Рішення

від 24.10.2023 по справі 617/1853/19

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1853/19

Номер провадження 2/948/334/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.,

прокурора Лифаря В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 24.10.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Харківської області звернувся до Вовчанського районного суду Харківської області зі вказаним позовом (а.с.2-18 т.1), посилаючись на те, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру від 27.04.2017 № 7068-СГ та від 16.01.2018 №144-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою та затверджено проєкт землеустрою, надано в оренду на строк 7 років земельну ділянку, площою 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби.

02.02.2018 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, який 15.02.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39700630 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216).

Проте, за результатами вивчення Харківською місцевою прокуратурою №2 встановлено, що ГУ Держгеокадастру прийняло оспорювані накази всупереч вимогам ст.ст. 19-22,58-62,88,89,122-124,186-1 ЗК України, ст.ст. 1,4,20,58,61,88,89,93 ВК України, ст.50 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 33-38 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», п.п.1,4,6 Праовового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.12.1998 №2024, за відсутності обов`язкового позитивного висновку Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, який у висновку від 04.09.2017 № 03.01-24-40 зазначив, що враховуючи вимоги ст.ст. 20,58 ЗК України необіхідно віднести територію прибережної захисної смуги земельної дівлянки до земель водного фонду, у разі невиконанння таких вимог даний висновок вважається недійсним.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України запроєктована до відведення ОСОБА_1 земельна ділянка повністю розташована в межах прибрежної захисної смуги Печенізького водосховища. Всупереч вказаних вимог законодавства розробниками землевпорядної документації не встановлено обмеження щодо наявності на земельній ділянці зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання, а також вказані зони не перенесено в натуру на місцевість. Також в матеріалах ГУ Держгеокадастру відсутні відомості про надання Старосалтівською об`єднаною територіальною громадою інформації щодо можливості надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, натомість на підставі рішення сесії Старосалтівської селищної ради від 21.12.2018 №2308 спірна земельна ділянка перейшла із земель державної власноті до земель комунальної власності Старосалтівської селищної ради.

При проведенні у 2013 році ГУ Держгеокадастру інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вовчанського району, у т.ч. Старосалтівської селищної ради площею 441,7782 га, яка затверджена розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №363, спірна земельна ділянка не ввійшла до земель державної власності сільськогосподарського призначення та відомості про неї у Державний земельний кадастр не вносилися, її формування не відбулося.

Прокурор уважає що категорія земельної ділянки, що у подальшому булла передана в оренду відповідачці ОСОБА_1 не була визначена як землі сільськогосподарського призначення, а порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст.21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсними тощо.

Враховуючи місцезнаходження спірної земельної ділянки, тобто її розташування на березі Печенізького водосховища та в межах його прибережної смуги (100 метрів від урізу води), категорія земельної ділянки могла бути віднесена лише до земель водного фонду або рекреаційного призначення, розпорядження якою відповідно до ст.122 ЗК України належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.

У зв`язку з вищевказаними доводами прокурор просить визнати назаконним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від від 27.04.2017 № 7068-СГ та від 16.01.2018 №144-СГ; визнати недійсним договір оренди, укладений 02.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень за № 39700630 від 15.02.2018 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області земельну ділянку площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216); судові витрати покласти на відповідачів.

25.08.2023 року Решетилівській окружній прокатурі Полтавської області було доручено забезпечити участь у цій справі (а.с.51 т.3).

У відзиві на позов (а.с.108-111 т.1) представник відповідача-1 ГУ Держгеокадастру просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що саме лише посилання прокурора на розпочате досудове розслідування кримінального провадження не може бути доказом наявності порушення вимог закону, а є лише припущенням. Доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена у встановленому чиним земельним законодавством порядку до земель водного фонду або земель рекреаційного призначення та відповідних рішень з цього приводу прокурором не надано, а тому прокурором помилково визначено позивача в цій справі. Пунктом 5 наказу №144-СГ від 16.01.2018 встановлено, що земельну ділянку слід використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог ст.96 ЗК України, Закону України «Про оренду землі», встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів. Спірна земельна ділянка надана для сінокосіння та випасання худоби, натомість прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_1 на наданій їй земельній длянці облаштувала табір для худоби, а тому посилання прокурора на заборону влаштування літніх таборів для худоби є безпідставними.

Вважає, що посилання прокурора на те, що відведена ОСОБА_1 земельна ділянка є землями водного фонду є припущенням та спростовується ст.60 ЗК України, якою визначено, що прибережні захисні смуги можуть встановлюватися на земельних ділянках усіх категорій земель, в тому числі і землях сільськогосподарського призначення.

Також зазначає, що спірний договір оренди укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у межах наданої компетенціх та у відповідності з вимогами чинного законодавства, натомість вимога про повернення майна переданного на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

В письмових поясненнях представник відповідача-1 також зазначає, що позов пред`явлений фактично державою (в особі прокурора) фактично до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області) та відповідно задоволенню не підлягають (а.с.3,4 т.3).

Представник відповідача-2 ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на позов (а.с.188-197 т.1), в якому з позовом не погоджується та посилається на те, що прокурором не додержано порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», що є підставою для залишення позову без розгляду. Зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, в т.ч. за межами с.Метайлівка Старосалтівської об`єднаної територіальної громади, до комунальної власності Старосалтівської ОТГ не передавалися, належить до земель державної форми власності, категорія землі - землі сільськогосподарського призначення, то розпорядження вказаною земельною ділянкою з боку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є законним та відповідає положенням Земельного кодексу України.

Крім того, за змістом положень КПК України, для огляду земельної ділянки необхідним був дозвіл слідчого судді, а тому технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань, складений ТОВІ «Земсервіс-Б» є недопустимим доказом, який також не містить обов`язкуву інформацію, передбачену законодавством. Уважає що витребувати земельну ділянку на користь Старосалтівської селищної ради, яка ніколи не була її власником, неможливо та це є доказом того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду.

Також представник відповідача-2 посилається на практику Європейського суду з прав людини стосовно презумпції доведення «поза розумним сумнівом», яку на його думку слід застосовувати в цій справі.

В письмових поясненнях від 02.02.2021 представник відповідача-2 зазначає, що згідно звітності за формою 6-зем спірна земельна ділянка на момент відведення належали до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення та будь-які рішення органів державної влади про віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або до земель водного фонду у Відділ відсутнє. Спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Радгоспу «Салтівський», а потім КСП «Салтівський» як земля сільськогосподарського призначення (категорія угідь пасовище), натомість орган земельних ресурсів не має інформації про прийняття будь-яким компетентним органом рішення про зміну категорї землі з існуючого на землі історико-культурного призначення або землі водного фонду, то відповідні доводи прокурора безпідставні. Також зазначає, що станом на 01.02.2021 в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України немає відомостей про пам`ятку місцевого або національного значення з назвою Селище, що розташовувалось на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (а.с.20-22 т.2).

Також в письмових поясненнях від 10.03.2021 представник відповідача-2 (а.с.35-42 т.2) вказує на те, що згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 24.02.2021 спірна земельна ділянка Офісом водних ресурсів не використовується, проєкт землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони відсутній, натомість проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 враховані усі обмеження у використанні земельної дліянки, в т.ч. і прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах і перенесено в натуру. Відповідач не отримувала жодних повідомлень від органу охорони культурної спадщини стосовно виявлення об`єкта культурної спадщини на належній їй земельній ділянці та законодавство України не забороняє надання земельних ділянок, на яких знаходяться такі об`єкти, встановлює імперативне застереження, що вказані обставини не можуть бути підставою для примусового вилучення з володіння (ористування) земельних ділянок у фізичних осіб.

Ухвалою від 22.11.2019 Вовчанський районний суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (а.с. 86-87 т. 1).

Ухвалою від 28.07.2020 Вовчанський районний суд Харківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 221-222 т. 3).

У жовтні 2022 року, на виконання ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22, справа з Вовчанського районного суду Харківської області надійшла до Машівського районного суду Полтавської області, та автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначена для розгляду судді Шинкарчуку Я.А.

Ухвалою від 25.10.2022 суддя Машівського районного суду Полтавської області Шинкарчук Я.А. прийняв справу до провадження та призначив її судовий розгляд (а.с. 188 т. 2).

У подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату Машівського районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 , здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та її передано на розгляд судді Косик С.М., яка своєю ухвалою від 26.06.2023 прийняла справу до провадження та призначила до судового розгляду (а.с.31,32 т.3).

У судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники Харківської обласної державної адмінстрації та Старосалтівської селищної ради в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.93-96 т.1), представник Харківської обласної державної адміністрації просить розглядати справу за наявними матеріалами справи та позовні вимоги підтримав. Представник відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, начальник управління Кундрюков Ю.В. подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача з врахуванням правової позиції, викладеної у відзиві та письмових поясненнях (а.с.48 т.3).

Представник відповідача-2 ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, одночасно просив у задоволенні позову відмовити та визнати неналежним доказом технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці, складений ТОВ «Земсервіс-Б» (а.с.74 т.3).

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та заслухавши прокурора, з`ясувавши правову позицію відповідачів, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Так, наказами ГУ Держгеокадастру від 27.04.2017 № 7068-СГ та від 16.01.2018 №144-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою та затверджено проєкт землеустрою, надано в оренду на строк 7 років земельну ділянку, площою 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби (а.с.30-82 т.1).

02.02.2018 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площою 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, призначеної для сінокосіння та випасання худоби,строком на 7 років, який 15.02.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39700630, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216 (а.с.21-28 т.1).

Листами від 13.11.2019 прокурор повідомив Харківську обласну державну адміністрацію та Старосалтівську селищну раду про те, що оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної смуги Печенізького водосховища та має особливий порядок викорсиатння, прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використовує своє право на подання позову (а.с.19,20 т.1).

Відповідно до статті 1Закону України«Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 2 частини першої статті 2Закону України«Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У частині четвертій статті 56ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56ЦПК України та статті 23Закону України«Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У позовній заяві прокурор зазначав, що Харківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, зазначив, що на теперішній час спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності та відповідно її розпорядником є Старосалтівська селищна рада Вовчанського району. Внаслідок неналежного виконання представницькими органами наданих законом повноважень на захист комунальної власності, прокурор звернувся до суду з даним позовом в порядку ст.23Закону України«Про прокуратуру» в інтересах даної територіальної громади.

Нездійснення захисту інтересів держави Харківською обласною державною адміністрацією та Старосалтівською селищною радою Вовчанського району підтверджується листуванням між Харківською місцевою прокуратурою №2, Харківською обласною державною адміністрацією та Старосалтівською селищною радою Вовчанського району, зокрема повідомленням прокурора від 13.11.2019 про те, що прокуратура звертається до суду зі вказаним позовом ( а.с. 19,20 т.1).

Харківська обласна державна адміністрація та Старосалтівська селищна рада Вовчанського району отримали вказане повідомлення прокурора, проте у процесі розгляду справи не скористались правом на судовий захист порушеного права територіальної громади стосовно спірної земельної ділянки, не спростували в подальшому наявність обставин, на які посилається прокурор у позові, та навпаки, підтримали заявлені позовні вимоги, а тому визнала правомірність дій прокуратури.

Враховуючи вищенаведене, прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Розглядаючи доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а тому не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення, і ГУ Держгеокадастру не було розпорядником земель, суд зазначає таке.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площою 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 є державною власністю і відноситься до земель сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби, та знаходиться за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району. За цим же витягом, міститься запис від 12.02.2018 року про державну реєстрацію речового права (оренди) ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 02.02.2018. Вказана земельна ділянка має вид обмеження - прибережна захисна смуга Печенізького водосховища (код обмеження 05,02 (а.с. 21-23, 48,55 т.1).

За повідомленням Управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14.11.2019 № 02-38/3469 (а.с.128-133 т.1) відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні культурита туризму, на земельних ділянках, зокрема з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, розташована пам`ятка археології місцевого значення Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 №61, охор. №612).

15.11.2019 Головним управлінням Держгеокадстру в Харківській області на запит прокурора надано координати поворотних точок земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 та схеми їх розташування за даними земельного кадстру (а.с.134-147 т.1).

За повідомленням ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 25.01.2021 (а.с.23 т.2) земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби згідно карт внутрішньогосподарського землеустрою колишнього Радгоспу «Салтівський» Вовчанського району Харківської області , знаходилася в постійному користуванні Радгоспу «Салтівський», а потім КСП «Салтівський». При розпаюванні земель КСП «Салтівський», вказаний контур було віднесено до земель запасу державної форми власності. Згідно звітності за формою 6-зем, вказана земельна ділянка на момент відведення, належали до земель сільськогосподарського призначення (категорія угідь пасовище). Будь-які рішення органів Державної влади або органів місцевого самоврядування про віднесення вазаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або земель водного фонду у Відділі відсутні.

Згідно з інформацією Старосалтівської селищної ради та ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 23.02.2021 та 24.02.2021 відповідно, на обліку Старосалтівської селищної ради, ГУ Держгеокадастру в Харківській області станом на 2017-2018 роки охоронний договір або охоронне зобов`язання між Старосалтівською селищною радою, ГУ Держгеокадастру в Харківській області та органом охорони пам`яток Відділом культури і туризму Вовчанської районної державної адміністрації стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище (орієнтовне місцезнаходження поблизу села Метайлівка) не зареєстровані. У розпорядженні Старосалтівської селищної ради відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу меж в натуру з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище відсутні (а.с.46-48 т.2).

За повідомленням Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 29.01.2021 № 05-25/248 об`єкт культурної спадщини Селище перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха, місцезнаходження с.Металівка, Старосалтівська селищна територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 №2088 за категорією місцевого значення, паспорт об`єкта культурної спадщини не складено, робота з його виготовлення ведеться (а.с.49 т.2).

Як убачається з проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності, для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, на а.с.60 т.2 зазначено, що земельна ділянка розташована в прибережно - захисній смузі Печенізького водосховища (а.с.50-110 т.2).

За повідомленням Регіонального Офісу водних ресурсів у Харківській області земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 Офісом не використовується, інформація стосовно гідротехнічних або інших водогосподарських споруд на вказаній земельній ділянці, що належить органам водного господарства в Офісі відсутня. Дозвіл на спеціальні потреби водного господарства погоджуються сектором у Харківській області Держводагенства (а.с.113,114 т.2).

Згідно частин першої другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться вмежах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Прибережні захисні смуги встановлюються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Відповідно до статей 61-62 ЗК України, статей 89-90 ВК України, абзацу другого пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додатку 13 до цих Правил для запобігання забрудненню і виснаженню водних об`єктів на прибережних ділянках річок або водоймищ встановлюються водоохоронні зони, до складу яких входять, зокрема, заплава річки, надзаплавні тераси, бровки і круті схили корінних берегів, на яких встановлено режим суворого обмеження господарської діяльності.

Згідно частини п`ятої статті 88 ВК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність за виключенням безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів.

Відповідно до частини четвертої статті 59 ЗК України земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного фонду можуть передаватися органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування громадянам та юридичним особам лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції, що вимагає встановлення особливого порядку їх використання та надання у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах неодноразово звертала увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу, тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Разом з тим, законом встановлена можливість передачі земель водного фонду в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до ч.2 ст.19Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України№15від 14січня 2015року (у редакції, чинній станом на 29 серпня 2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.116ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої статті 122ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. «а» ч.3 ст.22ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території Харківської області є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Суд враховує, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видамиземельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема земель водного фонду.

Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.2 ст. 12, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру в Харківській області було правомірно надано дозвіл відповідачу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо надання спірної земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби та при затвердженні проєкту землеустрою враховано обмеження у використанні вказаної земельної ділянки, а саме наявність на земельній ділянці прибережної захисної смуги, у зв`язку з чим у задоволенні позову потрібно відмовити в повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Харківська місцева прокуратура №2 Прокуратури Харківської області, вул.Сумська, 76, м.Харків, код ЄДРПОУ 02910108.

Відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул.Космічна, 21, поверх 8-9, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст Рішення складений 02.11.2023.

Суддя С. М. Косик