Рішення

від 19.10.2023 по справі 626/193/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/193/23

Провадження № 2/626/124/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,

за участю секретаря Краєвої А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Аграрно-орендного підприємства "Промінь" (далі ПАОП "Промінь") про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

До Красноградського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовною заявою до ПАОП "Промінь" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, після зменшення позовних вимог, за період з 20.01.2020 по 06.04.2022 в сумі 29783,23 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що у власності позивача ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року, перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Між сторонами 01.11.2006 року був підписаний договір оренди землі № 505, який зареєстрований 23.03.2007 за № 040769800241 в Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" строком на 12 років. Після закінчення терміну дії договору Позивач не мав наміру продовжувати дію договору оренди з ПАОП "Промінь", проте випадково дізнався від нотаріуса, що спірний договір укладено не на 12, а на 25 років.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 (справа 626/2170/19) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАОП "Промінь" про визнання договору оренди землі недійсним, так як договір є неукладеним, а позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 (справа № 626/107/21) було зобов`язано ПАОП "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 . Крім того, скасовано запис про державну реєстрацію права оренди ПАОП "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 505 від 01.11.2006 року.

На виконання рішення 26.11.2021 виданий виконавчий лист №626/107/21. З наданої відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 встановлено, що згідно акту приймання -передачі від 06.04.2022 ПАОП "Промінь" було повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055.

Представник позивача просить стягнути з відповідача ПАОП "Промінь" заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за період з 20.01.2020 по 06.04.2022 в сумі 29783,23 грн.

Для розрахунку суми заборгованості по орендній плати враховано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", а саме відповідно до п. а) пп.2 п. 1 розділ 1 Закону передбачено, що розмір орендної плати при передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може перевищувати 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Вартість земельної ділянки площею 5,22 га визначено наступним чином: 32237 грн (1га по Харківській області) *5,22 га = 168277,14 грн. Таким чином, розмір орендної плати за один рік складає: 168277,14 * 8% = 13462,17 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, змінені позовні вимоги про стягнення 29783,23 грн. підтримуть повністю.

Представник відповідача ПАОП "Промінь" адвокат Кадун П.В. до суду не прибув. До Красноградського районного суду 03.03.2023 року надійшов відзив на позовну заяву в якому позов не визнається, вказано на те, що згідно позовної заяви між сторонами 01.11.2006 року був підписаний договір оренди землі № 505, який зареєстрований 23.03.2007 року за № 040769800241 в Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах". При цьому в позовній заяві зазначає, що договір оренди земельної ділянки фактично не укладений, так як не підписаний позивачем і що підтверджується рішенням суду, але позивач додаючи, як доказ не укладений договір вимагає орендну плату на підставі не укладеного договору оренди землі, і обґрунтовуючи позовні вимоги Законом України "Про оренду землі". ПАОП "Промінь" не користується вказаною у позові земельною ділянкою та всі зобов`язання виконані, оскільки з весни 2022 року ОСОБА_1 самостійно використовує належну йому земельну ділянку.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази, прийшов до наступного висновку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055. 01.11.2006 року був підписаний договір оренди землі № 505.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 (справа 626/2170/19) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАОП "Промінь" про визнання договору оренди землі недійсним, так як договір є неукладеним, а позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 (справа № 626/107/21) було зобов`язано ПАОП "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 . Крім того, скасовано запис про державну реєстрацію права оренди ПАОП "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 505 від 01.11.2006 року.

На виконання рішення 26.11.2021 виданий виконавчий лист №626/107/21. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 встановлено, що на підставі акту приймання -передачі від 06.04.2022 ПАОП "Промінь" було повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Згідно з частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 922/536/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, у яких наведено правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати за період з 20 січня 2020 року по 06 квітня 2022 року в сумі 29783,23 грн. , визначений згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", а саме відповідно до п. а) пп.2 п. 1 розділ 1 Закону передбачено, що розмір орендної плати при передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може перевищувати 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

При цьому суд звертає увагу , що положення Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" , 07.04.2022 набрали чинності. Тобто вищевказані норми в період з 20 січня 2020 року по 06 квітня 2022 року були не чинними.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Обґрунтовуючи заявлену суму позивач зазначав про те, що при здійсненні розрахунків керувався насамперед Законом України від 24.03.2022 № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" та Постановою КМУ від 03.11.2021 № 1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок".

Суд враховує, що у матеріалах справи немає витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості якого є обов`язковим при визначенні орендної плати, не може бути взятий до уваги розрахунок, наданий позивачем, який зроблений згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" , що не був чинним на час існування правовідносин між сторонами, оскільки набрав чинності лише 07 квітня 2022 року.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

В постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 917/353/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 922/3361/19, зроблено висновок про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19, від 24 вересня 2020 року у справі 922/3616/19, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі 922/2811/18 зазначив, що суди попередніх інстанцій в контексті спірних правовідносин надали неправильне тлумачення положенням статті 79-1 ЗК України та статті 5 Закону України "Про оцінку земель", яке зводиться до того, що земельна ділянка формується як об`єкт цивільних прав з метою вчинення щодо неї подальших юридично значимих дій та проведення державної реєстрації прав на неї, а витяг з нормативної грошової оцінки оформлюється лише при здійсненні щодо земельної ділянки юридично значимих дій, оскільки в розрізі предмета і підстав заявленого позову суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати можливо установити лише з урахуванням статті 93 ЗК України, яка об`єктом оренди визначає саме земельну ділянку, порядок формування якої як об`єкта цивільних прав наведено в статті 79-1 ЗК України та нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки має бути підтверджена відповідним витягом.

Встановлено, що земельна ділянка, площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 , згідно акту приймання -передачі від 06.04.2022 була повернута ПАОП "Промінь" власнику. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 ПК України. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд, дійшов висновку про відмову в позові у зв`язку з тим , що вимоги позивача не є доведеними та обґрунтованими, оскільки розрахунок недоотриманих коштів за використання спірної земельної ділянки, наданий стороною позивача, проведений невірно, так як процедура проведення нормативної грошової оцінки земель для цілей сплати орендної плати визначена земельним законодавством та ПК України, оскільки згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Перевіривши правильність розрахунків наданих позивачем, враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судових витрат відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного Аграрно-орендного підприємства "Промінь" (далі ПАОП "Промінь") про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя