягувачу - є дискреційними повноваженнями виконавця, а тому ним прийнято рішення лише про зупинення виконавчих дій без повернення виконавчого документу стягувачу, як того вимагає стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. 13.03.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні скарги на рішення та бездіяльність приватного виконавця.

19. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано таким:

- у приватного виконавця наявне право здійснювати виконання наказу, місце виконання якого знаходиться у межах Дніпропетровської області. При цьому офіс приватного виконавця знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Самарського Якова, 6, що відноситься до територіальної громади міста Дніпра, яка не внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

- приватний виконавець, отримавши заяву боржника, зупинив вчинення виконавчих дій на період відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, що свідчить про правомірність дій виконавця;

- невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном.

20. 15.06.2023 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив скаргу на рішення та бездіяльність приватного виконавця, а саме:

- визнав неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2023 № НОМЕР_3;

- визнав неправомірною постанову про арешт коштів боржника від 13.02.2023 у ВП № НОМЕР_3;

- визнав неправомірною постанову про арешт майна боржника від 13.02.2023 у ВП № НОМЕР_3;

- провадження у справі № 904/3455/22 в частині вимог про визнання неправомірними постанов про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій від 13.02.2023 у ВП НОМЕР_2 закрив.

21. Постанову суду мотивовано таким:

- на момент відкриття виконавчого провадження мав місце юридичний факт, наявність якого не залежить від того, коли про це дізнався приватний виконавець. Існування цього факту має своїм наслідком відтермінування здійснення усіх примусових заходів щодо виконання судового наказу, що унеможливлює вчинення будь-яких виконавчих дій, починаючи з відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, списання коштів тощо;

- наказ від 10.02.2023 не міг бути пред`явлений до виконання, а виконавче провадження не могло бути розпочате (відкрите) до дати закінчення встановленого судом ухвалою від 26.01.2023 строку відстрочки, тобто до 11.04.2023;

- приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу згідно з пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма не ставить можливість відкриття виконавчого провадження в залежність від стану поінформованості виконавця про наявність відстрочки виконання судового рішення, тобто виконавець не повинен відкривати таке незалежно від його обізнаності про такі обставини, обов`язок повідомлення яких, в свою чергу, покладається на сторони виконавчого провадження. Тому постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2023, а також прийняті в межах цього виконавчого провадження постанови про арешт коштів та майна боржника слід визнати неправомірними;

- неповідомлення стягувачем про обставини наявності відстрочки виконання цього рішення свідчить про відсутність умисної протиправної поведінки приватного виконавця щодо неповернення наказу, а тому скарга в частині визнання бездіяльності щодо неповернення виконавчого документу є необґрунтованою;

- скарга боржника в частині визнання неправомірними постанов про стягнення основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у скарзі в цій частині вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції іншого учасника справи

22. 06.09.2023 приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

23. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження відстрочка виконання рішення не закінчилася, тому у приватного виконавця були відсутні правові підстави приймати постанову про відкриття виконавчого провадження, є необґрунтований, тому що виконавець не був обізнаний про відстрочення виконання рішення. Тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми пункту 6 частини першої статті 34, пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №520/4702/2020 та від 06.07.2023 у справі № 904/3109/22, щодо відсутності у виконавця обов`язку перевіряти інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження;

- підстави для повернення виконавчого документу, передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", визначені законодавцем для уже відкритих виконавчих проваджень, а тому така норма не може бути застосована до спірних правовідносин;

- підстави для повернення заяви стягувача без прийняття до виконання передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", однак такі підстави не встановлені.

24. 24.10.2023 до Верховного Суду від боржника надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечує проти вимог касаційної скарги.

25. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- оскільки на момент звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення було відстрочено його виконання, то існували підстави для повернення наказу стягувачу, оскільки згідно зі статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк для виконання наказу не настав;

- приватним виконавцем було порушено принцип "розумної обачності" та проігноровано наявність ухвали про відстрочення виконання рішення, чим порушено норму статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Саме на виконавця покладено обов`язок щодо перевірки інформації про набрання законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 910/7204/19);

- також позивач проявив недобросовісну поведінку, оскільки звернувся до приватного виконавця під час дії ухвали про відстрочення виконання рішення суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

26. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

27. Верховний Суд здійснює перегляд в межах вимог та доводів касаційної скарги.

28. Згідно із статтею 327 ГПК України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

29. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

30. Підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання передбачені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчий документ повертається, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

31. Жодних підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", суди попередніх інстанцій не встановили.

32. Верховний Суд у постанові від 06.07.2023 у справі № 904/3109/22, на яку посилається скаржник, погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що положеннями Закону України ?Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень та інших нормативно-правових документів не передбачено обов`язку виконавця при прийнятті рішення щодо відкриття виконавчого провадження керуватися відомостями, що виходять за межі інформації, зазначеної у виконавчому документі та/або ставити під сумнів дані, зазначені в ньому. А тому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про безпідставність доводів боржника, що виконавець зобов`язаний перевіряти в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на веб-порталі ?Судова влада? факт набрання законної сили рішенням, на виконання якого видано виконавчий документ.

33. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункту 8.24. постанови від 18.08.2023 у справі № 924/90/22 сформувала висновок, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.

34. Верховний Суд у постанові від 27.12.2019 у справі № 905/584/19 не погодився з висновками суду першої інстанції, що на оцінку правомірності або неправомірності дій приватного виконавця не можуть впливати обставини його необізнаності щодо прийняття ухвали суду про відстрочення виконання рішення, оскільки виконавець повинен зупинити виконавче провадження після того, як йому стало відомо про обставини відстрочення виконання рішення. В силу частини четвертої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання.

35. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на момент відкриття виконавчого провадження доказів того, що приватний виконавець був обізнаний про наявність ухвали про відстрочення виконання рішення суду відсутні. Жодна із сторін не повідомила виконавцю відповідну обставину. А тому такі обставини впливають на оцінку правомірності дій приватного виконавця.

36. Ураховуючи те, що приватний виконавець не був обізнаний про наявність ухвали суду про відстрочення виконання рішення суду, отримав наказ суду для його примусового виконання, який містив вказівку про набрання чинності рішенням суду та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, у приватного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

37. Положенням пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", на який послався суд апеляційної інстанції та боржник, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.

38. Верховний Суд у пункті 4.20. постанови від 29.10.2020 у справі № 916/922/16, аналізуючи норму частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства.

39. У справі, що переглядається, приватний виконавець тільки вирішував питання щодо відкриття виконавчого провадження, а тому підстави для застосування пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" на вказаній стадії були відсутні.

40. Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що норма пункту восьмого частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не ставить можливість відкриття виконавчого провадження в залежність від стану поінформованості виконавця про наявність відстрочки виконання судового рішення, є помилковим, оскільки відсутність інформації щодо відстрочення виконання рішення суду виключає протиправність дій виконавця, адже за відсутності відповідної інформації та підтверджуючих доказів у виконавця будуть відсутні підстави для не відкриття виконавчого провадження. Такі обставини впливають на оцінку дій виконавця (постанова Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 905/584/19).

41. При цьому сам суд апеляційної інстанції виходив з того, що неповідомлення приватного виконавця про відстрочення виконання рішення суду дає підстави для висновку про відсутність протиправної поведінки у діях приватного виконавця щодо неповернення наказу.

42. Верховний Суд відхиляє заперечення боржника з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.08.2020 у справі № 910/7204/19, оскільки він був зроблений за інших істотних фактичних обставин справи (у справі № 910/7204/19 рішення не набрало законної сили, а у справі, що переглядається - його виконання було відстрочено).

43. Доводи касаційної скарги щодо помилкового задоволення скарги боржника в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти боржника знайшли своє підтвердження, а тому оскаржувана постанова у вказаній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

44. Водночас суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень в межах вимог та доводів касаційної скарги (частина перша статті 300 ГПК України).

45. Скаржник не зазначає жодних доводів на спростування висновку суду апеляційної інстанції, що скарга боржника в частині визнання неправомірними постанов про стягнення основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у скарзі в цій частині вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц).

46. Отже, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження за вимогами скарги щодо стягнення основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції у цій частині - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

48. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Суд апеляційної інстанції порушив положення статті 4, пункту 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не врахував висновки Верховного Суду, що призвело до порушення вказаних норм та до ухвалення помилкової постанови.

50. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для часткового скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження та накладення арешту із залишенням у силі у цій частині ухвали господарського суду першої інстанції, що відповідає закону. При цьому постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін в частині закриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки касаційна скарга приватного виконавця підлягає частковому задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на боржника в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 скасувати в частині визнання неправомірними постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів та майна боржника від 13.02.2023 № НОМЕР_3, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 у справі № 904/3455/22 у вказаній частині залишити в силі.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 скасувати в частині закриття провадження залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код 00186520) на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Самарського Якова, буд. 6, прим. 15, офіс 3, код НОМЕР_1 ) 2 684, 00 грн - відшкодування, сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко