Постанова

від 01.11.2023 по справі 465/1098/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 465/1098/22

провадження № 61-11767св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного,

третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 червня 2022 року в складі судді Мигаль Г. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати пункт 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2021 року № 10 та пункт 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16 грудня 2021 року № 781-АД;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити його перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік), з 26 грудня 1994 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що є військовослужбовцем, зарахований на надстрокову службу з 15 грудня 1993 року.

Протоколом житлової комісії Військового інституту Національного університету «Львівська політехніка» від 24 грудня 2003 року № 9 він був зарахований на квартирний облік з 26 грудня 1994 року за місцем проходження військової служби на підставі пункту 6 статті 34 Житлового кодексу Української PCP.

Однак на підставі пункту 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2021 року № 10 та пункту 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16 грудня 2021 року № 781-АД з періоду перебування його на квартирному обліку виключено 5 років, починаючи з моменту зарахування його на надстрокову службу, та зараховано його на квартирний облік з 15 грудня 1998 року.

Вважає вказані пункти зазначеного рішення незаконними, оскільки, змінивши дату зарахування на квартирний облік, Національна академія змінила черговість надання йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, що порушує конституційне право на забезпечення житлом.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано пункт 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 листопада 2021 року №10 та пункт 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16 грудня 2021 року № 781-АД.

Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26 грудня 1994 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що на момент зарахування позивача на квартирний облік з 26 грудня 1994 року житлова комісія ВІ НУ «Львівська політехніка» діяла відповідно до вимог чинного на той момент законодавства. Водночас суд вважав, що житлова комісія військової частини НОМЕР_1 , приймаючи рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15 грудня 1998 року, помилково тлумачила положення частини другої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такими положеннями врегульовані питання забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а не взяття їх на квартирний облік.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 серпня 2023 року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Правові підстави для зарахування позивача на квартирний облік протягом перших 5 років проходження ним надстрокової військової служби відсутні, а, відтак, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 зарахувала позивача на квартирний облік з 26 грудня 1994 року всупереч вимогам пункту 2 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату прийняття такого рішення).

Суди попередніх інстанцій не врахували імперативних приписів пункту 2 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату зарахування позивача на квартирний облік) та неправильно застосували вищевказану норму матеріального права при вирішення спору.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня2023 року поновлено Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного строк на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 червня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Франківського районного суду міста Львова справу № 465/1098/22 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, про визнання недійсним рішення комісії.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року справу № 465/1098/22 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що прапорщик ОСОБА_1 зарахований на надстрокову військову службу з 15 грудня 1993 року.

26 грудня 1994 року житлова комісія військової частини НОМЕР_1 зарахувала ОСОБА_1 на квартирний облік у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка» на підставі пункту 6 статті 34 Житлового кодексу Української PCP, як особу, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов.

Згідно з витягом з протоколу житлової комісії Національної академії від 03 серпня 2021 року № 7 житлова комісія Національної академії ухвалила рішення про надання ОСОБА_1 , як такому, що перебуває на квартирному обліку з 26 грудня 1994 року, жилої площі для постійного проживання шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Відповідно до довідок Національної академії від 16 березня 2021 року та 19 березня 2021 року позивач до листопада 2021 року перебував на квартирному обліку у Національній академії з 26 грудня 1994 року.

Згідно з витягом з протоколу житлової комісії Національної академії від 30 листопада 2021 року № 10 та витягу з наказу начальника Національної академії від 16 грудня 2021 року № 781-АД Національна академія прийняла рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15 грудня 1998 року (зарахований на строкову службу з 15 грудня 1993 року) відповідно до вимог пункту 2 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами від 21 травня 1993 року. Підставою прийняття оскаржуваного рішення зазначено те, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік без врахування встановленого п`ятирічного перебування на надстроковій службі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що, змінивши дату зарахування його на квартирний облік, Національна академія змінила черговість надання йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, у зв`язку з чим просив визнати протиправними та скасувати зазначені рішення житлової комісії та наказ, а також зобов`язати поновити його перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 26 грудня 1994 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зароблено висновки, що «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) зазначено, що «у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)). Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів. Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців)».

Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 21 червня 2022 року у справі № 465/2561/19 (провадження № 61-4417св22), від 10 серпня 2022 року у справі № 279/5240/18 (провадження 61-11930св20), від 27 липня 2022 року в справі № 569/5974/20 (провадження № 61-17489св21), від 21 вересня 2022 року в справі № 456/694/20 (провадження № 61-12952св21), від 26 жовтня 2022 року в справі справа № 683/2201/18 (провадження № 61-20098св21), від 30 листопада 2022 року в справі № 740/2656/21 (провадження № 61-4954св22), від 10 травня 2023 року у справі № 389/3664/21 (провадження № 61-10476св22).

З урахуванням викладеного, характеру правовідносин, що виникли між сторонами, змісту прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, цей спір є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Проте наведене залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, які належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

За таких обставин, касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення - скасувати, провадження у справі - закрити.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 465/1098/22 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, про визнання недійсним рішення комісії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 червня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов