Рішення

від 24.10.2023 по справі 902/486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2023 р. Cправа № 902/486/23

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, буд. 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800) в інтересах держави в особі позивачів: 1. Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500), 2. Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" (юридична адреса: вул. Ватутіна, буд. 139А, м. Вінниця, 21012; поштова адреса: вул. Г. Успенського, буд. 85, м. Вінниця, 21012)

про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 259 884,70 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

прокурора: Войцишена Г.В.

позивача 1 : не з`явився

позивача 2: Франчук І.О.

відповідача: Бойко Т.В.

В С Т А Н О В И В :

07.04.2023 до господарського суду Вінницької області звернувся керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області,Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" пров изнання недійсним додаткових угод та стягнення 259 884,7 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 справу № 902/486/23 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду 12.04.2023 відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.05.2023.

01.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа 2005" надійшов відзив (вх. № канц. 01-34/4182/23 від 01.05.2023) на позовну заяву.

04.05.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/4341/23 від 04.05.2023) керівника Немирівської окружної прокуратури.

09.05.2023 від Немирівської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/4770/23 від 09.05.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор та представники обох сторін.

За наслідками судового засідання 09.05.2023, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 902/486/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21, про що винесено відповідну ухвалу.

10.05.2023 від Немирівської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/4528/23 від 10.05.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.

18.07.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/6632/23 від 18.07.2023) про поновлення провадження у справі, оскільки підстави з яких було зупинено провадження у даній справі відпали.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою суду від 01.08.2023 поновлено провадження у справі № 902/486/23. Повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 13.09.2023.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 27.09.2023 в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та представник відповідача. Інші учасники судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 01.08.2023.

В судовому засіданні було розглянуто клопотання представника відповідача (вх. № канц. 01-34/8765/23 від 19.09.2023) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, за наслідками чого дане клопотання було залишено без розгляду, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні було розглянуто клопотання представника відповідача про залишення позову прокурора без розгляду (вх. № канц. 01-34/8764/23 від 19.09.2023), про що винесено відповідну ухвалу якою клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" від 19.09.2023 вх. № канц.01-34/8764/23 про залишення позову без розгляду - задоволено частково. Позов керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа - 2005" залишено без розгляду.

За наслідками проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 05.10.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками проведеного судового засідання 05.10.2023 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 17.10.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 17.10.2023 в судове засідання з`явились прокурор, представник позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та представник відповідача. Представник позивача 1 в судове засідання не з`явився.

За наслідками проведеного судового засідання 17.10.2023 суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.10.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 24.10.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор, представник позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та представник відповідача. Представник позивача Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.10.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди № 1 від 28.01.2022 та №1 11.02.2022 відповідно до договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022 визнати недійсними через недотримання вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а зобов`язання сторін мали визначатись положеннями договору в первісній редакції.

Прокурор зазначає, що КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради надмірно сплачені кошти за отриманий товар в сумі 259 884,70 грн внаслідок підвищення цін на товар та зменшення поставлення обсягу.

Позиція Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області викладена у відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № канц. суду 01-34/4341/23), зі змісту якої слідує, що остання підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач не погоджується із доводами викладеними у позовній заяві з огляду на наступне: даний позов прокурор подав в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Комунального підприємства «Комунсервіс» Липовецької міської ради, поряд з цим за доводами відповідача прокурором в порушення ч. 3 ст. 23 Закону неправомірно подано позов в особі комунального підприємства, так як комунальне підприємство не наділено владними управлінськими функціями, не здійснює у правовідносинах з юридичними особами публічно-владних управлінських функцій та не приймає жодних владно управлінських рішень, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Разом з цим, оскільки, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі зміною істотних умов договору про закупівлю № 5133 від 12.01.2022 року та укладенням Додаткових угод №1 від 28 січня 2022 року та №1 від 11 лютого 2022 року між КП «Комунсервіс» та ТОВ «Нафтогруппа-2005», проте, Липовецька міська рада не є стороною у вказаних правочинах, при цьому прокурор просить стягнути кошти за спірним договором на користь Комунального підприємства «Комунсервіс», а не на користь органу місцевого самоврядування, на думку відповідача необґрунтованим є визначення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас зазначає, що підпунктом 2 пункту 9.2 договору про закупівлю № 5133 від 12.01.2022 року визначено умови договору про закупівлю можуть бути змінені у разі за одиницю товару не більш ніж на 10 відсотків у разі коливання товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення визначеної в Договорі.

Так, за доводами відповідача, керуючись вказаними (погодженими) умовами договору ТОВ «Нафтогруппа-2005» та Комунальне підприємство «Комунсервіс» Липовецької міської ради 28 січня 2022 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю №5133 від 12.01.2022 року, якою погодили між собою зміну ціни за 1 літр палива рідинного, а саме: - бензин А-92 - по 30,80 грн;-дизельне паливо по 29.88 грн.

Підставою для укладення Сторонами вищевказаної Додаткової угоди слугувало різке підняття мілкооптових цін на пальне та коливання ціни на ринку.

Про вказане коливання ціни на ринку нафтопродуктів ТОВ «Нафтогруппа- 2005» повідомило Замовника попередньо шляхом надіслання на його адресу 24.01.2022 року листа з пропозицією збільшити ціну за одиницю Товару (бензин А-92 - 30,80 грн., дизельне паливо по 29,88 грн). На підтвердження (обґрунтування) такої необхідності в додатку до свого листа ТОВ «Нафтогруппа-2005» надала Замовнику Експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-19 від 24.01.2022 року, за висновками якого за період з 04.01.2022 року по 21.01.2022 року відбулося значне коливання ціни у бік збільшення на бензин А-92 (зміна середнього значення вартості на 11,71 %) та дизельне пальне (зміна середнього значення вартості на 12,87 %).

У зв`язку з наступним підняттям ціни на паливо на ринку України сторони керуючись підпунктом 2 пункту 9.2 вищевказаного Договору та п.п. 2 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» погодили між собою зміну ціни за одиницю Товару та уклали 11 лютого 2022 року Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю №5133 від 12.01.2022 року, якою погодили нові розцінки за Товар:- бензин А-92 - по 31,61 грн;-дизельне паливо по 30,96 грн. Про вказане коливання ціни на ринку нафтопродуктів ТОВ «Нафтогруппа- 2005» повідомило Замовника попередньо шляхом надіслання на його адресу 08.02.2022 року листа з пропозицією збільшити ціну за одиницю Товару (бензин А-92 - 31,61 грн, дизельне паливо по 30,96 грн). На підтвердження (обгрунтування) такої необхідності в додатку до свого листа ТОВ «Нафтогруппа-2005» надала Замовнику Експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-37 від 03.02.2022 року, за висновками якого за період з 21.01.2022 року по 03.02.2022 року відбулося значне коливання ціни у бік збільшення на бензин А-92 (зміна середнього значення вартості на 2,63 %) та дизельне пальне (зміна середнього значення вартості на 3,63 %).Відповідач вважає, що ним не було порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та обґрунтовано змінено істотні умови договору щодо зміни ціни на товар, а укладені Додаткові угоди №1 від 28.01.2022 року та від 11.02.2022 року до Договору № 5133 від 12.01.2022 року не можуть бути визнані судом недійсними так як це волевиявлення сторін котрі дійшли згоди з усіх істотних умов.

Так, доводи відповідача зводяться до того, що такими діями Сторони не порушили ані інтереси держави, так як КП «Комунсервіс» на закупівлю палива використовувало кошти в межах кошторису витрат (залишок невикористаних коштів по Договору № 5133 склав 304,04 грн) ані норми чинного законодавства України.

