Постанова

від 28.09.2023 по справі 369/6839/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня2023 року м. Київ

Справа №369/6839/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/8173/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Ковальчук Л.М., 20 грудня 2022 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В

В травні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 163000,00 доларів США та 3 % річних - 10181,92 доларів США, а всього 173181,92 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з жовтня 2017 року по вересень 2018 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 163000,00 доларів США за будівельні роботи по будинку АДРЕСА_1 . На підтвердження отримання даних коштів відповідачем було написано відповідну розписку. Між сторонами не укладалися будь-які письмові договори (правочини) підряду, послуг та/або інше. Тому позивач вважаючи, що відповідач без достатньої правової підстави отримав від позивача зазначені грошові кошти, звернувся до нього з вимогою повернути грошові кошти, але вимога була залишена без відповіді.

Позивач стверджував, що грошові кошти у сумі 163000 доларів США не повернуто, відповідач усіляко ухиляється від їх повернення, уникає спілкування з позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки та ігнорує письмові претензії.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 163000 доларів США, що еквівалентно 4573388,84 грн, і три проценти річних в сумі 10181,92 доларів США, що еквівалентно 28580,24 грн, а всього - 173181,92 доларів США, що еквівалентно 4859069,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 11350 грн.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Сиротюка Р.В. про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 78000 грн відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що розписка не є укладеним попереднім договором купівлі-продажу будинку з огляду на те, що розписка не містить домовленості щодо продажної ціни будинку та строку (терміну) укладення основного договору, що є істотними умовами попереднього договору переходу права власності на будинок. Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим у справі доказам, суд дійшов висновку, що у відповідача була відсутня підстава, за якою він отримав від позивача кошти в розмірі 163000,00 доларів США, а тому правомірним є застосування у спірних правовідносинах ст. 1212 ЦК України.

Стосовно пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції вказав на те, що перше отримання коштів відповідачем без правової підстави згідно розписки відбулось 19 жовтня 2017 року, відповідно початок обрахунку позовної давності має обраховуватися з наступного дня - 20 жовтня 2017 року. Враховуючи установлення з 12 березня 2020 року на всій території України карантину, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не сплинув, оскільки через 2 роки і 5 місяців після початку строк позовної давності був продовжений Законом від 30 березня 2020 року № 540-ІХ з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2021 року, і на час подачі позовної заяви - 18 травня 2021 року строк позовної давності не пропущений.

Також судом першої інстанції було стягнуто 3% річних у відповідності до положень ст. 625 ЦК України за період з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 10181,92 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Сиротюка Р.В. про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 78000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів того, що ним були понесені реальні витрати на професійну правничу допомогу.

Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач, його представником подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує на те, що висновок суду про те, що договір підряду, не дивлячись на наявність закінченого будівництвом, зданого в експлуатацію і зареєстрованого як об`єкт приватної власності житлового будинку, не укладений, суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Судом проігноровано факт постійного проживання позивача в будинку збудованому відповідачем.

Також зазначає, що судом проігноровано те, що сторонами в процесуальних документах визнано факт отримання ОСОБА_1 коштів на виконання зобов`язань по здійсненню робіт щодо будинку. А розписка підтверджує факт отримання коштів на оформлення земельної ділянки та будівництво будинку.

Також вказує на те, що суд не врахував загальновідомої інформації, зокрема, інформації про знаходження будинку та земельної ділянки на перетині АДРЕСА_2 та Зоряна, яка є загальновідомою. Суд не звернув увагу на подвійний номер будинку та не визнав, що знаходження будинку є загальновідомим, оскільки ця обставина міститься в загальнодоступному і Генеральному плані села Софіївська Борщагівка Бучанського (раніше Києво-Святошинського району) Київської області.

Суд не використав наявних у нього можливостей для отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно офіційної інформації про земельну ділянку та збудований на ній відповідачем житловий будинок.

Не застосовано судом першої інстанції також норми матеріального права щодо порядку набуття права власності на новозбудований житловий будинок, зокрема, які регулюють введення в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку, державну реєстрацію права власності на житловий будинок, його розпорядження.

За вказаних обставин, у суду першої інстанції не було жодних підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нове, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Також в апеляційній скарзі представник відповідача просить про долучення доказів, які він не мав змоги долучити в суді першої інстанції та про допит свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сиротюк Р.В. вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи наведені в апеляційній скарзі безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник позивача вказує на те, що підписуючи в односторонньому порядку розписку відповідачем не було укладено договір підряду чи будь-який інший договір. Факт який підтверджує розписка - це факт отримання коштів відповідачем від позивача без будь-якої правової підстави, що й було визнано відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач безпідставно збагатився за рахунок позивача, порушенні права останнього підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення грошової суми.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Перемежко А.О. підтримали подану ними апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній та просили про її задоволення.

Представник позивача - адвокат Сиротюк Р.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно з розпискою, складеною відповідачем:

« ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 грошову суму 3000 Євро в якості завдатку за будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Будинок: 192-197 м2

Земельна ділянка 6 соток

Тераса - 30 м2

Критий навіс на 2 авто - 52 м2 + автоматичні ворота

Калітка

Огорожа по периметру ділянки

Сентік 12 м2

Відмостка і стоянка (укладка брущатки)

Чорнозем 200 мм (без поливу)

Оздоблення будинку

чистова штукатурка, чистова стяжка

Гіпсокартон 2-й поверх

Опалення газове, котел «Протерм 24 кв»

1-й поверх тепла підлога на пінопласт

2-й поверх батареї тепла, підлога в с/у

Електрика (розетки, вимикачі) без люстр

Розводка сигналізації та Інтернету

Утеплення криші (потолок) мінвата 200 мм

Стіни утеплення пінопласт 150 мм

Слідуючи етапи: І 16-18 жовтня ОСОБА_2 передає

ОСОБА_1 10000 $ ІІ ОСОБА_1 повертає ОСОБА_2 3000 Євро

ІІІ 23-25 жовтня переоформлення ділянки оплата + 9

ІV ОСОБА_1 здає терасу і навіс для авто 2-4 листопада + 15000 $ США

V ОСОБА_5 здає огорожу, ворота, калітку, брущатку, чорнозем 16-18 листопада + 15000 $ США

V І ОСОБА_1 вводить будинок в експлуатацію + 8000 $ США

Витрати по нотаріусу 50/50

Додаткові роботи

+ два вікна в криші

+ утеплення криші

+ 1 шт. батарея

+ хоз-блок і альтанка

+ вхідна група (входить у ціну будинку)

+ електрика по факту.

19.10.2017 отримав 50000 $ США і повернув 3000 Євро /підпис/

1.11.2017 отримав 10000 $ США /підпис/

11.11.2017 отримав 60000 $ США /підпис/

2.12.2017 отримав 10000 $ США /підпис/

(24700 грн) отримав 10000 грн /підпис/ +14700 грн Эле…

14.12.2017 отримав 10000 $ США /підпис/ (925 $=) 2670 $

20.01.2018 отримав 5000 $ США /підпис/

22.12.2017 отримав 5000 $ США /підпис/

28.02.2018 отримав 3000 $ США /підпис/

31/03/18 17000 грн Сантехніка 153000 $ + 925 $ = 153925 $

27/08/18 1000 $ Электрик.

27/08/18 3000 $ ОСОБА_1

29/08/18 2000 $ ОСОБА_1

В вересні

2800 $ ОСОБА_1

1200 $ ОСОБА_1

163 $» (т.1 а.с.6-7, 72-73).

В листі від 22 квітня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з досудовою вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів на загальну суму 173181,92 доларів США. З тексту листа вбачається, що вказана сума становить суму вимоги 163000 доларів США, яка мотивовано відсутністю укладеного між сторонами договору, та нараховані на цю суму, на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України, 3% річних в розмірі 10181,92 доларів США (т.1 а.с.9-11).

В позовній заяві, в першому, другому та третьому її абзацах позивач вказував:

«В період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року ОСОБА_3 передав громадянину ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 163000,00 доларів США за будівельні роботи по будинку АДРЕСА_1 .

Дане підтверджується розпискою ОСОБА_1 , відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 163000,00 доларів США.

Між сторонами не укладалися будь-які письмові договори (правочини) підряду, послуг та/або інше» (т.1 а.с.1).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував обставини безпідставного набуття грошових коштів, вказував що в розписці перелічений спектр робіт. Який мав виконати і виконав відповідач. Також відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності (т.1 а.с.112-10).

У відповіді на відзив позивач наголошував на тому, що розписка не є підтвердженням укладення договору підряду, так як не підписана позивачем, не містить істотних умов договору підряду, не містить обов`язку позивача прийняти та оплатити вартість робіт, натомість позивач вказував, що розписка підписана відповідачем про отримання коштів за будинок, а попередній договір щодо будинку не укладався. Тому позивач вважає, що кошти отримані відповідачем безпідставно (т.1 а.с.199-202).

До апеляційної скарги та в ході апеляційного перегляду справи відповідачем було долучено ряд документів:

§ Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2023 року, згідно з яким житловий будинок загальною площею 200,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_7 з 29 жовтня 2018 року. В розділі «Деталізована інформація про речове право» вказано, що вперше право власності було зареєстровано на цей будинок 18 грудня 2017 року на підставі декларації про готовність від 14 грудня 2017 року також за ОСОБА_7 , 01 лютого 2018 року право власності було зареєстровано за ОСОБА_8 , але було припинено 29 жовтня 2018 року (т.2 а.с.75-77);

§ Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2023 року, згідно з яким земельна ділянка загальною площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_7 з 29 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2017 року. В розділі «Деталізована інформація про речове право» містить дані про належність земельної ділянки в період з 03 листопада 2017 року по 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 , з 10 листопада 2018 року по 01 лютого 2018 року ОСОБА_7 , а в період з 01 лютого 2018 року по 29 жовтня 2018 року ОСОБА_9 (т.2 а.с.78-31)

§ Копія договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 03 листопада 2017 року, за умовами якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.82-83);

§ Проект будинку (т.2 а.с.84-92);

§ Таблиці розрахунків матеріалів та робіт, їх вартість (т.2 а.с.93 -106);

§ Копія листа Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 09 лютого 2023 року № 20-05/166, наданий адвокату відповідача ОСОБА_10 , згідно з яким за адресою: АДРЕСА_3 значаться зареєстрованими особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.04.2018 року по теперішній час; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16.04.2018 по 25.10.2018 та з 03.08.2020 по теперішній час; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16.04.2018 по 25.10.2018 та з 03.08.2020 по теперішній час; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16.04.2018 по 25.10.2018 та з 03.08.2020 по теперішній час (т.2 а.с.107);

§ Копія договору про розірвання договору дарування житлового будинку від 29 жовтня 2018 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.2 а.с.108);

§ Копія довіреності від 29 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_2 на здійснення представництва її інтресівщодо розпорядження з правом прождажу, передачі в оренду житловим будинком та земельною ділянко. На якій він розташований загальною площею 0,0608 га за адресою: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.110);

§ Викопіювання з Генерального плану села Софіївська Борщагівка (в районі перетину вулиць Петропавлівська та Зоряна) (т.2 а.с.111,112);

§ Дані про відзначення відповідача за активну громадянську позицію та допомогу військовослужбовцям (т.2 а.с.114-125);

§ Копія заяви ОСОБА_2 від 16 березня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказується на те, що ОСОБА_1 в період з жовтня 2017 року по 29 серпня 2018 року отримав у нього під зобов`язання гроші в сумі 170000 доларів США (т.2 а.с.211,212)

§ Копія пояснень від 19 березня 2020 року наданих ОСОБА_8 в ході кримінального провадження, згідно з якими ОСОБА_3 вказував, що на початку осені 2017 року ОСОБА_1 почав виконувати будівельні роботи і до кінця серпня 2018 року. договору на проведення робіт між ним та ОСОБА_1 не укладалось. За цей час він отримав на будівельні роботи близько 175000 доларів США. Остання сума грошей була передана ОСОБА_1 29 серпня 2018 року, того ж дня він передав документи по введенню будинку в експлуатацію. В документах зазначено, що будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на будинок було оформлено на його тітку ОСОБА_7 , яка надала йому генеральну довіреність на розпорядження будинком. Однак, фактично ОСОБА_14 .Пю було введено його в оману відносно будівництва, оскільки по факту будівництво не доведено до кінця ним, будівельні роботи заявлені в розписі не виконані (і не передані мані, як замовнику). Більшість робіт він переробляв за власні кошти, в тому числі дах, опалення, покрівля будинку тощо (т.2 а.с. 213,214).

§

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 висловив правову позицію, що конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 вказано на те, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц. сформульована наступна правова позиція:

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Тобто, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

У Постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 365/388/20 вказано на те, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.

Також у цій постанові Верховний Суд вказав на те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

За змістом ч. 3 ст.12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктами 6, 7 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції, клопотання особи, яка подала скаргу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Виходячи з вказаних положень процесуального закону, апеляційним судом прийняті до уваги документи долучені відповідачем до апеляційної скарги, оскільки на них ґрунтуються його заперечення щодо висновків суду, а їх неподання до суду першої інстанції обґрунтовано наданням неналежної правової допомоги. А отже виходячи з принципів повного і всебічного з`ясування обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення суду, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

З наведених обставин вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 була написана розписка про отримання від позивача в період часу з жовтня 2017 року по лютий 2018 року грошових коштів систематичними платежами різними сумами у доларах США (50000$; 10000$; 60000$; 10000$; 10000$; 5000$; 5000$; 3000$), що становить загальну суму 153000 (50000 + 10000 + 60000 + 10000 + 10000 +5000 + 5000 + 3000=153000) доларів США, оскільки позначка «$» є загальновживаною для позначення саме долару США. Під кожним з цих платежів міститься підпис. Також має місце зазначення «(24700 грн) отримав 10000 грн /підпис/ +14700 грн Эле…», що свідчить про визначення грошової суми в гривнях. В кінці тексту розписка містить зазначення «31/03/18 17000 грн Сантехніка», «27/08/18 1000 $ Электрик», «27/08/18 3000 $ ОСОБА_5 », «29/08/18 2000 $ ОСОБА_5 », «В вересні 2800 $ ОСОБА_1 1200 $ ОСОБА_5 », підпис біля яких відсутній. Загальна сума із зазначенням імені відповідача «ОСОБА_1» становить 9000 доларів США ( 3000+2000+2800+1200=9000).

Позивачем заявлена до стягнення сума 163000 доларів США, як безпідставно одержані відповідачем кошти з посилання на написану відповідачем розписку. Обставини одержання грошових коштів у вказаний період і написання розписки відповідачем не заперечувались в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій. Разом з тим, відповідачем заперечуються обставини безпідставності набуття коштів, вказується на наявність між сторонами договірних правовідносин, та відносин договору підряду на здійснення будівництва будинку.

З тесту розписки вбачається, що на її початку вказано : « ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 грошову суму 3000 Євро в якості завдатку за будинок…», однак далі по тексту розписки вказано : «19.10.2017 отримав 50000 $ США і повернув 3000 Євро /підпис/». Вказана сума не заявлена позивачем до стягнення, так як вона не входить до загальної суми заявлених вимог. При цьому вказане не дає підстав стверджувати про правовідносини щодо придбання в майбутньому будинку, оскільки згідно з тексом розписки ці кошти повернуті, вимога про їх стягнення не заявлена, а після цієї дати повернення, згідно з текстом розписки, сторонами продовжуються вчинятися дії щодо передачі коштів.

Далі по тексту розписки йде детальний опис будинку, зокрема його оздоблення, вказаний розмір земельної ділянки, зазначено облаштування земельної ділянки, наведений опис додаткових робіт. Деякі суми коштів зазначені із позначкою «електрик», «сантехніка». Також в тексті розписки визначені і певні строки, зокрема вказано « ОСОБА_5 здає терасу і навіс для авто 2-4 листопада + 15000 $ США», « ОСОБА_5 здає огорожу, ворота, калітку, брущатку, чорнозем 16-18 листопада + 15000 $ США», « ОСОБА_5 вводить будинок в експлуатацію + 8000 $ США». При цьому в листопаді 2018 року, згідно з розпискою відповідач отримує від позивача: «1.11.2017 отримав 10000 $ США /підпис/», «11.11.2017 отримав 60000 $ США /підпис/», а «2.12.2017 отримав 10000 $ США /підпис/», і це не була останньою з переданих сум.

Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що між сторонами існували договірні правовідносини і вони стосувались саме здійснення відповідачем за замовленням позивача певних будівельних робіт, що характеризує ці правовідносини як правовідносини будівельного підряду. Про це стверджував відповідач в ході всього розгляду справи, на це вказує і позивач у першому, другому та третьому абзацах позовної заяви, хоча в подальшому його позиція була змінена, однак вказане ним також було зазначено у поясненнях наданих у ході розгляду кримінальної справи.

З огляду на вказане, а також враховуючи, що на час складення розписки будинок не був введений в експлуатацію, його фактичне розташування на перетині АДРЕСА_2 та Зоряна села Софіївська Борщагівка, а також на вказані позивачем у поясненнях, наданих у ході розгляду кримінальної справи, обставини набуття у власність його тіткою ОСОБА_7 будинку в АДРЕСА_3 , що також підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не можуть бути прийняті до уваги посилання сторони позивача, що в розписці мова йде про будівельні роботи щодо будинку, який не належить сторонам у справі, так як в розписці вказано адресою будинку « АДРЕСА_1 ». До того ж позивач за даними Державного реєстру речових прав в певний проміжок часу (з 01 лютого 2018 року по 29 жовтня 2018 року), коли також відбувалась передача коштів, був власником будинку в АДРЕСА_3 , за даними реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області з 16 квітня 2018 року по теперішній час значиться зареєстрованим за вказаною адресою, і є уповноваженою особою власника на розпорядження цим будинком, згідно з довіреністю.

Апеляційним судом не приймаються до уваги надані відповідачем проект будинку та таблиці розрахунків матеріалів та робіт, їх вартості, оскільки вони не містять даних щодо адреси будинку та даних про їх узгодження позивачем.

Отже, неодноразове передання коштів позивачем безпосередньо відповідачу різними сумами, свідчать про добровільність, системність таких дій та їх цілеспрямований характер, що обумовлено характером стосунків, які склались між позивачем та відповідачем, які слід визнати як договірні правовідносини, а саме правовідносини договору будівельного підряду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування у вказаній справі положень цивільного законодавства про кондикційні зобов`язання з огляду на договірний характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Враховуючи встановлені судом обставини відсутності грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, як з правовідносин безпідставно набутого майна, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі цієї норми законодавства відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розписка не є укладеним попереднім договором купівлі-продажу будинку, однак не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності одержаних відповідачем коштів, оскільки суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи, не визначив характер спірних правовідносин, які вбачаються, зокрема, з тексту розписки на якій ґрунтуються позовні вимоги, змістом позовної заяви в якій вказується на наявність договірних відносин щодо здійснення будівельних робіт та пояснень обох сторін у справі.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував загальновідомої інформації, зокрема, інформації про знаходження будинку та земельної ділянки на перетині вулиць, яка є загальновідомою та не використав наявних у нього можливостей для отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно офіційної інформації про земельну ділянку та збудований на ній житловий будинок. Ці обставини мав доводи відповідач, так як у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін у справі, а суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Водночас принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. А отже позивач, заявляючи вимоги про стягнення коштів, як безпідставно набутих, мав довести відповідні обставини, натомість його поведінка носить суперечливий характер, тому доводи відповідача про існування договірних правовідносин між сторонами у справі вбачаються більш переконливими.

В суді першої інстанції також предметом розгляду було питання застосування наслідків пропуск позивачем строків позовної давності, проте дані наслідки застосовують у разі наявності порушеного права позивача, як самостійна підстава відмови у задоволенні позову. У даній справі судом не встановлено як обґрунтованості заявлених позовних вимог, так і спливу строку позовної давності, так як він був продовжений Законом від 30 березня 2020 року № 540-ІХ з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2021 року, як на то вірно вказав суд першої інстанції. А тому апеляційним судом не вирішується питання застосування наслідків строку позовної давності, про які було заявлено відповідачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

В порядку визначеному ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, то відсутні підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат, натомість наявні підстави для компенсації відповідачеві за рахунок позивача понесених ним витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17025 грн (т.2 а.с.74). Про інші витрати стороною відповідача заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 17025,00 грн.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2023 року.