Ухвала

від 31.10.2023 по справі 759/14917/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 759/14917/20

провадження № 61-15283ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Коротуна В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року у складі судді - Твердохліб Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., у справі за скаргою ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Майданюк Ірини Анатоліївни,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Майданюк І. А. (далі -державний виконавець, у якій просила суд:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у нерозгляді клопотання стягувача ОСОБА_2 , заявленого під час виконавчої дії 18 березня 2023 року та зареєстрованого 21 березня 2023 року за

№ 24-30-45/2787/3 про залучення до виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 представників соціальних служб та психолога у галузі дитячої психології;

визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 20 березня 2023 року;

зобов`язати здійснити розгляд клопотання стягувача ОСОБА_2 заявленого під час виконавчої дії 18 березня 2023 року та зареєстрованого 21 березня 2023 року за № 24-30-45/2787/3 про залучення до виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 представників соціальних служб та психолога у галузі дитячої психології;

стягнути з Фастівського районного відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Скарга обґрунтована тим, що після відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 постановою державного виконавця від 27 лютого 2023 року залучено психолога/працівника органу опіки та піклування для проведення виконавчих дій 18 березня 2023 року з 12:00 години до 14:00 години на території парку «Народний» за адресою: АДРЕСА_1 . Вона у визначений час разом зі своїм представником - адвокатом Волковим А. В. прибула на місце вчинення виконавчої дії - побачення з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 вивів дочку з автомобіля тримаючи за руку, дитина навіть не наблизилась до матері, і у присутності боржника (батька) та учасників виконавчого провадження сказала, що: «не хоче зустрічатися з мамою». Відразу після цього ОСОБА_1 повів її назад до автомобіля, а сам повернувся до парку. Отже, зустріч матері і дитини в обумовлений судом час з 12:00 години до 14:00 години не відбулася. Враховуючи таку ситуацію, нею було заявлено клопотання державному виконавцю про залучення в якості спеціалістів дитячого психолога та/або представників відповідних соціальних служб для особистого спілкування з дитиною для усунення подальших перешкод у реалізації судового рішення про контакт матері з дитиною. Проте, державний виконавець заявлене клопотання представника стягувача не розглянула, натомість склала акт державного виконавця, який в результаті став підставою для закінчення виконавчого провадження. Державний виконавець не вирішив заяву (клопотання) сторони стягувача, проте для реального виконання судового рішення необхідно було залучити спеціаліста/дитячого психолога, який шляхом особистих бесід або спілкування з дитиною за відсутності батька та матері міг би виявити причини небажання дитини бачитись з матір`ю і вжити реальні заходи для виконання рішення.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, скаргу Майданюк І. А. задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 20 березня 2023 року.

Стягнуто з Фастівського районного відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

У іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що закриваючи виконавче провадження з підстав фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець в порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не вжила передбачених цим Законом належних заходів щодо примусового виконання рішення суду, обмежившись складанням акта про небажання дитини спілкуватись, у зв`язку з чим дії старшого державного виконавця Майданюк І. А. в частині закриття виконавчого провадження не відповідають вимогам Закону, а постанова про закриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Підстав для задоволення вимог скаржника щодо зобов`язання державного виконавця здійснити розгляд клопотання стягувача ОСОБА_2 про залучення до виконавчих дій представників соціальних служб та психолога у галузі дитячої психології немає, оскільки вказане клопотання надійшло після винесення оскарженої постанови про закриття виконавчого провадження.

Стягуючи на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн, судом першої інстанції враховано складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значення справи для сторони.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець не вжив передбачених законодавством заходів з метою реального виконання рішення суду щодо спілкування матері з дочкою та її вихованні, присутній на зустрічі психолог служби захисту сім`ї та дітей Гатненської сільської ради Кравченко І. М. не вчинила жодної спроби поспілкуватись з дитиною, у тому числі й за відсутності батьків, з метою з`ясування причин небажання дитини спілкуватись з матір`ю. Перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання. За таких обставин, закриваючи виконавче провадження з підстав фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець, в порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не вжила передбачених цим Законом належних заходів щодо примусового виконання рішення суду, обмежившись складанням акту про небажання дитини спілкуватись, у зв`язку з чим дії державного виконавця в частині закриття виконавчого провадження не відповідають вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про дотримання державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження». Правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення на користь скаржниці витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Клопотання мотивовано тим, що копія постанови суду апеляційної інстанції від 12 вересня 2023 року ним була отримана 19 жовтня 2023 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи те, що 12 вересня 2023 року у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, а повний текст оскарженої постанови апеляційного суду виготовлено 25 вересня 2023 року, то останнім днем на касаційне оскарження є 25 жовтня 2023 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав 25 жовтня 2023 року, тобто в останній день строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судових рішень не відповідають дійсним обставинам справи та обставинам виконавчого провадження № НОМЕР_1, які мають значення для правильного вирішення спірного питання. Зокрема, суди обох інстанцій дійшли до висновку, що державним виконавцем закрито виконавче провадження з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а сторони виконавчого провадження не надали належних і допустимих доказів на спростування такого висновку. Вказує, що він подав як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції електронні докази (відеозаписи) на підтвердження того, що державним виконавцем вжиті всі необхідні заходи спрямовані на виконання рішення суду щодо спілкування матері з дочкою, однак судами ці докази дослідженні не були, а його клопотання про їх дослідження відхилені. Судами обох інстанцій порушено його право на подання доказів та участі у їх дослідженні, що гарантовано йому нормами пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України. Оспорювана постанова державного виконавця є законною, а суди обох інстанцій дійшли неправильних висновків щодо наявності підстав для її скасування. Просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 12:00 до 14:00 годин у приміщенні Органу опіки і піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (Київська обл., Фастівський р-н, с. Гатне, вул. Київська, 138), в присутності психолога або працівників Органу опіки та піклування.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року змінено в частині визначення місця спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_6 . Абзац четвертий резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року викладено в такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 12:00 до 14:00 годин у загальнодоступних місцях відпочинку та дозвілля в присутності психолога або працівників органу опіки та піклування». У решті постанову залишено без змін.

08 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Майданюк І. А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

27 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Майданюк І. А. винесені постанови про визначення місця побачення стягувача з дитиною; про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій.

18 березня 2023 року державним виконавцем складено акт від 18 березня 2023 року згідно якого дитина відмовилась бачитись з матір`ю.

20 березня 2023 року старшим державним виконавцем Майданюк І. А. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою постановлено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 759/14917/20 від 02 лютого 2023 року Київського апеляційного суду закінчити, відповідно до частини п`ятої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, передбачений у статті 64-1 Закону.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиноюполягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частини перша - шоста статті 64-1 Закону).

Тлумачення наведених норми права свідчить, що підставою для закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною є лише фактичне виконання в повному обсязі рішення боржником згідно з виконавчим документом (пункт 9 статті 39 Закону) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 551/920/22 (провадження № 61-5125св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження № 61-14491 сво 20) вказано, що «підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке. Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року). Установивши, що державний виконавець не вчинив всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів щодо примусового виконання рішення суду, маючи таку можливість, суди вірно задовольнили скаргу ОСОБА_1 . При цьому положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується іншої ситуації, а саме коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди».

Суди встановили, що відповідно до змісту резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року, зміненої постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в частині визначення місця спілкування, побачення та спільного проведення часу, зобов`язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 12:00 до 14:00 годин у загальнодоступних місцях відпочинку та дозвілля в присутності психолога або працівників органу опіки та піклування; державний виконавець вказане рішення про встановлення побачення з дитиною фактичного не виконала в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

За таких обставин суди зробилиправильний висновок про задоволення скарги в частині визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №70959870 від 20 березня 2023 року.

Доводи касаційної скарги щодо не дослідження судами електронних доказів (відеозаписів) на підтвердження того, що державним виконавцем вжиті всі необхідні заходи спрямовані на виконання рішення суду щодо спілкування матері з дочкою, на висновки судів в зазначеній частині не впливають, оскільки складення державним виконавцем акту від 18 березня 2023 року про те, що дочка відмовляється бачитись з матір`ю, не є виконанням рішення про встановлення побачення з дитиноюзгідно з виконавчим документом.

Доводів щодо неправильності рішень судів в частині стягнення з Фастівського районного відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, а також в частині залишення скарги ОСОБА_2 без задоволення, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Майданюк Ірини Анатоліївни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. М. Коротун