Немирівська окружна прокуратура проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечила, доводи останньої викладені у відповіді на відзив, саме останнім вказано, що відповідно до статуту комунального підприємства «Комунсервіс» Липовецької міської ради (далі - Статут), остання редакцію якого затверджена рішенням №1119 від 22.12.2022, комунальне підприємство є власністю Липовецької міської територіальної громади, управління якою здійснює Липовецька міська рада. Засновником Підприємства є Липовецька міська рада. Підприємство є спільною власністю Липовецької міської територіальної громади в особі Липовецької міської ради, що здійснює управління такою комунальною власністю. Відповідно до розділу 3 Статуту комунальне підприємство «Комунсервіс» створене з метою задоволення громадської необхідності в роботах та послугах житлово-комунального господарства. Згідно розділу 4 Статуту майно комунального підприємства «Комунсервіс» становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності. Джерелом формування майна є: комунальне майно та кошти передані підприємству органом управління (Липовецькою міською радою); доходи, одержані від надання послуг, реалізації продукції, від інших видів господарської діяльності; капітальні вкладення і дотації з бюджетів, кредити банків та інших кредиторів; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Відповідно до п. 7.2. Статуту контроль за фінансово-господарською діяльністю комунального підприємства «Комунсервіс» здійснюється органом управління (Липовецькою міською радою). Оскільки, комунальне підприємство «Комунсервіс» є власністю Липовецької міської територіальної громади, яка реалізує свої повноваження через Липовецьку міську раду, Липовецька міська рада є уповноваженим органам, у якого наявні контрольні повноваження щодо повернення безпідставно сплачених коштів на суму 259 884,7 грн за договором про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022.

Враховуючи, що КП «Комунсервіс» є Замовником, який здійснював закупівлю нафтопродуктів, стороною договору, яка має повноваження звернутися до суду про стягнення коштів за оспорюваними додатковими угодами, оскільки, фінансування закупівлі здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, отже КП «Комунсервіс» є належним позивачем у зазначеній справі.

При цьому позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого комунального підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства, та захисту саме інтересів держави, порушених при виконанні договору, укладеного за результатами публічних закупівель, та сприятиме поверненню безпідставно сплачених коштів.

Поряд з цим зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виплата коштів у зв`язку з укладенням додаткових угод зумовило втрату бюджетних коштів у розмірі 259 884,7 грн, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави, оскільки, пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.

Водночас, вказує, що Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Враховуючи те, що вказані додаткові угоди щодо підвищення ціни на товар за відсутності для цього визначених Законом підстав, укладені протягом короткого проміжку часу, - фактично спотворено результати торгів та знівельовано економію, яку було отримано.

Обов`язковим аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Таким чином, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. До того ж, законодавець не відносить підвищення закупівельних цін для постачальника до підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, коливання ринкової ціни на нафтопродукти станом на дату змін документально підтверджено не було, що вказує на пряме порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону при укладенні додаткових угод.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: під час вивчення відомостей, що містяться на веб - порталі «Ргоzогго», Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області встановлено, що 07.12.2021 на всб-сайті «Ргоzогго» Комунальне підприємство «Комунсервіс» Липовецької міської ради оприлюднено оголошення № UА-2021-12-07-006630-с про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів (бензин та дизельне пальне) з очікуваною вартістю 895000 грн, лог №1 - 695000 гри. лот №2 - 200000 грн.

Так, за результатом проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005» з ціновою пропозицією 650 170 грн, з яким 12.01.2022 укладено договір про закупівлю товарів №5133 (далі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору Учасник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність бензин та дизельне паливо, газ скраплений, а Замовник зобов`язується сплатити та прийняти вказаний товар.

Найменування товару: бензин А-92 у кількості 8000 л по 28 грн. за 1 л, на загальну суму 224000 грн.; дизельне паливо у кількості 15000 л по 27,168 грн за 1 л, на загальну суму 407520 грн.; газ скраплений у кількості 1000 л по 18,65 грн за 1 л., на загальну суму 18650 грн.

Строк дії договору до 31.12.2022.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що такс покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5)узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6)зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7)зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Райз, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Додатком № 1 до договору було підписано Специфікацію у відповідності до якою між сторонами договору було погоджено товар, який має поставлятись згідно умов договору, а саме бензин А-92 у кількості 8000 л по 28 грн. за 1 л, на загальну суму 224000 грн.; дизельне паливо у кількості 15000 л по 27,168 грн за 1 л, на загальну суму 407520 грн.; газ скраплений у кількості 1000 л по 18,65 грн за 1 л., на загальну суму 18650 грн.

В подальшому ТОВ «Нафтогруппа-2005» листом № 5 від 24.01.2022 повідомило КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради, що для виконання умов договору поставки товару № 5133 від 12.01.2022 року буде реалізовуватись імпортне паливо. Зміни мілкооптових цін на паливо відбулися протягом останніх трьох тижнів 2022 року через зростання мілкооптових цін на паливо. Відповідно зросли роздрібні ціни на АЗС, про що свідчить Експертний висновок Вінницької ТПП № В- 19 від 24.01.2022 року. Згідно п.2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 року № 922 -VIII) та пп.2 п.9.2 Договору № 5133 від 12.01.2022 року є право на пропорційне збільшення ціни за одиницю товару «при зміні ціни за одиницю даного товару , яка може відбуватися не більш як на 10% у разі коливання ціни товару на ринку ...», що це не призведе до збільшення суми визначеної в договорі.

Виходячи з вищевикладеного користуючись п.2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 року № 922 -VIII в редакції від 19.04.2020 року) та пп.2 п.9.2 Договору № 5133 від 12.01.2022 року, просив встановити наступні роздрібні ціни на паливо: на бензин А-92 - 30,80 грн.; на дизельне паливо - 29,88 грн. Водночас до вказаного листа ТОВ «Нафтогруппа-2005» долучила Експертний висновок № В-19 від 24.01.2022 Вінницької торгово-промислової палати, якою за результатами дослідження встановлено, що аналізуючи стан дрібно-гуртових ринкових цін на території Вінницької області у період з 04.01.2022 по 21.01.2022, встановлено, що рівень дрібному гуртових ринкових цін (з врахуванням ІІДВ) дизельного палива (Євро-5), бензину, марки А-95, (Євро-5), бензину марки А-92 (Свро-5) становив: бензин А-95 (Євро-5) на 10,3 % більше; бензин А-92 (Євро-5) на 11,71 % більше; Дизельне паливо (Євро - 5) на 12,87 більше.

Як наслідок, між КП «Комунсервіс» та ТОВ «Нафтогруппа-2005» укладено додаткову угоду № 1 від 28.01.2022 до договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022, внесено зміни до Договору чим збільшено ціну за літр товару на бензин А-92 з 28 грн до 30,8 грн; на дизельне паливо з 27,168 грн до 29,88 грн.

В подальшому ТОВ «Нафтогруппа-2005» листом № 20 від 08.02.2022 повідомило, що для виконання умов Договору поставки товару № 5133 від 12.01.2022 року буде реалізовуватись імпортне паливо. Зміни мілкооптових цін на паливо відбулися протягом останнього місяця 2022 року через зростання мілкооптових цін на паливо. Відповідно зросли роздрібні ціни на АЗС, про що свідчить Експертний висновок Вінницької ТПП № В- 37 від 03.02.2022 року. Згідно п.2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 року № 922 -VIII) та пп.2 п.9.2 Договору № 5133 від 12.01.2022 року тому мали право на пропорційне збільшення ціни за одиницю товару « при зміні ціни за одиницю даного товару , яка може відбуватися не більш як на 10% у разі коливання ціни товару на ринку ...», що це не призведе до збільшення суми визначеної в договорі.

Виходячи з вищевикладеного користуючись п.2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 року № 922 -VIII в редакції від 19.04.2020 року) та пп.2 п.9.2 Договору № 5133 від 12.01.2022 року просив встановити наступні роздрібні ціни на паливо: на бензин А-92 - 31,61 грн.; на дизельне паливо - 30,96 грн. Водночас до вказаного листа ТОВ «Нафтогруппа-2005» долучила Експертний висновок № В-19 від 24.01.2022 Вінницької торгово-промислової палати, якою за результатами дослідження встановлено, що аналізуючи стан дрібно-гуртових ринкових ціп на території Вінницької області у період з 21.01.2022 по 03.02.2022, встановлено, що рівень дрібному гуртових ринкових цін (з врахуванням ІІДВ) дизельного палива (Євро 5), бензину, марки А-95, (Євро-5), бензину марки А-92 (Євро-5) становив: бензин А-95 (Євро-5) на 3,16 % більше; бензин А-92 (Євро-5) на 2,63 % більше; Дизельне паливо (Євро - 5) на 3,63 більше.

Як наслідок між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 від 11.02.2022 до договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022, якою внесено зміни до Договору чим збільшено ціну за літр товару на бензин А-92 з 30,8 грн до 31,61 грн; на дизельне паливо з 29,88 грн до 30,96 грн.

З матеріалів справи слідує, що в період з березня по вересень 2022 року КП «Комунсервіс» прийнято та оплачено ТОВ «Нафтогруппа-2005» пальне за цінами внесеними до нього змінами додатковими угодами.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі суд зазначає.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки, прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано прокурором в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, КП "Комунсервіс" у зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у

суді.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Тобто, Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області та поінформовано про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод.

Згідно відповідей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області заходи щодо стягнення надміру сплачених коштів нею не вживались.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області захисту власних інтересів, оскільки, нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Також, компетентним суб`єктом владних повноважень, щодо захисту зазначених інтересів держави має виступати Управління Північного офісу Держаудитслужбою у Вінницькій області.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладенні договору про закупівлю та його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

П.П. 3, 4, 9 п. 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави, а також в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 10.02.2022 у справі №927/284/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Отже, Держаудитслужби є органом уповноваженим державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах на території Вінницької області.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Немирівською окружною прокуратурою повідомлено Управління Північного офісу Держаудитслужбою у Вінницькій області про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення КП «Комунсервіс» та ТОВ «Нафтогруппа-2005» додаткових угод до договору № 5111 від 12.01.2022 (лист №54-3963 вих-22 від 22.12.2022).

Управління Північного офісу Держаудитслужбою у Вінницькій області листом № 26025-17/453-2023 від 02.02.2023 повідомило про те, що проведено контрольні заходи та порушення зазначені у листі прокуратури знайшли своє підтвердження.

У подальшому Немирівською окружною прокуратурою повторно направлено лист №54-488 вих. 23 від 03.02.2023 до Управління Північного офісу Держаудитслужбою у Вінницькій області відносно вжитих контролюючим органом заходів до повернення безпідставно сплачених коштів на суму 259 884,7 грн за Договором про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022.

Пряд з цим, жодних намірів самостійного вжиття заходів щодо оскарження додаткових угод в судовому порядку, Управління Північного офісу Держаудитслужбою у Вінницькій області не висловлено, що призводить до порушення економічних інтересів держави та свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Немирівською окружною прокуратурою повідомлено Липовецьку міську раду про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» під час збільшення ціни за одиницю товару при проведенні закупівлі нафтопродуктів, а саме при укладенні КП «Комунсервіс» та ТОВ «Нафтогруппа-2005» додаткових угод до договору № 5133 від 12.01.2022, що призвело до незаконного та безпідставного витрачання коштів місцевого бюджету, а також зазначено про необхідність вжити заходи щодо усунення встановлених порушень та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів (лист №54-489 вих. 23 від 03.02.2023 та лист №54-838 вих. 23 від 28.02.2023).

Згідно отриманих відповідей Липовецькою міською радою вагомих причин не застосування заходів чи обставин, які б перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру, не наведено.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Немирівською окружною прокуратурою про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» повторно повідомлено КП «Комунсервіс» (№54-3465 вих. № 22 від 17.11.2022, №54-490 вих. № 23 від 03.02.2023).

Згідно отриманої відповіді КП «Комунсервіс» вагомих причин не застосування заходів чи обставин, які б перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру, не наведено.

Таким чином, будь-які заходи з метою реалізації позивачами наміру вжити заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку відсутні, що в даному випадку розцінюється прокурором як бездіяльність уповноважених органів.

Станом на день подання позову вказані компетентні органи упродовж тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару па ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством «Комунсервіс» Липовецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005 12.01.2022 укладено Договір про закупівлю товарів №5133 на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

На момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за Договором, відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Як уже встановлено судом, відповідно до п. 1.1 договору Учасник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність бензин та дизельне паливо, газ скраплений, а Замовник зобов`язується сплатити та прийняти вказаний товар. Найменування товару: бензин А-92 у кількості 8000 л по 28 грн за 1 л, на загальну суму 224000 грн; дизельне паливо у кількості 15000 л по 27,168 грн за 1 л, на загальну суму 407520 грн.; газ скраплений у кількості 1000 л по 18,65 грн за 1 л., на загальну суму 18650 грн

Судом встановлено, що підстави внесення змін до істотних умов Договору про закупівлю товарів частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтовуються наступними документами:

Так, в якості обґрунтування укладення додаткової угоди № 1 від 28.01.2022 надано Експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-19 від 24.01.2022, за висновками якого за період з 04.01.2022 року по 21.01.2022 року відбулося значне коливання ціни у бік збільшення на бензин А-92 (зміна середнього значення вартості на 11,71 %) та дизельне пальне (зміна середнього значення вартості на 12,87 %).

У зв`язку з наступним підняттям ціни на паливо на ринку України сторони керуючись підпунктом 2 пункту 9.2 вищевказаного Договору та п. п. 2 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» погодили між собою зміну ціни за одиницю Товару та уклали 11 лютого 2022 року Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю №5133 від 12.01.2022 року, якою погодили нові розцінки за Товар: бензин А-92 - по 31,61 грн; дизельне паливо по 30,96 грн.

В якості обґрунтування укладення додаткової угоди № 1 від 11.02.2022 надано Експертний висновок Вінницької Торгово-промислової палати № В-37 від 03.02.2022, за висновками якого за період з 21.01.2022 по 03.02.2022 року відбулося значне коливання ціни у бік збільшення на бензин А-92 (зміна середнього значення вартості на 2,63 %) та дизельне пальне (зміна середнього значення вартості на 3,63 %).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що додаткові угоди до договору підлягають визнанню недійсними через недотримання вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а зобов`язання сторін мали визначатись положеннями договору в первісній редакції.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Сторони уклали договір за результатами проведення закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом, наведеним в частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Однак вказана норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотні умови договору про закупівлю.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов`язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.

Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Передбачена частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Тому, документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та / або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Системний аналіз положень наведених статей Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постанові Верхового Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Укладаючи договір сторонами умовами договору погодили можливість зміни ціни за одиницю товару за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни товару на ринку, якими є довідка (лист тощо) органу (установи, організації), який уповноважений надавати такі відомості.

Таким чином з наведеного вбачається, що навіть за умов погодження сторонами договору можливості зміни ціни товару шляхом укладання додаткових угод, факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом. Зокрема, ціна може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%.

У висновку Вінницької торгово-промислової палати № В-19 від 24.01.2022 приведена вартість бензину А-95, А-92 та дизельного палива (Євро-5) з порівнянням цін у період з 04.01.2021, тобто порівняння наводяться ціни за період, що передували укладенню договору. Зазначена дата та період є датою початком періоду до укладення договору від 12.01.2022.

У експертних висновках Вінницької торгово-промислової палати № В-19 від 24.01.2022 та В-37 від 03.02.2022 визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості газу, оскільки, ціна на бензин А-95, А-92 та дизельного палива (Євро-5) є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на певну дату, а отже, таке порівняння не є коректним. Тобто, ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні додаткові угоди укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на газ за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1)добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Також, не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у зазначений період застосування спірних додаткових угод дійсно змушений був придбавати нафтопродукти для його подальшої переді Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

КП «»Комунсервіс» Липовецької міської ради, який мав беззаперечне право на отримання нафтопродуктів, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна бензину А95, А92 та дизельного палива (Євро5) збільшилась, а обсяги поставки за Договором зменшилися.

Також, господарський суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме-закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Також, матеріалами справи підтверджується, що при укладанні оспорюваних додаткових угод не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%.

Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, як правильно зазначає прокурор, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, підлягають визнанню недійсними додаткові угод.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак - про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 259 884,70 грн.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу "Купівля-продаж".

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, накладними від 02 березня, 04 квітня, 03 та 20 травня, 01, 14 та 23 червня, 04 липня, 03 серпня, 05 вересня 2022 року (№1100, №1570, №2131, №2680, №3257, №3754, №4070, №4401, №5203, №5888) замовником придбано бензин А-92 за наступними цінами (із врахуванням ГІДВ): 36.50 грн/л, 35,00 грн/л, 39,00 грн/л, 64 грн/л, 64,00 грн/л, 64,00 грн/л, 57,50 грн/л, 58,00 грн/л, 49,00 грн/л, 47,50 грн/л та дизельне паливо: 30,96 грн/л, 34,50 грн/л, 42,00 грн/л, 50,00 грн/л, 65,00 грн/л, 65,00 грн/л, 65,00 грн/л, 62,00 грн/л, 60,00 грн/л, 53,00 грн/л, 49,50 грн/л, розрахунки за який проведено в повному обсязі (платіжні доручення від 24 січня, 11 га 17 лютого, 03 березня, 04 квітня, 03 та 23 травня, 01 та 23 червня, 06 липня, 04 серпня, 09 вересня 2022 року №264, №275, №285, №292, №300, №315, №325, №337, №344, №345, №353, №378, №401).

Так, за договором №5133 (лот №1): бензину А-92 з 8000 л до 3520 л, що па 4480 л менше від запланованого; дизельного пального з 15000 л до 10520 л, що на 4480 л менше від запланованого; газу скрапленого з 1000 до 300 л, що на 700 л менше від запланованого.

Відтак, ТОВ «Нафтогруппа-2005» не поставлено замовнику 4480 літрів бензину А - 92,4480 літрів дизельного пального, 700 літрів газу скрапленого, як не визначено сторонами договору № 5133 від 12.01.2022, що призвело до недоотримання КП «Комунсервіс» нафтопродуктів, на які розраховувало при укладенні вказаного договору, адже постачання бензину А-92 склало лише 56 % від обумовленого об`єму, дизельного пального - 30% від обумовленого об`єму, скрапленого газу - 30 % від обумовленого об`єму.

Так, кількість отриманих нафтопродуктів за січень 2022 - грудень 2022 року, поставлених відповідно до оспорюваних угод склала:

- бензину А-92 - 3520 л., первісна ціна за договором № 5133 від 12.01.2022 становила 28 грн/л, тобто Позивач повинен був сплатити за відповідну кількість отриманого товару 98560 грн (3520 л х 28 грн/л = 98560 грн), натомість фактично сплатив 154732,2 грн. Сума надмірно сплачених грошових коштів, то підлягає поверненню складає (154732,2 грн - 98560 грн = 56172,2 грн) 56172,2 грн.

-дизельного пального 10520 л, первісна ціна за договором № 5133 від 12.01.2022 становила 27,168 грн/л, тобто Позивач повинен був сплатити за відповідну кількість отриманого товару 285825,46 грн (10520 л. х 27,168 грн/л - 285825,46 грн), натомість фактично сплатив 489538,36 грн. Сума надмірно сплачених грошових коштів, що підлягає поверненню складає (489538,36 грн - 285825,46 грн = 203712,5 грн) 203712,5 грн.

Таким чином, переплата за нафтопродукти за цінами, передбаченими незаконними додатковими угодами № 1 від 28.01.2022 та № 1 від 11.02.2022 до Договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022, а також закупівля за цінами вищими ніж встановлено умовами договорів складає 259 884,70 грн.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КП «Комунсервіс» у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі нафтопродуктів за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

При цьому, розпорядником коштів місцевого бюджету є Липовецька міська міська рада Вінницького району Вінницької області, яка надала КП «Комунсервіс» кошти з місцевого бюджету для закупівлі нафтопродуктів за Договором.

Таким чином, у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком за доцільне повернення надлишково сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право розпорядка коштів Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області як позивача 1, який є розпорядником таких коштів.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту прохальної частини позову, прокурор просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005» (код ЄДРПОУ: 34094924, юридична адреса: вул. Ватутіна, буд. 139 А, м. Вінниця, 21012, місцезнаходження: вул. Г. Успенського, буд. 85, м. Вінниця, 21012) на користь Комунального підприємства «Комунсервіс» Липовецької міської ради (Код ЄДРПОУ 33062687, вул. Героїв Майдану, буд. 41, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500) безпідставно надмірно сплачені кошти за договором про закупівлю №5133 від 12.01.2022 в сумі 259 884,70 гривень.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/486/23 за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 259 884,70 грн.

В судовому засіданні 09.05.2023 судом на підставі статті 228 ГПК України було винесено ухвалу про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022.

21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду розглянуто касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури по справі № 905/1907/21 та прийнято постанову якою касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково, а саме: ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 скасовано в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради. Справу в цій частині передано до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі№ 905/1907/21 залишено без змін.

При цьому відповідач зазначає, що у вказаній постанові зроблено з поміж іншого висновок: ...8.17. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону № 280/97-ВР комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто Школа не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17. Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18. 8.32. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Школи та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, а також відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені в підпункті 4.2 цієї постанови.

Так Господарським судом Вінницької області враховано правову позицію викладену 21.06.2023 року Великою Палатою Верховного Суду при розгляді касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури по справі № 905/1907/21, а саме ....."Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Школи та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, а також відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені в підпункті 4.2 цієї постанови.

З огляду на викладене та встановлене з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, в даному випадку в інтересах позивача КП "Комунсервіс" Липовецької міської ради, має наслідком залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (подібна позиція викладена у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 912/2385/18).

Як наслідок, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогрупа-2005" від 19.09.2023 вх. № канц.01-34/8764/23 про залишення позову без розгляду - задовольнити частково. Позов керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Комунального підприємства "Комунсервіс" Липовецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа - 2005" залишено без розгляду, про що винесено відповідну ухвалу від 27.09.2023 у даній справі.

Відтак, КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради під час розгляду справи по суті та винесення рішення у даній справі не є стороною судового провадження.

Поряд з цим суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до господарського суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).

Водночас, прокурором не заявлено позовних вимог до відповідача щодо стягнення коштів на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що відповідно право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

З огляду на викладене та встановлене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів на користь КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради не підлягають задоволенню з огляду на встановлені обставини.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 28.01.2022 до Договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022, укладену між комунальним підприємством «Комунсервіс» Липовецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.02.2022 до Договору про закупівлю товарів № 5133 від 12.01.2022, укладену між комунальним підприємством «Комунсервіс» Липовецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогруппа-2005" (юридична адреса: вул. Ватутіна, буд. 139А, м. Вінниця, 21012; поштова адреса: вул. Г. Успенського, буд. 85, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 34094924) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Г. Успенського, буд. 85, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 5 368,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на прокуратури - nemyrivprok@gmail.com; позивача 1 - lypovetsmr@gmail.com, позивача 2 - lip_komynservs@ukr.net, позивача 3 - 260200@dasu.gov.ua, відповідача - bv2005@ukr.net.

Повне рішення складено 03 листопада 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)

3,4, - позивачу 1-3 (вул. Героїв Майдану, буд 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500), (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028)

5 - відповідачу (юридична адреса: вул. Ватутіна, буд. 139А, м. Вінниця, 21012; поштова адреса: вул. Г. Успенського, буд. 85, м. Вінниця, 21012)