Постанова

від 23.11.2023 по справі 911/2408/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2408/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.,

за участю представників:

позивача - Бойко Ю.О.

відповідача - Гаврись Я. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/2408/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 110 220 774,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) про стягнення 110 220 774,89 грн, з яких 84 702 000 грн повернення попередньої оплати, 14 294 912,87 грн - 20% річних з 30.12.2021 по 02.11.2022 та 11 223 862,02 грн інфляційні втрати за період з 01.04.2021 по 02.11.2022.

Хід розгляду справи

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг Груп" 84 702 000 грн основного боргу, 14 248 500,82 грн - 20% річних. В частині стягнення 46 412,05 грн 20% річних, 11 223 862,02 грн інфляційних втрат відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 02.11.2023 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2023 у справі №911/2408/22 залишено без змін.

Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (позивач) звернулось до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2408/22 в якій просить стягнути з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг Груп" 50 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

5. Від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, у якому останній заперечив проти задоволення заяви ТОВ "Електротрейдінг Груп" зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставним та недоведеним, також вказує на те, що позивачем не доведено дійсність понесення відповідних витрат оскільки не надано рахунку на оплату та платіжного документа, які б підтвердили факт оплати наданих адвокатських послуг. Разом з цим, відповідач у поданій заяві, зазначив, що сума заявлених позивачем адвокатських витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням обставин цієї справи, а відтак у випадку якщо суд дійде висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви, відповідач просить зменшити розмір судових витрат до 1000 грн.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення

6. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

7. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

8. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

9. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

11. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

12. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

13. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

15. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

16. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

17. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

18. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

20. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

21. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

22. Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (клієнт) та Професійним адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" (об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 5.

23. Як вбачається з Договору, позивач доручив, а АО прийняло на себе зобов`язання в якості правової допомоги оплатно здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених договором та додатками до нього (п.1.1,4.1 договору).

24. В силу п.2.2, п.4.1 Договору обсяг виконання доручення, а також розмір гонорару, умови надання правової допомоги визначаються АО та клієнтом у додатках до договору.

25. Оплата послуг АО здійснюється протягом 5 робочих днів з дня отримання клієнтом рахунку, що визначено п.4.2 договору; сума гонорару зазначається в актах про надання правової допомоги, які формуються АО (п.4.3 договору).

26. Строк дії відповідного договору визначений у п.11.1 до 31.12.2023 включно та такий договір набирає чинності з дати його підписання.

27. Додатком № 7 до договору клієнт та АО домовились про надання АО правової допомоги під час розгляду господарської справи за позовом клієнта до ПАТ «Центренерго» про стягнення грошових коштів в сумі 84 702 000грн (попередня оплата за договором купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-366-РДД від 29.12.2021), інфляційних, річних тощо в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які направлені на вчинення усіх необхідних для належного захисту інтересів клієнта дій, перелік яких визначений п.1 додатку та не є виключним. Обсяг повноважень представника додатком не обмежений, як свідчить його п.2.1.

28. Пунктом 3 Додатку № 7, з урахуванням додаткової угоди №3, якою внесено до нього зміни, сторонами договору визначено вартість правової допомоги: 200 000 грн без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції, 100 000 грн без ПДВ в суді апеляційної інстанції та 50 000 грн в суді касаційної інстанції.

29. Також, сторони договору передбачили, що вартість правової допомоги не залежить від кількості та обсягу складених процесуальних документів та не залежить від результату розгляду справи в судах усіх інстанцій (п.3 Додатку № 7 в редакції Додаткової угоди № 3).

30. Оплата послуг АО здійснюється протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку клієнтом, а акт про надання правової допомоги надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення судом відповідної інстанції рішення по суті, ухвал про закриття провадження або залишення без розгляду позову, а клієнт підписує такий акт протягом 3 робочих днів з дня отримання акту (п.п.4,5 Додатку № 7).

31. 02.11.2023 між об`єднанням та клієнтом складено Акт № 21 про надання правової допомоги, яким описано роботи та послуги, які надано клієнту, зокрема зазначено про підготування відзиву на касаційну скаргу та забезпечення представництва клієнта в судовому засіданні 02.11.2023.

32. Із вказаного Акта вбачається, що виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги за Договором № 5 від 11.07.2022, вартість яких складає 50 000 грн.

33. Дослідивши надані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, врахувавши заперечення відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового покладення на ПАТ "Центренерго" витрат ТОВ "Електротрейдінг Груп" на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

34. Як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

35. Відтак в цій частині доводи відповідача, які викладені у запереченнях, зокрема щодо ненадання позивачем доказів фактичної оплати наданих адвокатом послуг, відхиляються Судом як необґрунтовані.

36. Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

37. У постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 Верховний Суд викладав такий правовий висновок:

"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".

38. У цьому випадку Верховний Суд відзначає, що адвокат Бойко Ю. О. приймала участь у судовому засіданні Верховного Суду в режимі відеоконференції, попередньо подавши через систему "Електронний суд" разом з відзивом на касаційну скаргу відповідну заяву, яку ухвалою від 02.11.2023 Суд задовольнив.

39. Суд також у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви зауважує також, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:

"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".

"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

40. Згідно з матеріалами справи деталізація (опис) наданих/виконаних адвокатським об`єднанням робіт/послуг у Верховному Суді щодо захисту прав та інтересів клієнта, як позивача у справі № 911/2408/22 визначена сторонами у Договорі № 5 від 11.07.2022 та Додатку № 7 від 11.07.2022.

41. Також Суд враховує, що 02.11.2023 між клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано Акт про надання правової допомоги на суму 50 000 грн у якому наявна інформація про обсяг наданих адвокатом послуг в межах розгляду цієї справи у Верховному Суді.

42. Отже ТОВ "Електротрейдінг Груп", згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

43. Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

44. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

45. Таким чином, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

46. Як вже було зазначено вище, ПАТ "Центренерго" подало до Верховного Суду заперечення на заяву ТОВ "Електротрейдінг Груп" про ухвалення додаткового рішення, в яких заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з ПАТ "Центренерго" судових витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просить відмовити у її задоволенні або зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції до 1000 грн.

47. Заперечення щодо зменшення обґрунтовані тим, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Відповідач зазначає, зокрема, що: позивачем завищено розмір послуг адвоката у цій справі; матеріали справи містили усі необхідні докази, що виключало необхідність для представника позивача вчиняти дії для доведення своїх вимог і збирання доказів; правова позиція позивача у справі не змінювалась з суду першої інстанції; наразі в судах першої і апеляційної інстанцій перебуває близько семи подібних справ з позивачем у цій справі, відтак у адвоката позивача у цій справі не було великої необхідності у формуванні правової позиції, виробленні стратегії захисту, аналізу і вивченні законодавства та судової практики з розгляду подібних справ та написанні відповідних процесуальних документів/заяв по суті спору.

48. З огляду на подані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи №911/2408/22, колегія суддів відзначає, що у розумінні положень статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту та може бути визначений у фіксованому розмірі або погодинною ставкою.

49. У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)…

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".

50. Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:

"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".

"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

51. Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

52. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

53. У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних; їх обсягом та значенням справи для сторони), дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

54. Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

55. З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій позиція позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням.

56. Разом з тим, правова позиція позивача вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді касаційної інстанції (50 000 грн).

57. Ураховуючи заперечення відповідача щодо часу витраченого адвокатом, обсягом робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2408/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, ідентифікаційний код 42190690) 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко