Ухвала

від 31.10.2023 по справі 280/159/18

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/159/18

Провадження № 1-кп/935/15/22

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2023 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, стосовно якої закрито кримінальне провадження ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м. Коростишеві Житомирської області клопотання представника потерпілого Громадської організації «Федерація Айкідо Житомирської області» адвоката ОСОБА_6 про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 Кримінального кодекс України (далі КК України),

встановив:

До Коростишівського районного суду Житомирської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого Громадської організації «Федерація Айкідо Житомирської області» (далі Громадська організація) про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_4 на користь Громадської організації у цьому кримінальному провадженні. Обґрунтовуючи подане клопотання ОСОБА_6 указує, що за ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2022 року закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 цього Кодексу, проте не було вирішено питання про стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на користь потерпілого, зокрема, витрат на правову допомогу у розмірі 82500 гривень, на підтвердження чого надала відповідні документи.

Потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_6 до суду подали заяву про розгляд клопотання про стягнення процесуальних витрат на правову допомогу без їх участі, клопотання підтримують. Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення учасників судового провадження про судове засідання, яке призначено на 31 жовтня 2023 року: представник потерпілого ОСОБА_6 отримала телефонограму та лист електронною поштою про дату, час та місце судового засідання, представник потерпілого ОСОБА_7 , згідно рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки, яка отримана ним особисто, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Прокурор ОСОБА_8 до суду подала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, крім того звернулась до суду з клопотанням про витребування документів з ГО «ФАЖО», суть якого зводиться до незгоди з клопотанням представника потерпілого про стягнення процесуальних витрат.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що захисник ОСОБА_5 просить витребувати документи на підтвердження доводів клопотання представника потерпілого ОСОБА_6 , та, враховуючи положення статті 22 КПК України, клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування документів з ГО «ФАЖО» задоволенню не підлягає.

Процесуальні витрати це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.

В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.

При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.

Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються з: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Аналізуючи приписи кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 68, ч. 4 ст. 374 КПК України).

Отже, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на розгляді у Коростишівському районному суді Житомирської області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185 КК України, яке закрито за ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2022 року на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Положеннями розділу ІХ КК України визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК України).

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПКУкраїни, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ККУкраїни є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Також варто наголосити на положеннях ч. 2 ст. 122 КПК України, якими визначено, що витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення потерпілим матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, таких витрат.

При цьому, такий висновок не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), у якому зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника потерпілого Громадської організації адвоката ОСОБА_6 про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 122, 124, 126 КПК України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_6 про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_4 на користь потерпілого Громадської організації «Федерація айкідо Житомирської області» у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 185 КК України.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування документів з ГО «ФАЖО».

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1