Рішення

від 18.10.2023 по справі 910/2438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2023Справа № 910/2438/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 162, код ЄДРПОУ 41112255)

до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" (03035, місто Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, офіс 709; код ЄДРПОУ 40911449)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання протиправними (незаконними) та скасування наказів,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Овсій Д.Ю.

Від відповідача: не з`явився

Від ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП": не з`явився

Від ОСОБА_1 : Селянін В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735; та визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.01.2022 за № СК-225-22.

Крім того, разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони Міністерству юстиції України, територіальним органам Міністерства юстиції України, суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, вчиняти реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно наступних об`єктів нерухомості:

- земельна ділянка за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 1.0594 га, кадастровий номер 2625888601:04:010:0056, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1188749326258;

- виробничо-складський комплекс, який в цілому складається із виробничо-складського корпусу загальною площею 510,9 (п`ятсот десять цілих дев`ять десятих) кв.м., зазначений на плані літерою "А", навіс, загальною площею 60,7 (шістдесят цілих сім десятих) кв.м., зазначений на плані літерою "А2", навісу загальною площею 24,6 (двадцять чотири цілих шість десятих) кв.м., зазначеного в плані літерою "А3", знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1188684326258.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" про забезпечення позову відмовлено.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

27.02.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2438/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача та залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 05.04.2023.

23.03.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.03.2023 засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 пояснення третьої особи щодо позову № б/н від 20.03.2023 та клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції № б/н від 20.03.2023 додатками повернуто заявнику без розгляду.

04.04.2023 на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є людиною похилого віку і не в змозі з`явитись у вказане судове засідання, а у адвоката призначено ряд справ на 04.04.2023 та на 06.04.2023, а також враховуючи той факт, що письмові пояснення третьої особи були повернуті ухвалою суду та є необхідність в повторному їх направленні до суду.

Сторони та треті особи участь своїх представників у засідання суду 05.04.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Дослідивши подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду від представника третьої особи 04.04.2023 судом встановлено, що останнє не містить відомостей, які вимагаються Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, підпису ЕЦП.

За таких обставин суд не розглядає клопотання по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.

Також 05.04.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання та необхідністю підготувати відповідь на відзив.

Розглянувши клопотання представника позивача, яке надійшло до суду 05.04.2023 про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 відкладено підготовче засідання на 26.04.2023.

11.04.2023 від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

12.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

24.04.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

Крім того, 19.04.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Сторони та треті особи участь своїх представників у засідання суду 26.04.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Розглянувши клопотання представника позивача, яке надійшло до суду 19.04.2023 про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 відкладено підготовче засідання на 10.05.2023.

08.05.2023 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що останній є людиною похилого віку і не зможе з`явитись у вказане судове засідання, а представник ОСОБА_2 залучений на 10.05.2023 в іншій справі.

Також 08.05.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв`язку "EASYCON" або за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД", ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні по справі № 910/2438/23 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

09.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" про зміну предмета позову, зазначив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735;

- визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.01.2022 за № СК-225-22.

У заяві про зміну предмета позову позивач просить суд:

- визнати протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735;

- визнати протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.01.2022 за № СК-225-22;

- визнати протиправними (незаконними) та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України № 1531/5 від 01.05.2023 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2023 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 за № СК-3735-21, з доповненнями від 19.01.2023 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.2023 та 25.01.2023 за №№ СК-173-23, СК-221-23.

Таким чином, зі змісту заяви про зміну предмета позову вбачається, що позивач доповнив позовні вимоги, викладені у позовній заяві, новою вимогою про визнання протиправними (незаконними) та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України № 1531/5 від 01.05.2023 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2023 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 за № СК-3735-21, з доповненнями від 19..01.2023 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.2023 та 25.01.2023 за №№ СК-173-23, СК-221-23.

Враховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, судом встановлено, що оскільки позивач залишив первісні основні підстави позову незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову, суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" про зміну предмета позову до розгляду.

10.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості учасникам судового процесу надати суду свої заперечення та аргументи щодо нової позовної заяви до початку підготовчого засідання.

Сторони та треті особи участь своїх представників у засідання суду 10.05.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Розглянувши клопотання позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи, суд задовольнив їх, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" про зміну предмета позову та відкладено розгляд справи на 07.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 910/2438/23.

24.05.2023 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Розглянувши подане представником ОСОБА_1 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд вирішив задовольнити його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 присутніми представниками позивача та третьої особи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та ТОВ "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" участь своїх представників у засідання суду 07.06.2023 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 відкладено судове засідання на 13.09.2023.

13.09.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкладено судове засідання на 02.10.2023.

02.10.2023 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкладено судове засідання на 18.10.2023.

У судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи-2 надав усні пояснення по суті спору та заперечив проти задоволення позову.

18.10.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 була зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № Г-1735 скарга ОСОБА_1 від 18.01.2021. Предметом оскарження були реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на майно, вчинені Державним реєстратором Цалином А.Б.

За результатами розгляду скарги 14 липня 2021 року Міністерством юстиції України було винесено Наказ № 2501/5 (на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021), згідно з яким скаргу ОСОБА_1 від 18.01.2021 року задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 06.05.2019 №№ 46731800, 46731535, прийняті державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалином Андрієм Богдановичем.

ОСОБА_1 звернувся повторно до Міністерства юстиції України зі скаргою від 13.12.2021, зареєстрованого за вх. № СК-225-22 від 17.01.2022. Предметом оскарження були рішення від 25.06.2019 №№ 47505319, 47506190, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною щодо виробничо-складського корпусу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки з кадастровим номером 2625888601:04:010:0056 (приватним нотаріусом Чорнєй В.В. проведено державну реєстрацію іпотеки на будівлю та земельну ділянку на підставі договору іпотеки)

За результатами розгляду скарги 28 грудня 2022 року Міністерством юстиції України було винесено Наказ № 5859/5 (на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022), згідно з яким скаргу ОСОБА_1 від 13.12.2021 року задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 25.06.2019 №№ 47505319, 47506190, 47506034, 47506277, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною.

Також ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 08.12.2021, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.12.2021 за № СК-3735-21. Предметом оскарження були рішення від 25.06.2019 №№ 47506034, 47506190, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною.

Крім того, було подано доповнення до скарги від 19.01.2023, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 та 25.01.2023 за №№ СК-173-23, СК-221- 23, в яких скаржник просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65152556 від 17.10.2022 року, 14:57:48, державний реєстратор приватний нотаріус Онопченко Оксана Вікторівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, про державну реєстрацію іпотеки на земельну ділянку площею 1,0594, кадастровий номер: 2625888601 -.04:010:0056, за адресою - АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,, . індексний номер: 65152683 від 17.10.2022 року, 15:03:38, державний реєстратор приватний нотаріус Онопченко Оксана Вікторівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ про заборону на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 1,0594, кадастровий номер: 2625888601 -.04:010:0056, за адресою - АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46672635 від 26.04.2019, 11:57:28, Цалин Андрій Богданович, Узинська сільська рада Тисменицького району, Івано-Франківської області, про реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 1,0594, кадастровий номер: 2625888601:04:010:0056, за адресою - АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46672273 від 26.04.2019, 11:57:28, Цалин Андрій Богданович, Узинська сільська рада Тисменицького району, Івано-Франківської області про реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, а саме виробничо-складський корпус який складається із виробничо-складського корпусу загальною площею 510,9 кв.м.; зазначеного літерою «А», навісу, площею 60,7 кв.м. зазначеного літерою «А2»; та навісу площею 24,6 кв.м., зазначеного літерою «АЗ»., заадресою - АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду скарги 01 травня 2023 року Міністерством юстиції України було винесено Наказ № 1531/5 (на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2023), згідно з яким скаргу ОСОБА_1 від 08.12.2021 року задоволено частково, зокрема:

- скасовано рішення від 17.10.2022 №№ 65152556, 65152683, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онопченко Оксаною Вікторівною;

- в частині рішень від 25.06.2019 №№ 47505319, 47506190, 47506034, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною, скаргу залишити без розгляду по суті, оскільки Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги;

- в частині рішень від 26.04.2019 №№ 46672635, 46672273, прийнятих державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області Цалиним Андрієм Богдановичем, скаргу залишити без розгляду по суті, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Позивач вважає, що прийняті Міністерством юстиції накази є незаконними, необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням процедури розгляду подібних скарг.

Щодо незаконності наказу Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021 «Про задоволення скарги», винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021, позивач зазначає наступне:

- порушено вимогу щодо розгляду скарги в строки, які встановлені законодавством (рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735, у формі наказу повинно було бути прийнятим Міністерством юстиції України у визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний термін з моменту реєстрації скарги, а саме, до 19.02.2021, проте такий наказ прийнято відповідачем 14.07.2021, що свідчить про порушення пункту 4 Порядку № 1128);

- скаржником пропущено строки на звернення зі скаргою до Мін`юсту (на оскарження реєстраційних дій в адміністративному порядку) (оскаржувані реєстраційні дії були вчинені 02.05.2019 року, а скарга підписана та подана 18.01.2021 року (через півтора роки).

- колегія повторно розглянула скаргу у зв`язку з дорученням Міністра юстиції України Дениса Малюськи від 27.04.2021 за № 165/1/48-21 та не повідомила про повторний розгляд належним чином.

Крім того, в обґрунтування позову позивач зазначає, що 26 березня 2018 року між ОСОБА_4 (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», в особі директора Рубця Й.В.,(новий іпотекодержатель) був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «СОСНИНА» повинно було сплатити ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» суму в розмірі 3 612 950 гривень 69 копійок.

13 грудня 2018 року ТОВ «ФК «СІТІ Г0/1Д», будучи новим іпотекодержателем, звернулось з вимогою до ТОВ «СОСНИНА» щодо сплати повної суми боргу. В результаті невиконання ТОВ «СОСНИНА» вимоги кредитора та умов вказаного договору, право власності на предмет іпотеки перейшло до «ФК «СІТІ ГОЛД».

ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - Майно, в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» та з дотриманням вимог п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності).

Таким чином, позивач вважає, що державним реєстратором реєстраційна дія щодо реєстрації права власності на майно була проведена в суворій відповідності до вимог Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому позивач вважає, що ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» є законним власником майна.

Щодо незаконності наказу Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022 «Про задоволення скарги», винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022, позивач зазначає наступне:

- порушено вимогу щодо розгляду скарги в строки, які встановленім законодавством (рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.12.2021, зареєстрованої за вх.№ СК-225-22 від 17.01.2022, у формі наказу повинно було бути прийнятим Міністерством юстиції України у визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний термін з моменту реєстрації скарги, а саме, до 18.02.2022, проте такий наказ прийнято відповідачем 28.12.2022, що свідчить про порушення пункту 4 Порядку № 1128);

- скаржником пропущено строки на звернення зі скаргою до Мін`юсту (на оскарження реєстраційних дій в адміністративному порядку);

- колегія не повідомила про розгляд скарги та повторний розгляд належним чином та не направила скаргу позивачу;

- Мін`юст скасував реєстраційні дії, вийшовши за межі заявлених вимог у скарзі від 13.12.2021, вх. № СК-225-22 від 17.01.2022.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Чорнєй В.В. відповідно до вимог законодавства, такі рішення скасуванню не підлягають, тому реєстраційні дії, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022, були законними.

Щодо незаконності наказу Міністерства юстиції України № 1531/5 від 01.05.2023 «Про задоволення скарги», винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2023 позивач зазначає наступне:

- порушено вимогу щодо розгляду скарги в строки, які встановленім законодавством (рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.2021, у формі наказу повинно було бути прийнятим Міністерством юстиції України у визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний термін з моменту реєстрації скарги, а саме, до 13.01.2022, проте такий наказ прийнято відповідачем 01.05.2023, що свідчить про порушення пункту 4 Порядку № 1128);

- Мін`юст скасував реєстраційні дії, вийшовши за межі заявлених вимог у скарзі від 08.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.12.2021 за № СК-3735-21, з доповненнями від 19.01.2023, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 та 25.01.2023 за №№ СК-173-23, СК-221- 23;

- Мін`юст не має повноважень та підстав скасовувати реєстраційні дії з тієї причини, що вони є похідними, якщо вони вчинені з дотриманням вимог законодавства, і у державного реєстратора були відсутні підстави для зупинення та/або відмови у вчиненні реєстраційної дії.

Також позивач вважає, що оскаржувані рішення, прийняті приватним нотаріусом Онопченко О.В. на підставі посвідченого нею правочину (договору іпотеки від 17.10.2022), щодо якого відсутні відомості про визнання його недійсним або ж що нотаріальні дії скасовані, були вчинені відповідно до законодавства, тому такі рішення скасуванню не підлягають.

Обґрунтовуючи позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач зазначає, що відповідачем було перевищено надані йому повноваження під час розгляду скарги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій та просить суд визнати протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735; визнати протиправним (незаконним) та скасування наказу Міністерства юстиції України № 5859/5 від 28.12.2022 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.10.2022 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.01.2022 за № СК-225-22; визнати протиправними (незаконними) та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України № 1531/5 від 01.05.2023 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2023 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 за № СК-3735-21, з доповненнями від 19.01.2023 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.2023 та 25.01.2023 за №№ СК-173-23, СК-221-23.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

Отже, практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною, як і неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції на необхідності встановлення судами порушеного права позивача та можливості його поновлення в обраний ним спосіб, а відтак відсутня необхідність формування додаткового висновку щодо правовідносин, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У зазначеній ситуації, заявлення вимог щодо скасування наказу Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не скасовує обов`язку суду надати оцінку аргументам позивача щодо того, яке право позивача порушено і чи може воно бути захищеним у заявлений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі 910/11884/21.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» зазначає в позові, воно є законним власником земельної ділянки площею 1,0594га за кадастровим номером 2625888601.04:010:0056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та виробничо-складського корпусу за цією ж адресою, який складається із виробничо-складського корпусу загальною площею 510,9 кв.м.; зазначеного літерою «А», навісу, площею 60,7 кв.м. зазначеного літерою «А2»; та навісу площею 24,6 кв.м., зазначеного літерою «АЗ».

Таке право власності, як вказує позивач, у нього виникло 02.05.2019 року в порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку» та на підставі договору відступлення права вимоги до договору іпотеки від 26.03.2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК СІТІ ГОЛД».

Вважаючи спірне майно своєю власністю, позивач звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, яке за скаргами ОСОБА_1 прийняло ряд наказів, якими скасувала рішення державного реєстратора, направлені на позбавлення ОСОБА_1 майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно з ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).

Отже, в даній ситуації, дослідженню, з`ясуванню і встановленню в даній справі підлягають основоположні факти, а саме: хто є власником спірного майна фактично і юридично, на підставі яких правоустановчих документів чи правочинів особа, яка подала позов, і особа, яка це право заперечує, стала власником (набула таке право власності), чи відповідає фактичне право власності зареєстрованому праву в державному реєстрі, і чиє (кого із сторін спору) тоді право власності порушене і чи підлягає воно захисту в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02.03.2017, укладеного на підставі протоколу про проведення аукціону № 1 від 20 лютого 2017 року, ОСОБА_1 були придбані наступні об`єкти нерухомості:

- земельна ділянка площею 1,0594га за кадастровим номером 2625888601:04:010:0056, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, Виробничо-складський корпус, який складається із виробничо-складського корпусу загальною площею 510,9 кв.м.; зазначеного літерою «А», навісу, площею 60,7 кв.м. зазначеного літерою «А2»; та навісу площею 24,6 кв.м., зазначеного літерою «АЗ». Незавершене будівництво виробничої бази готовністю 75%.

Продавцем за даним договором було Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» в особі арбітражного керуючого. Тобто, дане майно реалізовувалося в процесі справи про банкрутство ТОВ «Соснина».

На підставі договору від 02.03.2017 купівлі-продажу ОСОБА_1 були видані нотаріально засвідчені правоустановчі документи на придбане майно, зокрема:

- свідоцтво про право власності на незавершене будівництво виробничої бази зареєстроване в реєстрі за № 173;

- свідоцтво на про право власності на виробничо-складський корпус, зареєстроване в реєстрі за № 171;

- свідоцтво про право власності на земельну ділянку, зареєстроване в реєстрі за № 172.

02.05.2019 о 16:50:20 год. державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького тайону Івано- Франківської області Цалин Андрієм Богдановичем було вчинено реєстраційну дію відносно майна ОСОБА_1 , а саме за ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД» було зареєстровано право власності на виробничо-складський корпус загальною площею 510,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належав третій особі на праві приватної власності.

Підставою для державної реєстрації стали наступні документи: договір відступлення права вимоги, серія та номер: 91, виданий 26.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М.; вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, виданий 13.12.2018, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД», договір іпотеки, серія та номер: 2874, виданий 25.09.2008, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І.І.

Крім того, в цей же день, зокрема, 02.05.2019 о 16:56:14 год. цим же державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин Андрієм Богдановичем було також вчинено ще одну реєстраційну дію відносно іншого майна ОСОБА_1 , а саме зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,0594га, кадастровий номер 2625888601:04:010:0056, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД».

Підставою для державної реєстрації були наступні документи: вимога про усунення порушень, серія та номер: б/н, виданий 13.12.2018, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД»; договір відступлення права вимоги, серія та номер: 91, виданий 26.03.2018, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М.; договір іпотеки, серія та номер: 2874, виданий 25.09.2008, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І.І.

При цьому, ОСОБА_1 будь-яких відносин, в тому числі фінансового характеру, з позивачем не мав, жодних договорів з ТОВ ФК «СІТІ ГОЛД» не укладав, жодних вимог до третьої особи, як до власника майна від ТОВ ФК «СІТІ ГОЛД» ні та інших іпотеко-держателей не надходило, а відтак документи, які стали підставою для перереєстрації права власності на нерухоме майно жодним чином не скасовують та не позбавляють і не можуть позбавити права власності на вищевказане майно.

Всупереч наведеному, підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД», які зазначив реєстратор і позивач в позовній заяві, ТОВ «ФК СІТІ ГОЛД» вважає себе власником на підставі договору відступлення права вимоги до договору іпотеки від 26.03.2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК СІТІ ГОЛД».

Однак таке твердження позивача суд визнає помилковим, а той факт, що саме ОСОБА_1 набув права власності на спірне майно в законний спосіб і без будь-яких обтяжень, і що ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» ніколи не було ані кредитором, ані іпотекодержателем щодо з вказаного майна і взагалі не мало права вимагати повернення коштів та задовольняти свої вимоги за рахунок майна належного ОСОБА_1 (навіть за рахунок майна ТОВ «Соснина»), встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 лютого 2019 року у справі № 5010/1127/2012-Б-25/25.

Таким чином, посилання ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД» в позовній заяві у даній справі на те, що воно є власником земельної ділянки і об`єкта нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги до договору іпотеки від 26.03.2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК СІТІ ГОЛД» є безпідставним і спростовується фактами встановленими у справі №5010/1127/2012-Б- 25/25.

Щодо твердження про неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду скарги, то слід зазначити наступне (дотримання пунктів 10, 11, 12 Порядку № 1128).

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

На виконання вимог п. 10, 11 Порядку № 1128 повідомлення про час розгляду скарги ОСОБА_1 розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, розгляд якої призначено на 12.10.2022, 15.08.2022, 08.06.2021,08.04.2021, що підтверджується листом ДП «НАІС» №2969/14.2-11 від 28.09.2022, листом ДП «НАІС» №2240/14.2-12 від 01.08.2022, листом ДП «НАІС» №2854/14.2-11 від 07.06.2021, листом ДП «НАІС» №1873/14.2-11 від 08.04.2021.

Також судом встановлено, що додатково листом Міністерства юстиції України та на електронну пошту повідомлено скаржника та заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах скарги містяться телефонограми та складені акти про неможливість здійснення виклику телефонограмою на засідання Колегії.

В матеріалах скарги також містяться письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» з проханням залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 від 18.01.2021 та клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ГОЛД» Гнатковського Д.А. про ознайомлення з матеріалами скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2021 за № Г-1735.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги та вимоги Порядку № 1128 відповідачем було дотримано.

Щодо дотримання скаржником строку для звернення із скаргою, суд зазначає наступне.

Третя особа ОСОБА_1 в скарзі від 18.01.2021 зазначав, що 11.01.2021 року йому стало відомо про те, що 02.05.2019 о 16:50:20 год. державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано- Франківської області Цалин Андрієм Богдановичем було вчинено реєстраційну дію відносно майна ОСОБА_1 , а саме за ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД», код ЄДРПОУ 41112255 було зареєстровано право власності на виробничо-складський корпус загальною площею 510,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належав скаржнику на праві приватної власності.

18.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Цалиним А.Б., описавши всі ці моменти в скарзі, і надавши усі необхідні для її розгляду документи.

14 липня 2021 року Міністерством юстиції України було винесено Наказ № 2501/5, яким скаргу ОСОБА_1 від 18.01.2021 року задоволено в повному обсязі, однак із інших мотивів ніж ним було зазначено, і скасовано вищевказані рішення від 06.05.2019 року № № 46731800, 46731535, прийняті державним реєстратором Узинської сільської гади Тисменицького району Івано-Франківської області Цалиним Андрієм Богдановичем. Виконання наказу було покладено на Офіс протидії рейдерству.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 в телефонному режимі звернувся до Офісу протидії рейдерству за інформацією відносно виконання Наказу МЮУ № 2501/5 від 14.07.2021 року, зокрема, з проханням надати інформацію коли такий наказ буде виконаний і в Державному реєстрі буде відновлено інформацію про його право власності на об`єкти, які у нього було в рейдерський спосіб захоплено.

Однак ОСОБА_1 було повідомлено, що виконати вищевказаний Наказ МУЮ Офіс протидії рейдерству не має можливості, оскільки в Державному реєстрі міститься інформація, що виробничо-складський корпус який складається із виробничо-складського корпусу загальною площею 510,9 кв.м.: зазначеного літерою «А», навісу, площею 60,7 кв.м. зазначеного літерою «А2»; та навісу площею 24,6 кв.м., зазначеного літерою «АЗ»., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 1,0594га, кадастровий номер 2625888601:04:010:0056, розташованої за адресою: вуд. Н. Яремчука, 17 в с. Ямниця, Тисменицького району Івано-Франківської області, знаходяться під обтяженнями, а саме передані в іпотеку.

Після отримання такої інформації, ОСОБА_1 07 грудня 2021 року замовив Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо зазначеного нерухомого майна.

Із вказаних Інформаційних довідок вбачається, що після проведення незаконної реєстрації права власності на ці об`єкти за ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ГОЛД», вказана компанія 25.06.2019 року, тобто, одразу через місяць після такої реєстрації права власності уклала договір іпотеки, серія та номер 1091, за яким передала ці об`єкти в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ГРУП».

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги закону щодо строків подання скарги, що. в свою чергу, впливає на прийняття Мін`юстом та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги. Тобто Міністерство юстиції України позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає/альтернатив.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17, від 17 липня 2018 року у справі №911/4006/16.

Твердження позивача щодо того, що позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав та мав проявляти заінтересованість до спірного майна, суд визнає необґрунтованим, з огляду на те, що третьою особою в скарзі було чітко вказано коли саме йому стали відомі обставини щодо позбавлення його майна в незаконний спосіб. Суд зазначає, що ОСОБА_1 не був зобов`язаний щодня звертатись до реєстраторів чи нотаріусів, з метою отримання витягів, задля отримання інформації про стан свого майна.

Щодо тверджень позивача про те, що рішення за результатом скарги ОСОБА_1 у формі наказу повинно було бути прийнятим у місячний термін з моменту реєстрації самої скарги, суд зазначає наступне.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Строк розгляду скарги впливає лише на права та законні інтереси скаржника, оскільки жодним чином не змінює прав та інтересів особи, яка не зверталася зі скаргою.

Крім того, суд зауважує, що навіть при умові існування несуттєвих порушень, це не може слугувати підставою для скасування правомірного по суті рішення.

Так, відповідний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 по справі № 826/15358/17.

Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі № 910/3100/21, то суд зазначає, що таке посилання є некоректним, оскільки обставини,які досліджувались Верховним Судом у справі №910/3100/21 не є аналогічними до обставин які досліджуються в даній справі.

Підставою задоволення позову про скасування наказу Міністерства юстиції України у справі № 910/3100/21 було те, що за наявності реєстрації права на спірне майно за іншою особою, виключається можливість задоволення скарги та прийняття Міністерством юстиції України відповідного рішення в силу прямої законодавчої заборони, встановленої пунктом 2 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тоді як у даній справи, як на момент звернення, так і на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_1 , так і на момент прийняття колегією висновку, право було і залишається зареєстрованим за ТОВ «ФК «СІТІ ГОЛД».

З огляду на викладене, суд вважає, що накази Міністерства юстиції України № 2501/5 від 14.07.2021, № 5859/5 від 28.12.2022, № 1531/5 від 01.05.2023 «Про задоволення скарги» є правомірними, винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" задоволенню не підлягає.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

Згідно з ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 23.10.2023 року до 01.11.2023 року включно на лікарняному, суд здійснює процесуальну дію у перший робочий день після виходу з лікарняного - 02.11.2023 року.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ГОЛД" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 162, код ЄДРПОУ 41112255)

Відповідач - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ГРУП" (03035, місто Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, офіс 709; код ЄДРПОУ 40911449)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2023

Суддя І.О. Андреїшина