Рішення

від 11.07.2023 по справі 201/4595/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЄУН № 201/4595/22

Провадження 2/201/640/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Ковтун К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, третя особа: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначила, що 19.10.2021р. сталася ДТП за участю автомобіля марки «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивач, та транспортного засобу «VOLVO B7 RLE», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс».

Учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), водій ОСОБА_2 свою вину визнав.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «VOLVO B7 RLE», реєстраційний № НОМЕР_3 була застрахована ПРАТ «СК «САЛАМАНДРА», згідно договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № AP/5479677, який діяв на момент ДТП.

ОСОБА_1 22.11.2021р. подала ПрАт «СК «САЛАМАНДРА» заяву на виплату страхового відшкодування, і 14.01.2022 року їй було перераховано 18 374грн 19коп.

Із такою сумою страхового відшкодування позивач не погодилася, позаяк і за результатами звіту № 58-D/99/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.11.2021 року, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу без ПДВ, складає 22 919грн 60коп, вартість відновлювального ремонту - 40 016грн 99коп.

На підставі викладеного позивач просить стягнути ПрАт «СК «САЛАМАНДРА» 2 545грн 41коп недоплаченого страхового відшкодування, з ТОВ «Автотранссервіс» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою в сумі 17 097грн 39коп, вирішити питання судових витрат.

Позов уточнювала (а.с.215-216), остаточно просить стягнути з ПрАт «СК «Саламандра» 5 340грн 79коп недоплаченого страхового відшкодування, з ТОВ «Автотранссервіс» різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатлою у розмірі: 14 900грн 68коп, судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 992грн 40коп витрат по сплаті судового збору, 7 000грн витрат витрати на професійну допомогу адвоката, 1 200грн витрат на замовлення проведення оцінки майна, а всього 9 192грн 40коп.

Представник відповідача ТОВ «Автотранссервіс» надав відзив (а.с108-112), просить у задоволенні позов відмовити, мотивуючи тим, що між відповідачами 03.09.2021р. укладений договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується відповідним полісом № АР/5479677, строк дії якого з 06.09.2021 по 03.03.2022р.р.

Відтак, при настанні страхового випадку страхова компанія зобов?язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну майну потерпілому, у сумі нанесених збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми.

Згідно п.4 полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров?ю - 260 000грн, за шкоду заподіяну майну - 130 000грн.

Сума позовних вимог повністю покривається сумою відшкодування значеної в полісі. ТОВ «Автотранссервіс» після ДТП було виконані всі вимоги, які передбачені чинним законодавством стосовно повідомлення ПАТ «СК «Саламандра» про страховий випадок. Таким чином, в діях підприємства повністю відсутня вина в виникненні спірних правовідносин. Також представник відповідача вважає звіт, на який посилається позивач, неналежним та недопустимим доказом, посилаючись на правову позицію, викладену в Постанові Великої палати Верховного суду від 18.12.2019р. у справі 522/1029/18.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» в судове засідання не з`являвся неодноразово, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив не подав.

Третя особа в судове засідання не з`являвся неодноразово, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв по суті справи не подавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

19.10.2021р. сталася ДТП за участю автомобіля марки «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є позивач (а.с.10), та транспортного засобу «VOLVO B7 RLE», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс».

Учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), водій ОСОБА_2 свою вину визнав (а.с.12).

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «VOLVO B7 RLE», реєстраційний № НОМЕР_3 була застрахована ПРАТ «СК «САЛАМАНДРА», згідно договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № AP/5479677, який діяв на момент ДТП (а.с.113).

ОСОБА_1 22.11.2021р. подала ПрАт «СК «САЛАМАНДРА» заяву на виплату страхового відшкодування (а.с.14), і 14.01.2022 року їй було перераховано 18 374грн 19коп (а.с.15).

Викладене сторони не оспорюють.

За результатами звіту № 58-D/99/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.11.2021 року, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням зносу без ПДВ, складає 22 919грн 60коп, вартість відновлювального ремонту - 40 016грн 99коп (а.с.16-40).

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку суд повинен у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів».

Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд на клопотання представника позивача призначив у справі експертизу.

Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5969-22 від 20.01.2023р. (а.с.173-194), вартість матеріального збитку (з коефіцієнтом фізичного зносу, ціна + 20% (а.с.190), завданого власнику транспортного засобу «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 19.10.2021 р. станом на 19.10.2021р. складала 25 714грн 98коп, вартість відновлювального ремонту - 40 615грн 66коп. Різниця в значеннях вартості збитку і відновного ремонту, наведених в звіті № 58-D/99/3 по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику к транспортного засобу" від 30.11.2021р., складеного ОСОБА_4 (а.с.16 - 40) пов?язана з виключенням крипільних матеріалів з списку запчастин і доданням їх до вартості фарбувальних матеріалів і зміною курсу євро відносно гривні на дату оцінки.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи вищенаведене, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11.12.2019р. у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна - роботодавець.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 25.11.2022 № 646/3413/19; від 28.10.2022 № 601/278/21; від 18.10.2022 № 592/9529/21; від 10.08.2022 № 635/6868/16-ц; від 05.07.2022 № 511/323/19; від 02.06.2022 № 395/223/21; від 26.01.2022 № 206/1234/19.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом цих положень законодавства, величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

Отже, зважаючи на вищевикладене, з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - слід стягнути на користь позивача з відрахуванням вже виплаченої суми страхового відшкодування (18 374грн 19коп) та суми франшизи (2 000грн) додаткове страхове відшкодування в сумі 5 340грн 79коп, а з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» - 16 900грн 68коп шкоди, спричиненої ДТП, не охопленої страховим відшкодуванням.

Стягувати суму франшизи (2000грн) з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» позивач не просить, а суд не має прав виходу за межі позовних вимог.

Стосовно питання судових витрат сліз зазначити наступне.

Позивачем понесені витрати: судовий збір (992грн 40коп (а.с.7а), за послуги ФОП « ОСОБА_4 » згідно договору про надання оціночних послуг (1 200грн (а.с.41), на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5969-22 від 20.01.2023р. (6 606грн 95коп (а.с.172), на правову допомогу (7 000грн (а.с.58), а всього 15 799грн 35коп.

Позивач просить стягнути з відповідачів пропорційно задоволених вимог суму сплаченого судового збору - 992грн 40коп, за послуги ФОП « ОСОБА_4 » згідно договору про надання оціночних послуг - 1 200грн, витрати на правову допомогу - 7 000грн, а всього 9 192грн 40коп.

Позов задоволено на суму 22 241грн 47коп.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зазначила, що відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача суду першої інстанції було надано:

- копія договору про надання правової допомоги №01Б-1/265 від 16.11.2021р., укладеного між Адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та позивачем (а.с.52-54);

- копія додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №01Б-1/265 від 16.11.2021р., укладеного між Адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та позивачем, згідно якої сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката, який діє від імені бюро, буде складати 1 000грн (а.с.55);

- копія розрахунку №1 суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги №01Б-1/265 від 16.11.2021р., здійснено такі роботи: написання адвокатського запиту від 30.11.2021р. - 1 година, написання вимоги про доплату страхового відшкодування від 21.01.2022 року - 2 години, підготовка та подання позовної заяви до суду - 4 години, що становить 7 годин, вартістю 7 000грн (а.с.56);

- копія квитанції № CB06228835/1 від 21.02.2022р. про оплату позивачем АБ "Лідії Поліщук" за надання правової допомоги 7 000грн (а.с.58);

- копія акту виконаних робіт №5.02 від 21.02.2021р. до договору про надання правової допомоги №01Б-1/265 від 16.11.2021р., укладеного між Адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та позивачем (а.с.59).

Оцінюючи надані адвокатом Поліщук Л.І. послуги та їх пов`язаність із розглядом даної справи, суд вважає, що направлення адвокатом запиту від 30.11.2021р. до відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» з приводу надання протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_1 ; фото пошкодженого транспортного засобу «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_4 , звіти (висновки експертів) про оцінку транспортного засобу «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_5 ; к?Калькуляцію вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA Cerato», реєстраційний № НОМЕР_6 , розрахунок страхового відшкодування. не можна вважати таким, що пов`язаний з розглядом даної справи.

Також вимога про відшкодування шкоди від 21.01.2022р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», складена адвокатом бюро, за своїм змістом є майже тотожною позову, і нових доказів до позову не додано, а відтак підготовка та написання позовної заяви не потребувала додаткового збору доказів, а отже, значної кількості часу на виконання відповідних робіт (надання послуг).

За таких обставин суд вважає, що представником позивача надані належні докази у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 3 000грн, що відповідає принципу розумності та справедливості, про зменшення яких відповідачем клопотання не подано.

Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження понесених витрат в сумі 6 606грн 95коп по оплаті судової експертизи в матеріалах справи мається рахунок (а.с.177) і матеріали виконаної експертизи. Відповідачі не довели неспівмірності цих витрат зі складністю виконуваної роботи.

За таких обставин суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню понесені ним витрати на оплату призначеної судом експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звіт № 58-D/99/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 30.11.2021р. є доказом неналежним, не відповідає положенням ст. 106 ЦПК України, по справі призначалася судова експертиза, після проведення якої уточнювалися позовні вимоги, і саме її висновок покладений в основу судового рішення, тому у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів вартості послуг оцінювача слід відмовити.

Всього ж слід стягнути пропорційно задоволеної суми позовних вимог з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» - 2 545грн 19коп (10 599грн 50коп (загальна сума стягнутих судових витрат) х 5340грн 79коп (стягнута сума) / 22 241,47 (задоволена сума позову), з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» - 8 054грн 15коп (10 599грн 50коп (загальна сума стягнутих судових витрат) х 16 900грн 68коп (стягнута сума) / 22 241,47 (задоволена сума позову).

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, третя особа: ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_1 5340грн 79коп страхового відшкодування, 2 545грн 19коп судових витрат, а всього 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 98 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_1 16 900грн 68коп шкоди, спричиненої ДТП, 8 054грн 15коп судових витрат, а всього 24 954 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 83 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», код ЄДРПОУ 21870998, місцезнаходження юридичної особи: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10.

Відповідач: ТОВ «Автотранссервіс», код ЄДРПОУ 30548889, місцезнаходження юридичної особи: 49005, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева