Ухвала

від 01.11.2023 по справі 472/387/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадження№ 12023152260000112 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 3 липня 2023 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широколанівка Веселинівського району Миколаївська область, українця, громадянин України, із неповною середньою освітою, не працюючого, який перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом`якшити призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_5 , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна.

Стягнуто з ОСОБА_5 , на користь держави витрати на проведення: судово трасологічної експертизи ( висновок експерта СЕ-19/115-23/4073-ТР від 23.03.2023 року) вартістю 943 грн. 90 коп.; судово трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/115-23/4069-ТР від 27.03.2023 року) вартістю 1132 грн. 68 коп., а всього 2076 (дві тисячі сімдесят шість ) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що призначене йому покарання судом першої інстанції є занадто суворим та просить суд апеляційної інстанції пом`якшити призначене йому покарання. Зауважує, що щиро розкаявся у вчиненому, добровільно сам віддав кошти потерпілому, співпрацював зі слідством. Просить суд врахувати, що перебуває у цивільному шлюбі, виховує чотирьох дітей цивільної дружини, яка перебуває у декретній відпустці. Крім того, зазначає, що потерпілий жодних претензій до нього не має, у зв`язку з чим вбачає всі під стави для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 17.03.2023 року близько о 21:30 годині ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, одягнув будівельні рукавички та підійшов до будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_8 , де переліз через огорожу, та вийнявши віконну раму проник до приміщення зазначеного будинку. Знаходячись у будинку, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі цілі, застосував до ОСОБА_8 фізичне насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я останнього, а саме, наніс йому кулаком тілесні ушкодження у вигляді 12 синців, 5 саден в області обличчя, шиї та кінцівок, рани у зовнішнього кінця лівої брови. Всі тілесні ушкодження утворились від не менш ніж дванадцятикратної дії тупих твердих предметів або тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею незадовго до моменту освідування, не виключно від ударів рукою, ногою або будь яким іншим предметом. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді синців та саден відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; тілесне ушкодження у вигляді рани у зовнішнього кінця лівої брови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Після чого ОСОБА_5 почав вимагати у ОСОБА_8 гроші. ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність реальних намірів ОСОБА_5 , які виявились у застосуванні фізичного насилля, та загрозою настання ще більш тяжких наслідків для себе, на вимогу останнього віддав тому гроші у сумі 9900 гривень. Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденими ним грошима на власний розсуд, спричинивши тим самим ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Дії обвинуваченого судом кваліфіковані за ч.4ст.187КК України,як розбійний напад,спрямований назаволодіння чужиммайном,поєднаний ізнасильством,небезпечним дляжиття чиздоров`я особи,з проникненняму житло,вчинений вумовах воєнногостану.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4ст.187КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, у відповідності до вимог ст.65,66,67КК України з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, ніде не працює, раніше судимий, наявність обставини, що пом`якшує покарання щире каяття та наявність на утриманні малолітньої доньки, обставини що обтяжують покарання не встановлено, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.187 КК України, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.

Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, суд першої інстанції дійсно не вірно вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий в мотивувальній частині вироку. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 в силу ст.89 КК України, є раніше не судимий. Проте вказане ніяким чином не впливає на правильність призначеного судом покарання.

Є неспроможними доводи обвинуваченого про призначення йому покарання з застосуванням вимог ст. 69 КК України, тобто про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Призначення покарання із застосуванням ст.69КК України є можливим за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Під час судового розгляду не встановлено наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Висловлене ОСОБА_5 щире каяття у вчиненому злочині, не є достатньою підставою для застосування вимог ст. 69 КК України, оскільки застосування цих вимог закону можливо лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

За такого, врахувавши всі обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_5 покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного. Обставини наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції, були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.

З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбаченихст.409 КПК України, з наведених апелянтом мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом`якшення призначеного судом покарання ОСОБА_5 , у зв`язку з чим апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 3 липня 2023 року, стосовно ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді