Постанова

від 02.11.2023 по справі 911/2408/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2408/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н. М.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - Бойко Ю. О.

відповідача - Гаврись Я. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 (головуючий Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 (суддя - Ейвазова А. Р.)

у справі № 911/2408/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 110 220 774,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) про стягнення 110 220 774,89 грн, з яких 84 702 000 грн повернення попередньої оплати, 14 294 912,87 грн - 20% річних з 30.12.2021 по 02.11.2022 та 11 223 862,02 грн інфляційні втрати за період з 01.04.2021 по 02.11.2022.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за не відпущену електричну енергію за двостороннім договором № 20/21-366-РДД від 29.12.2021 купівлі-продажу електричної енергії у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг Груп" 84 702 000 грн основного боргу, 14 248 500,82 грн - 20% річних. В частині стягнення 46 412,05 грн 20% річних, 11 223 862,02 грн інфляційних втрат відмовлено.

4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки сторони домовились про повернення грошових коштів саме протягом 90 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, відповідно до умов договору, що є їх правом, таке зобов`язання мало бути виконано відповідачем протягом узгодженого сторонами строку, чого відповідачем зроблено не було, отже вимоги позивача про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими.

5. Разом з цим, суди дійшли висновку про те, що позивачем невірно визначено період для стягнення інфляційних втрат та відсотків за користування грошовими коштами, здійснивши перерахунок яких, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та часткове задоволення вимог про стягнення 20% річних за користування грошовими кошами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 14 248 500,82 грн - 20% річних та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.

7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема зазначає, що суди дійшли помилкових висновків стосовно правової природи нарахованих позивачем відсотків за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим помилково не застосували приписи статей 235, 549-552 ЦК України. За доводами скаржника визначений в пункті 4.2 Договору відсоток за користування грошовими коштами за своєю правовою природою фактично є неустойкою.

8. При цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022.

Позиція інших учасників справи

9. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

Розгляд клопотань

10. 01.11.2023 від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22, яке мотивоване подібністю правовідносин у справах № 911/2408/22 і № 911/1359/22, а також необхідністю формування у цих справах правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022.

11. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

12. Однак, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі, яка переглядається до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22, з огляду на наведене нижче у цій постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. 29.12.2021 між ТОВ "Електротрейдінг Груп" (покупець) та ПАТ "Центренерго" (продавець) укладено двосторонній договір № 20/21-366-РДД купівлі-продажу електричної енергії (договір), за умовами якого продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець - відібрати електричну енергію згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1, згідно пп.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499.

14. Договором визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, однак стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватись законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п.1.5 Договору).

15. Як визначено п.1.1 Договору, предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

16. Сторонами у договорі узгоджено (п.2.1), що продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначена в договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За вказаних обставин, як визначено договором, обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем за обов`язкового застосування п.4.2 договору щодо сплати процентів за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію. Договором передбачено, що про зменшення відпуску відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніш ніж за тридцять днів до дати такого зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії (абз. 2 п.2.1).

17. У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску відбору електричної енергії протягом 90 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору (абз. 4 п.2.1 Договору).

18. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу та загальна вартість договору визначаються у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (п.3.1 Договору).

19. Період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року включно (пункт 3.3 Договору).

20. Як узгоджено сторонами договору, оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою після того, як на користь продавця з банківського рахунку покупця в повному обсязі списано грошові кошти, що підлягають сплаті за електричну енергію відповідно до умов договору (пункт 3.6 Договору).

21. Сторони у п.4.2 Договору передбачили, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов`язується у строки, передбачені договором, повернути на поточний рахунок покупця грошові кошти, сплачені покупцем за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (у розумінні ст.536 ЦК України).

22. Пунктом 7.6 Договору сторони домовились, що всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній відповідно до договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими особами сторони і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим або цінним листом з описом вкладення або доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або поштовим оператором Новою поштою чи іншим, в тому числі кур`єрською доставкою, але не виключно.

23. Пунктом 8.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору.

24. У Додатку № 1 до договору (далі - Додаток №1) сторони погодили наступний графік відпуску/відбору електричної енергії у період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року:

- тип графіку продажу електричної енергії - базове навантаження;

- обсяг - 37 150 МВт/год;

- ціна за 1 МВт/год - 1 900грн;

- вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) 84 702 000грн.

25. У п.2 Додатку № 1 зазначено, що гарантійний внесок складає 32 506 250 грн без ПДВ, ПДВ гарантійного внеску 6 501 250 грн (всього 39 007 500грн).

26. Позивачем перераховано відповідачу на умовах відповідного договору:

- 30.12.2021 платіжним дорученням № 21487 - 6 501 250грн;

- 30.12.2021 платіжним дорученням № 21475 - 45 694 500грн.

27. Окрім того, ТОВ "УЕБ" перерахувало відповідачу платіжним дорученням № 60282750 від 29.12.2021 частину гарантійного внеску, який отримало від позивача, сплаченого для участі в електронному аукціоні № ЕР-291221-14 від 29.12.2021 у розмірі 32 506 250 грн. Відповідач підтвердив довідкою від 30.12.2021 № 24/4444 отримання відповідної суми в рахунок оплати.

28. Отже, всього перераховано відповідачу в рахунок оплати електричної енергії станом на 30.12.2021 - 84 702 000 грн.

29. Листом № 24/270 від 26.01.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 12 000 МВт/год за період з 01 березня 2022 року по 10 березня 2022 року.

30. Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/02-04 від 02.02.2022 припинити порушення умов договору та здійснити відпуск електричної енергії в період і в обсягах передбачених договором. Відповідна вимога направлена відповідачу 04.02.2022, про що свідчить опис вкладення та поштова накладна № 0411636782343.

31. Листом № 24/406 від 07.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 12 000 МВт/год за період з 11 березня 2022 року по 20 березня 2022 року.

32. Листом № 24/601 від 17.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 13 150МВт/год за період з 21 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.

33. 14.06.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 14/06-01 повернути протягом 90 днів з дня отримання вимоги грошові кошти, сплачені в рахунок оплати вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в сумі 84 702 000грн, а також проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, які отримані як оплата за не відпущений обсяг електроенергії з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення.

34. Вказану вимогу направлено відповідачу 14.06.2022 поштовим відправленням № 0411637091484 з описом вкладення та отримано відповідачем 16.06.2022, про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

35. 17.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 17/11-01 щодо врегулювання спору шляхом відпуску обсягу електроенергії, яка оплачена позивачем в рамках виконання умов договору до закінчення поточного року. Вказаний лист відправлено відповідачу 17.11.2022, про що свідчить опис вкладення та поштова накладна № 0411638237377. Проте, як стверджує позивач, відповіді на відправлені відповідачу листи позивач не отримував.

36. Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач не повернув грошові кошти, які підлягають поверненню йому відповідачем за фактом зменшення відпуску/відібрання електричної енергії у березні 2022 року та не сплатив проценти за користування грошовими коштами.

Позиція Верховного Суду

37. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

38. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

39. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 14 248 500,82 грн - 20% річних за користування грошовими коштами, відповідно, висновки судів попередніх інстанцій іншій частині не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

40. Так, стверджуючи про помилковість висновків судів попередніх інстанцій скаржник доводить, що визначена пунктом 4.2 Договору умова щодо сплати процентів за користування грошовими коштами фактично за своїм змістом є правочином щодо забезпечення виконання зобов`язання, тобто є неустойкою в розумінні статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно суди мали застосувати до спірних правовідносин положення наведених статей Кодексу, а також приписи підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022, щодо застосування якого відсутній висновок Верховного Суду.

41. Так, в контексті доводів касаційної скарги щодо правової природи обумовлених пунктом 4.2 Договору процентів за користування грошовими коштами Суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, щодо питання обґрунтованості/необґрунтованості стягнення відсотків річних на підставі статей 536, 693 ЦК України, де, зокрема відзначено таке:

"Можливість проведення попередньої оплати товару, правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати, передбачені статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Отже, договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Отже закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Отже, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18".

42. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами п.4.2 Договору сторони передбачили, що у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов`язується у строки, передбачені договором, повернути на поточний рахунок покупця грошові кошти, сплачені покупцем за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (у розумінні ст.536 ЦК України).

43. Верховний Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

44. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

45. Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46. Суди попередніх інстанцій врахували, що заявлена до стягнення сума 20% річних в порядку статті 536 ЦК України не є штрафною санкцією, а належить до окремого виду відповідальності в силу приписів частини третьої статті 693 ЦК України.

47. Отже, встановивши, що відповідачем не здійснено поставку електричної енергії за умовами укладеного Договору, господарські суди дійшли заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення відсотків річних, що передбачено спірним Договором.

48. Стосовно доводів касаційної скарги про необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022, колегія суддів зазначає таке.

49. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

50. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

51. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Крім того, під час вирішення питання наявності/відсутності висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права процесуальний закон передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

52. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

53. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема стосовно правової природи нарахованих позивачем 20% річних за користування грошовими коштами, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаної скаржником постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 у подібних правовідносинах.

54. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

55. За наведених обставин та висновків Суду стосовно відсутності підстав для надання правового висновку щодо застосування постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 у спірних правовідносинах, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ПАТ "Центренерго" про зупинення провадження у цій справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.

56. Слід зазначити, що у касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

61. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

62. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 у справі № 911/2408/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко