Постанова

від 01.11.2023 по справі 705/870/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 705/870/21

провадження № 61-13371св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Уманська дитячо-юнацька спортивна школа № 1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року у складі судді Піньковського Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Новікова О. М., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду з цим позовом; скасувати наказ директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (далі - ДЮСШ № 1) від 25 вересня 2020 року № 29/1 про попередження ОСОБА_1 ; скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 26 жовтня 2020 року № 32 про винесення ОСОБА_1 догани; скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи (за системне невиконання внутрішнього трудового розпорядку); поновити ОСОБА_1 на роботі в ДЮСШ № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день подання позовної заяви становить 17 768,10 грн, та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що він працював у відповідача на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03 грудня 2018 року. Наказом ДЮСШ № 1 від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр його звільнено за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вказував, що з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та Правилами внутрішнього розпорядку його не було ознайомлено. Лише після ознайомлення з відзивом відповідача в іншій справі йому стало відомо про дійсні підстави звільнення, про наявність оскаржуваних наказів позивач дізнався 20 січня 2021 року.

Так, у ДЮСШ № 1 було створено постійно діючу комісію з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яка протягом 2020 року неодноразово фіксувала факти порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку. На підставі складених комісією актів 25 вересня 2020 року директор ДЮСШ № 1 виніс наказ про попередження ОСОБА_1 ; 26 жовтня 2020 року - наказ про попередження ОСОБА_1 ; 17 листопада 2020 року - наказ про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Зазначаючи, що він є членом профспілкової організації та обіймає посаду голови ревізійної комісії, однак згоди профспілки на притягнення його до відповідальності відповідач не отримував; він не вчиняв проступків, за які його притягнено до дисциплінарної відповідальності, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 24 травня

2023 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. В задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Черкаський апеляційний суд постановою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року скасував, провадження у справі закрив.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, адже позов заявлений у цій справі, є тотожним позову, заявленому ОСОБА_1 у справі № 705/4981/20, в задоволенні якого відмовлено, і це рішення набрало законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 07 вересня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки під час розгляду справи № 705/4981/20 були з`ясовані обставини, які вимагали повної зміни підстав і предмета заявленого позову, чого відповідно до ЦПК України неможливо було зробити у тій справі, тому позивач і звернувся до суду з новим позовом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справу призначено до судового

розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Вперше звертаючись до суду з позовом за захистом порушених прав, ОСОБА_1 просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2021 року у справі № 705/4981/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДЮСШ № 1 про поновлення на роботі й стягнення оплати за час вимушеного прогулу відмовлено, оскільки підставою поновлення на роботі позивач зазначає відсутність прогулу, однак суд не може перевірити законність звільнення позивача за прогул, тоді як його звільнено за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку. Відтак позивач обрав неправильний спосіб захисту.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду з цим позовом, у якому просить скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 25 вересня 2020 року № 29/1 про попередження ОСОБА_1 ; скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 26 жовтня 2020 року № 32 про винесення ОСОБА_1 догани; скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи (за системне невиконання внутрішнього трудового розпорядку); поновити ОСОБА_1 на роботі в ДЮСШ № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день подання позовної заяви становить 17 768,10 грн, та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Закриваючи провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України апеляційний суд виходив з того, що предметом позову у справі № 705/4981/20 та у цій справі № 705/870/21 є вимога про поновлення ОСОБА_1 на роботі, підставою позову в обох справах є незаконне звільнення позивача на підставі наказу від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр, проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 947/32389/21.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 зазначено, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК України.

Разом з тим під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд не звернув уваги, що у справі № 705/4981/20 ОСОБА_1 просив поновити його на роботі, посилаючись на недотримання відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні його за прогул, тоді як у цій справі він просить скасувати накази, які стали підставою для його звільнення за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку, та наказ про його звільнення, тобто і підстави, і частина вимог у цих справах не є тотожними. Поза увагою апеляційного суду залишилося і те, що у справі № 705/4981/20 суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 лише тому, що його за прогул не звільняли, при цьому суд не перевіряв законність звільнення позивача за систематичне невиконання ним внутрішнього трудового розпорядку.

Ураховуючи наведене, висновки апеляційного суду про закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковими. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки і правовим наслідкам набрання рішенням суду у справі № 705/4981/20 законної сили, адже спір по суті заявлених вимог суд не вирішував, а відмовив у задоволенні позову з підстав неправильного обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши доводи заяви ДЮСШ № 1 про закриття касаційного провадження та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення такої заяви немає.

Керуючись статтями 396, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Уманської дитячо-юнацької спортивної школа № 1 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов