Постанова

від 02.11.2023 по справі 199/5509/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7157/23 Справа № 199/5509/18 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Амур-Нижньодніпровського районного судум.Дніпропетровськавід 21березня 2023року уцивільній справіза позовомТовариства зобмеженою відповідальністюКредитні ініціативидо ОСОБА_1 ,треті особи- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуБондаренко ВалентинаГригорівна,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуМельник ОлександрІванович,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуБатова ТетянаСергіївна,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуСуховарова НаталіяВолодимирівна,арбітражний керуючийСалова МаріяСергіївна,про зверненнястягнення напредмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ТОВ Кредитні ініціативи звернулися через суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Валентина Григорівна, приватний нотаріуа Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Тетяна Сергіївна, приватний нотаріуа Дніпровського міського нотаріального округу Суховарова Наталія Володимирівна, арбітражний керуючий Салова Марія Сергіївня, про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №025/0808/71-118 від 05 серпня 2008 року, яка станом на 16 липня 2018 року становить: заборгованість за кредитом - 81 804,56 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2 145 997,43 грн.; заборгованість за відсотками - 79 818,29 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2 093 891,16 грн., а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України«Про виконавчепровадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що 05.08.2008 року ВАТ Сведбанк та ОСОБА_2 укладено кредитним договір №025/0808/71-118.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Банк зобов`язується надати боржнику кредит у сумі 83 000,00 доларів США, a боржник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами, у строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 83000,00 доларів США.

У свою чергу, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого, станом на 16 липня 2018 року, має прострочену заборгованість, яка складається із: заборгованість за кредитом - 81 804,56 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2 145 997,43 грн.; заборгованість за відсотками - 79 818,29 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку - 2 093 891,16 грн..

Із метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором №025/0808/71-118 від 05 серпня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 05 серпня 2008 року уклали Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: в житловому будинку літ.А-9 квартира АДРЕСА_2 , яка складається із: 1-коридор, 2, 4, 5-житлові кімнати, 3-комора, 6-кухня, 7-санвузол, 1-лоджія, І-балкон, яка знаходиться у АДРЕСА_3 .

Ринкова вартість предмету іпотеки становить 730 862,00 гривень. Відповідно до Інформаційної довідки №129009263 від 26 червня 2018 року власником вищезазначеного предмету іпотеки є відповідач ОСОБА_1 .

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який у свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу.

Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору, Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації.

Із моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, усі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору.

Разом із правами вимоги до Фактора переходять усі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу.

Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору, Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації з моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, усі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом із правами вимоги до Фактора переходять усі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором №025/0808/71-118 від 05 серпня 2008 року, позичальником згідно з яким є ОСОБА_2 ..

Таким чином, на думку позивача, на даний час усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Кредитні ініціативи відмовлено . (а.с.175-179 Том ІІІ).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Кредитні ініціативи, через свого представника, подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що судом першої інстанції не у повній мірі з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги, що всупереч умовам Іпотечного договору під час процедури банкрутства ФОП ОСОБА_2 ліквідатором Саловою М.С. до затвердження судом реєстру кредиторів, без згоди комітету кредиторів та при наявності арешту на майно ФОП ОСОБА_2 та обтяження на це майно, 16 липня 2009 року було здійснено незаконну реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів ТБ Універсальна біржа нерухомості Троїцька та укладний контракт про придбання спірної квартири ОСОБА_3 з подальшим внесенням змін до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, вилучення іпотечного обтяження та реєстрацію права власності на нерухоме майно за новим власником ОСОБА_3 , на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2009 року, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2011 року, що потягло ряд правочинів купівлі-продажу спірної квартири, однак, в силу ст. 23 Закону України Про іпотеку судом не враховано, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна, а тому ОСОБА_1 набув статус іпотекодавця з усіма правами та обов`язками ОСОБА_2 , встановленими Іпотечним договором від 05 серпня 2008 року.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку тій обставині, що Банк не був включений до реєстру кредиторів, однак мав переважне право на отримання іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Банком.

Разом з цим апелянт зазначив, що суд першої інстанції не вірно застосував норми ст.ст.3,4,5,7,17,23,33 Закону України Про іпотеку та порушив право позивача на участь в судовому засіданні, не розглянувши клопотання представника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, подане 26 січня 2023 року, відмовивши у задоволення аналогічного клопотання, поданого 10 березня 2023 року, що змусило представника позивача 17 березня 2023 року направити на електронну адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача. (а.с.186-195 Том ІІІ).

Учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 05 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір №025/0808/71-118, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 83000 доларів США, на строк з 05 серпня 2008 року по 04 серпня 2037 року, включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% (т.1, а.с.5-8).

05 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №025/0808/71-118-І, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександром Івановичем та зареєстрований в реєстрі під №3104 (т.1, а.с.17-18).

Відповідно до умов Іпотечного договору, ОСОБА_2 у забезпечення виконання основного зобов`язання передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 .

Судом першої інстанції також встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року, в рамках господарської справи №Б 26/171-09 за заявою ФОП ОСОБА_2 , порушено провадження про визнання банкрутом, призначено арбітражного керуючого Салову М.С.

16 липня 2009 Товарною Біржею «Універсальна біржа нерухомості Троїцька» були проведені публічні торги, за наслідками яких було укладено біржовий контракт про придбання ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_6 , визнано дійсним правочин, укладений 16 липня 2009 року у формі Біржового контракту, в ході проведення торгів біржею «Універсальна біржа нерухомості «Троїцька», щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру (т.2, а.с.79-80).

Із відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Бондар І.М. було вилучено іпотечне обтяження квартири АДРЕСА_4 . Внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна було здійснено 27 листопада 2009 року, за реєстрованим номером №7690165 (т.1, а.с.185-189).

Також із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 30 листопада 2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 (т.1, а.с. 185-189).

05 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., зареєстрований в реєстрі за №1743 (т.2, а.с.74).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2011 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2009 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину, укладеного 16 липня 2009 року у формі Біржового контракту, в ході проведення торгів біржею «Універсальна біржа нерухомості «Троїцька», щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , та визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру відмовлено у повному обсязі (т.3, а.с.32-34).

24 березня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Суховаровою Н.В. та зареєстрований в реєстрі під №343(т.2 а.с.128).

27 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С., зареєстрованого в реєстрі за №1322 (т.2, а.с.2-3).

З відомостей нотаріальної справи з посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С., наданої у копії суду першої інстанції (т.2, а.с.1-39), судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на дату посвідчення договору купівлі-продажу (27 березня 2018 року), заборони відчуження об`єкту нерухомого майна та відомості у Державному реєстрі іпотек відсутні (т.2, а.с.40-43).

На теперішній час право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано 27 березня 2018 року за ОСОБА_1

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено Договір факторингу №15 (т.1, а.с.25-38).

Відповідно до п.2.1 Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації.

Відповідно до п.2.2. Договору з моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, усі гарантії надані боржниками щодо заборгованості, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом із правами вимоги до Фактора переходять усі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28 листопада 2012 року Актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей боржників за Договором про надання факторингу №15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» передав факторові ТОВ «Вектор Плюс» права вимоги заборгованостей до боржників (т.1, а.с.50).

28 листопада 2012 між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу (т.1, а.с.39-47).

Відповідно до п.2.1 умов вказаного Договору, Клієнт (ТОВ ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним із Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації.

Відповідно до п.2.2 вказаного Договору з моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, усі гарантії надані боржниками щодо заборгованості, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом із правами вимоги до Фактора переходять усі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28 листопада 2012 між ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про передачу прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. (т.1, а.с.58).

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набули статусу нового кредитора за кредитним договором №025/0808/71-118 від 05 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк».

Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи, вірним встановлення характеру спірних правовідносин, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 2Закону України«Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання, відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч.ч. 6,7 ст.3Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотека гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 17Закону України«Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 28 листопада 2012 року, при укладенні ТОВ «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» Договору про передачу прав за іпотечним договором, заборони відчуження іпотечної квартири АДРЕСА_4 в реєстрі обтяжень не було, як і не було відповідного обтяження іпотекою спірного майна і на момент придбання 27.03.2018 року вказаної квартири відповідачем ОСОБА_1 , вилученого приватним нотаріусом Бондар І.М. на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2009 року.

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року, у справі №610/1030/18(провадження №14-436цс19)).

Тому, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17(провадження №12-127гс19).

У постановівід 15червня 2021року усправі №922/2416/17провадження №12-44гс20Велика ПалатаВерховного Судудійшла висновку,що відповіднодо пункту3частини першоїстатті 593ЦК Українизастава (іпотека)припиняється уразі реалізаціїпредмета застави(іпотеки),а неу зв`язкузі скасуваннямобтяження,зокрема обмеженнящодо розпорядженнямайном боржника.При цьомувиключення зДержавного реєструіпотек записупро іпотекуне єпідставою дляприпинення іпотеки,оскільки такапідстава непередбачена законом.

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656ЦК України вбачається, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Аналогічні за змістом висновки сформульовані у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Відповідно до частини першої статті 575ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.

