Постанова

від 05.03.2024 по справі 902/660/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Справа № 902/660/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Комшелюк А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Сандугея І. В. адвоката, ордер серія АІ №1393470 від 11.05.23

відповідача: Пасенка В.П., адвоката, ордер серія АМ №1072772 від 12.12.23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 25.10.23р. суддею Тварковським А.А. о 15:16 у м. Вінниці, повний текст складено 03.11.23р. у справі № 902/660/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини"

про стягнення 2 509 228,8 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" про стягнення 2 509 228,8 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки товару №71 від 19.03.2019 (Договір) в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" 2 509 228,8 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.10.23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 37 638,44 грн залишено за позивачем. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" в дохід Державного бюджету України: 0,02 грн недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 3, 525, 526, 527, 530, 538, 610, 612, 627, 655, 664, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9359/21-а, пп.192.1 п.192 ПК України, відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, постанову ВС КГС від 17.11.2018 у справі №911/205/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18 вказав, про наявність суперечливої поведінки позивача, оскільки він заявляє до стягнення з відповідача 2509228,80 грн вартості поставленого товару водночас саме позивач вносив коригування до Єдиного реєстру податкових накладних щодо повернення товару. Рішення про відмову в реєстрації коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних не оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Крім того, позов про стягнення заборгованості пред`явлено після спливу майже трьох років після відмови у прийнятті коригувань.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 261, 267 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 зауважив, що оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського Вінницької області від 25.10.2023 по справі № 902/660/23 за позовом ТОВ "Сейман" до ТОВ "Щербини" про стягнення 2 509 228,8 грн, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказує, що матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар, що ним не заперечується.

Оплату за товар було здійснено лише частково на суму 483 948,0 грн в 2019 році в безготівковому порядку. Заборгованість за поставлений товар - 2 509 228,80 грн.

Зазначає, що тривалий час покупець не проводив повну оплату товару у зв`язку з певними господарськими труднощами, а тому представник ТОВ "Щербини" попросив повернути товар. Сторони домовилися, що покупець поверне товар за свій рахунок і підписали документи щодо повернення товару та Акт невідповідності однією датою - 01 жовтня 2019 року. Однак фактичного повернення товару не відбулося. Цією ж датою ТОВ "Сейман" подав на реєстрацію розрахунки коригувань. Проте реєстрація вказаних розрахунків була зупинена, а в подальшому і надійшла відмова в реєстрації коригування.

Через певний час директор ТОВ "Щербини" повідомив, що все таки не буде повертати товар, залишить його для використання в господарській діяльності та через певний час здійснить його оплату. Відповідно, сторони домовились документи щодо повернення товару знищити та не обліковувати повернення. Таким чином, ТОВ "Сейман" був переконаний в тому, що вказаних документів не існує, зважаючи на те, що жодного повернення фактично не відбулося.

Вважає факт повернення товару недоведеним, зважаючи на наступне.

Поставлений в рамках договору поставки товару № 71 від 19.03.2019 товар повернутий покупцем фактично не був та був використаний в його господарській діяльності. Ні відповідач, ні позивач у своїй бухгалтерській звітності повернення товару не проводили та не оформлювали. Відповідач у своїй звітності не відображав повернення товару.

Відповідно до Акту ТОВ "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07- 16/40148610, копія якого наявна в матеріалах справи перевірка проводилася з 28.05.2021 по 17.06.2021. Перевірка стосувалася періоду з 01.12.2015 по 31.12.2020.

Вказана перевірка стосувалась також господарських відносин між ТОВ "Щербини" та ТОВ "Сейман" в рамках Договору поставки товару № 71 від 19.03.2019.

Відомості про дані операції містяться на сторінках 22-24 Акту перевірки. Зазначає, що на сторінці 24 Акту щодо операцій за вищевказаним договором зазначено наступне: «Розрахунки за даними операціями проведено частково в сумі 483 948,00 грн в 2019 році в безготівковому порядку. За даними бухгалтерського обліку по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2020 по контрагенту ТОВ "Сейман" рахується кредиторська заборгованість в сумі 2 509 228,80 грн».

Таким чином ТОВ "Щербини" станом на 31 грудня 2020 року продовжував обліковувати заборгованість перед ТОВ "Сейман". Вказаний факт було повністю проігноровано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

ТОВ "Щербини" відобразило в складі податкового кредиту по декларації за листопад 2019 року ПДВ з операцій по придбанню товару «Аміачна селітра» на загальну суму 2931307,2 грн у тому числі: ПДВ 488551,2 грн, у ТОВ «Сейман» код ЄДРПОУ:42541986.

Скаржник зауважує, що відповідач у декларації за листопад 2019 року відобразив придбання товару у ТОВ «Сейман», однак, у відзиві відповідач стверджує, що 01 жовтня 2019 року товар був ніби-то повернутий.

На підтвердження реальності господарських операцій по справі №120/9359/21-а ТОВ «Щербини» надав до суду акти списання добрив, а не документи щодо їх повернення. Вважає, що вказане підтверджує фактичне використання відповідачем поставленого товару, а не його повернення.

Звертає увагу, що TOB «Щербини» задекларував та використав податковий кредит, отриманий в результаті господарських операцій з ТОВ «Сейман», а на підтвердження реальності вказаних господарських операцій зазначив про фактичне списання (тобто використання в господарській діяльності) добрив, які були отримані в якості поставки від ТОВ "Сейман". При цьому податковий кредит був задекларований в декларації за листопад 2019 року (в той час, як Відповідач стверджує про повернення товару в жовтні 2019 року).

Вказане підтверджується в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 р. по справі № 120/9359/21-а, яке набрало законної сили 25.01.2022.

Звертає увагу, що відповідачем було оплачено 488 551,20 грн за поставлений товар. З поданих відповідачем документів на повернення слідує, що було повернуто товару на 2 798 956,8 грн. Тобто залишок товару становив всього 132 350,40 грн, в такому випадку у відповідача мав би обліковувати дебіторську заборгованість ТОВ "Сейман" на суму 356 200,80 грн. Однак вказаної заборгованості він не обліковував.

Також ТОВ «Щербини» не надав жодних документів щодо повернення сказаної суми оплати, яка б мала бути повернута у випадку повернення товару. Також відсутні будь-які претензії з боку ТОВ «Щербини» щодо вказаних сум.

Вищезазначені факти однозначно свідчать про суперечливу поведінку саме відповідача - ТОВ «Щербини». Однак суд першої інстанції вказаний факт проігнорував.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Сейман» на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.2023 по справі № 902/660/23 без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області 25.10.2023 по справі №902/660/23 без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щербини" (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейман" (Постачальник, позивач) укладено Договір поставки товару №71 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця "Товар", визначений Специфікацією, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний Товар.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру Товару, що підлягає поставці, визначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 407,126 т аміачної селітри на загальну суму 2 993 176,8 грн, у т.ч. 488 551,2 грн ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000001 від 16.09.2019; №РН-0000002 від 16.09.2019; №РН-0000003 від 16.09.2019; №РН-0000004 від 17.09.2019; №РН-0000005 від 17.09.2019; №РН-0000006 від 17.09.2019; №РН-0000007 від 18.09.2019; №РН-0000008 від 18.09.2019; №РН-0000009 від 19.09.2019; №РН-0000010 від 19.09.2019; №РН-0000011 від 23.09.2019; №РН-0000012 від 23.09.2019; №РН-0000013 від 25.09.2019; №РН-0000014 від 25.09.2019; №РН-0000015 від 25.09.2019; №РН-0000016 від 26.09.2019; №РН-0000017 від 26.09.2019; №РН-0000018 від 27.09.2019; №РН-0000019 від 30.09.2019.

Факт здійснених поставок підтверджено також рядом зареєстрованих позивачем податкових накладних (а.с. 29-47, т. 1).

Як стверджує позивач, відповідач за поставлений Товар провів частковий розрахунок на суму 483 948 грн у 2019 році в безготівковому порядку, внаслідок чого вартість поставленого та неоплаченого Товару склала 2 509 228,8 грн.

Також на підтвердження факту поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейман" посилається на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а, яке набрало законної сили.

Оскільки за Договором строк оплати не встановлений, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №11/04-23 від 12.04.2023 про сплату вартості отриманого товару на суму 2 509 228,8 грн у семиденний строк з дня отримання такої претензії. Реагування відповідача на таку претензію матеріали справи не містять.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Поряд з цим до відзиву відповідача додано копію Акту про невідповідність, обопільно підписаного та скріпленого печатками обох сторін, у якому засвідчено, що 01.10.2019 ТОВ "Щербини" виявлено невідповідність аміачної селітри, отриманої від ТОВ "Сейман" протягом 16.09.2019 - 30.09.2019, а саме виявилось, що добрива не відповідають вимогам та якісним характеристикам для використання у господарській діяльності Товариства, товар злежаний, збитий грудками і не можливо розкидати по посівах ТОВ "Щербини".

Повернення Товару Постачальнику оформлено накладними від 01.10.2019 №3-20 загальною масою 388,75 т на суму 2 798 956,8 грн з ПДВ, оригінали яких оглянуто судом апеляційної інстанції (а.с. 83-91, т. 1).

01.10.2019 позивач подав до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, якими вніс зміни до податкових накладних №1-19, поданих на реєстрацію з 16.09.2019 по 30.09.2019, зменшивши кількість поставленої відповідачу аміачної селітри (а.с. 92-111, т. 1).

Однак коригування не прийнято податковим органом, про що свідчать рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригувань датовані 30.06.2020 (а.с. 112-130, т. 1).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки товару №71 від 19.03.2019.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Колегія судів зауважує, що факт поставки відповідачу обумовленого додатками до Договору Товару підтверджено належними первинними документами - накладними. Поряд з цим відповідними накладними засвідчено і факт повернення Товару за Договором. Факт оформлення таких накладних сторонами не заперечується.

При цьому, слід вказати, що реальність господарських операцій щодо спірної поставки Товару підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а, яке набрало законної сили.

У вказаному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно наданих до перевірки документів та в ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Щербини", встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню аміачної селітри у ТОВ "Сейман" код ЄДРПОУ: 42541986 по податковій декларації з ПДВ за вересень 2019 року в сумі 488551,2 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Щербини" (Покупець) та ТОВ "Сейман" укладено договір №ДГ-0000071 від 19.03.2019 на поставку аміачної селітри.

Розрахунки за даними операціями проведено частково в сумі 483948,0 грн в 2019 році в безготівковому порядку. За даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 31.12.2020 по контрагенту ТОВ "Сейман" рахується кредиторська заборгованість в сумі 2509228,80 грн.

Мова іде про дані, оформлені Актом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610, який витребувано за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" у Головного управління ДПС у Вінницькій області. Перевірка проводилася з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2020.

Так, Вінницький окружний адміністративний суд від 23.12.2021 у справі №120/9359/21-а дійшов висновку, що твердження податкового органу про факти, які свідчать про нереальність господарських операцій, зокрема з ТОВ "Сейман" є безпідставними.

Однак, судова колегія звертає увагу, що обставина повернення Товару не була предметом розгляду у справі №120/9359/21-а, доказів протилежного за змістом вказаного рішення не відображено, що спростовує доводи скаржника про протилежне.

Разом з тим, пп. 192.1. п. 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як убачається із матеріалів справи, 01.10.2019 позивач подав до Єдиного реєстру податкових накладних відповідні коригування, однак такі коригування податковим органом не прийнято, про що свідчать рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригувань датовані 30.06.2020 (а.с. 112-130, т. 1).

За наведеного судова колегія зауважує, що згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку поведінка позивача є суперечливою, останній заявляє до стягнення з відповідача 2 509 228,8 грн вартості поставленого Товару, водночас саме позивач вносив коригування до Єдиного реєстру податкових накладних щодо повернення Товару.

Про суперечливу поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" вказує і той факт, що рішення про відмову в реєстрації коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо повернення Товару датовано ще 30.06.2020. У таких рішеннях безпосередньо зазначено, що їх може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Поряд з цим позивач рішення про відмову в реєстрації коригувань не оскаржив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. А за спливом майже трьох років після відмови у прийнятті коригувань звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості за поставлений Товар.

Дії особи, що свідчать про її суперечливу поведінку у спорі є підставою для відмови стороні, що випливає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та базується на принципі добросовісності (постанови ВС КГС від 17.11.2018 у справі №911/205/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

При цьому, доводи скаржника, що витребуваний у Головного управління ДПС у Вінницькій області Акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" від 25.06.2021 за №6009/02-32-07-16/40148610 засвідчує, що ТОВ "Щербини" не відображало у бухгалтерському обліку повернення товару ТОВ "Сейман" не спростовує факту подання відповідних коригувань щодо повернення товару до податкового обліку 01.10.2019 самим позивачем.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову як необґрунтованого з мотивів суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.

За наведеного колегія суддів зауважує, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.23 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейман" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.23 у справі № 902/660/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.10.23 у справі № 902/660/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №902/660/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "11" березня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.