Рішення

від 02.11.2023 по справі 910/9966/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа №910/9966/23

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

про стягнення 406 268,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про стягнення 406 268,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вказує, що Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" неналежно виконувались свої грошові зобов`язання за Договором №3020006 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.07.2018 із оплати за спожиту теплову енергію у період з грудня 2020 року по березень 2023 року, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 284 321,87 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" своїх грошових зобов`язань за Договором №3020006 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.07.2018, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 39 210,65 грн, 3% річних у розмірі 10 345,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 72 390,04 грн, нарахованих за період з 01.01.2021 по 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9966/23; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 29.06.2023 була надіслана відповідачу 30.06.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, буд. 9-А), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 11.07.2023 із відмітною на довідці відділення поштового від 07.07.2023 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 29.06.2023 є 07.07.2023 (день проставлення у довідці відділення поштового зв`язку відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/9966/23 встановлено Державному підприємству "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Державне підприємство "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" повинне було подати відзив на позов у строк до 22.07.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

30.07.2018 між Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазматрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (абонент) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) укладено Договір №3020006 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), предметом якого у відповідності до п. 1.1 якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.2 Договору енергопостачальна організація зобов`язується поставити теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору. Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 договору.

У відповідності до п. 2.3.1 Договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у Додатку №1 до Договору (п. 5.3 Договору).

При відсутності приладу обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п. 5.5 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, визначеному чинним законодавством (п. 8.1 Договору). Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 8.2 Договору).

Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди від 04.10.2019 до Договору) передбачено, що енергопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 28,000 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,056 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,056 Гкал/годину; на вентиляцію Qв = 0,000 Гкал/годину; на гаряче водопостачання Qгв = 0,000 Гкал/годину; на ГВП по середнього динному тепловому навантаженню Qгв год = 0,000 Гкал/годину; на ГВП по середньодобовому тепловому навантаженню Qгв добу = 0,000 Гкал/добу (п. 1 Додатку №1).

Орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих та момент укладення договору, становить 80 048,55 грн з ПДВ. Дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 22 число поточного місяця; надання звіту ЦОК за адресою ЦОК: проспект Перемоги, 93-А, не пізніше 25 числа місяця. При відсутності звіту у максимально встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень (п. 2 Додатку №1 в редакції Додаткової угоди від 04.10.2019 до Договору).

За умовами п. 1 Додатку №3 до Договору (в редакції Додаткової угоди від 04.10.2019 до Договору) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: для опалення - 1 551,40 грн/Гкал.

За півторакратне заповнення мережною водою енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також поповнення нормативного витоку, абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю енергопостачальної організації за тарифом 17,54 грн/тону (без урахування ПДВ) і теплової енергії в мережній воді за тарифами згідно п. 1 цього додатку (п. 2 Додатку №3 до Договору в редакції Додаткової угоди від 04.10.2019 до Договору).

Відповідно до п. 2 Додатку №4 до Договору абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання за попередній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з врахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У пункті 4 Додатку №4 до Договору встановлено, що сплату за вказаними у п. 2 цього додатка документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Пунктом 4.1 Додатку №4 до Договору передбачено, що в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатка №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

У пункті 4.5 Додатку №4 до Договору сторонами було погоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 4 цього Додатка), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з грудня 2020 року по березень 2023 року у Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" виник борг за Договором, який на день подання позову становить 284 321,87 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 39 210,65 грн, 3% річних у розмірі 10 345,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 72 390,04 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем з грудня 2020 року по березень 2023 року з поставки теплової енергії відповідачу Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано до суду

На підтвердження факту постачання з грудня 2020 року по березень 2023 року теплової енергії загальною вартістю 333 231,55 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; корінці нарядів на включення та корінці нарядів на відключення об`єкту теплоспоживання; облікові картки (помісячно); відомості обліку спожитої теплової енергії, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії, а також акти приймання-передавання товарної продукції та довідки про нарахування за теплову енергію з грудня 2020 року по березень 2023 року.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з грудня 2020 року по березень 2023 року не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Додатку №4 до Договору абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання за попередній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з врахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Доказів виконання п. 2 Додатку №4 до Договору з отримання споживачем (абонентом/відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Крім того, як вказує позивач, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів у таких твердженнях, що відповідачем у спірний період частково та з простроченням оплачено спожиту теплову енергію на суму 48 346,19 грн.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені обставини та керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" докази на підтвердження постачання відповідачу у період з грудня 2020 року по березень 2023 року теплової енергії у гарячій воді загальною вартістю 333 231,55 грн доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Державному підприємству "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" теплової енергії не скористався.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано здійснення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з грудня 2020 року по березень 2023 року поставки Державному підприємству "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" теплової енергії у гарячій воді загальною вартістю 333 231,55 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У пункті 4 Додатку №4 до Договору встановлено, що сплату за вказаними у п. 2 цього додатка документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії до 25 числа поточного місяця міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати теплової енергії у кожному місяці для його виконання до 25 числа поточного місяця, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Державне підприємство "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" повинне було щомісячно оплачувати спожиту теплову енергію у гарячій воді до 25 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що відповідачем частково та з простроченням оплачено спожиту теплову енергію на суму 48 346,19 грн. При цьому, станом на початок грудня 2020 року за Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" обліковувалась передплата у розмірі 563,49 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої позивачем згідно Договору теплової енергії та станом на дату розгляду даної справи у Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" наявний перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" борг у розмірі 284 321,87 грн (333 231,55 грн загальної вартості поставленої у спірний період теплової енергії + 563,49 грн передплати, що обліковувалась станом на початок грудня 2020 року - 48 346,19 грн сплачених відповідачем коштів).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, наявність та обсяг боргу Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 284 321,87 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" своїх грошових зобов`язань за Договором №3020006 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.07.2018, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 39 210,65 грн, 3% річних у розмірі 10 345,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 72 390,04 грн, нарахованих за період з 01.01.2021 по 30.11.2022.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Державним підприємством "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" 3% річних у розмірі 10 345,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 72 390,04 грн.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.5 Додатку №4 до Договору сторонами було погоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 4 цього Додатка), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Із частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується вказаний Закон, який є спеціальним нормативно-правовим актом до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Проте відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

На час звернення позивача до суду з даним позовом на всій території України тривав карантин, який був установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 210,65 грн, нарахованої за період з 01.01.2021 по 30.11.2022 на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю надання послуг, згідно наданого позивачем розрахунку є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" підлягає стягненню борг у розмірі 284 321,87 грн, 3% річних у розмірі 10 345,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 72 390,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-технічний центр "Плазмотрон" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, буд. 9-А; ідентифікаційний код 19026309) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) суму основного боргу у розмірі 284 321 (двісті вісімдесят чотири тисячі триста двадцять одну) грн 87 коп., 3% річних у розмірі 10 345 (десять тисяч триста сорок п`ять) грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 72 390 (сімдесят дві тисячі триста дев`яносто) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 5 505 (п`ять тисяч п`ятсот п`ять) грн 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 02.11.2023.

Суддя Р.В. Бойко