За частиною першою статті 593ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону «Про іпотеку», у редакції станом на час виникнення спірних відносин, іпотека припиняється у разі, зокрема, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Водночас Законом «Про іпотеку», зокрема його розділом V «Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки», регулюється лише звернення стягнення на предмет іпотеки за ініціативою іпотекодержателя. Так, статтею 39 указаного Закону регулюється реалізація предмета іпотеки у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому постанова суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури не є судовим рішенням про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Така постанова не визначає порядку та особливостей продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі. Вони визначаються положеннями Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, Законом України «Про відновленняплатоспроможності боржникаабо визнанняйого банкрутом», передбачена реалізація предмета іпотеки незалежно від наявності чи відсутності судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому в межах ліквідаційної процедури застосовуються правила, передбачені зазначеним законом, а не Законом України «Про іпотеку.

За загальним правилом продаж предмета застави (іпотеки) припиняє заставу (іпотеку) відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 593 ЦК України. Законом України «Про відновленняплатоспроможності боржникаабо визнанняйого банкрутом» не передбачено інших наслідків щодо продажу предмета застави (іпотеки) у ліквідаційній процедурі у провадженні у справі про банкрутство. Відтак у випадку продажу предметів застави (іпотеки) відповідно до законодавства про банкрутство застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини першої статті 593 ЦК України.

Отже, реалізація майна є завершеною з моменту виконання сторонами договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах. З цього моменту відповідно до пункту 3 частини першої статті 593ЦК України іпотека проданого майна припиняється. Розрахунки з кредиторами, заставодержателями, іпотекодержателями, які здійснюються з виручки за продане на прилюдних торгах майно, проводяться після завершення процедури реалізації майна на прилюдних торгах. Тому момент одержання чи факт неодержання кредитором (заставодержателем), іпотекодержателем задоволення своїх вимог не впливає ані на момент завершення процедури реалізації майна на прилюдних торгах, ані на момент припинення іпотеки цього майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 року, у справі №922/2416/17 звертає увагу на те, що метою реалізації майна, зокрема предмета іпотеки, на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців. Саме з цією метою законом передбачене припинення іпотеки в разі реалізації предмета іпотеки, бо за відсутності такого правила одержати дійсну вартість майна на прилюдних торгах неможливо через непривабливість обтяженого майна для покупців. Для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені у тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб. Тому подальша доля виручки, отриманої на прилюдних торгах за продане майно, не може впливати на момент припинення іпотеки, бо покупці не впливають на такі розрахунки.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.

Виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23Закону «Проіпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 15.06.2021року,у справі№ 922/2416/17для забезпеченняєдності судовоїпрактики відступилашляхом конкретизаціївід їївисновків,викладених упостанові від19.06.2019року,у справі№643/17966/14-ц,а такожвід аналогічноговисновку ВерховногоСуду України,викладеного упостанові від16.09.2015року,у справі№ 6-1193цс15і Касаційногоцивільного судуу складіВерховного Суду,викладеного упостановах від10травня 2018року,у справі№ 6423/19939/13-цвід 23.01.2019року усправі №643/12557/16-цта від13.03.2019року,у справі№ 643/19761/13-ц, та означила конкретизацію висновків, яка полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. - скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не ммала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даній справі, вірно встановив неналежний спосіб захисту прав іпотекодержателя та визначив який спосіб захисту є ефективним.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Тому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду у неналежний спосіб захисту свого порушеного права та вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними, оскільки позивач не заявляв вимоги його право іпотекодержателя, на підставі якого можуть бути внесені відомості про нього, як іпотекодержателя, до реєстру Іпотек та їх обтяжень, наслідком чого є відмова у задоволенні цього позову, вірного висновку чого дійшов суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та є такими, що не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки як порушення процедури ліквідації ФОП ОСОБА_2 , так і з`ясування наявності правонаступництва за іпотечним договором, яке перейшло до позивача, враховуючи доведення права на реєстрацію за позивачем статусу іпотекодержателя щодо спірного майна, належить встановлювати при визнанні за права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, що є належним способом захисту порушених прав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, обставини, які мають істотне значення для вирішення справи та вірно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку при розгляді даного позову про відмову у задоволенні позову, що відповідає застосованим нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, адже судом першої інстанції надано вірну та повну оцінку обставинам та письмовим доказам у справі, що не спростовано апелянтом при розгляді його апеляційної скарги. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для застосування вимог ст. 376 ЦПК України колегією суддів не встановлено, тому апеляційна скарга ТОВ Кредитні ініціативи підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л.Демченко

Ж.І.Максюта