Постанова

від 17.10.2023 по справі 357/9039/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 357/9039/18

провадження номер: 22-ц/824/7531/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року у складі судді Дубановської І.Д., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» (далі - державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав») Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,4 га, з кадастровим номером 3220484400:01:001:0013, що розташована у межах Олійниково -Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 17 червня 2013 року ОСОБА_2 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Ім.Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода», договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передала в оренду позивачу земельну ділянку строком на 10 років. 20 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 16611343, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії цього договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує ОСОБА_2 орендну плату.

Позивач указував, що йому стало відомо про те, що 05 березня 2018 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Агрокомплекс «Узин» договір оренди, за яким передала останньому в оренду вказану вище земельну ділянку. Того ж дня, тобто 05 березня 2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. розпочала державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» та 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40131971.

Позивач вважає, що за наявності дійсного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» зареєстрованого права такої оренди за ним на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:001:0013, відповідачка ОСОБА_2 не мала права передавати цю земельну ділянку в оренду іншому орендарю - ТОВ «Агрокомплекс «Узин». Укладенням оспорюваного договору оренди землі відповідачка порушила права позивача, як законного орендаря цієї земельної ділянки, а державний реєстратор Мироненко Ю.Ю., у свою чергу, не мала правових підстав проводити державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ «Агрокомплекс «Узин».

З урахуванням наведеного, ТОВ «Олійникова Слобода» просило:

визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Узин», щодо земельної ділянки площею 2,4 га, з кадастровим номером 3220484400:01:001:0013;

скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію речового права - права оренди: індексний номер: 40131971 від 15 березня 2018 року 15:17:50.

У липні 2022 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Тетері С.І., в якому вона просила залучити до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що у ході розгляду даної справи № 357/9039/18 стало відомо, що ОСОБА_2 померла. Водночас, у іншій цивільній справі № 357/7561/19, де учасником також була ОСОБА_2 , залучено її правонаступника ОСОБА_1 . Таким чином, представник позивача вважала, що клопотання підлягає задоволенню відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року залучено до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відповідачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2021 року у справі №357/1561/19 вбачається, що правонаступником ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , то приймаючи до уваги, що права та обов`язки за договором оренди землі входять до складу спадщини та можуть успадковуватись, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково встановив, що ОСОБА_1 є правонаступником відповідачки ОСОБА_2 , оскільки судом не було досліджено матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 . Тому вважає, що суд першої інстанціїдійшов передчасного висновку, що ОСОБА_1 є правонаступником відповідачки ОСОБА_2 .

Також вказує, що оскільки на момент смерті відповідачки ОСОБА_2 у неї не було жодних правовідносин з ТОВ «Олійникова Слобода», то правовідносини у даній справі не допускають правонаступництво. У зв`язку з цим провадження у справі підлягає закриттю.

Представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що всупереч доводів апеляційної скарги, факт того, що ОСОБА_1 є правонаступником померлої відповідачки ОСОБА_2 , встановлений преюдиційно ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року та рішенням цього ж суду від 13 липня 2021 року у справі №357/1561/19, при розгляду якої судом була досліджена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 . Тому ці обставини не потребують доказуванню в силу властивостей судового рішення, яке набрало законної сили.

Вказує, що спірні правовідносини стосуються оренди земельної ділянки, яку успадкувала ОСОБА_1 , а відтак в силу положень ст.218 ЦК України, ч.1 ст. 148-1 ЗК України та ч.5 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ці правовідносини допускають правонаступництво, оскільки правонаступництво в матеріальних правовідносинах породжує таке правонаступництво і в процесуальних правовідносинах. З урахуванням наведеного, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником), у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 червня 2020 року відповідачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).

З наявної у справі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого 1994 року видно, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а.с.31).

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями пункту 15.10) «Перехідні положення» ЦПК України витребував від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області оригінали усіх матеріалів даної цивільної справи № 357/9039/18, оскільки судом першої інстанції на адресу апеляційного суду були направлені лише матеріали оскаржуваної ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року.

Так, з наявної в матеріалах цивільної справи №357/9039/18 копії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2021 року у справі №357/7561/19 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_2 , ТОВ «Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, вбачається, що 21 травня 2021 року судом залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника відповідачки ОСОБА_2 .

Цим рішенням суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є її спадкоємцем та правонаступником прав та обов`язків, що підтверджується копією спадкової справи №111/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Оскільки відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, то судом апеляційної інстанції було досліджено рух справи №357/7561/19 та встановлено, що постановою Київського апеляційного суду 08 червня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2021 року й додаткове рішення цього ж суду від 05 серпня 2021 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково.

Цією ж постановою Київського апеляційного суду 08 червня 2023 року у справі №357/7561/19 встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника сторони відповідача ОСОБА_2 .

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року, якою залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника сторони відповідача ОСОБА_2 , в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, якою передбачено, що встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №306/192/14-ц.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже враховуючи, що наведеними вище судовими рішеннями преюдиційно встановлено, що відповідно до спадкової справи №111/2020 щодо майна померлої ОСОБА_2 , її дочка ОСОБА_1 є спадкоємцем та правонаступником прав та обов`язків померлої ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку ОСОБА_1 є правонаступником відповідачки ОСОБА_2 .

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, не дослідивши матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 , дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 є правонаступником відповідачки ОСОБА_2 , не приймаються апеляційним судом до уваги з наведених вище підстав.

За встановлених у цій справі обставин, інший висновок суперечитиме такому основному елементу верховенства права як принцип правової певності.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що правовідносини у даній справі не допускають правонаступництво, є необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Тобто законом визначено, що до складу спадщини не входять права та обов`язки спадкодавця, які нерозривно пов`язані з його особою.

У даній справі між позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_2 виникли правовідносини щодо наявності у позивача права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 .

Зазначені правовідносини допускають правонаступництво, оскільки відповідно до ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Встановивши, що спадкоємцем прав та обов`язків після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні правовідносини допускають правонаступництво відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року справі № 357/15245/18 (провадження № 61-2880св23) за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до фізичних осіб (власників та орендодавців земельних ділянок, що перебувають в оренді ТОВ «Олійникова Слобода»), ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А.Г. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права оренди, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договорів оренди землі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївнизалишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: