Постанова

від 26.07.2024 по справі 705/870/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року

м. Київ

справа № 705/870/21

провадження № 61-1655св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Уманська дитячо-юнацька спортивна школа № 1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року у складі судді Піньковського Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1, у якому просив:

- поновити строк звернення до суду з цим позовом;

- скасувати наказ директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (далі - ДЮСШ № 1) від 25 вересня 2020 року № 29/1 про його ( ОСОБА_1 ) попередження;

- скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 26 жовтня 2020 року № 32 про винесення йому догани;

- скасувати наказ директора ДЮСШ № 1 від 17 листопада 2020 року № 132к/тр про його звільнення з роботи (за системне невиконання внутрішнього трудового розпорядку);

- поновити його на роботі в ДЮСШ № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день подання позовної заяви становить 17 768,10 грн, та відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що працював у відповідача на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03 грудня 2018 року. Наказом ДЮСШ № 1 від 17 листопада 2020 року № 132к/тр він звільнений за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Вказував, що з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та Правилами внутрішнього розпорядку він не був ознайомлений. Лише після ознайомлення з відзивом відповідача в іншій справі йому стало відомо про дійсні підстави звільнення, про наявність оскаржуваних наказів він дізнався 20 січня 2021 року.

Так, у ДЮСШ № 1 було створено постійно діючу комісію з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яка протягом 2020 року неодноразово фіксувала факти порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку. На підставі складених комісією актів 25 вересня 2020 року директор ДЮСШ № 1 виніс наказ про його (позивача) попередження; 26 жовтня 2020 року - наказ про його попередження; 17 листопада 2020 року - наказ про його звільнення за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Посилаючись на те, що він є членом профспілкової організації, яка згоди на притягнення його до відповідальності не надавала, та обіймає посаду голови ревізійної комісії, він не вчиняв проступків, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Справу суди розглядали неодноразово.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 24 травня 2023 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. В задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади. Крім того, під час розгляду справи суд установив, що на час звільнення з роботи позивач був членом профспілкового органу. Директор Уманської ДЮСШ № 1 звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України і таке погодження було надано, згоду обґрунтовано.

Черкаський апеляційний суд постановою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року скасував, провадження у справі закрив.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, адже позов заявлений у цій справі, є тотожним позову, заявленому ОСОБА_1 у справі № 705/4981/20, в задоволенні якого відмовлено, і це рішення набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року скасовано з огляду на те, що висновки апеляційного суду про закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковими, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

При новому апеляційному розгляді справи постановою Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим тане вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 25 червня 2018 року в справі № 714/395/17, від 03 листопада 2021 року в справі № 387/326/20, від 16 червня 2022 року в справі № 211/6466/19, від 25 січня 2018 року в справі № 569/18201/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди проігнорували пояснення позивача про відсутність погодження профспілки на його звільнення; надані профспілкою документи про надання такої згоди є сфальсифікованими; суди не перевіряли обставину аргументованості та відсутності посилання на правове обґрунтування законності звільнення працівника; в протоколі зазначена інформація, яка суперечить обставинам притягнення до відповідальності позивача, зокрема, що рішення про притягнення до відповідальності у вигляді догани та звільнення приймалось постійно діючою комісією з дотриманням внутрішнього розпорядку, яка не має таких повноважень, а не директором (відповідачем); в акті та протоколі № № 1 та 2 взагалі відсутні відомості про притягнення до відповідальності позивача.

Доводи інших учасників справи

Уманська дитячо-юнацька спортивна школа № 1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що відповідач дотримався передбаченої трудовим законодавством процедури звільнення позивача і жодних порушень не допустив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Уманського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 705/870/21 за позовом ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03 грудня 2018 року та займав виборну посаду голови ревізійної комісії профспілкової організації. Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників школи робочий тиждень складається із 40 годин і становить 5 робочих днів. У посадовій інструкції зазначено, що позивач має працювати в режимі нормованого робочого дня.

19 серпня 2020 року, згідно наказу Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1, було створено постійно діючу комісію з перевірки дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ № 1.

Відповідно до акту № 1 ДЮСШ № 1 встановлено, що 25 вересня 2020 року в 15 год. 50 хв. постійно діюча комісія з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ № 1 зафіксувала факт відсутності на робочому місці з цього часу і до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_2

25 вересня 2020 року директор Уманської дитячо-юнацькій спортивної школи № 1 виніс наказ № 29/1 про попередження ОСОБА_1 .Зобов`язав заступника директора з адміністративно - господарської роботи Сенченко О. А. та завідувача спортивного комплексу ОСОБА_4 провести з робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_2 роз`яснювальну роботу та попередити про можливі наслідки.

Підставою для винесення наказу про попередження став акт № 1 та протокол № 1 від 25 вересня 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яким зафіксовано, зокрема факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 25 вересня 2020 року з 15-50 год. і до завершення робочого дня. Від надання письмових пояснень та підпису позивач відмовився.

Згідно акту від 26 жовтня 2020 року № 2 Уманської ДЮСШ № 1 постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ № 1 зафіксувала факт відсутності на робочому місці 26 жовтня 2020 року з 16 год. 43 хв. до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника зеленого будівництва ОСОБА_5

26 жовтня 2020 року директор Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 виніс наказ № 32 про суворе попередження. Згідно з цим наказом ОСОБА_1 винесено догану та зобов`язано заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_6 та завідувача спортивного комплексам ОСОБА_4 провести, зокрема з робітником комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 бесіду про недопустимість таких вчинків та попередити про їх наслідки.

Підставою для винесення наказу про суворе попередження стали акт № 2 та протокол № 2 від 26 жовтня 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яким зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 26 жовтня 20202 року з 16-43 год. і до завершення робочого часу.Від надання письмових пояснень та підпису позивач відмовився.

Згідно акту № 3 Уманської ДЮСШ № 1 від 16 листопада 2020 року постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 16 листопада 2020 року в 15 год. 45 хв. зафіксувала факт відсутності на робочому місці з цього часу і до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 .

Згідно протоколу № 3 засідання постійно діючої комісії з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 від 17 листопада 2020 року, у зв`язку з черговим порушенням внутрішнього трудового розпорядку робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 , черговою відмовою надати письмові пояснення щодо цих порушень, також відмовою надати підтверджуючі документи на придбання шлангів, у придбанні яких не було необхідності, так як вони є в наявності в ДЮСШ, комісія вирішила клопотати про звільнення робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті.40 КЗпП України, так як останній відмовився звільнитися за власним бажанням.

Наказом директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр звільнено ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою для винесення наказу стали акт № 3 та протокол № 3 від 16 листопада 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, якими зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 16 листопада 2020 року з 15-45 год і до завершення робочого часу.

Також суди встановили, що 27 жовтня 2020 року на ім`я голови профспілкового комітету Уманської ДЮСШ № 1 Сенченко О. А. директором Уманської ДЮСШ № 1 було направлено подання про погодження звільнення робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність його явки для розгляду питання щодо прийняття рішення та накладення дисциплінарного стягнення, проте ОСОБА_1 відмовився від отримання цього повідомлення, про що свідчить відповідна відмітка голови профспілкового комітету Сенченка О. А .

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ДЮСШ № 1 від 11 листопада 2020 року № 10 профспілковий комітет надав згоду на застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 25 червня 2018 року в справі № 714/395/17, від 03 листопада 2021 року в справі № 387/326/20, від 16 червня 2022 року в справі № 211/6466/19, від 25 січня 2018 року в справі № 569/18201/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, головною умовою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За правилами пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20) зазначив, що «систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок».

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, проаналізувавши Правила внутрішнього трудового розпорядку, оскаржувані накази, надані відповідачем документи щодо виявлення та фіксації порушень позивачем трудової дисципліни, встановившисистематичне порушення позивачем трудової дисципліни та невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звільнення його з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про відсутність погодження профспілки на звільнення позивача, надання профспілкою сфальсифікованих документів є необґрунтованими, оскільки суди під час розгляду справи встановили, що директор Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача з роботи і таке погодження було надано та таку згоду обґрунтовано. Доказів фальсифікації наданих профспілковою організацією документів позивач не надав і не довів.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги не містять аргументів що стосуються вимог про поновлення строку на звернення з цим позовом, тому Верховний суд не аналізує питання поновлення цього строку, оскільки рішення судів у цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун