Постанова

від 19.02.2024 по справі 626/193/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2024 року

м. Харків

справа № 626/193/22

провадження № 22-ц/818/465/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне Аграрно-орендне підприємство «Промінь»,

розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українибез повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2023 року у складі судді Рибальченка І.Г.,-

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що у власності позивача ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року, перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Між сторонами 01.11.2006 року був підписаний договір оренди землі № 505, який зареєстрований 23.03.2007 за № 040769800241 в Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" строком на 12 років. Після закінчення терміну дії договору Позивач не мав наміру продовжувати дію договору оренди з ПАОП "Промінь", проте випадково дізнався від нотаріуса, що спірний договір укладено не на 12, а на 25 років.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 (справа626/2170/19)відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 доПАОП "Промінь"провизнання договору оренди землі недійсним, так як договір є неукладеним, а позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 (справа №626/107/21)було зобов`язано ПАОП "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 . Крім того, скасовано запис про державну реєстрацію права оренди ПАОП "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 505 від 01.11.2006 року.

На виконання рішення 26.11.2021 виданий виконавчий лист №626/107/21. З наданої відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 встановлено, що згідно акту приймання -передачі від 06.04.2022 ПАОП "Промінь" було повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055.

З урахуванням викладеого просив стягнути з відповідача ПАОП "Промінь" заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за період з 20.01.2020 по 06.04.2022 в сумі 29783,23 грн.

Для розрахунку суми заборгованості по орендній плати враховано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", а саме відповідно до п. а) пп.2 п. 1 розділ 1 Закону передбачено, що розмір орендної плати при передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може перевищувати 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Вартість земельної ділянки площею 5,22 га визначено наступним чином: 32237 грн (1га по Харківській області) *5,22 га = 168277,14 грн. Таким чином, розмір орендної плати за один рік складає: 168277,14 * 8% = 13462,17 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; у власності позивача ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року, перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 року було зобов`язано Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку та скасовано запис про державну реєстрацію права оренди Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь". Відповідач після прийнятого рішення продовжував користуватись спірною земельною ділянкою і протягом останніх трьох років, починаючи з 20 січня 2020 року не сплачував взагалі орендну плату. Зазначає, що згідно з рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 року спірний договір про оренду землі від 01.11.2006 року було визнано неукладеним. Вказує, що Орендодавець, має право на стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в порядку положень статтей Закону України Про оренду землі та Земельного кодексу України, враховуючи те, що відповідач користувався земельною ділянкою протягом усього часу з 01.11.2006 року і після визнання договору неукладеним за рішенням суду від 18.12.2020 року. Зазначає, що відповідач повинен сплатити суму заборгованості по орендній платі земельної ділянки відповідно до інформації щодо нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану. Просить стягнути несплачену орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 29783,23 грн за період з 20.01.2020 року по 06.04.2022 року, оскільки в цей період ПАОП «Промінь» користувалось земельною ділянкою, однак не сплачувало орендну плату.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не є доведеними та обґрунтованими, оскільки розрахунок недоотриманих коштів за використання спірної земельної ділянки, наданий стороною позивача, проведений невірно, так як процедура проведення нормативної грошової оцінки земель для цілей сплати орендної плати визначена земельним законодавством та ПК України, оскільки згідно з абзацом першим пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства..

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055. 01.11.2006 року був підписаний договір оренди землі № 505.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 року було відмовлено у задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним, у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 27767 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 20.03.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 в: договорі №505 оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, розташований на зворотній стороні третього аркуша документа, у графі «Орендодавець ОСОБА_1 »; договорі №505 оренди земельної діялнки від 01.11.2006 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0055 (який вшитий у том цивільної справи а. 6-8), розташований на зворотній стороні третього аркуша документа, у графі «Орендодавець ОСОБА_1 », - виконані не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами).

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 (справа №626/107/21)було зобов`язано ПАОП "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 . Крім того, скасовано запис про державну реєстрацію права оренди ПАОП "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 505 від 01.11.2006 року.

Рішення набрало законної сили 26.11.2021 року.

У відповідності до ст. 4 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ ХР №059929 від 23.08.2001 року є власником земельної ділянки кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.22 га.

Як встановлено ч. 1 ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Главою 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки щодо кондиційних зобов`язань є усталеними, неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26.10.2021 року зобов`язано Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" (ЄДРПОУ 30713300) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055, яка згідно державного акту на землю від 22.08.2001 року серія ІІ-ХР №059929 належить ОСОБА_1 .

Рішення набрало законної сили 26.11.2021 року.

Разом з тим, на виконання рішення 26.11.2021 було видано виконавчий лист № 626/107/21.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 встановлено, що на підставі акту приймання -передачі від 06.04.2022 ПАОП "Промінь" було повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,22 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0055.

Таким чином судом встановлено, що станом на час ухвалення зазначеного рішення спірна земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача та була повернута лише 06.04.2022.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити кошти, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе.

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Оскільки договір оренди між сторонами не є укладеним, розмір орендної плати встановлюється відповідно до Методики щодо нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей згідно з положеннями Закону України № 2145-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, а саме відповідно до п. а) пп.2 п. 1 розділ 1 Закону передбачено, що розмір орендної плати при передачі в оренду землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може перевищувати 8% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

З матеріалів справи убачається, що нормативна грошова оцінка 1 га ріллі у Харківській області станом на 01.01.2022 року складала 32 237 грн (а.с. 23-24).

Отже виходячи з вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на стягнення безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку за період з 20.01.2020 року по 06.04.2022 року (до часу фактичного повернення Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельної ділянки).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави за період з 20.01.2020 року по 26.11.2021 року у розмірі 29783,23 грн (5,22 га*32237грн*8%) * 2 роки 2 міс 17 днів).

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення прав орендодавця з боку відповідача щодо невиплати орендної плати, - не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України відповідає практиці Верховного Суду у справах в аналогічних правовідносинах, а саме: у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17; від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні ОСОБА_1 слід задовольнити. Стягненню з Приватного Аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 підлягають грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у розмірі 29783,23 грн за період з 20.01.2020 року по 06.04.2022 року. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 1 073,60 грн. При подачі апеляційної скарги сплачено 1 610,40 грн. З урахуванням задоволення як позовних вимог, так і вимог апеляційної скарги, з Приватного Аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн, з яких: 1 073,60 грн судовий збір за позовну заяву та 1 610,40 грн судовий збір за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Приватного Аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у розмірі 29783,23 грн. та судовий збір у розмірі 1 2684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 19.02.2024

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук