Постанова

від 02.04.2024 по справі 617/1853/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1853/19 Номер провадження 22-ц/814/1090/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гальонкіна С.А.,

суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Андрейко Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року (повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2023 року)

у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Харківської області звернувся до Вовчанського районного суду Харківської області з даним позовом (а.с.2-18 т.1), посилаючись на те, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру від 27 квітня 2017 року № 7068-СГ та від 16 січня 2018 року №144-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою та затверджено проект землеустрою, надано в оренду на строк 7 років земельну ділянку, площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби.

02 лютого 2018 року між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, який 15 лютого 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39700630 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216).

Проте, за результатами вивчення Харківською місцевою прокуратурою №2 встановлено, що ГУ Держгеокадастру прийняло оспорювані накази всупереч вимогам ст.ст. 19-22,58-62,88,89,122-124,186-1 ЗК України, ст.ст. 1,4,20,58,61,88,89,93 ВК України, ст.50 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 33-38 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», п.п.1,4,6 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18 грудня 1998 року №2024, за відсутності обов`язкового позитивного висновку Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, який у висновку від 04 вересня 2017 року № 03.01-24-40 зазначив, що враховуючи вимоги ст.ст. 20,58 ЗК України необхідно віднести територію прибережної захисної смуги земельної ділянки до земель водного фонду, у разі невиконанння таких вимог даний висновок вважається недійсним.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України запроектована до відведення ОСОБА_1 земельна ділянка повністю розташована в межах прибережної захисної смуги Печенізького водосховища. Всупереч вказаних вимог законодавства розробниками землевпорядної документації не встановлено обмеження щодо наявності на земельній ділянці зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання, а також вказані зони не перенесено в натуру на місцевість. Також в матеріалах ГУ Держгеокадастру відсутні відомості про надання Старосалтівською об`єднаною територіальною громадою інформації щодо можливості надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, натомість на підставі рішення сесії Старосалтівської селищної ради від 21 грудня 2018 року №2308 спірна земельна ділянка перейшла із земель державної власності до земель комунальної власності Старосалтівської селищної ради.

При проведенні у 2013 році ГУ Держгеокадастру інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вовчанського району, у т.ч. Старосалтівської селищної ради площею 441,7782 га, яка затверджена розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 10 грудня 2013 року №363, спірна земельна ділянка не ввійшла до земель державної власності сільськогосподарського призначення та відомості про неї у Державний земельний кадастр не вносилися, її формування не відбулося.

Прокурор вважає що категорія земельної ділянки, що у подальшому булла передана в оренду відповідачці ОСОБА_1 не була визначена як землі сільськогосподарського призначення, а порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст.21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсними тощо.

Враховуючи місцезнаходження спірної земельної ділянки, тобто її розташування на березі Печенізького водосховища та в межах його прибережної смуги (100 метрів від урізу води), категорія земельної ділянки могла бути віднесена лише до земель водного фонду або рекреаційного призначення, розпорядження якою відповідно до ст.122 ЗК України належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.

У зв`язку з вищевказаними доводами прокурор просить визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 квітня 2017 року № 7068-СГ та від 16 січня 2018 року №144-СГ; визнати недійсним договір оренди, укладений 02 лютого 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень за № 39700630 від 15 лютого 2018 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області земельну ділянку площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216); судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою від 22 листопада 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (а.с. 86-87 т. 1).

Ухвалою від 28 липня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 221-222 т. 3).

У жовтні 2022 року, на виконання ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22, справа з Вовчанського районного суду Харківської області надійшла до Машівського районного суду Полтавської області.

25 серпня 2023 року Решетилівській окружній прокуратурі Полтавської області було доручено забезпечити участь у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Машівськогорайонного судуПолтавської областівід 24жовтня 2023рокуу задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури оскаржив рішення в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що спірна земельна ділянка не може буди віднесена до земель сільськогосподарського призначення оскільки статус цієї земельної ділянку першочергово визначається тим, що вона розташована в межах прибережної захисної смуги, а тому ГУ Держеокадаст в Харківській області не є належним розпорядником.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що наказами ГУ Держгеокадастру від 27 квітня 2017 року № 7068-СГ та від 16 січня 2018 року №144-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою та затверджено проєкт землеустрою, надано в оренду на строк 7 років земельну ділянку, площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби (а.с.30-82 т.1).

02 лютого 2018 року між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, строком на 7 років, який 15 лютого 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39700630, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486719763216 (а.с.21-28 т.1).

Листами від 13 листопада 2019 року прокурор повідомив Харківську обласну державну адміністрацію та Старосалтівську селищну раду про те, що оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної смуги Печенізького водосховища та має особливий порядок використання, прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використовує своє право на подання позову (а.с.19,20 т.1).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 0,6000 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 є державною власністю і відноситься до земель сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби, та знаходиться за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району. За цим же витягом, міститься запис від 12 лютого 2018 року про державну реєстрацію речового права (оренди) ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 02 лютого 2018 року. Вказана земельна ділянка має вид обмеження - прибережна захисна смуга Печенізького водосховища (код обмеження 05.02 (а.с. 21-23, 48,55 т.1).

За повідомленням Управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14 листопада 2019 року № 02-38/3469 (а.с.128-133 т.1) відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні культури та туризму, на земельних ділянках, зокрема з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, розташована пам`ятка археології місцевого значення Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25 січня 1972 року №61, охор. №612).

15 листопада 2019 року Головним управлінням Держгеокадстру в Харківській області на запит прокурора надано координати поворотних точок земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 та схеми їх розташування за даними земельного кадастру (а.с.134-147 т.1).

За повідомленням ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 25 січня 2021 року (а.с. 23 т. 2) земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, сільськогосподарського призначення державної власності, розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби згідно карт внутрішньогосподарського землеустрою колишнього Радгоспу «Салтівський» Вовчанського району Харківської області , знаходилася в постійному користуванні Радгоспу «Салтівський», а потім КСП «Салтівський». При розпаюванні земель КСП «Салтівський», вказаний контур було віднесено до земель запасу державної форми власності. Згідно звітності за формою 6-зем, вказана земельна ділянка на момент відведення, належала до земель сільськогосподарського призначення (категорія угідь пасовище). Будь-які рішення органів Державної влади або органів місцевого самоврядування про віднесення вказаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або земель водного фонду у Відділі відсутні.

Згідно з інформацією Старосалтівської селищної ради та ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 23 лютого 2021 року та 24 лютого 2021 року на обліку Старосалтівської селищної ради, ГУ Держгеокадастру в Харківській області станом на 2017-2018 роки охоронний договір або охоронне зобов`язання між Старосалтівською селищною радою, ГУ Держгеокадастру в Харківській області та органом охорони пам`яток Відділом культури і туризму Вовчанської районної державної адміністрації стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище (орієнтовне місцезнаходження поблизу села Метайлівка) не зареєстровані. У розпорядженні Старосалтівської селищної ради відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу меж в натуру з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) Селище відсутні (а.с.46-48 т.2).

За повідомленням Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 29 січня 2021 року № 05-25/248 об`єкт культурної спадщини Селище перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха, місцезнаходження с.Металівка, Старосалтівська селищна територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року №2088 за категорією місцевого значення, паспорт об`єкта культурної спадщини не складено, робота з його виготовлення ведеться (а.с.49 т.2).

Як убачається з проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,6000 га сільськогосподарського призначення державної власності, для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, на а.с. 60 т. 2 зазначено, що земельна ділянка розташована в прибережно - захисній смузі Печенізького водосховища (а.с.50-110 т.2).

За повідомленням Регіонального Офісу водних ресурсів у Харківській області земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 Офісом не використовується, інформація стосовно гідротехнічних або інших водогосподарських споруд на вказаній земельній ділянці, що належить органам водного господарства в Офісі відсутня. Дозвіл на спеціальні потреби водного господарства погоджуються сектором у Харківській області Держводагенства (а.с.113,114 т.2).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду.

Згідно з частиною 1 статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно з частинами 1 статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 ЗК України).

Відповідно до частини 3 статті 85 ВК України у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068, площею 0,6000 га, здійснена 22 вересня 2017 року Відділом у Вовчанському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, цільове призначення: для сінокосіння і випасання худоби, власник: Держава, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. 12 лютого 2018 року зареєстровано інше речове право, а саме оренда зазначеної земельної ділянки площею 0,6000 га для сінокосіння і випасання худоби, на підставі договору оренди землі № б/н від 02 лютого 2018 року укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

З вказаноговипливає,що саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, на момент укладення спірного договору, було розпорядником зазначеної вище земельної ділянки та мало право передавати її у тимчасове користування на умовах оренди громадянам та юридичним особам для сінокосіння.

При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0068 має обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах - код 05.02, що було враховано при розробці земельної документації та укладенні договору.

Крім того, згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Однак, як вбачається з позовних вимог, прокуратурою не оскаржується рішення про визначення цільового призначення даної земельної ділянки, тоді як накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 квітня 2017 року № 7068-СГ та від 16 січня 2018 року №144-СГ лише надають дозвіл на розробку технічної документації.

Колегія суддів звертає увагу, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Щодо посилання прокурора на розташування земельної ділянки в межах об`єкта культурної спадщини Селище

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III) до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За змістом статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини, до яких належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини (частини шоста, сьома статті 3 Закону № 1805-III).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проєктною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 34 Закону № 1805-ІІІ території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Однак, суду не надано жодних доказів, що на момент розроблення технічної документації, реєстрації земельної ділянки та укладення договору оренди, щодо даної земельної ділянки існували обмеження, як до такої, що є охоронюваною археологічною територією пам`ятки археології «Селище».

Матеріали справи не містять документів, які б у відповідності до вимог закону підтверджували, що охоронювана археологічна територія пам`ятки археології «Селище» включена до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2023 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2024 року

Головуючий С.А. Гальонкін

Судді Г.Л. Карпушин

Л.І. Пилипчук