Ухвала

від 02.11.2023 по справі 160/24397/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 листопада 2023 року Справа №160/24397/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянській С.І. в адміністративній справі № 160/24397/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпро про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.

16 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, до якої додано, зокрема, уточнену позовну заяву, в якій позивач визначив відповідачем Кіровський районний суд м. Дніпропетровська та просить суд:

- визнати дії суб`єкта владних повноважень Голови Кіровського районного суду м. Дніпро Едаменка С.В. щодо заборони реєстрації заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення відповідно до п. 2.2.4. Положення про Автоматизовану систему документообігу суду та визначення заяви позивача як запит на отримання інформації протиправними;

- зобов`язати голову Кіровського районного суду Едаменко С.В. зареєструвати заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення відповідно до п. 2.2.4. Положення про Автоматизовану систему документообігу суду;

- встановити наявність в листі відповіді від 13.09.2023 №01-2452 2023 за підписом голови Кіровського районного суду м. Дніпро Едаменка С.В. зазначення завідома неправдивої інформації щодо змісту ухвал Кіровського районного суду від 05.09.2023 по справі №203/5704/21;

- стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/24397/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в адміністративній справі №160/24397/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін відмовлено.

30 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про відвід судді, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування заяви зазначає, що суддя Озерянська С.І. самостійно і протиправно зменшила об`єм позовних вимог позивача, штучно вилучивши з них позовну вимогу, зазначену у позовній заяві позивача про «встановити наявність в листі відповіді від 13.09.2023 року №01-2462 2023 за підписом голови Кіровського районного суду м. Дніпро Едаменка С.В. зазначення завідома неправдивої інформації щодо змісту ухвал Кіровського районного суду від 05.09.2023 року по справі №203/5704/21». Тобто, суддя Озерянська С.І. у даному випадку, маючи упередженість до позивача, прихильність до відповідача, намагаючись приховати завідомо неправдиві відомості, які відповідач зазначив у своєму листі від 05.09.2023 року по справі №203/5704/21, відмовила у розгляді справи загальним провадженням з викликом сторін, відмовила у витребуванні доказів, які підтверджують позовні вимоги, а потім взагалі протиправно вирішила самостійно визначити які позовні вимоги позивача вона буде розглядати, а які ні, що фактично призвело до обмеження прав позивача у доступі до правосуддя. Крім того, суддя резюмуюче висловлювання судді в ухвалі про те, що «на переконання суду, матеріали справи №203/5704/21 провадження 1-кс 0203/3790/2023 та провадження 1-кс 0203/3732/2023 не являються доказами, які підтверджують обставини, що підлягають встановленню у даній адміністративній справі, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи» підтверджує намагання судді Озерянської С.І. приховати факти, зазначені у позовній заяві позивача, оскільки Озерянська С.І. жодним чином не зазначила звідкіля в неї з`явилось таке «переконання суду» і якими доказами зазначеної справи це «переконання» підтверджується. За таких обставин позивач не може довірити розгляд справи судді Озерянській С.І. і заявляє їй відвід. Позивач також звернув увагу, що ним не заявлено незгоди з процесуальними рішеннями судді Озерянської С.І., а лише зазначено факти, які свідчать про упередженість судді Озерянської С.І. до позивача і які обґрунтовують його заяву про відвід, тому при розгляді цієї заяви просить суд надати зазначеним фактам правову оцінку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року судом зроблено висновок про необґрунтованість заявленого відводу та наявність підстав, визначених статтями 31, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, для передачі заяви судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді по справі №160/24397/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії для вирішення по суті у порядку частини 4 статі 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді.

У зв`язку з автоматизованим розподілом заява про відвід була передана для розгляду судді Боженко Н.В. 01.11.2023 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянській С.І. у адміністративній справі №160/24397/23 у порядку письмового провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Із системного аналізу підстав, які наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, такі обставини мають бути доведеними.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Проте, відповідно частині 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, здійснюючи надання зазначеним в заяві про відвід фактам правової оцінки, суд зазначає наступне.

За змістом заяви про відвід її підставами є стверджуване зменшення суддею Озерянською С.І. об`єму позовних вимог, а також намагання судді приховати факти, зазначені у позовній заяві.

Щодо самостійного, протиправного зменшення суддею об`єму позовних вимог шляхом вилучення позовної вимоги суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 32 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Пунктом першим ч. 5 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Системне тлумачення викладених нормативних положень вказує на те, що зменшення судом об`єму позовних вимог є неможливим, оскільки в силу імперативних положень Кодексу адміністративного судочинства України розгляду та вирішенню підлягає кожна заявлена позовна вимога. Нормативних підстав для зміни обсягу позовних вимог шляхом зменшення їх судом Кодекс адміністративного судочинства не передбачає, в наявності лише право суду вийти за межі позовних вимог.

За обставин цієї справи доводи позивача в цій частині зумовлені змістом ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, якою в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в адміністративній справі №160/24397/23 - відмовлено. По тексту ухвали судом використовується узагальнюче висловлювання щодо предмета позову, предмета спору, в т.ч. щодо яких заявником і заявлено цей відвід. Водночас, суд позбавлений можливості видозмінити предмет позову шляхом його зменшення. Відповідно, незалежно від перерахування усіх позовних вимог кожному згадуванні предмета позову, предмета спору, судом не здійснюється зменшення їх обсягу, оскільки це є неможливим. В свою чергу наразі відсутні будь-які підстави вважати, що відповідна позовна вимога була б не розглянута або буде не розглянута під час прийняття судом рішення по суті справи.

При цьому суд зауважує, що в цій же ухвалі в описовій частині судом перераховано усі позовні вимоги, включно із тією, про нібито виключення якої стверджує заявник.

Отже, цей аргумент заяви про відвід є необґрунтованим, оскільки судом не здійснено зменшення об`єму позовних вимог.

Далі по тексту заяви про відвід заявник зазначає, що суддя Озерянська С.І., маючи упередженість до позивача та прихильність до відповідача, намагаючись приховати неправдиві відомості, які відповідач зазначив у своєму листі від 05.09.2023 року по справі №203/5704/21 відмовила у розгляді двох клопотань, а потім самостійно визначила об`єм позовних вимог.

Щодо цього суд зазначає, що правова оцінка доводам про нібито зменшення об`єму позовних вимог судом раніше вже надана.

В свою чергу згадування позивачем двох відмов у задоволенні його клопотань в одному логічному ряду з нібито зменшенням об`єму позовних вимог очевидно вказує, що позивач прирівнює ці події як підстави для заявлення відводу. Таким чином, попри формальне зазначення позивачем про те, що ним не заявлено незгоду з процесуальними рішеннями судді Озерянської С.І., факти, виходячи зі змісту заяви про відвід та використаних в ній доводів, позивач не погоджується саме зі змістом процесуальних рішень судді щодо відмови у витребуванні доказів та розгляді справи у порядку загального позовного провадження, оскільки саме ці дві відмови позивач перераховує як прояви наявності упередженості до позивача, прихильності до відповідача та намагання приховати завідомо неправдиві відомості, при цьому перерахування здійснено в одному ряді із нібито зменшенням об`єму позовних вимог.

Відповідно, суд не вбачає підстав вважати, що у судді Озерянської С.І, наявна упередженість до позивача, прихильність до відповідача та намагання приховати завідомо неправдиві відомості листа відповідача від 05.09.2023 року, оскільки визначаючи дії, в яких полягали такі упередженість, прихильність та намагання позивач перераховує два процесуальних рішення судді та нібито зменшення об`єму позовних вимог. Водночас, обидва процесуальні рішення не можуть бути підставами для відводу згідно ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як факту зменшення обсягу позовних вимог судом не встановлено. Таким чином, жодне з діянь, перерахованих як прояви нібито упередженості судді Озерянської С.І. до позивача, прихильності до відповідача, а також нібито намагання приховати завідомо неправдиві відомості, вказані відповідачем у листі від 05.09.2023 року не є підставами для відводу. Адже позивачем в цьому відношенні зазначається лише про два процесуальних рішення, які не можуть бути підставами для відводу згідно положень законодавства, а також про нібито зменшення суддею обсягу позовних вимог, що не підтверджено.

Далі по тексту заяви про відвід позивач зазначає, що підтвердженням намагання судді Озерянської С.І. приховати факти, зазначені у позовній заяві позивача, є резюмуюча фраза про те, що матеріали справи №203/5704/21, провадження 1-кс 0203/3790/2023 та провадження 1-кс 0203-/3732/2023 не являються доказами, які підтверджують обставини, що підлягають встановленню в даній адміністративній справі, оскільки не зазначено звідки з`явилось таке переконання і якими доказами справи це переконання підтверджується.

Щодо цього суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

При цьому згідно ч. 1-4 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Передусім суд зазначає, що вищевказані нормативні положення виключають можливість приховання судом фактів, зазначених у позовній заяві, оскільки в силу зазначених нормативних положень судом зазначені у позовній заяві факти підлягають дослідженню та оцінці, що відображається у рішенні суду. Відповідно, є неможливим приховання судом змісту позовної заяви, адже такій правовій заяві надається правова оцінка, що вказується у тексті рішенні суду. В цій справі наразі рішення суду не ухвалено, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що в майбутньому, за наявності зазначених нормативних положень, факти, зазначені у позовній заяві, будуть приховані.

В свою чергу позивачем також не конкретизовано, щодо якого конкретно факту на його думку нібито існує намагання його приховати.

Доводи щодо незазначення джерел переконання суду і якими доказами це переконання підтверджується також є необґрунтованими. Так, згідно ч. 1, 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно, суд виходячи саме з внутрішнього переконання визначає обсяг доказів, які є необхідними для встановлення обставин, що мають значення для справи. При цьому вказані нормативні положення є нормами-принципами та застосовуються в імперативному порядку під час здійснення правосуддя.

Отже, за змістом доводів позивача в цій частині заяви про відвід він не погоджується з тим, що суддею зроблено висновок (шляхом постановлення ухвали відповідного змісту) про можливість встановлення обставин, що мають значення для справи без доказів, про витребування яких позивачем заявлялося клопотання. В свою чергу наразі відсутній результат такого встановлення, оскільки рішення суду по суті справи ще не ухвалено.

Разом з цим, в тексті ухвали містяться логічні засновки у вигляді визначення судом предмета спору, висновком з яких вказано переконання у обсягу обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та, як наслідок, у визначенні обсягу доказів, які підлягають дослідженню у справі, при цьому такі положення ухвали суду заявником процитовані в заяві про відвід. Відповідно, зміст ухвали суду від 27 жовтня 2023 року жодним чином не свідчить про упередженість судді. В свою чергу незгода позивача з викладом мотивувальної частини судового рішення за змістом є незгодою з самим судовим рішенням, оскільки прояви упередженості судді в самому формулюванні тексту ухвали відсутні.

Отже, при розгляді заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянській С.І. в адміністративній справі № 160/24397/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, не віднайшли свого підтвердження обставини, які викликають чи можуть викликати сумнів у об`єктивності судді Озерянської С.І. та у упередженості щодо позивача, прихильності до відповідача, намагання приховати певні неправдиві відомості.

Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається позивач, суд робить висновок, що такі не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами.

Відтак, підстави, передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянської С.І. у даній справі відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянській С.І. в адміністративній справі № 160/24397/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Адміністративну справу №160/24397/23 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко