Постанова

від 07.02.2024 по справі 902/486/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 лютого 2024 року Справа № 902/486/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Рункевич І.В.;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача - Бойко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2023, повний текст якого складено 03.11.2023, у справі №902/486/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі -

1. Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області

2. Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005»

про визнання недійсним додаткових угод та

стягнення 259 884,70 грн надмірно сплачених коштів,-

В квітні 2023 року Керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до господарсь-кого суду Вінницької області в інтересах держави в особі позивачів: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Комунального підприємства «Комунсервіс» Липовецької міської ради, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогруппа-2005» про визнання недійсними додат-кових угод та стягнення 259 884,7 грн надмірно сплачених коштів.(т.1, арк.справи 1-39).

Частково задоволивши клопотання ТОВ «Нафтогруппа-2005» від 19.09.2023, вмотивоване безпідставним віднесенням до числа позивачів у даній справі Комунального підприємства, у якого відсутні владні повноваження суд першої інстанції ухвалою від 27.09.2023 залишив без розгляду позов Прокурора в інтересах держави, в особі Комунального підприємства «Комун-сервіс» Липовецької міської ради до ТОВ «Нафтогруппа-2005».(т.2, арк.справи 169-170).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.10.2023 у справі №902/486/23 позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 28.01.2022 та №1 від 11.02.2022 до Договору про закупівлю товарів №5133 від 12.01.2022, укладену КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради та ТОВ «Нафтогруппа-2005». В решті позову відмовлено.

Суд вмотивував рішення тим, що спірні додаткові угоди суперечать п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорцій-ності закупівель, встановлених ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак, дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст.203, 215 Цивільного кодексу України. Місцевий суд зазначив, що зобов`язання сторін регулюються виключно Догово-ром, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

З огляду на зазначене, місцевий суд повважав, що переплата вартості нафтопродуктів, яка відбулась на підставі недійсних додаткових угод №1 від 28.01.2022 та №1 від 11.02.2022 до Договору про закупівлю товарів №5133 від 12.01.2022, а також закупівля за цінами вищими ніж встановлено умовами Договору складає 259 884,70 грн.

Поруч з цим, суд першої інстанції виснував, що КП «Комунсервіс» у спірних правовідно-синах, які виникли із закупівлі нафтопродуктів за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня Липовецькою міською радою. Відтак, повернення надлишково сплачених коштів є доцільним саме до місцевого бюджету Липовецької міської ради. Водночас, оскільки позов Прокурора в інтересах КП «Комунсервіс» було залишено без розгляду, а позов про стягнення надмірно сплачених коштів на користь Липовецької міської ради не заявлявся суд в межах заявлених позовних вимог відмовив у частині стягнення 259 884,70 грн надмірно сплачених коштів.(т.2, арк.справи 185-198).

Не погоджуючись із рішенням, Прокурор подав скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2023 у даній справі в частині відмови у стягненні з ТОВ «Нафтогруппа-2005» на користь КП «Комунсервіс» 259 884,70 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позов та стягнути з ТОВ «Нафтогруппа-2005» на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений судовий збір.(т.3, арк.справи 1-13).

Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції не надав оцінки обставинам справи та всім наданим доказам, ухваливши рішення з неправиль-ним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт вважає, що КП «Комунсервіс» є належним позивачем у справі, оскільки є замовником, який здійснював закупівлю нафтопродуктів та відповідно, стороною договору.

При цьому Прокурор стверджує, що позов у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого Комунального підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства та захисту саме інтересів держави, порушених при виконанні договору, укладеного за результатами публічних закупівель, та сприятиме поверненню безпідставно сплачених коштів.

Оскільки Комунальне підприємство, як і його майно та кошти отримані від його госпо-дарської діяльності належать Липовецькій територіальній громаді, то на думку Прокурора, позовну вимогу про повернення коштів подано з метою захисту порушених інтересів держави в особи мешканців територіальної громади, представником якої є Липовецька міська рада. Скаржник вважає, що оскільки саме підприємство укладало договір кошти мають повертатись йому відповідно до господарських зобов`язань та положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, Прокурор звертає увагу суду на практику Верховного Суду, де визначено, що окремо вимога про визнання правочину недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №902/486/23 та призначено до розгляду на 07.02.2024.(т.3, арк. справи 31).

22.12.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про розгляд справи без участі представника та відзив на апеляційну скаргу, який просить долучити до матеріалів справи.(т.3, арк. справи 35, 39-42).

27.12.2023 на адресу суду від ТОВ «Нафтогруппа-2005» надійшов відзив, в якому просить закрити апеляційне провадження у справі №902/486/23 та винести відповідну ухвалу.(т.3, арк. справи 53-56).

Ухвалою суду від 09.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Нафтогруппа-2005» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/486/23 через недоступність бронювання майданчика.(т.3, арк. справи 63-64, 70-71).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2024 представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу Прокурора без задоволення.

Інші учасники справи не забезпечили явки представників в судове засідання 07.02.2024. Разом з тим, участь представників не визнавалась обов`язковою, тому така неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, під час вивчення відомостей, що містяться на веб- порталі «Рrоzоrrо», Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області встановлено, що 07.12.2021 КП «Комунсервіс» Липовецької міської ради (надалі в тексті Комунальне підпри-ємство) оприлюднено на веб-сайті «Рrоzоrrо» оголошення №UА-2021-12-07-006630-с про про-ведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів (бензин та дизельне пальне) з очікуваною вартістю 895 000 грн, лот №1 695 000 грн, лот №2 200 000 грн.(т.1, арк.справи 40-43).

За результатом проведеної процедури закупівлі з ціновою пропозицією 650 170 грн переможцем визнано ТОВ «Нафтогруппа-2005». Комунальне підприємство-замовник уклало 12.01.2022 з постачальником-ТОВ «Нафтогрупа-2005» Договір про закупівлю товарів №5133 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати замовнику у власність бензин та дизельне паливо, газ скраплений, а замовник зобов`язується сплатити та прийняти вказаний товар.

Найменування товару: бензин А-92 у кількості 8000 л по 28 грн. за 1 л, на загальну суму 224000 грн; дизельне паливо у кількості 15000 л по 27,168 грн за 1 л, на загальну суму 407520 грн; газ скраплений у кількості 1000 л по 18,65 грн за 1 л, на загальну суму 18650 грн.

Строк дії договору до 31.12.2022.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що такс покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо пере-дання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Райз, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.(т.1, арк.справи 74-77).

Додатком №1 до Договору є Специфікація, згідно якої сторонами погоджено товар, який має поставлятись згідно умов договору, а саме:

- бензин А-92 у кількості 8000 л по 28 грн за 1 л, на загальну суму 224 000 грн;

- дизельне паливо у кількості 15000 л по 27,168 грн за 1 л, на загальну суму 407 520 грн;

- газ скраплений у кількості 1000 л по 18,65 грн за 1 л., на загальну суму 18 650 грн.(т.1, арк. справи 78).

Матеріалами справи стверджено, що в подальшому ТОВ «Нафтогруппа-2005» листом №5 від 24.01.2022 повідомило Комунальному підприємству, що для виконання умов Договору буде реалізовуватись імпортне паливо. Зазначило, що зміни дрібнооптових цін на паливо відбулися протягом останніх трьох тижнів 2022 року через зростання дрібнооптових цін на паливо відповідно зросли роздрібні ціни на АЗС, про що свідчить Експертний висновок Вінницької ТПП №В-19 від 24.01.2022. Покликаючись на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 №922-VIII) та пп.2 п.9.2 Договору №5133 від 12.01.2022 Товариство зазначило про право сторін на пропорційне збільшення ціни за одиницю товару «при зміні ціни за одиницю даного товару, яка може відбуватися не більш як на 10% у разі коливання ціни товару на ринку...» і що це не призведе до збільшення суми визначеної в договорі. Виходячи з вищевикладеного керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 №922-VIII в редакції від 19.04.2020) та пп.2 п.9.2 Договору від 12.01.2022 Товариство просило встановити наступні роздрібні ціни на паливо: на бензин А-92 30,80 грн; на дизельне паливо 29,88 грн.(т.1, арк.справи 80).

