Постанова

від 01.11.2023 по справі 304/958/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 304/958/13-ц

провадження № 61-4597св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Перечинська міська рада Закарпатської області, Відділ Держземагентства у Перечинському районі Закарпатської області,

заявник - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року у складі судді Ганька І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В., у справі за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перечинської міської ради Закарпатської області, Відділу Держземагентства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ Держземагентства у Перечинському районі Закарпатської області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 304/958/13-ц, зокрема, зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, яка належить ОСОБА_1 , і заборонено проводити будь-які роботи на цій земельній ділянці.

28 квітня 2020 року на виконання зазначеного судового рішення стягувачу ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 304/958/13-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

31 серпня 2022 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_1 .

Отже, вона як правонаступник стягувача ОСОБА_1 набула весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд замінити стягувача ОСОБА_1 на неї як правонаступника.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц, виданого Перечинським районним судом Закарпатської області 28 квітня 2020 року, про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, та заборону ОСОБА_2 проводити будь-які роботи на вказаній земельній ділянці.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 є правонаступником (спадкоємцем) померлого стягувача ОСОБА_1 , а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц припинене згідно з постановою головного державного виконавця Великоберезнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби від 30 листопада 2020 року, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом цієї постанови виконавче провадження було закінчене лише в частині, яка стосується стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 березня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивована тим, що постановою головного державного виконавця Великоберезнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби від 30 листопада 2020 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц.

Отже, суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили заяву ОСОБА_3 , оскільки не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Крім того, на час подання заяви про заміну стягувача вже сплинув трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Перечинського районного суду Закарпатської області.

17 травня 2023 року справа № 304/958/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 304/958/13-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перечинської міської ради Закарпатської області, Відділу Держземагентства у Перечинському районі Закарпатської області про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено частково.

Визнано недійсним рішення 7 сесії V скликання Перечинської міської ради від 05 жовтня 2010 року № 375-Р «Про затвердження експертних грошових оцінок земельних ділянок та надання дозволу на продаж земельних ділянок із розстроченням платежу» у частині: погодження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_1 , що знаходиться у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_2 , площею 0,0642 кв. м; надання дозволу ОСОБА_2 на викуп земельної ділянки та її продаж з розстрочкою вартості в два роки, а також оформлення і видачу ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу, укладений між Перечинською міською радою Закарпатської області та ОСОБА_2 12 листопада 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Конончук В. Ю. і зареєстрований в реєстрі за № 1705, в частині продажу земельної ділянки 2 площею 0,0642 га, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110, що розташована на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 749407 на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 0,0642 га, кадастровий номер 2123255100:01:004:0110, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, виданий ОСОБА_2 20 червня 2011 року.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, яка належить ОСОБА_1 .

Заборонено ОСОБА_2 проводити будь-які роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, яка належить ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ Держземагентства у Перечинському районі Закарпатської області, про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,70 грн судового збору за подання позову та 121,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 661,44 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи у сумі 2 024 грн.

28 квітня 2020 року Перечинським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 304/958/13-ц про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, та заборону ОСОБА_2 проводити будь-які роботи на вказаній земельній ділянці (том 5 а. с. 147).

Боржником у виконавчому листі № 304/958/13-ц вказано ОСОБА_2 , стягувачем - ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 стягувач ОСОБА_1 померла.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 31 серпня 2022 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаш В. І., зареєстрованим у реєстрі за № 923, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 5 а. с. 148).

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із земельної ділянки, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район (до вступу в силу постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Перечинський район), місто Перечин, урочище «Поляково».

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію власності № 308674208, сформованим 31 серпня 2022 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Маріаш В. І., підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 923, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (том 5 а. с. 149).

Постановою головного державного виконавця Великоберезнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби від 30 листопада 2020 року виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц закінчено лише в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,70 грн судового збору за подання позову, 121,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 661,44 грн судового збору за подання касаційної скарги та 2 024 грн витрат на проведення судової експертизи (том 5 а. с. 180-181).

Відомостей про виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц, виданого Перечинським районним судом Закарпатської області 28 квітня 2020 року про: зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, яка належить ОСОБА_1 ; заборону ОСОБА_2 проводити будь-які роботи на вказаній земельній ділянці, матеріали справи не містять і ОСОБА_2 не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) містяться правові висновки про те, що статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Звідси при вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, вказано, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 як спадкоємець померлої ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, до складу якої увійшла земельна ділянка, що була предметом спору у справі № 304/958/13-ц, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни вибулого стягувача ОСОБА_1 на її правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 304/958/13-ц, виданим 28 квітня 2020 року Перечинським районним судом Закарпатської області, про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 2123255100:01:004:0067, площею 0,0711 га, та заборону ОСОБА_2 проводити будь-які роботи на вказаній земельній ділянці, у зв`язку з тим, що рішення суду виконане, а виконавче провадження закрито, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Великоберезнянського міжрайонного відділу державної виконавчої служби від 30 листопада 2020 року виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа № 304/958/13-ц було закінчене лише в частині, яка стосується стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,70 грн судового збору за подання позову, 121,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 661,44 грн судового збору за подання касаційної скарги та 2 024 грн витрат на проведення судової експертизи.

Доказів того, що рішення суду виконано в повному обсязі, матеріали справи не містять та боржником не надано.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Аргументи касаційної скарги про те, що однією з підстав можливості заміни стягувача у виконавчому документі є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 набула право вимоги до ОСОБА_2 , який є боржником у виконавчому провадженні, що наразі не закінчене.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи представника заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко