Рішення

від 18.03.2024 по справі 759/14917/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14917/20

пр. № 2/759/96/24

18 березня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган Опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батько про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 03.09.2020 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері, яким просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрати у ОСОБА_3 дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути матері ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона являється матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із батьком доньки ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебувала та на даний час фактичних шлюбних стосунків не підтримує.

Спільне проживання з ОСОБА_3 припинилось з осені 2019 року у зв`язку з повною відсутністю взаєморозуміння і конфліктів.

Зазначила, що спочатку ОСОБА_3 не заперечував проти проживання доньки разом з нею та між ними була усна домовленість щодо графіку спілкування дитини з батьком.

03.07.2020 року ОСОБА_3 забрав доньку на два тижні на канікули та після чого не повернув доньку.

Вказала, що 09.08.2020 року нею було викликано працівників поліції за фактом зникнення дитини та самовільного відібрання її ОСОБА_3 .

18.08.2020 року ОСОБА_3 без дозволу та не порадившись з нею забрав документи дитини зі Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва та перевів навчатись доньку до дистанційної загальноосвітньої школи ТОВ «Центр освіти «Оптіма».

Зазначила, що ОСОБА_3 самостійно, всупереч її волі змінив місце проживання доньки та на теперішній час ігнорує її вимоги щодо добровільного її повернення до місця проживання.

Вважає дії ОСОБА_3 протиправними та такими, що порушують фізичний, психоемоційний, моральний та духовний стан доньки.

Вважає, що визначення місця проживання доньки разом з нею відповідатиме її інтересам, оскільки позивачка має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням доньки.

В жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган Опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батько про визначення місця проживання дитини з батьком, яким просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5

з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим особам змінювати місце проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця проживання з батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на місце проживання з матір?ю ОСОБА_1 та/або будь-якою іншою особою; зобов?язати ОСОБА_1 та/або будь-яких інших осіб, за обставин зміни місця проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьку ОСОБА_3 ; у разі не повернення дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) її батьку ОСОБА_3 протягом одного календарного дня відібрати/відбирати негайно у матері ОСОБА_1 та/або будь-яких інших осіб, у яких знаходиться дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути дитину

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьку ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час спільного проживання з ОСОБА_1 у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З осені 2019 року він проживає окремо з ОСОБА_1

З народження доньки, остання проживала у будинку який належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і саме цей будинок донька вважає своєю домівкою.

Зазначив, що він постійно піклується про добробут родини забезпечуючи її матеріальне утримання, відпочинок на високому рівні, приймає активну участь у вихованні доньки, у тому числі влаштував у престижну школу.

Після припинення спільного проживання його з ОСОБА_1 дитина проживала з грудня 2019 року до червня 2020 року разом з матір`ю за місце проживання матері.

Зазначив, що за весь час проживання дитини разом з матір`ю, донька скаржилась на те, що мати не приділяє їй належної уваги яку вона потребує, не займається її дозвіллям та виявила бажання проживати разом з батьком в с. Гатне.

27.06.2020 року ОСОБА_1 змушена була привести дитину до нього та з цього часу дитина проживає разом з ним і відмовляється повертатись проживати разом з матір`ю.

Крім того, вказав, що донька спілкується з матір`ю лише в телефонному режимі за власним бажанням і він не чинить жодних перешкод дитині у спілкуванні з донькою.

Вважає, що визначення місця проживання доньки разом з ним відповідатиме її інтересам, оскільки він має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням доньки. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.09.2020 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові, заперечували проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на його необґрунтованість.

В судовому засіданні відповідач за основним позов ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволенні основного позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві поданому 26.10.2020 року, просили задовольнити зустрічний позов, посилаючись на обставини викладені у позові.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направило до суду заяву, якою просить розгляд справи провести без присутності представника служби.

Третя особа Орган Опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджений рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради від 25.01.2024 року № 2/7, відповідно до якого рекомендують ізолювати від батьків дитину та провести додаткові зустрічі дитини з психологом для визначення психоемоційного стану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і вислухавши власну думку малолітньої ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом.

В період спільного проживання у сторін народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом № 888 від 25.03.2011 року Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (т.1 а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 цього Кодексу передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст. ст. 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини» не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

В той же час, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Як зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Крім того, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Вказане узгоджується з правовим висновком викладеним Касаційним цивільним судом у постанові від 14.12.2023 року у справі № 127/20368/21.

Матеріалами справи засвідчується, що позивач за основним позовом ОСОБА_1 забезпечена житлом, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 21-22).

Відповідно до довідки ТОВ «Рейл Лоджистікс» від 11.08.2020 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Рейл Лоджистікс» на посаді заступника начальника відділу казначейства та її сукупний дохід за період з 01.08.2019 року по 31.07.2020 року становить 311266,45 грн. (т.1 а.с. 24).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 30.10.2020 року складеного головним спеціалістом відділу з профілактичної роботи служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає у власному двоповерховому будинку, у якому зроблений ремон, облаштований належним чином, є багато іграшок, книг, є місце для підготовки уроків, зі слів дитина хоче проживати разом з батьком створені всі умови для проживання дитини (т.2 а.с. 21-22).

Згідно довідки АТ «Укртрансгаз» від 12.10.2020 року ОСОБА_3 займає посаду фахівця управління (служби) керування ризиками та його сукупний дохід за період з березня 2019 року по вересень 2020 року складає 953829,64 грн. (т.1 а.с. 156).

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 21.11.2012 року КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» ОСОБА_3 належить на праві власності домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 172-173).

Згідно акту проведення оцінки рівня безпеки дитини складеного комісією служби у справах дітей від 08.07.2022 року зі слів дитини, остання проживає разом з батьком і хоче проживати з батьком надалі (т. 6 а.с. 34-38).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили обставини викладені ОСОБА_9 у поданій позовній заяві.

Допитана в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 підтвердила обставини викладені у поданій ОСОБА_3 зустрічній позовній заяві.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повних дванадцяти років, у судовому засіданні 22.02.2024 року у порядку статті 171 Сімейного кодексу України, висловив власну думку щодо того, з ким з батьків вона бажає проживати, вказавши, що вона зараз проживає з татом, і це її влаштовує, спілкуватися з мамою вона не хоче та бажає залишить проживати разом з батьком.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено, що між сторонами у справі загострились взаємовідносин, така ситуація в їх особистих відносинах не давала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на визначення місця проживання дитини передбачений сімейним законодавством України.

За встановлених судом обставин, малолітня донька сторін проживає разом з батьком, батько здійснює за донькою постійний догляд, піклується про неї, забезпечує всім необхідним.

При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що за обставин що склались, дитина сторін має більшу прихильність до батька, як до особи, яка постійно проживає з нею, здійснює щоденний догляд та турботу.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, за яких проживання дитини з батьком могло б негативно впливати на неї. При цьому позивач за зустрічним позовом належним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню доньки, піклується про неї, створив належні умови для проживання.

З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини, враховуючи ставлення сторін до доньки, участь кожного з них у її вихованні, більшу прихильність дитини до батька, який створив належні умови для виховання та розвитку дитини, яка має стійкі соціальні зв`язки, висловлену думку ОСОБА_5 щодо того, з ким бажає проживати остання, суд виходячи з якнайкращих інтересів дитини, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини сторін з батьком в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини сторін.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 та у свою чергу відмовити у задоволенні основного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері.

Щодо позовних вимог про заборону ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим особам змінювати місце проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з місця проживання з батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на місце проживання з матір?ю ОСОБА_1 та/або будь-якою іншою особою та зобов`язання ОСОБА_1 та/або будь-яких інших осіб, за обставин зміни місця проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьку ОСОБА_3 ; у разі не повернення дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) її батьку ОСОБА_3 протягом одного календарного дня відібрати/відбирати негайно у матері ОСОБА_1 та/або будь-яких інших осіб, у яких знаходиться дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьку ОСОБА_3 , то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та заявлені передчасно.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 судові витрати слід покласти на останню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76,81, 141, 263, 265, 273, 280-282, 354, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні основного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган Опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батько про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.В. П`ятничук