Ухвала

від 05.09.2024 по справі 617/1853/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

5 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 617/1853/19

Провадження № 61-6386ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - скаржник)

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 2 квітня 2024 року

у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (після перейменування - Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) та Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (далі - заступник керівника прокуратури) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 (далі - орендар) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки та

в с т а н о в и в :

1. У листопаді 2019 рокузаступник керівника прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати накази ГУ Держгеокадастру від 27 квітня 2017 року № 7068-СГ і від 16 січня 2018 року № 144-СГ;

- визнати недійсним договір оренди, який 2 лютого 2018 року ГУ Держгеокадастру уклало з орендарем щодо земельної ділянки площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 (далі - земельна ділянка), скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень за № 39700630 від 15 лютого 2018 року;

- зобов`язати орендаря повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області земельну ділянку.

2. 24 жовтня 2023 року Машівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 2 квітня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. 26 квітня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.

5. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав: зазначити дату отримання копії постанови апеляційного суду, надати докази на підтвердження цієї дати (за наявності), документ про доплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн та копії його і платіжної інструкції № 958 про сплату 18 квітня 2024 року 15 368,00 грн судового збору для інших учасників у справі.

6. 4 червня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій повідомив, що копію постанови апеляційного суду отримав 17 квітня 2024 року. До заяви додав платіжну інструкцію № 1433 про сплату 30 травня 2024 року 3 842,00 грн судового збору, її копії та копії платіжної інструкції № 958 про сплату 18 квітня 2024 року 15 368,00 грн судового збору і постанови Полтавського апеляційного суду від 2 квітня 2024 року для інших учасників у справі.

7. Обґрунтував касаційну скаргу так:

- суди застосували норми матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо їх застосування, сформульованих у постановах:

(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 469/350/16-ц (провадження № 61-2860св18), Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 вересня 2022 року у справі № № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) і від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 821/18/17, щодо застосування статей 20, 21, 59, 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України). Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання їх використання; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок; землі водного фонду можна передавати лише для сінокосіння, а землі сільськогосподарського призначення - для сінокосіння та випасання худоби; власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку;

(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 728/1905/16-ц (провадження № 61-32391св18) і від 22 травня 2019 року у справі № 751/1776/17 (провадження № 61-31111св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі № 522/14444/15-а, щодо застосування статей 53, 54, 91, 96 ЗК України та статей 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення в силу розташування на ній об`єкта культурної спадщини; непогодження передання земельної ділянки історико-культурного призначення в оренду з органами охорони культурної спадщини є підставою для визнання недійсним відповідного рішення органу виконавчої влади; неприведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, бо за законом такий правовий режим пов`язаний зі знаходженням на ній пам`ятки, а не з рішенням відповідного органу;

(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 325/798/17 (провадження № 61-36985св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 372/4143/18 (провадження № 61-5295св21), про застосування статті 122 ЗК України у частині розмежування компетенції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності; розпорядником земель, розташованих у межах прибережної захисної смуги водних об`єктів, є відповідні обласні державні адміністрації, а не ГУ Держгеокадастру; суди попередніх інстанцій помилково виснували, що земельна ділянка правомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана ГУ Держгеокадастру для сінокосіння та випасання худоби; суди не оцінили аргумент прокурора про те, що ГУ Держгеокадастру затвердило проєкт землеустрою, в якому не було обмежень на використання спірної земельної ділянки у зоні санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання, а цю зону не було перенесено в натуру (на місцевість);

(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/6981/19, від 21 червня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 15 листопада 2019 року у справі № 909/887/18, від 17 лютого 2022 року у справі № 910/20566/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), щодо застосування статей 76-81, 89, 263, 264, 367 ЦПК України; суд зобов`язаний дотримувати принципу оцінки доказів; відхиляючи будь-які доводи сторін або спростовуючи подані стороною докази, суд у мотивувальній частині рішення має навести обґрунтування і ті обставини, з огляду на які відповідні доводи або докази не взяв до уваги; суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

(5) Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), про необхідність врахування того, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України);

(6) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/11885/16, про необхідність врахування того, що оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, то умови використання цього природного ресурсу є особливо суворими.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У ній є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 2 квітня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (після перейменування - Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) та Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки.

2. Витребувати з Машівського районного суду Полтавської області цивільну справу № 617/1853/19.

3. Надіслати іншим учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко