Рішення

від 25.10.2023 по справі 902/660/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2023 р. Cправа № 902/660/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представників:

позивача - Сандугея І.В.,

відповідача - Пасенка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" (вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" (вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс 1, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 2 509 228,8 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" про стягнення 2 509 228,8 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/660/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2023.

Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 18.07.2023 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 79-136, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 147-155, т. 1). та письмові пояснення (а.с. 203, т. 1);

- за клопотанням представника позивача у Головного управління ДПС у Вінницькій області витребувано копію Акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" (код ЄДРПОУ 40148610) від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610 (а.с. 172-202, т. 1).

Виконавши завдання підготовчого провадження та вчинивши необхідні дії на цій стадії судового провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 25.10.2023, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 21.09.2023.

23.10.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті спору та заява про застосування строків позовної давності.

На визначений час у судове засідання 25.10.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач проти позову заперечив, враховуючи викладене у відзиві на позовну заяву та додатковому поясненні, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки товару №71 від 19.03.2019 (Договір) в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" 2 509 228,8 грн основного боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ним було повернуто позивачу аміачну селітру, поставлену за Договором, загальною масою 388,744 т. на суму 2798956,8 грн з ПДВ. При цьому позивач не провів заміну поставленого товару на товар належної якості, тому у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати товару за Договором.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що товар фактично повернутий не був та відповідач у своїй звітності не відображав повернення товару. На підтвердження реальності господарських операцій по справі №120/9359/21-а ТОВ "Щербини" надало до суду акти списання добрив, а не документи щодо їх повернення, що вказує на фактичне використання відповідачем поставленого товару, а не його повернення.

У додаткових поясненнях позивач вказує, що витребуваний у Головного управління ДПС у Вінницькій області Акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610 засвідчує, що ТОВ "Щербини" не відображало у бухгалтерському обліку повернення товару ТОВ "Сейман", а станом на 31.12.2020 по контрагенту ТОВ "Сейман" рахується кредиторська заборгованість в сумі 2509228,8 грн.

У поясненні ж відповідача зазначено, що у Акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610 міститься інформація про те, що відповідач фактично не отримував та не мав наміру і необхідності використовувати в господарській діяльності визначену кількість мінеральних добрив, а лише безпідставно відобразив в бухгалтерському обліку їх оприбуткування.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності мотивована тим, що оскільки в Договорі поставки №71 відсутні умови оплати товару, якщо б не відбулося повернення товару, відповідач повинен був би здійснити оплату товару після його прийняття, тобто 30.09.2019, тому в даному випадку строк позовної давності щодо вимог про стягнення оплати за поставлений товар сплив 01.10.2022.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

19.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щербини" (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" (Постачальник, позивач) укладено Договір поставки товару №71 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця "Товар", визначений Специфікацією, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний Товар.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру Товару, що підлягає поставці, визначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 407,126 т аміачної селітри на загальну суму 2 993 176,8 грн, у т.ч. 488 551,2 грн ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000001 від 16.09.2019; №РН-0000002 від 16.09.2019; №РН-0000003 від 16.09.2019; №РН-0000004 від 17.09.2019; №РН-0000005 від 17.09.2019; №РН-0000006 від 17.09.2019; №РН-0000007 від 18.09.2019; №РН-0000008 від 18.09.2019; №РН-0000009 від 19.09.2019; №РН-0000010 від 19.09.2019; №РН-0000011 від 23.09.2019; №РН-0000012 від 23.09.2019; №РН-0000013 від 25.09.2019; №РН-0000014 від 25.09.2019; №РН-0000015 від 25.09.2019; №РН-0000016 від 26.09.2019; №РН-0000017 від 26.09.2019; №РН-0000018 від 27.09.2019; №РН-0000019 від 30.09.2019.

Факт здійснених поставок підтверджено також рядом зареєстрованих позивачем податкових накладних (а.с. 29-47, т. 1).

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений Товар провів частковий розрахунок на суму 483 948 грн у 2019 році в безготівковому порядку, внаслідок чого вартість поставленого та неоплаченого Товару склала 2 509 228,8 грн.

Також на підтвердження факту поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейман" посилається на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а, яке набрало законної сили.

Оскільки за Договором строк оплати не встановлений, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №11/04-23 від 12.04.2023 про сплату вартості отриманого товару на суму 2 509 228,8 грн у семиденний строк з дня отримання такої претензії. Реагування відповідача на таку претензію матеріали справи не містять.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Поряд з цим до відзиву відповідача додано копію Акту про невідповідність, обопільно підписаного та скріпленого печатками обох сторін, у якому засвідчено, що 01.10.2019 ТОВ "Щербини" виявлено невідповідність аміачної селітри, отриманої від ТОВ "Сейман" протягом 16.09.2019 - 30.09.2019, а саме виявилось, що добрива не відповідають вимогам та якісним характеристикам для використання у господарській діяльності Товариства, товар злежаний, збитий грудками і не можливо розкидати по посівах ТОВ "Щербини".

Повернення Товару Постачальнику оформлено накладними від 01.10.2019 №3-20 загальною масою 388,75 т на суму 2 798 956,8 грн з ПДВ (а.с. 83-91, т. 1).

01.10.2019 позивач подав до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, якими вніс зміни до податкових накладних №1-19, поданих на реєстрацію з 16.09.2019 по 30.09.2019, зменшивши кількість поставленої відповідачу аміачної селітри (а.с. 92-111, т. 1).

Однак коригування не прийнято податковим органом, про що свідчать рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригувань датовані 30.06.2020 (а.с. 112-130, т. 1).

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки товару №71 від 19.03.2019.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу обумовленого додатками до Договору Товару підтверджено належними первинними документами - накладними. Поряд з цим відповідними накладними засвідчено і факт повернення Товару за Договором. Факт оформлення таких накладних сторонами не заперечується.

Дійсно реальність господарських операцій щодо спірної поставки Товару підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а, яке набрало законної сили.

У вказаному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно наданих до перевірки документів та в ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Щербини", встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню аміачної селітри у ТОВ "Сейман" код ЄДРПОУ: 42541986 по податковій декларації з ПДВ за вересень 2019 року в сумі 488551,2 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Щербини" (Покупець) та ТОВ "Сейман" укладено договір №ДГ-0000071 від 19.03.2019 на поставку аміачної селітри.

Розрахунки за даними операціями проведено частково в сумі 483948,0 грн в 2019 році в безготівковому порядку. За даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.12.2020 по контрагенту ТОВ "Сейман" рахується кредиторська заборгованість в сумі 2509228,80 грн.

Мова іде про дані, оформлені Актом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610, який витребувано за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" у Головного управління ДПС у Вінницькій області. Перевірка проводилася з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2020.

Так, Вінницький окружний адміністративний суд від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а дійшов висновку, що твердження податкового органу про факти, які свідчать про нереальність господарських операцій, зокрема з ТОВ "Сейман" є безпідставними.

Однак, господарський суд акцентує увагу, що обставина повернення Товару не була предметом розгляду у справі №120/9359/21-а, позаяк доказів протилежного за змістом вказаного рішення не відображено.

Поряд з цим пп. 192.1. п. 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, 01.10.2019 позивач подав до Єдиного реєстру податкових накладних відповідні коригування, однак такі коригування податковим органом не прийнято, про що свідчать рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригувань датовані 30.06.2020 (а.с. 112-130, т. 1).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тобто в даному випадку поведінка позивача є суперечливою, останній заявляє до стягнення з відповідача 2 509 228,8 грн вартості поставленого Товару, водночас саме позивач вносив коригування до Єдиного реєстру податкових накладних щодо повернення Товару.

Про суперечливу поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" вказує і той факт, що рішення про відмову в реєстрації коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо повернення Товару датовано ще 30.06.2020. У таких рішеннях безпосередньо зазначено, що їх може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Поряд з цим позивач рішення про відмову в реєстрації коригувань не оскаржив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. А за спливом майже трьох років після відмови у прийнятті коригувань звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості за поставлений Товар.

Дії особи, що свідчать про її суперечливу поведінку у спорі є підставою для відмови стороні, що випливає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та базується на принципі добросовісності (постанови ВС КГС від 17.11.2018 у справі №911/205/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

Твердження позивача, що витребуваний у Головного управління ДПС у Вінницькій області Акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610 засвідчує, що ТОВ "Щербини" не відображало у бухгалтерському обліку повернення товару ТОВ "Сейман" не спростовує факту подання відповідних коригувань щодо повернення товару до податкового обліку 01.10.2019 самим позивачем.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову як необґрунтованого з мотивів суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.

Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 37 638,44 грн (відповідно до ціни позову - 2 509 228,8 х 1,5% = 37 638,44 грн) залишається за позивачем.

Водночас позивачем згідно платіжної інструкції № 19 від 10.05.2023 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 37 638,42 грн, тобто недоплаченою залишається сума 0,02 грн.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про стягнення з позивача 0,02 грн в дохід Державного бюджету України недоплаченої суми судового збору при зверненні до суду із позовом.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 37 638,44 грн залишити за позивачем.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" (вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 42541986) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 0,02 грн недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - smllc@ukr.net; представника позивача Сандугея І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представника відповідача Пасенка В.П. - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повне рішення складено 03 листопада 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Будіндустрії, 6, м. Київ, 01013;

3 - відповідачу - вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс 1, м. Вінниця, 21000.