Водночас до вказаного листа Товариство долучило Експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-19 від 24.01.2022, в якому за результатами дослідження зазна-чено, що на території Вінницької області у період з 04.01.2022 по 21.01.2022 рівень дрібно- гуртових ринкових цін (з врахуванням ПДВ) дизельного палива та бензину (Євро-5) становив: бензин А-95 (Євро-5) на 10,3% більше; бензин А-92 (Євро-5) на 11,71% більше; дизельне паливо (Євро-5) на 12,87% більше.(т.1, арк.справи 81).

Матеріалами справи стверджується, що 28.01.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 та внесено зміни до Договору чим збільшено ціну за літр товару на бензин А-92 з 28 грн до 30,8 грн; на дизельне паливо з 27,168 грн до 29,88 грн.(т.1, арк.справи 79).

В подальшому, листом №20 від 08.02.2022 ТОВ «Нафтогруппа-2005» знову повідомило Комунальному підприємству, що для виконання умов Договору буде реалізовуватись імпортне паливо. Зміни дрібнооптових цін на паливо відбулися протягом останнього місяця 2022 року через зростання дрібноптових цін на паливо. Відповідно зросли роздрібні ціни на АЗС, про що свідчить Експертний висновок Вінницької ТПП №В-37 від 03.02.2022. Покликаючись на п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 №922-VIII) та пп.2 п.9.2 Договору №5133 від 12.01.2022 Товариство зазначило про право сторін на пропорційне збільшення ціни за одиницю товару «при зміні ціни за одиницю даного товару, яка може відбуватися не більш як на 10% у разі коливання ціни товару на ринку...» і що це не призведе до збільшення суми визначеної в договорі. Виходячи з вищевикладеного керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (від 25.12.2015 №922-VIII в редакції від 19.04.2020) та пп.2 п.9.2 Договору від 12.01.2022 Товариство просило встановити наступні роздрібні ціни на паливо: на бензин А-92 31,61 грн; на дизельне паливо 30,96 грн.(т.1, арк.справи 83).

До вказаного листа Товариство долучило Експертний висновок Вінницької торгово-про-мислової палати №В-19 від 24.01.2022, якою за результатами дослідження встановлено, що аналізуючи стан дрібно-гуртових ринкових ціп на території Вінницької області у період з, в якому за результатами дослідження зазначено, що на території Вінницької області у період з 21.01.2022 по 03.02.2022 рівень дрібно-гуртових ринкових цін (з врахуванням ПДВ) дизельного палива та бензину (Євро-5) становив: бензин А-95 (Євро-5) на 3,16% більше; бензин А-92 (Євро-5) на 2,63% більше, дизельне паливо (Євро-5) на 3,63% більше.(т.1, арк.справи 84).

Матереріали справи свідчать, що за наслідками листування 11.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1, якою внесли зміни до Договору, збільшивши ціну за літр бензину А-92 з 30,8 грн до 31,61 грн, а за літр дизельного палива з 29,88 грн до 30,96 грн.(т.1, арк.справи 82).

Сторонами не заперечується, що в період з березня по вересень 2022 року Комунальне підприємство прийняло та оплатило ТОВ «Нафтогруппа-2005» пальне за цінами згідно Додат-кових угод.

Вважаючи, що сплата вартості пального за цінами, погодженими у Додаткових угодах призвела до втрати 259 884,7 грн бюджетних коштів та негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, чим порушило економічні інтереси держави Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Вінницької області позов Прокурора задоволено частково.(т.2, арк.справи 185-198).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є дійсність Додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні грошової вимоги Прокурор просить ухвалити рішення про стягнення надмірно сплачених коштів на користь Комунального підприємства.

Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 259 884,70 грн надмірно сплачених коштів.

Поруч з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З тексту апеляційної скарги вбачається, що Прокурор вважає, що надмірно сплачені кошти в розмірі 259 884,70 грн підлягають стягненню з Відповідача на користь Комунального підприємства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.(ст.669 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутності між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними. Відтак постачання палива замовнику та оплата його вартості мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного 12.01.2022 договору №5133, а саме з розрахунку: 28 грн/л бензин А-92, 27,168 грн/л дизельне паливо та 18,65 грн/л газ скраплений пропан.

Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, підтримана у постанові Верхов-ного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22, яка ухвалена саме за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції після 19.04.2020).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що постачальником не поставлено замовнику 4480 літрів бензину А-92, 4480 літрів дизельного пального та 700 літрів газу скрапленого, що призвело до недоотримання Комунальним підприємством нафтопродуктів, на які останнє розраховувало при укладенні вказаного договору, адже постачання бензину А-92 склало лише 56% від обумовленого об`єму, дизельного пального 30% від обумовленого об`єму, а скрапленого газу 30 % від обумовленого об`єму.

Так, кількість отриманих нафтопродуктів за січень 2022 грудень 2022 року, поставлених відповідно до оспорюваних угод склала:

- бензину А-92 3520 л, первісна ціна за Договором становила 28 грн/л, тобто Позивач повинен був сплатити за відповідну кількість отриманого товару 98560 грн (3520 л х 28 грн/л = 98560 грн), натомість фактично сплатив 154732,2 грн. Сума надмірно сплачених грошових коштів, що підлягає поверненню складає (154732,2 грн - 98560 грн = 56172,2 грн) 56172,2 грн.

- дизельного пального 10520 л, первісна ціна за Договором становила 27,168 грн/л, тобто Позивач повинен був сплатити за відповідну кількість отриманого товару 285825,46 грн (10520 л х 27,168 грн/л = 285825,46 грн), натомість фактично сплатив 489538,36 грн. Сума надмірно сплачених грошових коштів, що підлягає поверненню складає (489538,36 грн - 285825,46 грн = 203712,5 грн) 203712,5 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що переплата за нафтопродукти за цінами згідно визнаних недійсними додаткових угод №1 від 28.01.2022 та №1 від 11.02.2022 до Договору від 12.01.2022, а також закупівля за цінами вищими ніж встановлено умовами Договору загалом складає 259 884,70 грн.

Поруч з цим правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі в тексті Порядок).(п.6.45 постанови КГС ВС від 16.05.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.(п.18 ч.1 ст.2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п.п.47 ст.2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповно-важена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З огляду на встановлене, КП «Комунсервіс» у спірних правовідносинах, які виникли із закупівлі нафтопродуктів за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки викладені у підпункті 6.49 постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розпорядником коштів місцевого бюджету є саме Липовецька міська рада, яка надала Комунальному підприємству кошти з місцевого бюджету для закупівлі нафтопродуктів за Договором. Тому, повернення надлишково сплачених коштів повинно бути саме до місцевого бюджету Липовецької міської ради.

Натомість, як з позовної заяви, так і з апеляційної скарги вбачається, що Прокурор просить стягнути безпідставно надмірно сплачені кошти в сумі 259 884,70 грн з ТОВ «Нафтогруппа-2005» саме на користь КП «Комунсервіс».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 27.09.2023 за участю представника органу Прокуратури суд першої інстанції залишено без розгляду позов Прокурора в інтересах держави в особі позивача КП «Комунсервіс» до ТОВ «Нафтогруппа 2005».(т.2, арк.справи 169-170).

Поруч з тим, матеріали справи не містять, а Прокурором не надано доказів, що дана ухвала від 27.09.2023 оскаржувалась в суді апеляційної інстанції, отже на момент розгляду справи судом першої інстанції є чинною та такою, що набрала законної сили. Відтак, під час розгляду справи та винесення рішення по суті спору Комунальне підприємство не було стороною у даній справі.

Водночас, апеляційний суд враховує, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) госпо-дарського судочинства є диспозитивність.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимо-гами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.(постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Із зазначених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Нафтогруппа-2005» безпідставно отриманих коштів на користь КП «Комунсервіс» не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також відхиляє як необґрунтоване твердження, що відмова в задоволенні грошової вимоги порушує принцип процесуальної економії, адже Прокурор не був позбавлений права оскаржити ухвалу місцевого господарського суду від 27.09.2023, якщо вважав без підстав-ним залишення без розгляду позову в інтересах держави в особі позивача КП «Комунсервіс», як і не був позбавлений права заявити в суді першої інстанції про зміну позовної вимоги в частині стягнення з ТОВ «Нафтогруппа-2005» надмірно сплачених коштів на користь позивача-Липовецької міської ради.

Доводи Прокурора не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2023 у справі №902/486/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/486/23 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.